П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р. Категорія: 140м. ОдесаСправа № 486/317/25
Перша інстанція: суддя Волощук О.О.,
час і місце ухвалення: 14:48:41, м. Южноукраїнськ,
Миколаївська область
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови ЕНА № 4025921 від 07.02.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі закрити, мотивуючи його тим, що 07 лютого 2025 року о 15-22 год. він рухався на своєму автомобілі «HYUNDAI» державний номерний знак НОМЕР_1 по просп. Незалежності в м. Південноукраїнську. Доїжджаючи до світлофора на зелений сигнал світлофора він перетнув стоп-лінію та продовжив рух, коли автомобіль перебував безпосередньо на пішохідному переході загорівся жовтий сигнал світлофора, оскільки була відсутня небезпека для інших учасників дорожнього руху, він продовжив рух та був зупинений працівниками поліції, які повідомили причину зупинки порушення п. 8.7.3.г ПДР України, а саме порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал. Його пояснення з приводу того, що він почав рух на зелений сигнал світлофору інспектор до уваги не прийняв, та склав постанову якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Посилаючись на вимоги п. 8.10 ПДР України, зазначив, що вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою, складеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив відеозапис, та винесено помилковий висновок про перетин стоп-лінії на жовтий сигнал світлофора.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 4025921 від 07.02.2025, складеної поліцейським відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області Юрченком В.В., 07.02.2025 о 15-22 год. в м. Південноукраїнську, по пр. Незалежності, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем «HYUNDAI» державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме, жовтий, чим порушив п.8.7.3.ґ ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. В постанові зазначено, що до постанови додаються відео з ПВР номер 1113031965/82, відео з автомобільного реєстратора, за запитом (а.с. 20 зворот - 22).
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про застосування ним положень п.8.11 ПДР є недоречними, оскільки останній повинен був зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, проте, в порушення вимог пункту 8.7.3. «ґ» ПДР, він здійснив проїзд на заборонений «жовтий» сигнал світлофору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п.8.7.3. «в» ПДР України зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.
П. 8.7.3. «ґ» ПДР- жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно з п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «STOP», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Приписами п. 8.11 ПДР встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 «STOP» він повинен керуватися сигналами кожного світлофора (п.16.8 ПДР).
На долученому до матеріалів справи відеозаписі відображено подію, зазначену в оскаржуваній постанові серії № ЕНА № 4025921 від 07.02.2025 та підтверджено обставини, викладені в ній.
Зокрема, як вже було зазначено вище, автомобіль позивача «HYUNDAI» державний номерний знак НОМЕР_1 не доїжджаючи до стоп лінії здійснює рух на інформуючий блимаючий зелений сигнал світлофору, водночас продовжуючи рух, водій здійснює перетин "стоп" лінії вже на жовтий сигнал світлофору, після чого закінчує маневр розвороту на червоний сигнал світлофору.
Відтак, наведені вище обставини доводять, що позивач доїжджаючи до знаку «стоп» повинен був, та мав змогу, зупинитись на мигаючий жовтий сигнал світлофору, оскільки доїжджав до даного знаку вже на попереджувальний про його зміну мигаючий зелений та відповідно повинен був зменшити швидкість руху свого автомобіля, аби в подальшому не вдаватись до екстреного гальмування.
При цьому, доводи позивача про застосування ним положень п.8.11 ПДР є недоречними, оскільки останній повинен був зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, проте, в порушення вимог пункту 8.7.3. «ґ» ПДР, він здійснив проїзд на заборонений «жовтий» сигнал світлофору.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що при прийнятті оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн., поліцейський відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області Юрченко В.В діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 року по справі № 486/317/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький