05 червня 2025 року справа №200/8561/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі № 200/8561/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області неправомірними, скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 07.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 28.02.2024;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та у пільгових розмірах згідно із ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" час проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з 21.04.2022 по 28.02.2024, а також період роботи 04.07.2001-21.05.2005, 21.01.2011-11.12.2012, 11.02.2013-24.01.2014, 11.02.2014-02.11.2014, 27.11.2014-02.11.2017, 20.11.2017-28.02.2024 із застосуванням роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8 та повторно розглянути його заяву від 24.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах та у пільгових розмірах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 28.02.2024 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області № 057350006830 від 07.03.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 28.02.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 21.01.2011 по 07.02.2011, 31.07.2011, з 28.12.2011 по 08.01.2012, з 30.03.2012 по 31.03.2012, з 29.04.2012 по 30.04.2012, з 29.11.2012 по 30.11.2012, з 11.02.2013 по 24.01.2014, з 03.02.2014 по 10.02.2014, 31.03.2014, з 29.04.2014 по 30.04.2014, 31.05.2014, з 28.06.2014 по 03.07.2014, з 02.09.2014 по 16.09.2014, з 21.10.2014 по 31.10.2014, з 27.11.2014 по 28.11.2014, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 01.11.2015 по 07.11.2015, 01.12.2015, з 01.02.2016 по 12.02.2016, з 01.05.2016 по 03.05.2016, 01.07.2016, 01.08.2016, з 01.02.2017 по 02.02.2017, з 02.03.2017 по 06.03.2017, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 25.03.2022 по 31.03.2022, з 06.04.2022 по 18.04.2022, 21.04.2022 по 28.02.2024 (в тому числі до стажу роботи на провідних професіях), з урахуванням Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 057350006830 від 07.03.2024 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 27 вересня 2023 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 07 вересня 2022 року, позивач 07.04.2022 року призваний по мобілізації у Збройні Сили України.
Згідно довідки від 25.04.2022 року № 2094, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_4 з 21.04.2022 по теперішній час.
Згідно довідки від 15.04.2023 року №217/д/27, позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 01.09.2023 року №250, позивача, з 01 вересня 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.02.2024 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 057350006830 від 07.03.2024 року у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні відповідачем було зазначено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до загального та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Страховий стаж особи у пільговому обчисленні становить 39 років 02 місяці 25 днів. Пільговий стаж особи на підземних роботах (25 років) становить 18 років 06 місяців, роботи підземні провідні професії (20) - 13 років 02 місяці 05 днів. Пільговий стаж за Списком №1 особи становить 15 років 10 місяців 23 дні.
З форми РС-право, щодо позивача, вбачається, що періоди роботи з 04.07.2001 по 15.08.2001, з 16.08.2001 по 23.02.2003, з 24.02.2003 по 07.04.2003 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в), періоди роботи з 08.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 21.02.2005 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в).
Періоди роботи з 21.01.2011 по 07.02.2011, 31.07.2011, з 28.12.2011 по 08.01.2012, з 30.03.2012 по 31.03.2012, з 29.04.2012 по 30.04.2012, з 29.11.2012 по 30.11.2012 зараховано до страхового стажу, періоди роботи з 08.02.2011 по 30.07.2011, з 01.08.2011 по 27.12.2011, з 09.01.2012 по 29.03.2012, з 01.04.2012 по 28.04.2012, з 01.05.2012 по 28.11.2012, з 01.12.2012 по 11.12.2012 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в).
Період роботи з 11.02.2013 по 24.01.2014 зараховано до пільгового стажу Список №1.
Періоди роботи з 11.02.2014 по 30.03.2014, з 01.04.2014 по 28.04.2014, з 01.05.2014 по 30.05.2014, з 01.06.2014 по 27.06.2014, з 04.07.2014 по 01.09.2014, з 17.09.2014 по 20.10.2014, з 01.11.2014 по 02.11.2014 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в), періоди роботи з 03.02.2014 по 10.02.2014, 31.03.2014, з 29.04.2014 по 30.04.2014, 31.05.2014, з 28.06.2014 по 03.07.2014, з 02.09.2014 по 16.09.2014, з 21.10.2014 по 31.10.2014 зараховано до страхового стажу.
Періоди роботи з 27.11.2014 по 28.11.2014, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 01.11.2015 по 07.11.2015, з 01.12.2015 по 01.12.2015, з 01.02.2016 по 12.02.2016, з 01.05.2016 по 03.05.2016, з 01.07.2016 по 01.07.2016, з 01.08.2016 по 01.08.2016, з 01.02.2017 по 02.02.2017, з 02.03.2017 по 06.03.2017 зараховано до страхового стажу, періоди роботи з 29.11.2014 по 30.09.2015, з 03.10.2015 по 31.10.2015, з 08.11.2015 по 30.11.2015, з 02.12.2015 по 31.01.2016, з 13.02.2016 по 30.04.2016, з 04.05.2016 по 30.06.2016, з 02.07.2016 по 31.07.2016, з 02.08.2016 по 31.01.2017, з 03.02.2017 по 01.03.2017, з 07.03.2017 по 02.11.2017 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в).
Періоди роботи з 20.11.2017 по 31.03.2020, з 10.06.2020 по 09.07.2020, з 13.07.2020 по 24.03.2022, з 01.04.2022 по 05.04.2022, 19.04.2022 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в), періоди роботи з 01.04.2020 по 09.06.2020, з 10.07.2020 по 12.07.2020, з 25.03.2022 по 31.03.2022, з 06.04.2022 по 18.04.2022 зараховано до страхового стажу.
Період роботи з 20.04.2022 по 28.02.2024 зараховано до страхового та пільгового стажу (Військова служба в особл. період).
Згідно довідки форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача за період 07.2001 року по 02.2005 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 2008 року по 2010 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013Б1, з 2011 року по 2012 рік, 02.2014 року по 12.2014 рік, з 2015 року по 11.2017 рік, з 01.2018 року по 04.2018 рік, з 08.2018 року по 03.2020 рік, з 06.2020 року по 12.2020 рік, 01.2021 рік, з 10.2021 року по 07.2022 рік, за 2023 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ014А2, за 2013 рік та 01.2014 рік, облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, з 01.2021 року по 09.2021 рік, облікований за кодом спецстажу ЗПЗ014А1, з 04.2020 року по 05.2020 рік облікований за кодом спецстажу КЗП084В1.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).
До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Щодо доводів апелянта, що відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_6 , позивач в спірний період працював:
04.07.2001 року прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті на ДВАТ Шахта «Білицька»;
16.08.2001 року переведений гірником підземним з повним робочим днем в шахті;
24.02.2003 року переведений учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті;
08.04.2003 року переведений гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті;
21.02.2005 року звільнений за станом здоров'я;
21.01.2011 року прийнятий гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті на ТОВ «Краснолиманське»;
11.12.2012 року звільнений за власним бажанням;
11.02.2013 року прийнятий гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті на ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»;
24.01.2014 року звільнений за власним бажанням.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_7 , позивач в спірний період працював:
27.11.2014 року прийнятий гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»;
02.11.2017 року звільнений за власним бажанням;
20.11.2017 року прийнятий гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті на ВСП «Шахтоуправління «Добропільське»;
25.01.2021 року звільнено за переведенням до ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток»;
26.01.2021 року прийнятий за переведенням гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті.
Запис про звільнення відсутній.
Згідно довідки про спуски в шахту з повним підземним робочим днем за фактично відпрацьований час №223 від 17.03.2023 року Позивач в період з 21.01.2011 року по 11.12.2012 року перебував у відпустці без оплати: у липні 2011 - 1 день, у грудні 2011 - 4 дні, у січні 2012 - 8 днів, у березні 2012 - 2 дні, у квітні 2012 - 2 дні, у листопаді 2012 - 2 дні. Попереднє навчання з ТБ 12 днів (з 21.01.2011 по 07.02.2011).
Згідно довідки про спуски в шахту з повним підземним робочим днем за фактично відпрацьований час №222 від 17.03.2023 року Позивач в період з 03.02.2014 року по 02.11.2014 року перебував у відпустці без оплати: у березні - 1 день, у квітні - 2 дні, у травні - 1 день, у червні - 3 дні, у липні - 3 дні. Попереднє навчання з ТБ 6 днів (з 03.02.2014 по 10.02.2014). Змушений простій з 05.09.2014 по 16.09.2014, з 21.10.2014 по 31.10.2014.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів в ній №01/11-96/17 від 06.04.2023 року, Позивач працював повний робочий день на ДП «ВК «Краснолиманська» і за період з 27.11.2014 року по 02.11.2017 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним шляхом за професією, посадою гірник очисного забою підземний, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1.1а, постанови КМУ №162 від 11.03.94р., №36 від 16.01.2003р., №202 від 31.03.1994р., №461 від 24.06.16р. попереднє навчання з ТБ - з оплатою згідно тарифної ставки підземного робочого - 2 дні з 27.11.2014р.; 2015р.: 10-2б/в, 11-7б/в, 12-1б/в; 2016р.: 02-12б/в, 05-3 додат. вихідний, 07-1 додат. вихідний, 08-1 б/в; 2017р.: 02-2 б/в, 03-5 б/в.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів в ній №299 від 16.02.2023 року Позивач працював повний робочий день на підземних роботах ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» з 20.11.2017 року по 25.01.2021 року, виконував гірничі роботи, за професією гірник очисного забою підземний, що передбачена Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, постанова КМУ №461 від 24.06.2016р., ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Простій ББВ з 01.04.2020р. по 09.06.2020р., з 10.07.2020р. по 12.07.2020р.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів в ній №15 від 05.01.2024 року, позивач працює повний робочий день ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» у виробництві з видобутку вугілля з 26.01.2021 року по теперішній час, виконує гірничі роботи за професією гірник очисного забою підземний, що передбачено Списком 1 розділ І підрозділ 1, постанови КМУ №162 від 11.03.94р., №36 від 16.01.2003р., №202 від 31.03.1994р., №461 від 24.06.16р.
З 20.04.2022 року по 18.07.2022 року - увільнений від виробничої діяльності з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, посади на період проходження військової служби.
З 19.07.2022 року по 06.09.2023 року - увільнення від виробничої діяльності у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період зі збереженням місця роботи, посади але без зарахування стажу на збереження щорічної відпустки на період проходження військової служби.
Відпустка без збереження з/п: з 25.03.2022р. по 31.03.2022р., з 06.04.2022р. по 10.04.2022р., з 12.04.2022р. по 19.04.2022р.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення та наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Як встановлено судом, позивач у період з 04.07.2001 по 21.05.2005, з 21.01.2011 по 11.12.2012, з 11.02.2013 по 24.01.2014, з 11.02.2014 по 02.11.2014, з 27.11.2014 по 02.11.2017, з 20.11.2017 по 20.04.2022 працював на посадах передбачених постановою №202 та провідних посадах, які дають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 (гірник підземний, гірник очисного забою підземний).
Таким чином суд дійшов висновку, що період роботи з 04.07.2001 по 21.05.2005, з 21.01.2011 по 11.12.2012, з 11.02.2013 по 24.01.2014, з 11.02.2014 по 02.11.2014, з 27.11.2014 по 02.11.2017, з 20.11.2017 по 20.04.2022 в якості гірник підземний, гірник очисного забою підземний з повним робочим днем у шахті, підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком №1, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на посадах передбачених постановою №202 та провідних посадах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058-IV.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що період роботи позивача, з 21.01.2011 по 07.02.2011, 31.07.2011, з 28.12.2011 по 08.01.2012, з 30.03.2012 по 31.03.2012, з 29.04.2012 по 30.04.2012, з 29.11.2012 по 30.11.2012, з 11.02.2013 по 24.01.2014, з 03.02.2014 по 10.02.2014, 31.03.2014, з 29.04.2014 по 30.04.2014, 31.05.2014, з 28.06.2014 по 03.07.2014, з 02.09.2014 по 16.09.2014, з 21.10.2014 по 31.10.2014, з 27.11.2014 по 28.11.2014, з 01.10.2015 по 02.10.2015, з 01.11.2015 по 07.11.2015, з 01.12.2015 по 01.12.2015, з 01.02.2016 по 12.02.2016, з 01.05.2016 по 03.05.2016, з 01.07.2016 по 01.07.2016, 01.08.2016, з 01.02.2017 по 02.02.2017, з 02.03.2017 по 06.03.2017, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 25.03.2022 по 31.03.2022, з 06.04.2022 по 18.04.2022 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1 на провідній посаді (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, відповідно до наданого розрахунку форми РС-право, щодо позивача, вбачається, що відповідачем періоди роботи з 04.07.2001 по 15.08.2001, з 16.08.2001 по 23.02.2003, з 24.02.2003 по 07.04.2003 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в), періоди роботи з 08.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 21.02.2005, з 08.02.2011 по 30.07.2011, з 01.08.2011 по 27.12.2011, з 09.01.2012 по 29.03.2012, з 01.04.2012 по 28.04.2012, з 01.05.2012 по 28.11.2012, з 01.12.2012 по 11.12.2012, з 11.02.2014 по 30.03.2014, з 01.04.2014 по 28.04.2014, з 01.05.2014 по 30.05.2014, з 01.06.2014 по 27.06.2014, з 04.07.2014 по 01.09.2014, з 17.09.2014 по 20.10.2014, з 01.11.2014 по 02.11.2014, з 29.11.2014 по 30.09.2015, з 03.10.2015 по 31.10.2015, з 08.11.2015 по 30.11.2015, з 02.12.2015 по 31.01.2016, з 13.02.2016 по 30.04.2016, з 04.05.2016 по 30.06.2016, з 02.07.2016 по 31.07.2016, з 02.08.2016 по 31.01.2017, з 03.02.2017 по 01.03.2017, з 07.03.2017 по 02.11.2017, з 20.11.2017 по 31.03.2020, з 10.06.2020 по 09.07.2020, з 13.07.2020 по 24.03.2022, з 01.04.2022 по 05.04.2022, 19.04.2022 зараховано до пільгового стажу (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в). Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо зарахування до пільгового стажу періодів військової служби позивача з 21.04.2022 по 28.02.2024, суд вказує на наступне.
Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 07 вересня 2022 року, позивач 07.04.2022 року призваний по мобілізації у Збройні Сили України.
Згідно довідки від 25.04.2022 року № 2094, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_4 з 21.04.2022 по теперішній час.
Згідно довідки від 15.04.2023 року №217/д/27, позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 01.09.2023 року №250, Позивача, з 01 вересня 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з трудової книжки, позивач станом на 20.04.2022 року, під час призову на військову службу працював за посадою гірник очисного забою підземний (професія, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування періоду військової служби з 21.04.2022 року по 28.02.2024 року до пільгового стажу за Списком №1 на провідній посаді (Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а-в), що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо доводів, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуду рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі №200/8561/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі №200/8561/24 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 05 червня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко