05 червня 2025 р. Справа № 520/33837/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 25.02.25 по справі № 520/33837/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 73432,13 грн, виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення у справі №520/31611/23.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 73432,13 грн, виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення у справі №520/31611/23.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суми грошового забезпечення, які були виплачені на підставі судового рішення по справі №520/31611/23 позивачці жодним чином не впливають на розрахунок сум одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з аналізу нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення та документів, які регулюють питання нарахування та виплати сум грошового забезпечення. Стверджує, що виходячи з положень наказу МВС України №623 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні береться розмір грошового забезпечення в останній місяці перед звільнення, виплачені суми відповідно до рішення по справі №520/31661/23 не впливають на розмір одноразової грошової допомоги. Звертає увагу, що при розрахунку та визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні особі рядового і начальницького складу враховується місячне грошове забезпечення, яке береться в останній місяць служби та при розрахунку враховуються складові місячного грошового забезпечення, визначені п.3 наказу МВС України №623 посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.
Позивачка по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 19.07.2021 №298о/с звільнена зі служби за віком.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України в 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2021 по 19.07.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України в 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням сплачених сум.
Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на виконання рішення у справі №520/31611/23 перераховано ОСОБА_1 16.11.2024 заборгованість з грошового забезпечення.
Позивачка через адвоката звернулась до відповідача з питанням отримання інформації щодо нарахування та виплати компенсації втрати доходу та перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 73432,13 грн, виходячи з належного грошового забезпечення, право на яке підтверджено у судовому порядку у справі №520/31611/23, з наданням підтверджуючих доказів.
Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 27.11.2024 позивачку повідомлено про відсутність підстав для вчинення означених дій, оскільки перераховані показники не входять до складу грошового забезпечення.
Позивачка, вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення за рішенням суду, звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення перерахунку позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 73432,13 грн, виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення у справі №520/31611/23.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі по тексту - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
За змістом ч.1 ст.9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (в редакції, чинній на час звільнення позивачки) визначено, що поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 (далі по тексту - Інструкція №623), ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Цю Інструкцію розроблено відповідно до, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 (далі по тексту - Інструкція №623), грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 13 розділу І Інструкції 623 встановлено, що грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього.
Пунктами 8 розділу XV Інструкції №623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з п.12 розділу XXVII Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів),- посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
З огляду на наведені норми законодавства, слід дійти висновку про те, що одноразова грошова допомога при звільнені виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке особа рядового і начальницького складу має право на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку вона займала.
Судом встановлено, що на день звільнення (19.07.2021) позивачці нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 73432,13 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: з 29.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України в 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2021 по 19.07.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України в 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням сплачених сум.
У рамках справи №520/31611/23 суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача: у період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; у період з 01.01.2021 по 15.12.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Таким чином, в рамках справи №520/31611/23 судом встановлено порушення прав позивачки на належний розмір грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.07.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23 відповідач провів позивачці перерахунок та виплату грошового забезпечення за механізмом множення прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року за період з 29.01.2020 по 19.07.2021.
Разом з тим, відповідно до довідки - розрахунку від 25.10.2024 №774 відповідачем не здійснено перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2021.
Враховуючи, що одноразова грошова допомога обраховується з грошового забезпечення, встановленого на дату звільнення, позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги за показниками, які обраховані на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23.
Однак, відповідач свого обов'язку не виконав та безпідставно відмовив позивачці у перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із перерахованого грошового забезпечення.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи із перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачці, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке перераховано на виконання рішення у справі №520/31611/23 у збільшеному розмірі.
Як зазначено вище, пунктом 13 розділу І Інструкції 623 встановлено, що грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього.
Судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №520/31611/23 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області 16.11.2024 перерахувало позивачці грошове забезпечення в належному розмірі.
Позивачка, після отримання заборгованості з грошового забезпечення, звернулась до відповідача з проханням перерахувати і виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з належного грошового забезпечення, право на яке підтверджено в судовому порядку у справі №520/31611/23, однак, 27.11.2024 отримала відповідь про відсутність підстав для означених дій, що і стало підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги перебуває у прямій залежності від розміру грошового забезпечення, яке в судовому порядку підтверджено рішенням у справі №520/31611/23, що було виконано відповідачем 16.11.2024.
Відтак, позивачка про порушення свого права дізналась після здійснення виплати грошового забезпечення 16.11.2024 та саме з цього часу у неї виникло право на звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів враховує, що позивачкою здійснені дії щодо звернення до відповідача з проханням виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з належного грошового забезпечення, на що вона отримала відмову.
10.12.2024 позивачка звернулась із позовом до суду для захисту своїх прав, а тому у колегії суддів відсутні підставі вважати, що позивачкою, в межах цієї справи, було допущено необґрунтовані зволікання.
Тобто між датою порушення прав позивачки та датою звернення до суду минуло менше місяця, таким чином позивачкою не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачкою строків звернення до суду.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/33837/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко