Справа № 758/9948/15-ц Головуючий у суді І інстанції Ковбасюк О.О.
Провадження № 22-ц/824/8701/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
04 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обґрунтувала тим, що 18 січня 2016 року Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 758/9948/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» (правонаступника АКІБ «УкрСиббанк») 589 609,86 грн заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року, який перебував на примусовому виконанні у Подільському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та 28 листопада 2017 року був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В подальшому, ухвалами суду від 14 серпня 2019 року та від 14 грудня 2023 року замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє - його правонаступником ТОВ «Дебт Форс» відповідно.
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження наразі виконавчий лист № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського О.В. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Заявниця зазначала, що 04 червня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі № 2-1902-1/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 149 914,34 грн заборгованості за тим же кредитним договором від 21 червня 2007 року, а саме договором споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173696000, згідно з яким позичальник отримав кредит в сумі 22 700 доларів США строком до 21 червня 2014 року зі сплатою 13 % річних.
У цьому судовому рішенні зазначено, що протягом часу з 21 червня 2007 року по 23 лютого 2009 року відповідачем було зроблено декілька сплат по кредиту невчасно та не у повному обсязі.
14 жовтня 2010 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (повторно) з примусового виконання виконавчого листа № 2-1902/09, виданого 30 липня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва.
В рамках вказаного виконавчого провадження 03 грудня 2010 року описано і арештовано майно боржника - транспортний засіб марки «Skoda», модель «Оctavia Tour», 2007 року випуску, колір - білий, д.н.з. НОМЕР_1 , який було примусово реалізовано державним виконавцем на прилюдних торгах у рахунок погашення кредиту за договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року.
27 червня 2012 року виконавчий лист № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням наведеного заявниця вважає, що оскільки за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року з неї було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року (кредит в сумі 22 700 доларів США) шляхом реалізації транспортного засобу та у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року зазначено про часткову сплату кредитних коштів, виконавчий лист Подільського районного суду м. Києва № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року, який виданий на виконання рішення суду від 24 листопада 2015 року про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року, має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року у задоволеннізаяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, заявниця в особі представника - адвоката Костишеної В.Л. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом не враховано ту обставину, що «тіло кредиту» за договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року фактично стягнуто з боржника за рахунок автомобіля, який реалізовано з торгів, тоді як 18 січня 2016 року Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 758/9948/15-ц про стягнення з боржника суми боргу у розмірі 589 609,86 грн, що також включає «тіло кредиту», відтак подвійне нарахування штрафних санкцій є незаконним і таким, що порушує статтю 61 Конституції України.
Вважає, що так як рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у справі № 758/9948/15-ц було частково виконано, що доведено матеріалами справи, то суд мав застосувати статті 432 ЦПК України та визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Представник заявниці - адвокат Костишена В.Л. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи, просила її задовольнити.
Заінтересована особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомила, а тому колегія суддів дійшла висновку, що її неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявниці в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 2-1902-1/09 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11173696000 від 21 червня 2007 року в сумі 149 914,34 грн та судові витрати в сумі 1 529,14 грн, а всього - 151 443,48 грн.
30 липня 2009 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 2-1902/09, який був повторно пред'явлений стягувачем для примусового виконання до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві та згідно з постановою державного виконавця Мазура Ю.С. від 14 жовтня 2010 року на його підставі відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
06 грудня 2010 державним виконавцем Мазуром Ю.С. винесено постанову, якою призначено для участі у виконавчому провадженні експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 , оскільки в ході виконавчого провадження виконавцем було складено акт опису і арешту майна № 071993 від 03 грудня 2010 року, яким описано і арештовано майно боржника, а саме автомобіль марки «Skoda», модель «Оctavia Tour», 2007 року випуску, колір - білий, д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, 06 грудня 2010 року вказаним державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до надання експертом висновку з експертної оцінки майна.
07 березня 2012 року державним виконавцем Черкасовим Є.В. винесено постанову, якою арештований в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 автомобіль марки «Skoda», модель «Оctavia Tour», д.н.з. НОМЕР_1 , звільнено з-під арешту.
27 червня 2012 року державним виконавцем Яковлевою О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови).
Як вбачається зі змісту вказаної вище постанови, державним виконавцем було встановлено, що згідно відповіді БТІ в м. Києві за боржницею нерухоме майно не зареєстровано, однак згідно відповіді УДАІ за нею зареєстровано транспортний засіб, а саме: «Skoda Оctavia Tour», 2007 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . В ході проведення виконавчих дій вказаний транспортний засіб було описано та реалізовано з прилюдних торгів згідно з протоколом проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 09 лютого 2012 року. Відповідно до відповіді АБ боржниця з 2010 року зареєстрована за адресою: Черкаська область, м. Чигирин. Крім того, в ході проведення виконавчих дій на все рухоме та нерухоме майно боржниці з метою повного та своєчасного виконання рішення суду накладено арешт, про що внесено запис до ЄДРОРМ та ЄДРОНМ.
Також встановлено, що 24 листопада 2015 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у справі № 758/9948/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 589 609,86 грн заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року, що був укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», а також стягнуто 420,00 грн витрат на розміщення оголошення в пресі та 3 654,00 грн судового збору.
18 січня 2016 року на виконання вказаного рішення ПАТ «Дельта Банк» видано виконавчий лист № 758/9948/15-ц
19 травня 2016 року державним виконавцем Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бабенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 із примусового виконання за назначеного вище виконавчого листа.
29 вересня 2016 року державним виконавцем Бабенко О.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови).
У подальшому, виконавчий лист № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року був повторно пред'явлений стягувачем до органів ДВС та згідно з постановою державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Полінського В.А. від 03 травня 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо його примусового виконання.
28 листопада 2017 року державним виконавцем Полінським В.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови).
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на майно ОСОБА_1 шляхом реалізації належного їй транспортного засобу в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року не свідчить про відсутність у неї матеріального обов'язку перед стягувачем, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв'язку з тим, що у боржниці відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
Наведене давало підстави суду зробити висновок про те, що внаслідок реалізації майна боржниці повне погашення боргу та фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не відбулося. Доказів на підтвердження повної сплати боржницею суми заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 суду не надано.
Крім того, суд врахував, що заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року стосується іншого періоду заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року, а саме цим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості, яка виникла станом на 31 липня 2015 року, і в результаті часткового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року зобов'язання боржниці перед банком не припинилося.
Вищевказане рішення суду у справі № 758/9948/15-ц залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та є чинним, тому виконавчий лист на виконання такого рішення суду видано правомірно, а наявність виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року не свідчить про те, що у банку було відсутнє право вимоги до боржника (як матеріально-правова підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню), що само по собі не дає підстави для визнання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у статті 14 ЦПК України у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення від 24 листопада 2015 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Однак в законі не наведено чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема у частині другій статті 432 ЦПК України.
Словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Найпоширенішою підставою припинення зобов'язання є його припинення внаслідок виконання, проведеного належним чином.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.
Суть процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд на підставі наявних у справі доказів встановив, що на примусовому виконанні ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1902/09, виданого 30 липня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» боргу у загальному розмірі 151 443,48 грн, в ході здійснення якого було реалізовано з прилюдних торгів належний боржниці автомобіль марки «Skoda», модель «Оctavia Tour», 2007 року випуску, колір - білий, д.н.з. НОМЕР_1 .
27 червня 2012 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, згідно з яким виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З урахуванням наведеного суд обґрунтовано вважав, що фактичне виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року у справі № 2-1902-1/09 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту не відбулося.
Окрім того, заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року також не було фактично виконано боржницею, оскільки 28 листопада 2017 року виданий на його підставі виконавчий лист № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
На думку заявниці, факт реалізації належного їй транспортного засобу в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва № 2-1902/09 від 30 липня 2009 та встановлена у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2009 року обставина часткової погашення заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року свідчать про відсутність в неї матеріального обов'язку перед стягувачем та є підставою для визнання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції правильно відхилив зазначені твердження заявниці, як необґрунтовані та безпідставні,з огляду на те, що звернення стягнення на майно ОСОБА_1 шляхом реалізації належного їй транспортного засобу в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання виконавчого листа № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року не свідчить про відсутність у неї матеріально-правого обов'язку перед стягувачем, адже вказане виконавче провадження було завершено не у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV), а саме внаслідок того, що у боржниці відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення для фактичного виконання рішення в повному обсязі (пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).
Отже, в результаті реалізації майна боржниці повне погашення заборгованості за кредитним договором та фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом не відбулося і доказів на підтвердження сплати боржницею у повному обсязі суми заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 суду не надано.
При цьому, у рішенні суду від 04 червня 2009 року зазначено, що в період з 21 червня 2007 року по 23 лютого 2009 року позичальником було здійснено декілька проплат за кредитом, проте невчасно та не у повному обсязі, тобто при визначені розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» станом на 23 лютого 2009 року, судом уже була врахована зазначена обставина.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа № 758/9948/15-ц, виданого 18 січня 2016 року Подільським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню, через відсутність обов'язку боржниці у зв'язку з погашенням заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку та за рахунок примусово реалізованого майна в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке здійснювалось на підставі виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва № 2-1902/09 від 30 липня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду від 24 листопада 2015 року у справі № 758/9948/15-ц було фактично виконано в частині погашення тіла кредиту за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 року за рахунок автомобіля, який реалізовано з прилюдних торгів, тому суд першої інстанції, застосувавши норми статті 432 ЦПК України, мав підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню хоча б частково, не заслуговують на увагу як недоведені наявними у матеріалах справи доказами.
Так, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 долучила до заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконання, копії постанов державних виконавців ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, з яких лише вбачається, що арештований транспортний засіб «Skoda» «Оctavia Tour», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , було описано та реалізовано з прилюдних торгів згідно з протоколом проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 09 лютого 2012 року.
Проте, матеріали справи не містять жодних відомостей за яку суму був проданий вищевказаний автомобіль та як саме були розподілені стягнуті державним виконавцем з боржниці за виконавчим провадженням грошові суми (у тому числі одержаної від реалізації майна боржниці) в силу вимог статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
Як передбачено частиною четвертою статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, за наявних у справі доказів відсутня можливість для визнання виконавчого листа № 758/9948/15-ц від 18 січня 2016 року таким, що не підлягає виконанню навіть в частині погашення заборгованості за кредитним договором № 11173696000 від 21 червня 2007 рокуза рахунок транспортного засобу, що був реалізований з прилюдних торгів.
Інших доводів на спростовування зроблених судом першої інстанції висновків апеляційна скарга не містить.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог статті 375 ЦПК України апеляційна скарга заявниці підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого заявницею судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній