Справа № 932/10518/24
Провадження № 2-з/201/99/2025
03 червня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батманова В.В. розглянувши матеріали заяви позивача за первинним позовом про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою судді Батманової В.В. від 24 січня 2025 року було відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Батманової В.В. від 07 травня 2025 року постановленою під час судового засідання прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
03 червня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача за первинним позовом про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого вона посилалась на те, що предметом позову є рухоме та нерухоме майно, яке є предметом спору та яке відповідачем ОСОБА_2 без узгодження з позивачем було переоформлено на своїх батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які можуть розпорядитись майном на власний розсуд, зокрема відчужити його, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.
На підставі наведеного позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 та автомобіль BMW X3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 .
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь- якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Арешт є крайнім заходом забезпечення позову, який полягає у проведенні опису майна, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.
Оскільки предметом спору є поділ майна подружжя, вважаю за можливе задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної квартири та автомобіля.
Разом з тим, враховуючи предмет спору та співмірність заявленого виду забезпечення позову з позовними вимогами, вважаю вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині не є співмірними із заявленими позовними вимогами, направлені на суттєве обмеження прав відповідача та в задоволені заяви в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Арешт майна передбачає фактичну заборону власникові володіти, користуватися або розпоряджатися належним на праві власності майном, оскільки направлений на суттєве обмеження його прав, як власника майна.
Задовольняючи заяву в частині суд виходить з того, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони на майно, що знаходяться у відповідача чи в інших осіб є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є вірогідність того, що майно може бути відчужено на користь третіх осіб, також слід зазначити, що заборона вчинення дій з майном, що належить сторонам і знаходяться у них чи в інших осіб є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов'язання, а тому дійсно є всі підстави вважати, що під час розгляду справи судом майно може бути відчужено на користь третіх осіб чи вчинені будь-які інші дії, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з'ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п.20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст.149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя,
Заяву позивача за первинним позовом про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та автомобіля BMW X3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
В задоволені інших вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Адреси сторін:
Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП № НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ).
Відповідачі: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_3 );
ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_3 )
Суддя: В.В. Батманова