26 травня 2025 р.Справа № 480/681/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обласної молодіжно-підліткової громадської організації «Покоління NEXT» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко,повний текст складено 30.01.25 року по справі № 480/681/24
за позовом Сумської обласної молодіжно-підліткової громадської організації «Покоління NEXT»
до Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області треті особи Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня святого Пантелеймона" Сумської міської ради , Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради
про визнання протиправним та скасування наказу
Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області в особі начальника Дрозденка Олексія Олександровича, треті особи -Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради, в якому просить суд скасувати наказ №64-СМР від 05.12.2023, виданий начальником Сумської військової адміністрації Дрозденком О.О. з часу його прийняття.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у задоволенні адміністративного позову Сумської обласної молодіжно-підліткової громадської організації «Покоління NEXT» або «Нове покоління» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача, яка полягає в тому, що згідно Громадської програми 2022-2024 СОМПГО «Покоління NEXT» - широкою ціллю програми є покращення громадського контролю та залучення громадян до процесів урядування. Програма зосереджується на підвищенні обізнаності та залученні громадян до громадських ініціатив на місцевому рівні, в свою чергу на національному та регіональному рівнях - на підвищенні потенціалу організацій, розбудові коаліцій та підтримці ініціатив з адвокатування та моніторингу. Вказана програма включає в себе і програму «громадської організації в сфері медицини», згідно якої основними цілями є забезпечення прав пацієнтів на якісні медичні послуги, надання інформації та освітніх програм для громадськості з питань здоров'я, профілактики захворювань та основ медичних знань; сприяння розвитку системи охорони здоров'я, а саме партнерство з органами управління здоров'я, лікарнями, клініками та іншими медичними установами для поліпшення якості медичних послуг та ефективності системи; захист інтересів громадян перед владою, вплив на формування медичної політики та прийняття рішень, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі охорони здоров'я, що підтверджується копією програми, яка була надана суду як доказ, але не досліджена судом першої інстанції в повному обсязі в судовому засіданні. Зазначає, що у позивача існувало право оскаржувати рішення - наказ №64 СМР начальника Сумської МВА, оскільки, відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Вказує, що прийнявши наказ №64-СМР від 05.12.2023 начальником Сумської військової адміністрації порушено право позивача на реалізацію завдань, визначених Статутом громадської організації та програмами громадської організації, зокрема, що стосуються програми «Медична Громада Здоров'я», оскільки позбавлено права та можливості на створення кластерного закладу охорони здоров'я і отримання належних медичних послуг, залучення волонтерів для надання допомоги медичним установам та громаді, тим більше, в умовах воєнного стану. Стверджує, що позивач звернувся за захистом прав та своїх законних інтересів, пов'язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як громадська організація в інтересах членів територіальної громади міста Суми. Цей інтерес позивач вбачає у незаконному скасуванні неповноважною особою, не в спосіб, що визначений законом, без врахування несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів позивача, а саме рішення Сумської міської ради про створення кластерного закладу охорони здоров'я. Звертає увагу, що суду першої інстанції були представлені докази, що підтверджують негативні наслідки, що настали в результаті прийняття протиправного наказу відповідачем, а саме те, що Міністерством охорони здоров'я України було відмовлено КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР у фінансуванні закупівлі медичних послуг при гострому мозковому інсульті на 2025 рік та щодо медичних послуг безоплатного ендопротезування, які вказаним медичним закладом надавались раніше, але фінансування припинилось у зв'язку з не створенням кластерного медичного закладу.
Сумська міська військова адміністрація Сумського району Сумської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, просить суд залишити позовні вимоги позивача без задоволення. Зазначає, що позивач як у своєму позові, так і в апеляційній скарзі чітко не визначив, які суб'єктивні права та охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним наказом начальника Сумської міської військової адміністрації в особі Дрозденка Олексія Олександровича, в чому безпосередньо полягає таке порушення, в чому воно виражається, які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для скаржника внаслідок прийняття оскаржуваного наказу та якими доказами у справі це підтверджується. Вважає, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Позивач не визначив з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу, не обґрунтував свій особистий, індивідуальний інтерес.
Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 без змін. Зауважує, що зміст апеляційної скарги дає змогу пересвідчитись, що скаржником не зазначено, яку ж саме норму матеріального права суд першої інстанції не застосував чи застосував, але не вірно, і в чому саме таке порушення полягає та як впливає на правильність прийнятого рішення. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази стосовно того, що скаржником проводились будь-які дії щодо фактичного виконання програм, які начебто були затверджені скаржником. Скаржник як громадська організація існує досить тривалий час і відсутність здійснення будь-якої реальної діяльності в сфері медицини додатково підтверджує ту обставину, що програми були затверджені лише з створенням формальних підстав для звернення до суду і така програма з дійсним захистом прав учасників нічого спільного не мають. Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які третя сторона очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції позову орієнтовно складає 45000,00 грн у якості витрат на професійну правничу допомогу.
Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому підтримує вимоги апеляційної скарги позивача та просить їх задовольнити, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що позивач є громадською організацією, метою діяльності та Громадською програмою є покращення громадського контролю та залучення громадян до процесів урядування, що в свою чергу зачіпає й сферу та моніторингу контролю медицини. Вказує, що оскаржуваний наказ Сумської міської військової адміністрації №64-СМР від 05.12.2023 фактично прийнятий головою Сумської міської військової адміністрації в межах реалізації функцій органу місцевого самоврядування та реалізації владних повноважень, що впливає на процес об'єднання двох комунальних підприємств, що засновані Сумською міською радою на державній власності територіальної громади Сумської громади, фінансується за рахунок бюджетних асигнувань. Так, всі рішення, що приймаються органом місцевого самоврядування в межах владних повноважень мають свою дію на всю територію, що охоплюється впливом та регулюванням органу місцевого самоврядування та відповідно впливає на права та обов'язки всіх мешканців громади, що перебувають та зареєстровані на відповідній території, тобто безпосередньо стосуються їх прав та прямо впливає на них. Зауважує, що лише за наявності відповідного рішення Верховної Ради України військова адміністрація населеного пункту (населених пунктів) наділяється можливістю реалізовувати повноваження у сфері місцевого самоврядування, у тому числі вступати від імені та в інтересах територіальної громади у відповідні правовідносини з іншими суб'єктами.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.
Представник третьої особи -Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Представник третьої особи - Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня святого Пантелеймона" Сумської міської ради підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.02.2022 Сумською міською радою прийнято рішення №2992-МР про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради. Створена комісія з реорганізації. Термін закінчення процедури до 01.09.2022.
05.12.2023 начальником Сумської військової адміністрації Сумського району Сумської області видано наказ №64-СМР «Про втрату чинності рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона».
Вказаним наказом, з посиланням ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.ст. 25, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 104-108 Цивільного кодексу України, ст.59 Господарського кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визнано таким, що втратило чинність рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР у зв'язку з невиконанням рішення у терміни ним встановлені.
Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» вважає наказ незаконним та таким, що порушує права громадської організації, права та інтереси членів організації, тому ініціювала даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими доказами не підтверджується зв'язок предмету позову з метою та завданнями громадської організації, порушення прав чи інтересів як самого позивача, так і двох членів організації в інтересах який заявлено позов, тому відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частинадруга статті3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.08.2019 у справі № 9901/283/19, від 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, від 13.11.2019 у справі № 9901/331/19 , від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21 та від 20 лютого 2025 року у справі № 990/403/24.
Так, звертаючись з даним позовом про скасування наказу №64-СМР від 05.12.2023, виданого начальником Сумської військової адміністрації Дрозденком О.О. з часу його прийняття, Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» зазначає, що 28.12.2023 до голови ради Сумської обласної молодіжно-підліткової громадської організації «Покоління NEXT» або «Нове покоління» звернулись члени громадської організації (Горбась Дмитро та Федоркін Гліб) з проханням звернутись до Сумської міської військової адміністрації щодо скасування наказу №64-МР від 05.12.2023, прийнятого з порушенням норм чинного законодавства, який в свою чергу, порушує виконання медичної робочої програми Організації. З метою захисту прав та охоронюваних інтересів членів громадської організації, позивач звернувся до Сумської міської військової адміністрації з вимогою скасувати незаконний наказ №64-СМР від 05.12.2023, однак, не отримав жодної відповіді.
Позивач звертає увагу, що Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління», як юридична особа, основними завданнями та напрямками діяльності якої є, в тому числі, сприяння розвитку охорони здоров'я, захист інтересів молоді, створення реабілітаційних центрів, діючих за програмами при підтримці Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти, добросовісно розраховувала на те, що реорганізація КНП «Клінічна лікарня №5» СМР шляхом приєднання до КП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР оптимізує мережу комунальних некомерційних підприємств в галузі охорони здоров'я в Сумському регіоні, підвищиться якість та доступність надання медичних послуг та буде здійснено забезпечення реалізації державної політики реформування сфери охорони здоров'я, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, в тому числі, членів громадської організації, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Позивач наголошує, що пред'являючи позовну заяву, Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» виконує свої безпосередні статутні завдання.
Так, з матеріалів справи встановлено , що рішенням Сумської міської ради від 23.02.2022 № 2992-МР вирішено провести реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради. Створена комісія з реорганізації. Термін закінчення процедури до 01.09.2022.
05.12.2023 начальником Сумської військової адміністрації Сумського району Сумської області видано наказ №64-СМР «Про втрату чинності рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона».
Вказаним наказом, з посиланням ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.ст. 25, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 104-108 Цивільного кодексу України, ст.59 Господарського кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визнано таким, що втратило чинність рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР у зв'язку з невиконанням рішення у терміни ним встановлені.
У статті 4 КАС України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:
- нормативно-правовий акт -- акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
- індивідуальний акт -- акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тому, перевіряючи законність рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 465/3058/15-а, від 26 листопада 2019 року у справі № 183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21 грудня 2019 року у справі №826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 20 травня 2020 року у справі № 310/6300/16-а(2-а/310/12/17), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16, від 3 вересня 2020 року у справі № 804/3648/16, від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 11 травня 2023 року у справі № 380/23542/21 та від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22.
Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт -- офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21 та від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21.
Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб'єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.
Аналогічна правова позиція щодо визначення понять нормативно-правового та ненормативного актів викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).
Крім того, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Колегія суддів також зазначає, що варто розуміти «дух» КАС України стосовно підходів до розгляду справ щодо законності актів, які містять положення, що відповідають основним критеріям «норми права»: 1) суттєвий та 2) довготривалий вплив на суспільно-управлінські відносини.
Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб'єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб'єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов'язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб'єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).
У зв'язку із наведеним, колегія суддів зазначає, що наказ Сумської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 05.12.2023 №64-СМР «Про втрату чинності рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» є актом індивідуальної дії, який стосується окремих осіб ( Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» та комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона») та розрахований на персональне (індивідуальне) одноразове застосування.
Також, колегія суддів зазначає , що рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» також є актом індивідуальної дії .
Звідси слідує, що оскаржуваний наказ , як індивідуальний акт , не адресований позивачу та не стосується його прав, свобод та/або інтересів.
Отже, оскільки позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, що виникли з прийняттям оскаржуваного наказу, яке є правовим актом ненормативного характеру, то такий наказ, відповідно, не породжує для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Позивачем зазначено, що Сумська обласна молодіжно-підліткова громадська організація «Покоління NEXT» або «Нове покоління» здійснює захист прав своїх членів та інших мешканців громади на якісні безкоштовні медичні послуги. Об'єднання лікарень та створення кластерної лікарні дозволить отримувати фінансування з державного бюджету, надасть можливість придбання більш якісного обладнання та надання медичних послуг вищої якості. Видання відповідачем незаконного наказу, яким припинено процедуру об'єднання лікарень порушує права мешканців громади та членів громадської організації та вже призвело до негативних наслідків. Так, лікарня «Святого Пантелеймона» втратила право на виконання операцій з протезування. Крім того, наказом відповідача порушено права членів організації на участь у реалізації програм громадської організації за напрямком медицини.
Також, посилається на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до голови СОМПГО «Покоління NEXT» або Нове покоління» від 28.12.2023, зі змісту яких (є однакового змісту) вбачається, що заявники повідомляють про незаконний за їх оцінками наказ начальника Сумської МВА №64-СМР від 05.12.2023, наслідком якого стане невиконання громадською організацією своєї робочої програми. Також повідомляють, що члени організації добросовісно розраховували на створення кластерної лікарні та підвищення у зв'язку з цим якості медичних послуг. Про порушення особистих прав, свобод, інтересів заявники не повідомили. Тобто, члени організації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх заявах від 28.12.2023 повідомляють про наявне на їх думку порушення прав громадської організації та сподівання невизначеного кола неперсоніфікованих осіб - членів громадської організації на покращення якості медичного обслуговування.
Крім того в підтвердження наявності інтересу, що підлягає судовому захисту, позивач посилається на те , що Робочою програмою 2023-2024 СОМПГО “Покоління NEXT» або «Нове покоління» - «Медична Громада Здоров'я» , затвердженою загальними зборами 15.05.2023 протокол № 42/2, визначено напрямки діяльності громадської організації в частині забезпечення якісної медичної допомоги, підвищення медичної освіти та свідомості громади щодо важливості здоров'я, зокрема, необхідності створення кластерних лікарень, яка допоможе розуміти, які лікарні знаходяться близько одна до одної, що може бути корисно для ефективного розміщення медичних ресурсів та обладнання; розподілу медичних ресурсів і т.і. Однак , спірний у даній справі наказ №64 від 05.12.2023 року порушує право позивача та охоронюваний законом інтерес на реалізацію завдань, визначених Статутом громадської організації та зокрема Робочої програми 2023-2024 СОМПГО “Покоління NEXT» або «Нове покоління» - «Медична Громада Здоров'я», оскільки позбавлено права та можливості на створення кластерного закладу охорони здоров'я і отримання належних медичних послуг, залучення волонтерів для надання допомоги медичним установам та громаді, тим більше, в умовах воєнного стану.
Колегія суддів зазначає , що зміст позовної заяви та додатків до неї не містять доказів неможливості звернення до суду членів громадської організації, яких безпосередньо стосується спірний нормативно-правовий акт, з власним (окремим) позовом.
Крім того, матеріали справи взагалі не містять жодних доказів звернення членів громадської організації до самої громадської організації з приводу звернення до суду.
Колегія суддів зауважує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення).
Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у справі №815/219/17.
Так, у постанові від 14.03.2018 Верховний Суд дійшов такого висновку: « 32. Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об'єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Тож, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв'язку з її метою та правами людей (її членів), що об'єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об'єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.
Отже, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати: статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв'язок з предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
Згідно з розділом І Статуту Сумської обласної молодіжно-підліткової громадської організації «Покоління NEXT» або «Нове покоління», прийнятого рішенням загальних зборів організації, протокол №03-04 від 11.02.2023, та затвердженого Сумським обласним управлінням юстиції 14.05.2003, свідоцтво про реєстрацію №243 (далі по тексту - Статут), організація визнається громадською організацією, створеною шляхом об'єднання громадян для задоволення, захисту та спільної реалізації своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних прав свобод та інтересів.
Організація має право безоплатно: займатися просвітницькою, науковою та оздоровчою діяльністю; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах; підтримувати членів (учасників) Організації; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо); одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей; вносити її пропозиції до органів влади і управління; розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; мати власну символіку, яка затверджується відповідно до Статуту Організації та підлягає державній реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; популяризувати своє ім'я (назву) та символіку (розділ ІІ Статуту).
Відповідно до розділу 3 Статуту завданням позивача є: об'єднання молоді навколо ідеї відродження духовності та здорового способу життя; різнобічний її розвиток; сприяння згуртуванню молоді навколо побудови демократичного громадянського суспільства в Україні. Цим же розділом визначено напрямки діяльності організації, зокрема: просвітницька діяльність; наукова діяльність; захист законних прав та інтересів членів організації; сприяння розвитку охорони здоров'я; пропагандування здорового способу життя; задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів своїх членів; формування та реалізація державної молодіжної політики в Україні; захист інтересів молоді; підтримка обдарованої молоді; налагодження культурних зв'язків між молодіжним організаціями України та Європи; сприяння проведенню благодійних акцій та інших заходів для підтримки соціально незахищеної частки молоді; створення реабілітаційних центрів, діючих за програмами організації при підтримці Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти; створення літературних, спортивних, музичних та туристичних клубів; організація та проведення конференцій, семінарів, теле- і радіопередач; проведення видавничої діяльності; проведення мистецьких та культурних заходів; організація відпочинку та дозвілля молоді, тощо. Конкретні напрямки суспільної роботи передбачаються організацією у робочих програмах.
З наведеного вбачається, що визначені Статутом мета та напрямки діяльності позивача є загальними та не пов'язані безпосередньо з системою охорони здоров'я, з реформуванням цієї системи та організацією її роботи.
При цьому, Статутом визначена значна кількість напрямків діяльності громадської організації, що не пов'язані між собою та з заявленими метою створення і завданнями організації, частина з них дублюють мету та завдання громадської організації. Серед іншого напрямком роботи вказано сприяння розвитку охорони здоров'я.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначені у статуті завдання Громадської організації є загальними та не пов'язані безпосередньо зі сферою нормативно-правового акта, який позивач просить визнати протиправними та нечинними. Організація не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; безпосереднього зв'язку з предметом спору та не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту. Обґрунтування права на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.
Щодо доводів позивача на неможливість виконання громадською організацією Робочої програми 2023-2024 СОМПГО “Покоління NEXT» або «Нове покоління» - «Медична Громада Здоров'я» , затвердженої загальними зборами 15.05.2023 , у зв'язку із прийняттям оскаржуваного наказу , колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши вказану програму , колегія суддів звертає увагу на те , що метою вказаної програми є забезпечення якісної медичної допомоги , підвищення медичної освіти та свідомості громади щодо важливості здоров'я.
Зміст програми 2023-2024 СОМПГО “Покоління NEXT» або «Нове покоління» - «Медична Громада Здоров'я» містить загальні пункти для реалізації зазначеної в програмі мети.
Колегія суддів звертає увагу , що мета та цілі вказаної програми не направлені саме на виконання рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», тобто щодо створеного вказаним рішенням об'єднаного закладу охорони здоров'я і реалізація такої може бути виключно в умовах створеного об'єднаного закладу охорони здоров'я.
Вказана програма не приймалась саме для реалізації рішення Сумської міської ради від 23.02.2022 №2992-МР «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона», яке втратило чинність на підставі спірного наказу Сумської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 05.12.2023 №64-СМР .
Також, позивачем не доведено , що спірний наказ Сумської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 05.12.2023 №64-СМР унеможливлює виконання громадською організацією СОМПГО «Покоління NEXT» або «Нове покоління» Робочої програми 2023-2024 «Медична Громада Здоров'я» , затвердженої загальними зборами 15.05.2023.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта , так як порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача вказують на помилкове сприйняття положень законодавства, що регулюють питання звернення особи до суду за захистом порушеного права та вільне тлумачення обставин справи на користь позивача.
Надані Сумською обласною молодіжно-підлітковою громадською організацією «Покоління NEXT» або «Нове покоління» запити до Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради, до Міністерства охорони здоров'я України та до начальника управління охорони здоров'я Сумської міської ради про отримання публічної інформації щодо медичних послуг, а саме можливості отримання послуг з лікування інсультів, гострого серцевого приступу, гіпертонічного кризу, протезування суглобів, та інформації про найближчий заклад, що приймає пацієнтів та доставляє карета швидкої допомоги з зазначеними невідкладними діагнозами, жодним чином не спростовують висновки суду про не підтвердження матеріалами справи порушеного права позивача або охоронюваного законом інтересу.
Також, наданий до суду апеляційної інстанції Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради лист Верховної Ради України від 26.03.2025 №07/9-2025/70676, згідно з яким Верховна Рада України не приймала рішення про здійснення начальником Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області повноважень, передбачених п.1, 2 ч.2 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», колегія суддів вважає таким, що не впливає на спірні правовідносини, оскільки суд може робити висновок про правомірність чи неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про порушення у зв'язку із цим прав, лише за позовом належного позивача, тобто якщо буде встановлено наявність у позивача порушеного права. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову.
За наведених обставин, позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу . Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес.
Безпосередньо Організація не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд звертає увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19.
Законний інтерес, якщо його порушує суб'єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з'ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об'єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для особи, яка звертається за захистом цього інтересу. Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу, недостатньо лише суб'єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у зв'язку з тим, що оскаржуваний наказ безпосередньо не порушує прав позивача, дослідженими доказами не підтверджується зв'язок предмету позову з метою та завданнями громадської організації, порушення прав чи інтересів як самого позивача, так і членів організації чи то мешканців територіальної громади м. Суми.
Інші доводи і заперечення учасників справи, з урахуванням наведеного, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 480/681/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 05.06.2025 року