Справа № 760/28181/23 Головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В.
Провадження № 22-ц/824/8937/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
04 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про виселення,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про виселення із квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання з викликом (повідомленням) учасників процесу.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, вдруге не з'явились у підготовче засідання, призначене на 21 лютого 2025 року, і від них не надходило заяв про розгляд справи у відсутність сторони позивача, тому є процесуально доцільним залишити позовну заяву без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачка в особі представника - адвоката Роспотнюка В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що положення статей 223, 257 ЦПК України про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим не поширюються на випадок неявки позивача у підготовче засідання. До такого висновку неодноразово доходив Верховний Суд, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 р у справі № 752/21845/19.
Ухвали про закінчення підготовчого провадження матеріали справи не містять, а відтак справа на момент постановлення оскаржуваної ухвали перебувала на стадії підготовчого провадження, що вказує на неможливість залишення позовної заяви без розгляду, оскільки справа до судового розгляду по суті не призначалась.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки - адвокат Роспотнюк В.О.підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про виселення та призначено підготовче засідання з викликом (повідомленням) учасників процесу.
У підготовчому засіданні 10 липня 2024 року, в якому було оголошено перерву до 18 жовтня 2024 року, позивачка особисто приймала участь та була повідомлена про дату і час наступного засідання під розписку (а.с. 68).
У підготовче засідання 18 жовтня 2024 року позивачка та/або її представник не з'явились. Після розгляду і вирішення заявлених відповідачкою клопотань суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21 лютого 2025 року (а.с. 92).
Судова повістка була направлена судом першої інстанції на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 , яка зазначена нею в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 95).
Однак, поштове відправлення повернулось до суду із відміткою служби поштового зв'язку - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 97, 98).
Згідно із пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22.
Крім того, судова повістка про призначене у справі підготовче засідання на 21 лютого 2025 року направлялась судом представнику позивачки - адвокату Роспотнюку В.О. та була доставлена в його електронний кабінет 04 листопада 2024 року (а.с. 96, 104).
У підготовчому засіданні 21 лютого 2025 року суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у редакції, яка діяла на час розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що редакція пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України щодо наслідків повторної неявки належним чином повідомленого позивача у підготовче засідання була змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі приписи процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання суду та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, від 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 року справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина п'ята статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, суд першої інстанції правильно застосувавши положення статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі, повторно не з'явилися в це засідання та не подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим надав відповідну оцінку повторній (другій поспіль) неявці належним чином повідомленої сторони позивача, як незацікавленість у реальному вирішенні спору та порушення розумних строків розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про залишення позову без розгляду, оскільки неявка позивачки та її представника у підготовче засідання, призначене на 21 лютого 2025 року, є повторною, про судові засідання, призначені на 18 жовтня 2024 року та 21 лютого 2025 року, сторону позивача було повідомлено завчасно та належним чином в розумінні норм статей 128, 130, 131 ЦПК України, що фактично не заперечується представником позивачки в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність висновків суду із залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження у справі не заслуговують на увагу і спростовуються приписами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у редакції, яка була чинною як на час звернення до суду з даним позовом, так і на час розгляду справи (неявки у підготовче засідання).
Відповідні зміни до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України щодо залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання внесені Законом України від 29 червня 2023 року № 3200-IX, який набрав чинності 21 липня 2023 року.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України № 3200-IX від 29 червня 2023 року) свідчив про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився саме в судове, а не в підготовче засідання.
Натомість, за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України № 3200-IX від 29 червня 2023 року) суд наділений правом на залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання.
Отже, позивачка в особі представника - адвоката Роспотнюка В.О. необґрунтовано посилається в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суд, викладені, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 р у справі № 752/21845/19, в якій здійснено тлумачення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у редакції, чинній до внесення змін Законом України № 3200-IX від 29 червня 2023 року.
Інших доводів на спростовування зроблених судом першої інстанції висновків про залишення позову без розгляду апеляційна скарга не містить.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення такої заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачкою судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній