апеляційне провадження №22-ц/824/5770/2025
справа №369/20101/23
14 травня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
25 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум.
В обґрунтування позову вказує, що у період з 1 листопада 2017 року по 1 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Національний Контент Центр» та обіймав посаду старшого фахівця відділу дистрибуції.
Наказом відповідача від 30 листопада 2022 року позивач звільнений з посади старшого фахівця відділу дистрибуції з 01 грудня 2022 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Завірену копію вказаного наказу позивач отримав 01 грудня 2022 року.
Вказує, що з березня 2022 року у зв'язку із військовою агресією РФ був вимушений разом з родиною виїхати в евакуацію до Закарпатської області м. Мукачево, де продовжував виконувати роботу з використанням віддаленого доступу.
З 01 квітня 2022 року ТОВ «Національний Контент Центр» призупинило дію трудового договору, укладеного з позивачем, про що позивач дізнався з електронного повідомлення від директора ТОВ «Національний Контент Центр» Васяновича Д.І. (без номеру, дати та підпису директора). У повідомленні призупинення було обумовлено «продовженням військової агресії проти України». Вказує, що одночасно з призупиненням дії трудового договору з 01 квітня 2022 року виплата заробітної плати позивачу не здійснювалася.
Позивач уважає, що вказане повідомлення не відповідає вимогам закону, не може вважатися документом. Позивача не було ознайомлено із жодним наказом про призупинення дії трудового договору.
Укладений трудовий договір від 31 жовтня 2017 року не містить положень щодо повідомлення працівників щодо погіршення умов праці із застосуванням електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.
Уважає, що підстави для призупинення трудового договору були відсутні, а процедура призупинення, передбачена законодавством, не була дотримана відповідачем. Позивач продовжував працювати впродовж усього часу з початку повномасштабної військової агресії по листопад 2022 року з використанням віддалено доступу, знаходячись у м. Мукачево.
Вказує, що у листопаді - грудні 2022 року позивач приїздив до м. Києва та зустрівся з директором відповідача, який повідомив, що позивач з 01 грудня 2022 року звільнений, позивач отримав завірену копію вищевказаного наказу та трудову книжку.
Вказує, що при звільненні позивачу було нараховано та виплачено (за вирахуванням податків): компенсацію за відпустку - 12 955,92 грн; матеріальну допомогу - 63 484,10 грн; матеріальну вихідну допомогу - 35 894,78 грн, всього на суму 112 334,80 грн.
Разом з цим, позивачу не нараховано і не виплачено заробітну плату, починаючи з квітня 2022 року по час фактичного звільнення - 30 листопада 2022 року.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача по заробітній платі складає 305 457,84 грн.
Окрім цього, з посиланням на статю 117 КЗпП України вказує, що з відповідача також підлягає стягненню середня заробітна плата за останні 6 місяців після звільнення - 229 093,38 грн.
Звертає увагу, що не отримував письмового повідомлення від відповідача про суму нарахованої заробітної плати за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно.
З березня 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ позивач знаходився в евакуації в Закарпатської області м. Мукачево, де винаймав квартиру та здійснював волонтерську діяльність у профспілковій організації «Партнер», виконуючи роботу у відповідача дистанційно.
До постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , позивач повернувся з родиною 1 вересня 2023 року, що перешкоджало йому у встановлений законом строк звернутися до Києво-Святошинського районного суду Київської області за захистом своїх прав.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- поновити пропущений процесуальний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, у зв'язку із його пропуском з поважних причин;
- стягнути з ТОВ "Національний Контент Центр" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно у розмірі 305 457,84 гривень;
- стягнути з ТОВ "Національний Контент Центр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі за останні 6 місяців після звільнення 229 093,38 гривень.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Національний Контент Центр» на користь ОСОБА_1 305 457,84 гривень заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно та 229 093,38 гривень середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі за останні 6 місяців після звільнення.
Стягнуто з ТОВ «Національний Контент Центр» в дохід Держави 5 345,51 гривень судового збору.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що підстави для призупинення трудового договору були відсутні, а процедура призупинення, передбачена законодавством, не була дотримана відповідачем. Натомість, позивач продовжував працювати впродовж усього часу з початку повномасштабної військової агресії по листопад 2022 року з використанням віддалено доступу, знаходячись в м. Мукачево.
Також суд вказав, що в день звільнення позивача 30 листопада 2022 року відповідач письмово не повідомив позивача про розмір нарахованої заробітної плати за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно та не сплатив вказану заборгованість.
Суд врахував, що відповідач продовжував виконувати свої трудові функції з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно, тому з відповідача підлягає стягненню не нарахована заробітна плата у розмірі 305 457,84 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі за останні 6 місяців після звільнення - 229 093,38 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Національний контент центр" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явлених вимог.
Зокрема, у позовних вимогах відсутня вимога про визнання незаконним наказу №4/шт від 31 березня 2022 року, відповідно до якого дію трудового договору, зокрема з ОСОБА_1 , було призупинено. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого стосувались виключно стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки належних працівникові при звільненні сум саме за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року включно. Суд, вийшов за межі позовних вимог, вирішуючи питання щодо неправомірності наказу, згідно з яким призупинено дію трудового договору.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки належних працівникові при звільненні сум саме за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, коли з ним було призупинено дію трудового договору, вимоги саме про визнання наказу незаконним, внаслідок дії якого ОСОБА_1 не проводилась нарахування заробітної плати, позивачем не пред'явлено.
Враховуючи, що дія трудового договору з ОСОБА_1 була призупинена на підставі наказу, виданого відповідно до Закону, заробітна плата йому не нараховувалася і не належала до виплати при звільненні працівника з 01 грудня 2022 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, тому вирішення питання судом про відсутність підстав для видання такого наказу і його фактичного визнання незаконним є вирішенням питання, з яким позивач до суду не звертався.
Посилається на відсутність поважних причин пропуску позивачем строків звернення до суду із позовом. Факт находження позивача у іншому регіоні України тим більше, який не перебуває у безпосередній близькості до зони бойових дій, та сам факт віддаленості місця розгляду справи згідно територіальної підсудності конкретного спору, самі по собі жодним чином не може бути підставою для поновлення пропущених строків. Позивачем не наведено жодного доказу наявності об'єктивних та непереборних обставин, що могли завадити йому вчасно звернутись за судовим захистом порушених, на думку позивача, прав.
Вказує, що з моменту особистого отримання документів про звільнення, розрахунку належних працівникові сум при звільненні та трудової книжки 01 грудня 2022 року у м. Києві у позивача була можливість звернутися за захистом порушених, на його думку прав, але безпосередньо до звернення до суду пройшло більше року.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути судові витрати.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
27 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Євсеєва В.В., на апеляційну скаргу.
Уважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та безпідставною.
Вказує, що матеріали справи спростовують доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині визнання незаконним наказу відповідача №4/шт від 31 березня 2022 року щодо призупинення дії трудового договору. Зазначає, що згаданий наказ відповідача згідно оскаржуваного рішення суду не визнавався незаконним, суд лише зазначив, що не приймає до уваги копію електронного повідомлення директора відповідача, що з 01 квітня 2022 року ТОВ "Національний контент центр" призупинило дію трудового договору, укладеного із позивачем.
Щодо неможливості звернутись до суду у встановлені строки вказує, що виїзд з місця постійного проживання в евакуацію у зв'язку із військовою агресією порушив звичайний спосіб життя позивача. Вказана обставина виникла об'єктивно, незалежно від волі позивача.
В іншому, відзив на апеляційну скаргу містить доводи та твердження викладені у позовній заяві.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ "Національний Контент Центр" - адвокат Скрипник Р.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Адвокат Євсєєв В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ "Національний Контент Центр" - адвоката Скрипника Р.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсєєва В.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З даних трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_1 убачається, що позивач з 01 листопада 2017 року по 01 грудня 2022 року перебував у трудових відносинах з ТОВ "Національний контент центр" (том 1 а.с. 11).
Наказом №09-ос від 30 листопада 2022 року згідно поданої заяви позивача ОСОБА_1 звільнено з посади старшого фахівця відділу дистрибуції на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (том 1 а.с. 16, 65).
З даних витягу з наказу №4/шт від 31 березня 2022 року "Щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану" убачається, що у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає надання та виконання роботи, тимчасово припинено забезпечення працівників роботою і тимчасово припинено працівниками виконання роботи за укладеними трудового договорами, в тому числі із старшим фахівцем відділу дистрибуції ОСОБА_1 (том 1 а.с. 67).
Матеріали справи містять повідомлення про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 (том 1 а.с. 17).
З даних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 10 листопада 2023 року убачається, що ОСОБА_1 за період з квітня по жовтень включно не отримував доходів від ТОВ "Національний контент центр" (том 1 а.с. 30-32).
З даних договору оренди житлового приміщення №03/22 від 01 березня 2022 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 убачається, що позивач орендував квартиру АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 36-37).
24 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаток №1 до договору оренди житлового приміщення, за умовами якого сторони продовжили дію договору оренди житлового приміщення до 30 серпня 2023 року (том 1 а.с. 38).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 1 та 2 статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), на які посилається заявниця у касаційній скарзі, від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22 (провадження № 61-13296св23).
У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що заробітна плата не нараховувалась, та, відповідно, не була виплачена у зв'язку із призупиненням дії трудового договору із позивачем згідно наказу №4/шт від 31 березня 2022 року.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вищевказаний наказ не скасовано та не визнано неправомірним, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення заробітної плати.
Колегія суддів звертає увагу, що в межах цього провадження позивач не оскаржує наказ про призупинення трудових відносин з ним, позовна заява не містить таких вимог. Доказів, що вказане питання вирішено в межах іншого провадження позивачем також не надано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що для встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення заробітної плати не має правового значення той факт, що працівник після призупинення дії його трудового договору відповідно до Закону № 2136-IX міг продовжувати здійснювати трудову діяльність з власної ініціативи, оскільки, погодившись у справі, що переглядається, із законністю цього наказу, правомірним наслідком цієї обставини є призупинення виплат їй заробітної плати.
З огляду на вказане, доводи ОСОБА_1 у позовній заяві та висновки суду першої інстанції про фактичне виконання ним посадових обов'язків попри призупинення дії трудового договору не впливають на підстави стягнення заробітної плати.
Схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №953/6821/23 в аналогічних правовідносинах.
Оскільки трудові відносини з ОСОБА_1 було призупинено, наказ №4/шт від 31 березня 2022 року не скасовано та не визнано неправомірним, підстави для нарахування та стягнення заробітної плати відсутні.
Отже, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року, коли з ним було призупинено дію трудового договору та ним не заявлено вимог про визнання наказу незаконним, внаслідок дії якого ОСОБА_1 не проводилась нарахування заробітної плати.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Враховуючи, що відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові в частині стягнення заробітної плати за період з квітня 2022 року по листопад 2022 рокі у розмірі 305 457,84 гривень, колегія суддів суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягенння середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум у розмірі 229 093,38 гривень, оскільки необґрунтованість основної позовної вимоги є підставою для відмови в задоволенні похідних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний Контент Центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 05 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова