Справа № 560/6585/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
05 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідача) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1. Визнати протиправними дії посадових осіб в/ч НОМЕР_1 а саме:
1.1. Звільнення заднім числом;
1.2. Виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків без згоди Позивача;
1.3. Відмова в виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
1.4. Вимоги та підстави для повернення частини зарплати в розмірі 22731,19 грн;
2. Зобов'язати вчинити дії:
3.1. Зобов'язати в/ч НОМЕР_1 провести перерозрахунок при звільнені та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди за кожний повний календарний рік служби в розмірі 57686,85 грн.;
2.1. Скасувати підстави для листа - вимоги від 19 березня 2024 року №734;
2.2. Скасувати наказ про звільнення та виключення зі списків особового складу та видати новий наказ про звільнення та виключення зі списків особового складу по день постановлення рішення суду після повного розрахунку з позивачем;
3.4. 3обов'язати в/ч НОМЕР_1 виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 357659,62 грн., компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати в розмірі 28612,77 грн. та врахувати компенсацію втрати частини доходів по день постановлення рішення суду;
3.5. Стягнути з Відповідача на користь позивача 70000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 19.11.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що наказ Командувача сухопутних військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №193-РС від 03.09.2022 та наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2022 №162 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Виходячи з результатів службового розслідування, встановлено відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої По становою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", оскільки участь ОСОБА_1 у складі підрозділів другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у бойових діях/виконанні бойових (спеціальних) завдань безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій не було підтверджено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо звільнення позивача заднім числом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку помилковості доводів позивача при зверненні до суду.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно запису у військовому квитку військовослужбовця позивача мобілізовано 01.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Наказом Командувача сухопутних військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №193-РС від 03.09.2022 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (зі змінами), старшого солдата ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом по військовій частині НОМЕР_1 від 03.09.2022 №162 громадянина ОСОБА_1 з 03 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
09.09.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначив, що направлений для проходження ВЛК в військову частину НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про хворобу №1651 в/ч НОМЕР_2 . Під час проходження ВЛК направлявся на затвердження діагнозу до Вінницького шпиталю. Проїзними документами, продовольчим атестатом чи добовими на час проїзду та перебування на ВЛК ОСОБА_1 забезпечено не було. Також не було забезпечення проїзними документами при звільненні зі служби. Наказ на звільнення від 03.09.2022 фізичний запис в військовий квиток зроблено 05.09.2022 (до 05.09.2022 перебував в розташуванні частини) розрахунок проведено 07.09.2022. Час повернення ОСОБА_1 в військову частину після проходження ВЛК співпав з маршем частини на нове місце розташування, звільнення співпало з черговою передислокацією в/ч. ОСОБА_1 не відомо де знаходиться його військова частина на даний момент, тому з'ясувати ці питання змоги не має. ОСОБА_1 сподівається на виправлення ситуації.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на звернення позивача надав відповідь листом № 5547 від 11.10.2022, в якому рекомендовано позивачу звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для з'ясування інформації щодо місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_1 проходив службу.
18.01.2023 позивач звернувся до Міністерства оборони України та просив надати йому припис до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; в письмовій формі розрахунок виплат при звільненні та після звільнення із зазначенням, якого періоду стосуються дані нарахування; надати документи що засвідчують виконання завдань та місце перебування в складі підрозділу за увесь час служби в в/ч НОМЕР_1 .
Міністерство оборони України листом від 28.02.2023 № 501/25/321 повідомило позивача про те, що у фінансово-економічній службі оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за дорученням начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » розглянуто у межах повноважень звернення ОСОБА_1 щодо надання розрахунку при звільненні. За результатами опрацювання зазначило, що на адресу позивача військовою частиною НОМЕР_1 направлені зареєстровані та завірені встановленим порядком документи вих.№969 нт від 22.02.2023, а саме: припис до ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія); розрахунок здійснених виплат за серпень - вересень 2022; витяги з наказів командира військової частини.
29.03.2023 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 та просив виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50%; відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового, забезпечення за кожний повний календарний рік служби; повернути кошти за проїзні документи при звільненні та нарахувати добові при звільненні; повернути кошти за проїзні документи при направленні в в/ч НОМЕР_2 з метою проходження ВЛК та нарахувати добові за період проходження ВЛК.
Військова частина НОМЕР_1 розглянувши звернення позивача листом № 1759 від 17.04.2023 повідомила позивача про те, що за наявними у військовій частині відомостями, громадянина ОСОБА_1 09 квітня 2022 року зараховано до військової частини на посаду командира другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роги НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно запису у військовому квитку військовослужбовця ОСОБА_1 мобілізовано 01.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Наказом по Військовій частині НОМЕР_1 від 03.09.2022 №162 громадянина ОСОБА_1 , з 03 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. З урахуванням зазначеного, в військовій частині, відсутні підстави для виплати громадянину ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби. Згідно п. 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20 лютого 2017 року №105 (далі - Наказ №105), рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження. На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження. Громадянин ОСОБА_1 відповідно до наказу від 05.07.2023 №99 вибув до Військового госпіталю на базі військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з метою проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до військової служби, а не у відрядження, відповідно посвідчення про відрядження не складалось, а отже, за відсутності зазначеного документа відсутні і правові підстави для відшкодування вартості проїзних документів. Крім того, відповідно до норм Наказу №105 не передбачено відшкодування вартості проїзних документів та добових при звільненні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 560/19309/23 адміністративний позов ОСОБА_1 від 02.11.2023 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не вирішення по суті звернення ОСОБА_1 від 08.07.2023. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не вирішення по суті звернення ОСОБА_1 від 20.04.2023 про надання заявнику Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка є додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413.
Також, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 вирішити по суті звернення ОСОБА_1 від 20.04.2023, зокрема, прийняти рішення (повідомити) про надання чи відмову у наданні заявнику Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка є додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413.
Суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 вирішити по суті звернення ОСОБА_1 від 20.04.2023, зокрема, прийняти рішення (повідомити) про надання чи відмову у наданні заявнику Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, яка є додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 07.03.2024 призначено службове розслідування, щодо якого складено акт, який був затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 №38 від 18.03.2024.
Виходячи з результатів службового розслідування, встановлено відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої По становою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", оскільки участь ОСОБА_1 у складі підрозділів другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у бойових діях/виконанні бойових (спеціальних) завдань безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій не було підтверджено.
На дату завершення службового розслідування розмір безпідставно нарахованих та виплачених позивачу сум додаткової грошової винагороди становить 22731,19 грн., в тому числі: нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди за серпень 2022 року - 18064,52 грн.; нарахована та виплачена сума додаткової грошової винагороди за вересень 2022 року - 4666,67 грн..
19.03.2024 військова частина НОМЕР_1 сформувала лист - вимогу №734 від 19.03.2024 згідно якого відповідач вимагав у позивача повернути отримані кошти в сумі 22731,19 грн., як набуті безпідставно (ст. 1215 Цивільного кодексу України) протягом 30 календарних днів з дати отримання цього листа за відповідними реквізитами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо звільнення заднім числом та скасування наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу та про видачу нового наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу по день постановлення рішення суду після повного розрахунку з позивачем, колегія суддів враховує наступне.
Так, регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов'язок та військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) (окрім іншого): а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача із рапортом про його звільнення за станом здоров'я (підпункт б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ), також до рапорту позивач додав Свідоцтво про хворобу №1651.
Наказом Командувача сухопутних військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №193-РС від 03.09.2022 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (зі змінами), старшого солдата ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом по військовій частині НОМЕР_1 від 03.09.2022 №162 громадянина ОСОБА_1 з 03 вересня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Отже, в діях відповідача протиправних дій щодо звільнення позивача не встановлено. При цьому, в ході розгляду справи позивач не довів належними доказами протиправності дій відповідача при прийнятті наказу (по особовому складу) №193-РС від 03.09.2022 про звільнення позивача та наказу від 03.09.2022 №162 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Також, суд першої інстанції вмотивовано вважав необґрунтованим твердження позивача щодо того, що його звільнено "заднім числом", оскільки доказів на підтвердження зазначеного позивачем до суду не надано.
Нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 05.09.2022 року перебував у в/ч НОМЕР_4 та фотокартка позивача датована 05.09.2022 року про перебування його у згаданій військовій частині, на думку суду апеляційної інстанції ніяким чином не спростовують факт прийняття наказу про виключено позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення саме 03.09.2022 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та виплатити таку допомогу, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 2. ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, законом чітко визначено термін служби, який дає право на таку виплату - повний календарний рік, та особи, які мають право на таку виплату (окрім військовослужбовців - стройовиків).
Постановою Кабінету міністрів України № 460 від 17.09.2014 затверджено Порядок та умови ви плати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку та умов № 460 від 17.09.2014, військовослужбовцям, які були призвані па військову службу за призовом під час мобілізації та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Порядку та умов № 460 від 17.09.2014, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували.
Згідно наявної в матеріалах справи копії військового квитка НОМЕР_5 від 22.05.1985, судом встановлено, що строк військової служби позивача за призовом під час мобілізації (за виключенням строкової військової служби у лавах Радянській Армії колишнього СРСР) обчислюється з дати мобілізації по дату звільнення. Загалом 6 повних календарних місяців військової служби, що розрахунковим методом дає право на отримання: 6 (місяців) х 4 (відсотки) = 24 (відсотки) грошового забезпечення, але не менше 25% грошового забезпечення (п. 1 Порядку та умов № 460 від 17.09.2014).
Враховуючи невідповідність тривалості строку військової служби позивача під час мобілізації вимогам тривалості мінімально необхідного (1 календарний рік), відповідачем правомірно враховано при звільнені ОСОБА_1 норми п. 1, п. 2 Порядку та умов № 460 від 17.09.2014, що знайшло своє відображення у абз. 8 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 162 від 03.09.2022, а саме, нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 25% грошового забезпечення.
Крім цього, при прийнятті оскаржуваних наказів №193-РС від 03.09.2022 та №162 від 03.09.2022 не було допущено процедурних порушень, які б мали вирішальне значення та мають наслідком безумовну необхідність скасування прийнятих наказів.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наказ Командувача сухопутних військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №193-РС від 03.09.2022 та наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2022 №162 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку відсутності підстав для задоволення похідних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 357659,62 грн.; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати в розмірі 28612,77 грн., врахувавши компенсацію втрати частини доходів по день постановлення рішення суду; стягнення з відповідача на користь позивача 70000,00 грн. відшкодування моральної шкоди фактично є похідними від вимог до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів №193-РС від 03.09.2022 та №162 від 03.09.2022.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вважав неефективним спосіб захисту своїх прав щодо позовних вимог про скасування листа - вимоги від 19 березня 2024 року №734, оскільки зазначений лист є способом досудового врегулювання спору на підставі ст. 16 Цивільного процесуального Кодексу України, що дає підстави суду зробити висновок про те, що останній не є індивідуально-правовим актом, а носить лише інформаційний характер.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.