П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р. Категорія: 112010200м. ОдесаСправа № 420/31800/24
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.08.2024 №213050040287 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.08.2024; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978, періоди роботи з 01.09.1974 по 01.03.1978, з 10.05.1984 по 27.11.1984, з 09.06.1986 по 26.02.1987, з 16.03.1987 по 15.06.1987, з 03.09.1987 по 14.07.1990, з 21.07.1990 по 25.07.1996, та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.08.2024, мотивуючи його тим, що позивач 03.08.2024 звернувся через веб-портал ПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До зазначеної заяви були додані необхідні документи про підтвердження загального страхового стажу, які засвідчують правомірність заявлених вимог щодо призначення Позивачу пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 213050040287 від 12.08.2024 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 213050040287 від 12.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2024 року про призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи на основі наступних підстав: - з 10.05.1984 по 27.11.1984 - період роботи в Принск Ленінського комітету “Алданзолота» на посаді інструктора РСУ, оскільки відсутня повна дата видачі наказів (число, місяць) на записах про прийняття на роботу та звільнення, чим порушено норми Інструкції № 162, що унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу Позивачеві; - з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987 в рибколгоспі, оскільки відсутня інформація про кількість вироблених трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вказані обставини порушують норми ст. 56 Закону № 1788 та не дають змоги зарахувати вказаний період до страхового стажу ОСОБА_1 ; - з 03.09.1987 по 14.07.1990 - період роботи на Херсонському заводі, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата видачі наказу, чим порушено норми Інструкції № 162, у зв'язку з чим зарахування вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 є неможливим; - з 21.07.1990 по 25.07.1996 - період роботи в Сільгоспкооперативі “Агро» на посаді сільгосп. робітника, оскільки в даті видачі наказу про звільнення з роботи наявне виправлення, яке не завірене належним чином, чим порушено норми Інструкції № 58. Згідно диплому: не зараховано до страхового стажу Позивачеві період навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978, оскільки зазначене в документі прізвище не відповідає паспортним даним, чим порушено норми законодавства. ОСОБА_1 роз'яснено необхідність надання уточнюючих документів для підтвердження спірних періодів, наданим правом Позивач не скористався. Крім того період роботи з 12.12.1998 по 16.01.2012 зараховано частково з 12.12.1998 по 30.06.2000 та з 01.06.2001 по 23.06.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за даний період, що є обов'язковим з 01.07.2000. Позивачеві роз'яснено, що для зарахування періоду необхідно надати розрахунково-платіжні відомості про заробітну плату, проте, наданою змогою ОСОБА_1 не скористався. Головне управління звертає увагу суду, що у позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд зарахувати до його страхового стажу період навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978 та, зокрема, період роботи з 01.09.1974 по 01.03.1978, тобто один і той же період зарахувати подвійно. З цього приводу відповідач зазначає: по-перше, дослідивши рішення про відмову та зміст позовної заяви, можна припустити, що позивач допустив машинальну помилку, зазначивши таку позовну вимогу. По-друге, Головне управління зазначає, що зарахування одного і того ж періоду до страхового стажу у подвійному розмірі - чинним законодавством не передбачено. По-третє, згідно даних трудової книжки період роботи з 01.09.1974 по 01.03.1978 взагалі відсутній. Жодних уточнюючих довідок за вказаний період не надано. Крім того, якщо Позивач переконаний, що у період з 01.09.1974 по 01.03.1978 він працював, і вказаний період є точно таким же, як період навчання, вказаний у дипломі, тоді, неможливо встановити чи дійсно на денній формі навчався Позивач. Отже, позовні вимоги, зокрема, у частині зарахування до страхового стажу Позивача періоду навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978 та, зокрема, періоду роботи з 01.09.1974 по 01.03.1978 - є безпідставними та задоволенню не підлягають. Тобто, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №213050040287 від 12.08.2024 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Позивач звернувся до Головного управління в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення № 213050040287 від 12.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії.
Вік заявника становить 65 років. Страховий стаж особи становить 10 років 04 місяці 21 день.
До страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи позивача з наступних підстав:
- з 10.05.1984 по 27.11.1984 - період роботи в Принск Ленінського комітету “Алданзолота» на посаді інструктора РСУ, оскільки відсутня повна дата видачі наказів (число, місяць) на записах про прийняття на роботу та звільнення, чим порушено норми Інструкції № 162, що унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача;
- з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987 в рибколгоспі, оскільки відсутня інформація про кількість вироблених трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
- з 03.09.1987 по 14.07.1990 - період роботи на Херсонському заводі, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата видачі наказу, чим порушено норми Інструкції № 162;
- з 21.07.1990 по 25.07.1996 - період роботи в Сільгоспкооперативі “Агро» на посаді сільгосп. робітника, оскільки в даті видачі наказу про звільнення з роботи наявне виправлення, яке не завірене належним чином, чим порушено норми Інструкції № 58.
Згідно диплому: не зараховано до страхового стажу Позивачеві період навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978, оскільки зазначене в документі прізвище не відповідає паспортним даним, чим порушено норми законодавства.
ОСОБА_1 роз'яснено необхідність надання уточнюючих документів для підтвердження спірних періодів.
Крім того період роботи з 12.12.1998 по 16.01.2012 зараховано частково з 12.12.1998 по 30.06.2000 та з 01.06.2001 по 23.06.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за даний період, що є обов'язковим з 01.07.2000.
Позивачеві роз'яснено, що для зарахування періоду необхідно надати розрахунково-платіжні відомості про заробітну плату.
Вважаючи рішення № 213050040287 від 12.08.2024 року про відмову в призначені пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 підлягають зарахуванню позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені описки роботодавцем при заповненні відповідних документів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України № 1058-IV.
Частиною 3 ст. 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.09.1974 по 01.03.1978, з 10.05.1984 по 27.11.1984, з 09.06.1986 по 26.02.1987, з 16.03.1987 по 15.06.1987, з 03.09.1987 по 14.07.1990, з 21.07.1990 по 25.07.1996, суд зазначає наступне.
До страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи позивача з наступних підстав:
- з 10.05.1984 по 27.11.1984 - період роботи в Принск Ленінського комітету “Алданзолота» на посаді інструктора РСУ, оскільки відсутня повна дата видачі наказів (число, місяць) на записах про прийняття на роботу та звільнення, чим порушено норми Інструкції № 162, що унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача;
- з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987 в рибколгоспі, оскільки відсутня інформація про кількість вироблених трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
- з 03.09.1987 по 14.07.1990 - період роботи на Херсонському заводі, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата видачі наказу, чим порушено норми Інструкції № 162;
- з 21.07.1990 по 25.07.1996 - період роботи в Сільгоспкооперативі “Агро» на посаді сільгоспробітника, оскільки в даті видачі наказу про звільнення з роботи наявне виправлення, яке не завірене належним чином, чим порушено норми Інструкції № 58.
Щодо не зарахування відповідачем періоду з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987 в рибколгоспі, оскільки відсутня інформація про кількість вироблених трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач наказом Пр68-к з 09.06.1986 року “принят на работу маляром 4-го разряда в РСУ Херсонского облбытуправления».
Наказом №Пр28-к від 04.03.87 р., позивач з 26.02.1987 року звільнений за ст. 36 п. 5 КЗОТ УССР (за переводом) в рибхоз ім. Кірова.
Наказом Пр№5 віл 29.03.1987 року позивач з 16.03.1987 року “принят по переводу маляром-штукатуром ІVразряда на сезон ремонтных работ».
Разом з тим, архівними довідками не підтверджено період роботи ОСОБА_1 з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987рр. в рибколгоспі, а в трудовій книжці відсутня інформація про встановлений мінімум та кількість вироблених трудоднів за спірний період.
Наведені обставини знайшли підтвердження в ході розгляду справи.
Додаткових доказів, що підтверджують період роботи ОСОБА_1 у з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987 рр. в рибколгоспі, позивачем не надано.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що останній не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Суд наголошує, що у спірному випадку трудова книжка колгоспника позивача взагалі не містить записи про вихододні за спірний період, наявність вихододнів та оплата їх не підтверджена архівними довідками, тоді як при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року встановлення факту виконання членом колгоспу мінімуму трудової участі в громадському господарстві є обов'язковим. Отже, у цьому випадку йдеться не про правильність записів, а підтвердження стажу необхідними записами і документами.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Абзацем першим пункту 18 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, позивач не позбавлений права звернутися до пенсійного органу повторно із заявою про перерахунок пенсії, надавши додаткові документи, чи із заявою про підтвердження стажу за допомогою свідків, що підтвердять періоди роботи у рибколгоспі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи ОСОБА_1 з 09.06.1986 по 26.02.1987 та з 16.03.1987 по 15.06.1987рр. в рибколгоспі.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 10.05.1984 по 27.11.1984 в Принск Ленінського комітету “Алданзолота» на посаді інструктора РСУ, оскільки відсутня повна дата видачі наказів (число, місяць) на записах про прийняття на роботу та звільнення, чим порушено норми Інструкції № 162, що унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача; - з 03.09.1987 по 14.07.1990 на Херсонському заводі, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата видачі наказу, чим порушено норми Інструкції № 162; з 21.07.1990 по 25.07.1996 в Сільгоспкооперативі “Агро» на посаді сільгосп. робітника, оскільки в даті видачі наказу про звільнення з роботи наявне виправлення, яке не завірене належним чином, чим порушено норми Інструкції № 58, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач наказом пр55-84г. 10.05.1984 р. “принят штукатуром РСУ Принск Ленинскогокомитета “Алданзолота». Наказом пр101-1984г. від 27.11.1984 року позивач звільнений у зв'язку з закінченням робіт. Наказом РАС 131 від 0.09.1987 р. позивач з 03.09.1987р. “принят штукатуром 3 разряда в РСУ на Херсонському заводі». Наказом Рас№113 від 26.07.1990 р. позивач з 14.07.1990 року звільнений за власним бажанням. Наказом пр№14 від 21.07.1990р. позивач з 21.07.1990 року “принят на работу в сельхозкооператив “Агро» сельхозработником 4р.». Наказом пр№21/п від 25.07.96р. позивач з 25.07.1996 р. звільнений за власним бажанням.
Відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи мітяться в трудовій книжці.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаних періодів роботи згідно трудової книжки, що дає право на призначення пенсії.
Однак, згідно розрахунку стажу роботи позивача, цей період органом пенсійного фонду не був зарахований до його загального страхового стажу.
Суд не вважає мотиви відмови пенсійним органом в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, оскільки незважаючи на окремі незначні недоліки в оформленні трудової книжки, в останній наявні записи трудової діяльності позивача, з яких точно можна встановити місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 підлягають зарахуванню позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені описки роботодавцем при заповненні відповідних документів.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1974 по 01.03.1978 року, суд зазначає наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем під час обчислення пенсії до стажу не зараховано період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1974 по 01.03.1978 року у Херсонському судомеханічному технікумі, оскільки зазначене в документі прізвище не відповідає паспортним даним.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. “ж» частини 3 статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі.
Судом встановлено, що відповідно до паспортних даних ПІБ позивача вказано - ОСОБА_1 .
В наданому позивачем дипломі № НОМЕР_3 вказано, що диплом видано ОСОБА_2 (на рос. мові ОСОБА_3 ).
Тобто, прізвище позивача у дипломі № НОМЕР_3 не відповідає паспортним даним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1974 по 01.03.1978 року у Херсонському судомеханічному технікумі.
Встановлення факту належності диплома для заявника має юридичне значення, оскільки наявність некоректного його заповнення позбавляє можливості скористатися своїм законним правом на призначення пенсії за віком.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку виявлення невідповідності особа має право звернутися до державного органу, який видав відповідний правовстановлюючий документ, з проханням виправити виявлену в ньому помилку, або звернутися до суду із заявою про встановлення факту приналежності вказаного документу позивачу.
Крім того, суд дійшов висновку про правомірність не зарахування позивачу періоду роботи з 01.09.1974 року по 01.03.1978 року, оскільки відповідно до записів трудової книжки, позивач в даний час навчався в Херсонському судомеханічному технікумі. Записи в трудовій книжці про трудову діяльність за вказаний період відсутні, що свідчить про відсутність підстав для зарахування позивачу періоду роботи з 01.09.1974 по 01.03.1978 року, а отже про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.08.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні вказаних спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині щодо рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Позовні вимоги в частині призначення та виплати пенсії з моменту звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені передчасно. Станом на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду. Поряд з цим, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, захист не порушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі № 420/31800/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький