Справа № 357/10202/24 Головуючий у І інстанції Бебешко М.М.
Провадження №22-з/824/689/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
04 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення, -
У провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року - скасовано та ухвалено по справі нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5450,40 гривень.
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про роз'яснення ухваленого 02 квітня 2025 року рішення апеляційного суду.
В обґрунтування заяви зазначає, що рішення апеляційного суду є незрозумілим, оскільки в резолютивній частині суд зазначив про задоволення апеляційної скарги частково, не деталізувавши зміст часткового задоволення скарги.
Поряд із цим, зазначає, що відмовивши апелянту в частині задоволення вимог про поновлення та скасування записів в актовому записі про народження №813 від 27.02.1987 року, апеляційний суд не дав роз'яснення апелянту про спосіб захисту його прав, не дав вказівки про спосіб відтворення правовідносин між усиновлювачем та усиновленим у відповідності до рішення Деснянського районного суду від 21.11.2002 року на дату винесення рішення Голосіївського районного суду від 23 липня 2024 року у зв'язку із його скасуванням, не визначив особу, на яку покладається відповідальність за відтворення в Державному реєстрі цивільного стану громадян правовідносин між усиновленою ОСОБА_2 , усиновлювачем ОСОБА_5 та біологічним батьком усиновленої ОСОБА_6 у відповідності до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2002 року.
Посилаючись на викладене, заявник зазначає, що відмова апелянту в поновленні в актовому записі відомостей щодо родинних правовідносин між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відповідно до пунктів 4,5 позовних вимог апелянта, Київський апеляційний суд своїм рішенням завуалював відмову ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги; водночас скасоване рішення Голосіївського районного суду залишилось в силі, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування рішення Голосіївського районного суду задоволеним.
Просила суд надати роз'яснення способу відтворення правовідносин в Державному реєстрі цивільного стану громадян у відповідності до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2002 року між усиновленою ОСОБА_2 , усиновлювачем ОСОБА_5 та біологічним батьком усиновленої ОСОБА_6 у зв'язку зі скасуванням оспорюваного рішення Голосіївського районного суду станом на 22.07.2024 року. Також просила визначити особу, на яку покладається відтворення правовідносин між усиновленою ОСОБА_2 , усиновлювачем ОСОБА_5 та біологічним батьком усиновленої ОСОБА_6 у відповідності до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2002 року.
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення заяви про роз'яснення постанови суду апеляційної інстанції заперечувала, вважає заяву необґрунтованою, оскільки зміст рішення суду є зрозумілим.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства, про причини неявки суд не повідомляли.
Керуючись ч. 3 ст. 271 ЦПК України, колегія суддів вважали за можливе розглянути заяву за відсутності інших учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, зміст заяви, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
При цьому не підлягають роз'ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 вказано, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року - скасовано та ухвалено по справі нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Деснянський відділ реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним усиновлення - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5450,40 гривень.
Задовольняючи апеляційну скаргу частково, апеляційний суд виходив із того, що у вимогах апеляційної скарги ОСОБА_1 , крім скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові, також просила апеляційний суд поновити в актовому записі про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Армавір Краснодарського краю, громадянина України, як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в актовому записі про народження від 27.02.1987 року №813, вчиненому Дніпровським відділом РАГС м. Києва. Також просила скасувати запис про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в актовому записі про народження від 27.02.1987 року №813, вчиненому Дніпровським відділом РАГС м. Києва, змінивши в актовому записі прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », по батькові - з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », вказати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Армавір Краснодарського краю, громадянина України.
В задоволенні останніх вимог суд відмовив, оскільки вирішення цих питань виходить за межі повноважень апеляційного суду при перегляді рішення суду за апеляційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу заявника на той факт, що роз'ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, дане судове рішення не підлягає виконанню, а тому не підлягає роз'ясненню.
Колегія суддів вважає, що резолютивна частина постанови є чіткою і зрозумілою та не передбачає подвійного тлумачення, а обставини, що на думку заявника, стали підставою для подання вказаної заяви, не можуть слугувати підставою роз'яснення вказаної постанови апеляційного суду, оскільки не відповідають правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року, оскільки доводи заявниці не є підставою для роз'яснення рішення суду у відповідності до вимог ст. 271 ЦПК України.
Керуючись ст. 271 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повна ухвала складена 05 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.