Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна
05 червня 2025 р. Справа № 440/4443/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025, по справі № 440/4443/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії та конвертації заробітної плати згідно з довідкою №37 від 09.07.2012 у перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , також неперерахування пенсії при переході на пенсію за віком з 16.09.2021 та зарахування періоду з 01.07.2000 по 30.09.2003 для підрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії по віку із зарахуванням середньої заробітній плати за 2018-2020 роки - 9118,81 грн ОСОБА_1 з 16.09.2021 згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та пункту 1.8 підпункту 7 порядку 22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.07.2021 згідно з довідкою №37 від 09.07.2012 з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати та страхового стажу з 01.07.2000 по 30.09.2003.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити та зобов'язати суд першої інстанції протягом 10-ти днів з дня отримання постанови розглянути позовну заяву ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з заявою про переведення на пенсію за віком позивач звернувся 16.09.2021, а тому відповідно до Порядку № 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при перерахунку пенсії позивача мало врахувати середню зарплату по Україні за 2018-2020 роки.
Вказував, що пенсійним органом при розрахунку пенсії позивача протиправно зараховано заробітну плату нульовим значенням, оскільки позивачем при призначенні пенсії по інвалідності у 2013 році до пенсійного органу надавалася трудова книжка, на другій сторінці якої міститься запис про страховий стаж позивача з 10.09.1993 по 30.06.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пенсійної справи позивачу з 05.08.2013 призначено пенсію по інвалідності.
На підставі заяви від 16.09.2021 про перехід на інший вид пенсії позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
При обчисленні розміру пенсії враховано страховий стаж тривалістю 35 років 7 місяців 12 днів та заробітна плата за період з 01.07.2000 по 31.07.2012.
19.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою з приводу обчислення розміру заробітної плати для розрахунку пенсії за віком.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.04.2024 №7567-6369/С-02/8-1600/24 повідомило, що як показала перевірка, первинно пенсію по інвалідності II групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу призначено 05.08.2013. Заробітна плата за період з 01.07.2000 по 30.09.2003 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня, хоча згідно з наданими документами в цей час позивач працював в малому приватному підприємстві "Ліберті", тому заробітну плату для розрахунку пенсії враховано нульовим значенням, період з 01.01.2009 по 30.06.2012 обчислено згідно з довідкою від 09.07.2012 № 37, що видана ТОВ "Вадо" м. Магадан, при визначенні середньомісячного заробітку суми заробітної плати, нараховані в російських рублях, переведено в гривні згідно з офіційним курсом Національного банку України іноземної валюти до національної на момент призначення пенсії, тобто станом на серпень 2013 року, як і передбачено чинним законодавством (за червень 2012 заробітну плату враховано без урахування компенсації за невикористану відпустку), та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. З 16.09.2021 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Законом №1058 на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які знаходились на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі. На даний час розмір пенсії обчислено виходячи з тривалості страхового стажу 36 років 26 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,36000) та з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.07.2012 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,37773).
Зазначено, що на даний час загальний розмір пенсійної виплати становить 3988,73 грн, де: 3965,12 грн - основний розмір пенсії; 23,61 грн - доплата за 1 рік понаднормового стажу.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із матеріалів справи встановлено, що з 2013 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи у 2014 році позивач не продовжив працювати.
З заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058-IV позивач вперше звернувся 16.09.2021.
З огляду на наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, враховуючи, що перехід пенсії позивача відбувався в рамках Закону №1058-IV, колегія суддів доходить висновку, що за таких обставин має місце не призначення пенсії вперше, а переведення на інший вид пенсії в рамках одного Закону, у зв'язку з чим показник середньої заробітної плати має бути незмінним тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо зарахування періоду з 01.07.2000 по 30.09.2003 для підрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Із матеріалів справи встановлено, що розмір пенсії позивача обчислено виходячи з тривалості страхового стажу 36 років 26 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,36000) та з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.07.2012 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,37773).
Разом з тим, із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.04.2024 №7567-6369/С-02/8-1600/24 вбачається, що заробітна плата за період з 01.07.2000 по 30.09.2003 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня, хоча згідно з наданими до пенсійного органу документами в цей час позивач працював в малому приватному підприємстві "Ліберті", тому заробітну плату для розрахунку пенсії враховано нульовим значенням.
Доводи апелянта про те, що з липня 2000 року місяці, у яких заробітна плата була відсутня виключаються, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
За правилами ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (в редакції чинній на момент звернення позивача до пенсійного органу) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Аналіз змісту абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV наведеної норми дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено два варіанти виключення періодів страхового стажу.
Перший варіант передбачає виключення періодів страхового стажу передбачених лише абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону.
У цьому випадку закон допускає можливість виключення періодів незалежно від перерв.
До таких періодів належать ті, протягом яких особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Другий варіант передбачає можливість виключення будь-якого періоду страхового стажу.
Водночас, у цьому випадку передбачено можливість виключення лише безперервного періоду страхового стажу - підряд.
При цьому, в обох випадках періоди, які виключаються, не можуть перевищувати 60 календарних місяців страхового стажу, а виключення окремих періодів страхового стажу передбачене в цілях обчислення пенсії, яке здійснюється при її призначенні, і не є самостійною підставою для перерахунку вже призначеної пенсії.
Разом з тим, позивач у заяві про перерахунок пенсії вимоги про виключення періодів страхового стажу не висловлював, конкретних періодів не зазначав, у зв'язку з чим пенсійний орган питання про виключення періодів страхового стажу позивача не розглядав.
З огляду на наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Інших доводів відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 по справі № 440/4443/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов