П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р. Категорія: 106000000м. ОдесаСправа № 420/30179/24
Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 17.03.2022 року по 07.01.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови; - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 17.03.2022 року по 07.01.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, мотивуючи його тим, що з 17.03.2022 по 07.01.2023 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте, під час проходження позивачем служби, відповідач неправильно нараховував та виплачував грошове забезпечення ОСОБА_1 , що призвело до виплати позивачу грошового забезпечення у спірному періоді у заниженому розмірі, внаслідок безпідставного та протиправного застосування для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., в той час як мали обраховуватись виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. На доведення своїх доводів позивач посилається на те, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови КМУ №103 відповідно до якої підлягав застосування в якості розрахункової величини для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, - втратив чинність. Отже, з 29.01.2020 розмір посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців має бути обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Також, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 09.06.2022 у справі №200/11472/20-а, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та інш., позивач зазначає, що у розумінні приписів ЗУ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) званням) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Позивач звертає увагу, що приписами ЗУ “Про Державний бюджет України на 2019» було установлено використання у 2019 році в якості розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. В свою чергу в подальшому, починаючи з 01.01.2020 року, Закони Про Державний бюджет, таких застережень щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів - прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018, не містять.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні в якості розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 18.03.2022 року по 18.07.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 18.03.2022 року по 18.07.2022 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідні тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч.2-4 ст.9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом з цим, із внесенням Постановою КМУ №103 змін до п.4 Постанови №704, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови, що між тим не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)». При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року, в той же час, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права. За твердженнями відповідача, з системного аналізу норм п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року №1038, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103, норм Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX вбачається, що базовою величиною для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців так само як і для визначення розміру одноразових виплат має застосовуватися фіксована сума 1762,00 грн., яка визначена, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. При цьому нормами Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX (пункт 9 розділу “Прикінцеві положення») передбачалася можливість зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців, але за певних умов, а саме - “за підсумками перевиконання загального обсягу акцизного податку з вироблених в Україні та з ввезених на митну територію України спирту, тютюну та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, визначеного помісячним розписом доходів загального фонду державного бюджету на I квартал 2022 року», проте заявлені законодавцем умови не настали та відповідні зміни до чинного законодавства внесені не були.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 18 березня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2022 № 21, згідно якої, відповідно до Мобілізаційної директиви Головнокомандувача ЗС України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13т, з 18.03.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 6 березня 2022 року № 188 на посаду заступника командира дивізіону з тилу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.01.2023 № 27, підполковника ОСОБА_1 , заступника командира дивізіону з тилу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (тр-23), відповідно до наказу командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 січня 2023 року № 1, з 27 січня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Згідно даних картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період 03/2022-01/2023, посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення за період служби з березня 2022 року по січень 2023 були нараховані та виплачені виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018.
У серпні 2024 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом від 14.08.2024 Вих. № 14/08/24/30, про здійснення перерахунку та доплати належного позивачу за період з дня зарахування до списків особового складу по день виключення зі списків особового складу грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Про результати розгляду указаного адвокатського запиту відповідач представнику позивача не повідомив, також до матеріалів справи відповідачем не додано доказів розгляду цього адвокатського запиту.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у спірних правовідносин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що розміри щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) позивача за період його служби з 18.03.2022 по 18.07.2022 підлягають обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік». За вказаного, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог щодо періоду з 18.03.2022 по 18.07.2022.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
За приписами ч.2, 3 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України № 704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною був прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно неможливості застосування приміток та мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача у спірному періоді, водночас зауважує, що прохання позивача перерахувати його грошове забезпечення з 17.03.2022 року обґрунтоване тим, що розрахунковою величиною має бути саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Оцінюючи доводи сторін, суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103?“Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, з 29.01.2020 р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України № 704 втратили чинність.
Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ № 103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ № 704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд наголошує на неможливості застосування норми, визнаної в судовому порядку протиправної та скасованої.
Закон України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст.6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII?“Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX?“Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закони України Про державний бюджет на наступні роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі № 913/204/18, від 10.03.2020 по справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Отже, з огляду на передбачені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Також суд зазначає, що додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Також Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, тощо, розрахунковою величиною яких є саме розмір посадового окладу та окладу за військовим званням(п.5 Постанови № 704).
Таким чином, починаючи з 18.03.2022 року, визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, а відтак і інших складових грошового забезпечення, позивача мало б здійснюватися військовою частиною НОМЕР_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року.
Втім, відповідачем ОСОБА_1 при розрахунках та виплаті протягом 2022 р. складових грошового забезпечення, застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018, який становить - 1762, 00 грн, що з огляду на викладене вище не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 з моменту прийняття на військову службу по 18.07.2022 року (з урахуванням ухвали суду від 17.10.2024 про повернення позовної заяви в частині вимог щодо періоду з 19.07.2022 року по 07.01.2023 року включно) діяв протиправно, не на підставі, не у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже в указаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Суд при цьому враховує також доводи відповідача та надані на їх підтвердження письмові докази з приводу того, що позивач розпочав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 18.03.2022, відтак, грошове забезпечення відповідачем розпочало нараховуватись та виплачуватись саме з 18.03.2022, а не з 17.03.2022, як заявлено у позові.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції на час дії спірних правовідносин, (далі - Порядок № 260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою.
Так, у відповідності до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 1, 7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відтак, розміри щомісячних основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) позивача за період його служби з 18.03.2022 по 18.07.2022 підлягають обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік».
За вказаного, суд вважає що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог щодо періоду з 18.03.2022 по 18.07.2022.
Доводи апелянта не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення з урахуванням розмірів щомісячних основних, додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у період проходження військової служби з 18.03.2022 по 18.07.2022, розрахованого із застосуванням розрахункової величини для їх обрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Також, доводи апелянта не доводять правомірності його дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18.03.2022 по 18.07.2022, із застосуванням в якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762, 00 грн. та спростовуються викладеним вище.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року по справі № 420/30179/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький