Справа № 753/2640/24 Головуючий у 1 інстанції: Коренюк А.М.,
Провадження № 22-ц/824/6463/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Болотова Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
Короткий зміст обставин справи
У лютому 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, позивач) звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отримані кошти в сумі 18 498,90 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після надходження до ГУ ПФУ в м. Києва акта перевірки аудиту, пенсійна справа ОСОБА_1 приведена позивачем у відповідність до вимог законодавства та встановлено, що у зв'язку із програмною помилкою з 01 березня 2019 року, виникла переплата пенсії на суму 18 498,90 грн за період з 01 березня 2019 року до 03 березня 2020 року.
Позивач зазначив, що в результаті рахункової помилки, ОСОБА_1 за період з 01 березня 2019 року до 03 березня 2020 року пенсія виплачувалась у завищеному розмірі, й після приведення пенсійної справи у відповідність до законодавства, за вказаний період встановлена переплата пенсії у розмірі 18 498,90 грн.
З метою досудового врегулювання відшкодування позивачу надмірно виплачених відповідачу коштів в сумі 18 498,90 грн, позивач 17 лютого 2022 року звертався до відповідача із листом. Відповідь не надійшла.
Посилаючись на статтю 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також частину 1 статті 1212 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ м. Києві 18 498,90 грн безпідставно отриманих коштів, 3 028,00 грн - судового збору, а всього - 21 526,90 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не з'ясував повно та всебічно обставини справи, що мають значення для справи; обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними; суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин; суд фактично взяв посилання і суму з зовсім іншої, відмінної від цієї справи, яка перебувала в провадженні у цієї ж судді, тексти рішень майже ідентичні.
Жодних зловживань з боку відповідача не було, недостовірних даних він не подавав до ГУ ПФУ в м. Києві.
ОСОБА_1 не діяв недобросовісно, правових підстав застосовувати вказану норму немає. Застосування статті 1212 ЦК України не є доцільним, оскільки спеціальні норми пенсійного законодавства мають пріоритет.
Відповідно до статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх рахункової виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, згідно з цією нормою закону поверненню підлягають лише кошти, якщо виплату, їх виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю в разі недобросовісності з боку набувача. За відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату та обов'язково факту недобросовісності набувача, такі кошти поверненню не підлягають.
Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Позивач жодним чином не доводив недобросовісність відповідача.
Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку ГУ ПФУ в м. Києві так і про недобросовісність з боку відповідача, надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав, а матеріали справи не містять.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після надходження до ГГ ПФУ в м. Києві акта перевірки аудиту, пенсійна справа ОСОБА_1 приведена позивачем у відповідність до вимог закону та встановлено, що у зв'язку із програмною помилкою з 01 березня 2019 року, виникла переплата пенсії на суму 18 498,90 грн за період з 01 березня 2019 року до 03 березня 2020 року
У результаті рахункової помилки, ОСОБА_1 за період з 01 березня 2019 року до 03 березня 2020 року пенсія виплачувалась у завищеному розмірі, й після приведення пенсійної справи у відповідність до законодавства, за вказаний період встановлена переплата пенсії у розмірі 18 498,90 грн.
З метою досудового врегулювання відшкодування позивачу надмірно виплачених відповідачу коштів в сумі 18 498,90 грн, позивач 17 лютого 2022 року звертався до відповідача із листом. Відповідь не надійшла.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані відповідачем коштів.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на статтю 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями статі 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Частиною 1 статті 1215 ЦК України зазначається, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій відбувається лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера внаслідок його зловживань.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено факту недобросовісного набуття відповідачем пенсії у розмірі 18 498,90 грн, а також не надано належних доказів для встановлення наявності рахункової помилки зі сторони позивача.
У позовній заяві ГУ ПФУ в м. Києві зазначила, що причиною виникнення переплат була рахункова помилка. Таким чином, позивач підтвердив відсутність вини пенсіонера ОСОБА_1 , як і не довів належним чином наявності рахункової помилки.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про недоведеність позивачем того, що ГУ ПФУ в м. Києві було здійснено переплату пенсії відповідачу з причин зловживань з боку відповідача, рахункової помилки або недобросовісності набувача грошових сум.
Вищевказаних вимог законодавства, обставин і доказів суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог про відмову у задоволенні позову.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України з ГУ ПФУ в м. Києві підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 4 542,00 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 4 542,00 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Є.В. Болотов