Справа №757/14780/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3244/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
29 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України,
у кримінальному провадженні №12024000000000568,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року частково задоволено клопотання заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, на строк до 04 травня 2025 року, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що під час застосування запобіжного заходу було встановлено достатньо підстав вважати, що без застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрювана буде ухилятися від виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, тому лише такий запобіжний захід зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Крім того, прокурор зазначає, що слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також те, що встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк дії оскаржуваної ухвали про продовження запобіжного заходу, строк дії якої було визначено до 04.05.2025.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000568 від 20.03.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, а також за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
04.02.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України; вчиненні вимог вчинення дій майнового характеру з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи вчиненого в умовах воєнного стану злочинною організацією (вимагання), тобто скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2025 до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановою Заступника Генерального прокурора від 25.03.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000568 від 20.03.2024 до 04.05.2025.
28.03.2025 заступник начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити підозрюваній ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.03.2025 року продовжено підозрюваній ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, на строк до 04.05.2025 року, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування із потерпілими та підозрюваними у даному кримінальному провадженні в усіх випадках, крім спільної участі у слідчих діях та спільної участі у судових засіданнях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Застосувавши щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя встановив відсутність обставин для продовження строку цілодобового домашнього арешту, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у клопотанні прокурора не вказано та в судовому засіданні не доведено.
Доводи прокурора про неврахування слідчим суддею продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовжити строк дії запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________