Справа № 560/14409/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
05 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2024 року Приватне підприємство "СВІТ-ХІМ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000165/2 від 15.07.2024;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000492 від 15.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача про те, що у поданих до митного оформлення документах заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні є необґрунтованим, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000165/2 від 15.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000492 від 15.07.2024 протиправними та такими, що мають бути скасовані.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство “СВІТ-ХІМ» (позивач), зареєстроване 09.08.2005, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема торгівля побутовою хімією.
23 серпня 2023 року року між позивачем (покупець) та компанією “NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт №1-23 (Контракт).
Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах (Інкотермс-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в Інвойсах, який є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.1. Контракту).
Товари поставляються на умовах вказаних в Інвойсах до цього Контракту (п.3.2. Контракту).
Представник покупця отримує товар за адресою яка вказана в Інвойсах (п.4.1. Контракту).
На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2414 від 11.05.2024. Загальна вартість Товару складає 24 786,30 доларів США.
Згідно інвойсу №2414 від 11.05.2024 поставка здійснювалась на умовах “Інкотермс» 2010 - EXW Ningbo (Китай). Доставка товару з складу постачальника (Ningbo (Китай)) у м.Хмельницький здійснюється за рахунок покупця.
Доставка товару з складу постачальника (Ningbo Китай) до митного кордону України здійснювалась Позивачем за власний рахунок згідно договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 836-ТЕО від 14.04.2024 укладеним з ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до довідки № 2229 від 08.07.2024 вартість транспортних послуг за маршрутом Ningbo (Китай) - м/п Ягодин (Україна) склала 359 545,38 грн.
Навантажульно-розвантажувальні роботи входять в вартість перевезення. Страхування не проводилось.
15 липня 2024 року з метою митного оформлення поставленого товару, складено та подано до Хмельницької митниці (відповідач) електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040019110U6.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1 376 859,41 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 017 314,03 грн (24786,30 доларів США (графа 22 МД №24UA00040019110U6 * 41,0434 грн/1 долар США), а також, відповідно до вимог МК України позивачем до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №24UA00040019110U6 додано (графа 44 Декларації):
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2414 від 11.05.2024;
- коносамент (Ocean-bill of lading) №WWA24058597 від 17.05.2024;
- пакувальний лист (packing list) №2414 від 11.05.2024;
- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №53 від 28.05.2024;
- довідка про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024;
- контракт купівлі-продажу № N1-23 від 23.08.2023;
- договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 836-ТЕО від 14.04.2024;
- лист АТ “Укрсиббанк» №11/7177 від 28.06.2024;
- лист ПП “Світ-Хім щодо оплати товару по контракту №N1-23 від 23.08.2023;
- лист “NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» щодо заліку оплати товару по контракту №1-23 від 23.08.2023;
- заявка №2229-2414 від 10.05.2024;
- заявка №2229 від 01.07.2024.
15.07.2024 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000492 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000165/2 в сторону збільшення за резервним методом.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000165/2 від 15.07.2024 відносно наданих позивачем документів зазначено, що: “Відсутні документи, передбачені іншими документами, що унеможливлює перевірку суми оплати за товар, рахунки на перевезення, банківські платіжні документи щодо оплати ТЕП. Документи подані згідно ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Наявні розбіжності в частині суми транспортних витрат зазначеної в різних документах та доданої до митної вартості.
До митного оформлення не надано передбачені Розділом ІІІ (графа 20) наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 “Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Отже, подані до митного оформлення документи не містять усіх визначених частиною 10 статті 58 МКУ, належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода, витрат завантаження товару в Китаї. Також митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів, наведених нижче не відповідає рівню митної вартості таких же товарів, за яким здійснюється митне оформлення іншими митницями. Таким чином, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо “дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.
Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст.60) по причині відсутності у митного органу інформації вартості операції з ідентичними (подібними) товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 63 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.
Джерелом числового значення митної вартості є :
№24UA100190060207U5 від 08.07.2024;
№24UA100340615222U2 від 01.05.2024;
№24UA400040018728U3 від 09.07.2024;
№24UA209230039843U6 від 02.05.2024.
Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв'язку з відсутністю інформації в митного органу про вплив їх на рівень митної вартості та неподанням такої інформації декларантом, та зв'язку з тим, що даний рівень є мінімальним серед митних оформлень таких же товарів з врахуванням країни походження та переважній більшості виробника. В результаті консультації представнику імпортера роз'яснено, що згідно з ч.3 ст.55 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».
Після прийняття спірних рішення та картки відмови заявлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №24UA400040019177U7 від 16.07.2024.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч.6 та 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями ч.2 та 3 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
За приписами ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст.53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч.2 ст.53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів зважає на наступне.
З матеріалів справи суд встановив, що за позицією відповідача однією із підстав прийняття спірного рішення про коригування митної вартості було ненадання позивачем до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Суд не погоджується з такими висновками митного органу про те, зважаючи на наступне.
Положенням п.6 ч.2 ст.53 МКУ та Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що до митного оформлення надано довідку про транспортно- експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024. Відповідно до вказаної довідки вартість транспортних послуг за маршрутом Ningbo (Китай) - м/п Ягодин (Україна) склала 359 545,38 грн. Вказана довідка не містить жодних недоліків та надає можливість однозначно встановити вартість перевезення товару до митного кордону України.
Таким чином, оскільки стаття 53 МК України, не містить імперативної вимоги щодо конкретного виду документів, якими підтверджується вартість транспортування товарів до митного кордону України, довідка про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024 є належним та допустимим доказом.
Стосовно висновку відповідача про те, що наявні розбіжності в частині термінів оплати за товар.
Пунктом 2.2. Контракту №1-23 від 23.08.2023 передбачено, що Покупець оплачує загальну суму у відповідності до діючого Контракту і в порядку та термінах визначених в Інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Умовами Інвойсу №2414 від 11.05.2024 передбачено умови оплати - 180 днів з моменту виставлення інвойсу.
На виконання умов Інвойсу №2414 від 11.05.2024, Позивач згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №53 від 28.05.2024 здійснено оплату вартості товару згідно наступних інвойсів:
- №2414 від 11.05.2024 на суму 24 786,30 доларів США;
- №2415 від 17.05.2024 на суму 41 413,86 доларів США;
- №2416 від 17.05.2024 на суму 34 471,94 доларів США.
Вказана оплата здійснена в межах строку визначеного інвойсом №2414 від 11.05.2024, та не суперечить умовам Контракту.
На підтвердження факту оплати інвойсу до митного оформлення позивачем надано довідку АТ “УКРСИББАНК», відповідно до якої, оплата інвойсу №2414 від 11.05.2024 здійснена згідно платіжної інструкції №53 від 28.05.2024.
Суд звертає увагу, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, після сплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися під час контролю за митною вартістю.
У постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо твердження відповідача, що загальна сума транспортних витрат, зазначена в заявках на перевезення, та довідці про транспортні витрати та додані до митної вартості різні, слід зазначити, що згідно інвойсу №2414 від 11.05.2024 поставка товару здійснювалась на умовах “Інкотермс» 2010 - EXW Ningbo (Китай). Доставка товару з складу постачальника (Ningbo (Китай) в м. Хмельницький здійснюється за рахунок покупця.
З метою доставки товару позивачем укладено з ФОП ОСОБА_1 договір на транспортно-експедиторське обслуговування №836-ТЕО від 14.04.2024.
Для підтвердження складової митної вартості, а саме вартості доставки товару до митного кордону України, Позивачем до митного оформлення надано наступні документи:
- договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 836-ТЕО від 14.04.2024;
- заявка №2229-2414 від 10.05.2024;
- заявка №2229 від 01.07.2024.
- довідка про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024.
Відповідно до довідки № 2229 від 08.07.2024 вартість транспортних послуг за маршрутом Ningbo (Китай) - м/п Ягодин (Україна) склала 359 545,38 грн. Навантажульно-розвантажувальні роботи входять в вартість перевезення. Страхування не проводилось.
Відповідач у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості та у листі №7.26-2/15-01/8.19/2991 від 23.07.2024 зазначає, що загальна сума транспортних витрат, зазначених в заявках на перевезення та довідці про транспортні витрати різні, у зв'язкуі з чим відповідач прийняв оскаржуване рішення.
Оцінюючи таке твердження, суд зазначає, що відповідно до заявки №2229-2414 від 10.05.2024, Сторони погодили вартість доставки товару по маршруту SHENJIAO VILLAGE, GULIN TOWN, HSISHU DISTRIC CHINA - GDANSK, POLAND. Вартість доставки за вказаним маршрутом становила:
- Завантажувальні послуги на складі постачальника - 910,00 доларів США;
- Фрахт NINGBO, CHINA - порт GDANSK, POLAND - 5 475,00 доларів США;
- Оформлення в порту GDANSK, POLAND - 1500,00 Евро;
Відповідно до заявки №2229 від 01.07.2024, Сторони погодили вартість доставки товару по маршруту Гданськ (Польща) - Хмельницький (Україна). Вартість доставки за цим маршрутом становила 1750,00 Евро.
Пунктом 4.1.4 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 836-ТЕО від 14.04.2024 визначено, що розмір оплати встановлюється за діючими ринковими розцінками на аналогічні послуги та може змінюватись в більшу чи меншу сторону згідно кон'юктури ринку транспортно-експедиційних послуг. Підставою для сплати є рахунки-фактури, отримані оригінальними листами, а також факсимільними та електронними повідомленнями.
Остаточні взаєморозрахунки виконуються Експедитором після всього комплексу виконаних робіт (послуг), узгоджених в Заявці (пп. 4.1.8 Договору).
Відповідно до акту надання послуг від 16.07.2024, наданого ФОП ОСОБА_1 , вартість доставки товару до митного кордону України (графи 1 - 3 акту надання послуг) становить 359 545,38 грн., вказана сума аналогічна сумі зазначеній у довідці про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024. Вказаний акт до митного оформлення не надавався, оскільки його складено 16.07.2024, тобто після митного оформлення.
Отже, відповідачем не надано належної оцінки довідці про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом №2229 від 08.07.2024, а оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування щодо її неврахування при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача, що подані до митного оформлення документи не містять усіх визначених частиною 10 статті 58 МК України, належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода, витрат завантаження товару в Китаї.
Так, умовами укладеного контракту з Компанією “NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» взагалі не передбачено існування комісійної та/або брокерською винагороди. Відсутність у Компанії NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» та Підприємства зазначених витрат зумовлює відсутність відомостей про них, як у ціні товару, так і у заявленій митній вартості.
Стосовно витрат на завантаження товару в порту Китаю.
Суд встановив, що для підтвердження вартості доставки товару до митного кордону України до митного оформлення надано довідку про транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу мультимодальним транспортом, відповідно до вказаної довідки вартість транспортних послуг за маршрутом Ningbo (Китай) - м/п Ягодин (Україна) склала 359 545,38 грн. У цій довідці вказано, що навантажувально-розвантажувальні роботи входять в вартість перевезення, в тому числі й витрати на завантаження товару в порту Китаю.
Стосовно висновку відповідача про те, що митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів, наведених нижче не відповідає рівню митної вартості таких же товарів, за яким здійснюється митне оформлення іншими митницями.
Наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за МД №24UA100190060207U5 від 08.07.2024; №24UA100340615222U2 від 01.05.2024; №24UA400040018728U3 від 09.07.2024; №24UA209230039843U6 від 02.05.2024. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено.
Крім того, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З огляду на вищезазначене, на переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000165/2 від 15.07.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000492 від 15.07.2024 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, внаслідок чого їх слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.