справа №757/11075/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/2695/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12020000000000775 від 10 серпня 2020 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 09 травня 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою є необґрунтованим та таким, що не підтверджує необхідність подальшого обмеження його права на свободу.
Уважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків у діях ОСОБА_7 , передбачених статтею 177 КПК України. що можуть стати підставою для продовження міри запобіжного заходу.
Вказує, що ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; протягом тривалого часу, а саме з травня 2018 року, перебував на території країн Європейського Союзу, оскільки виїхав туди задля забезпечення та утримання своїх двох неповнолітніх дітей. Окрім того, зауважує, що ОСОБА_7 жодного разу не був належним чином повідомлений про підозру у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Також зауважує, що посилання слідчого у клопотанні на те, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників може вчинити дії, направлені на примушування до зміни наданих раніше свідчень допитаних у кримінальному провадженні особами в якості свідків та потерпілих, не відповідає дійсності, оскільки жодна особа, яка є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, є невідомою ОСОБА_7 , про наявність зв'язку з особами, які є свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, підозрюваному стало відомо після його затримання працівниками Інтерполу.
Щодо відсутності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризику продовження вчинення кримінального правопорушення зазначає, що ОСОБА_7 під час перебування на території України займався підприємницькою діяльністю, а з 2018 року виїхав з України та працював у країнах Європи, у зв'язку з чим твердження слідчого є лише припущеннями, оскільки жодної слідчої дії з ОСОБА_7 у період з моменту вручення останньому підозри до сьогоднішнього дня слідчим проведено не було та ОСОБА_7 працював на території Польщі та Німеччини з 2018 року, мав постійний дохід та утримував своїх двох неповнолітніх дітей і дружину.
Наголошує на тому, що на даному етапі досудового розслідування неможливо говорити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Уважає, що у всіх доданих до клопотання документах, на підставі яких слідчим суддею було зроблено висновок щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні докази щодо вчинення або наміру вчинення ОСОБА_7 будь-яких протиправних дій.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 є ошуканою особою у даному випадку, оскільки його фотокарткою скористались для підроблення невідомого йому документа, а саме водійського посвідчення; у матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_10 , в якому вказана дата допиту свідка «30.03.2018», проте ОСОБА_7 інкримінують вчинення кримінального правопорушення 25 травня 2018 року - 26 травня 2018 року; дані обшуку, проведеного 25 лютого 2019 року, які окрім того, що не несуть ніякого доказового значення, оскільки не підтверджують того, що ОСОБА_7 були вчинені інкриміновані йому правопорушення, ще й не ідентифіковані слідчим, де, коли та на підставі чого вони були проведені; усі докази, на які посилається слідчий у клопотанні, є неналежними, оскільки вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки зазначені вище докази підтверджують виключно причетність вище перелічених осіб до вчинення зазначених кримінальних правопорушень; слідчий у клопотанні вказує, що ОСОБА_7 був учасником злочинної організації у період з квітня 2018 року по грудень 2018 року, проте дане твердження слідчого є таким, що суперечить змісту клопотання в цілому, оскільки, як указує сам слідчий, ОСОБА_7 виїхав за межі України і більше не повертався 09 червня 2018 року.
08 квітня 2025 року до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від прокурора Офісу Генерального Прокурора ОСОБА_6 , в яких остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді.
Зокрема, вказує, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні 03 квітня 2025 року скеровано для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва, обвинувальний акт відносно інших учасників злочинної організації перебуває на розгляді Дарницького районного суду м. Києва; під час досудового розслідування підтверджено, що ОСОБА_7 з метою уникнення від кримінальної відповідальності виїхав за межі України, що дало підстави вважати про наявність обґрунтованих ризиків щодо спроби останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду; застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вказаним у клопотанні ризикам; згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України ОСОБА_7 розшукується правоохоронними органами Республіки Польща на національному рівні з метою арешту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000775 від 10 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у травні 2018 року (більш точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив увійти до складу створеної на початку 2018 року (більш точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_11 злочинної організації, з метою вчинення корисливих злочинів проти власності. До створеної з цією метою злочинної організації ОСОБА_11 було залучено окрім ОСОБА_7 ще ряд осіб.
Так, ОСОБА_7 протягом травня 2018 року, діючи умисно, у складі створеної ОСОБА_11 злочинної організації, до якої як учасники також входили: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші не встановлені слідством особи, виконуючи відведену йому роль, згідно єдиного та спільного плану вчинення злочинів, умисно вчинив ряд незаконних заволодінь чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайств), спричинивши майнової шкоди на загальну суму 878 405 грн 22 коп., що на момент вчинення кримінального правопорушення становило 997 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, а саме:
1) 25 травня 2018 року шляхом обману заволодів майном, яке належить ФОП ОСОБА_10 , а саме: спортивним інвентарем на загальну суму 140 000 грн;
2) 25 травня 2018 року шляхом обману заволодів майном, яке належить ТОВ «Імперія солодощів ЛТД», а саме: кондитерськими виробами на загальну суму 100 677,67 грн;
3) 25 травня 2018 року шляхом обману заволодів майном, а саме електроприладами, які належать ТОВ «Югсвет», на загальну суму 42 408,75 грн, ТОВ «ТД «Варта-Дніпро» на загальну суму 105 грн та ТОВ «Лайт Системс» на загальну суму 6 504,30 грн;
4) 26 травня 2018 року шляхом обману заволодів майном, яке належить ТОВ «МБ Кур'єр», а саме побутовою технікою на загальну суму 588 709,50 грн.
Крім того, у період з 25 травня 2018 року по 26 травня 2018 року ОСОБА_7 умисно, з метою отримання доступу до майна фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, яке необхідно було перевезти в межах території України, а також його подальшого заволодіння, використав завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, на початку травня 2018 року невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою уникнення викриття протиправної діяльності ОСОБА_7 під час незаконного заволодіння майном фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбали підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого було внесено неправдиві відомості, а саме вклеєно фотокартку ОСОБА_7 та зазначено, що він має право керувати транспортними засобами категорії «С».
Після цього, у період з 25 травня 2018 року по 26 травня 2018 року ОСОБА_7 під час перевезення вантажів на автомобілі Mercedes-Benz Atego, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Литовської Республіки НОМЕР_3 з дублікатом державного номерного знаку НОМЕР_4 , з метою отримання доступу до майна, яким необхідно було заволодіти, умисно використав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане 25 березня 2016 року Центром №6341, шляхом пред'явлення зазначеного документа представникам суб'єктів господарювання.
28 травня 2020 року, 29 травня 2020 року, 10 липня 2020 року згідно вимог статті 135 КПК України ОСОБА_7 викликався до ГСУ НП України для вручення йому повідомлення про підозру.
Повістки про виклик направлено каналами «Укрпошта» (рекомендовані листи з повідомлення про вручення №010018018876 від 15 травня 2020 року, №0100181738736 від 06 липня 2020 року) за відомими органу досудового розслідування адресами реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 (місце реєстрації) та АДРЕСА_2 .
Разом з тим, останній за викликами не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України 09 червня 2018 року о 00 год. 05 хв. ОСОБА_7 через пункт пропуску Рава-Руська виїхав з території України та кордон України на в'їзд не перетинав.
Місцезнаходження ОСОБА_7 не відоме, останній переховується від органів досудового розслідування.
Враховуючи викладене та на підставі частини першої статті 42, статей 111-112, частини другої статті 135, статей 276-278 КПК України повідомлення про підозру спрямовано каналами «Укрпошта» (рекомендований лист з повідомлення про вручення №0100176830403) за останніми відомими на той час органу досудового розслідуванням фактичним місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 на території України.
10 липня 2020 року належним чином повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Харкова, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 358 КК України.
10 серпня 2020 року з кримінального провадження №12018110200002698 в окреме провадження виділено матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 358 КК України.
Виділеним матеріалам кримінального провадження присвоєно реєстраційний номер - 12020000000000775.
10 серпня 2020 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з наявною інформацією щодо перебування підозрюваного ОСОБА_7 за межами України та неповідомлення останнім про поважні причини не явки на виклик слідчого, відповідно до вимог статті 281 КПК України.
10 серпня 2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000775 зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 280 КПК України.
30 листопада 2020 року ОСОБА_7 у відповідності до статей 42, 276-279 КПК України повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
У подальшому, з метою повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 30 листопада 2020 року слідчим здійснено виїзд до м. Харкова.
Водночас, ні за адресою реєстрації та основного місця проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_1 , ні за адресою, за якою у тому числі періодично проживав підозрюваний: АДРЕСА_2 , на той час ніхто не перебував.
З огляду на викладені обставини, на підставі статей 135, 278 КПК України повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 30 листопада 2020 року спрямовано каналами «Укрпошта» (рекомендований лист з повідомлення про вручення) на адресу начальника дільниці № 41 Жілкомсервіс м. Харків, який обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
01 грудня 2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000775 зупинене у зв'язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_7 (пункт 2 частини першої статті 280 КПК України).
28 жовтня 2020 року за вих. №33393кл/24/9/1-2020 до СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області в порядку частини шостої статті 218 КПК України направлено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території - допит з приводу місця знаходження підозрюваного ОСОБА_7 його дружини - ОСОБА_17 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді на зазначене доручення (вих. №34661/119-67/15 від 06 листопада 2020 року) ОСОБА_17 відмовилася прибувати для допиту до СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області та пояснила у телефонному режимі за абонентським номером НОМЕР_5 , що уже тривалий проміжок часу не підтримує стосунки з колишнім чоловіком і місце його знаходження їй не відомо.
18 січня 2021 року за вих. №1296кл/24/9/1-2021 до Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області направлено доручення про встановлення місця знаходження близьких родичів підозрюваного ОСОБА_7 - матері ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно відповіді на зазначене доручення (вих. №1860/119/61/2021 від 18 лютого 2021 року) встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 двері домоволодіння ніхто не відчинив. У спілкуванні із сусідами даної будівлі встановлено, що на протязі останніх 2-3 тижнів за вказаною адресою ніхто не мешкає. Також установлено абонентський номер мобільного терміналу, яким користується ОСОБА_18 - НОМЕР_6 . Під час спілкування з працівником поліції по телефону ОСОБА_18 повідомила, що місцеперебування на даний час її сина ОСОБА_7 їй не відоме.
07 липня 2022 року за вих. №14151/24/9/-2022/вс до УКР ГУНП в Харківській області у порядку статей 40, 41 КПК України направлено доручення щодо перевірки місця проживання його близьких родичів - матері ОСОБА_18 .
Згідно відповіді на зазначене доручення (4593/117-61/02 від 03 серпня 2022 року) встановлено, що з метою встановлення місця знаходження матері розшукуваного підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_18 було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час виїзду встановлено, що на даний час цей район м. Харкова знаходиться під постійним обстрілом з боку артилерії та авіації військ рф, фактично у даному районі на теперішній час ніхто з місцевих мешканців не проживає, будинки мають пошкодження, частково знищені. Зі слів осіб, які залишилися у даному районі, ОСОБА_18 виїхала з місця проживання, ще на початку військових дій. Телефон ОСОБА_18 не фіксується в зоні дії базових станцій м. Харкова, але працює у мережі в мессенджерах.
Зважаючи на те, що місцезнаходження підозрюваного не відоме, за наявною інформацією останній перебуває за межами України, тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років за вчинення особливо тяжких злочинів, у яких він підозрюється, переховування від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 16 липня 2021 року оголошено в міжнародний розшук, про що винесено відповідну постанову.
Відповідно до листа Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 07 березня 2023 року зазначений органом заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» №6723061 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 09 червня 2018 року о 00 год. 05 хв. ОСОБА_7 через пункт пропуску Рава-Руська виїхав з території України та кордон України на в'їзд не перетинав.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року у справі №757/765/23-к ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За результатами вжитих заходів стороною обвинувачення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено відомості стосовно ОСОБА_7 , а також здійснено публікацію червоного сповіщення щодо останнього.
У подальшому від Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України 17 червня 2024 року надійшла інформація про те, що 14 червня 2024 року на території Федеративної Республіки Німеччина затримано громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду матеріалів клопотання Головного слідчого управління Національної поліції України Офісом Генерального прокурора до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина 02 липня 2024 року направлено запит про видачу ОСОБА_7 для притягнення до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 190, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
24 лютого 2025 року підозрюваного ОСОБА_7 видано представникам Національної поліції України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород» («Вишнє Нємецьке») Закарпатської області.
25 лютого 2025 року підозрюваного ОСОБА_7 доставлено до місця кримінального провадження - Головного слідчого управління Національної поліції України, у результаті чого складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень.
26 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано обраний запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 15 березня 2025 року включно.
Відповідно до додаткових гарантій безпеки, взятих українською стороною під час екстрадиції ОСОБА_7 до України з Федеративної Республіки Німеччина, підозрюваного ОСОБА_7 після застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 поміщений до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» Міністерства юстиції України.
У відповідності до статей 42, 276-279 КПК України 05 березня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
10 березня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12020000000000775 від 10 серпня 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 09 травня 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Слідчий суддя врахував, ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя виходив з того, що ризики, встановлені під час застосування обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, зазначені в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, не зменшилися та не відпали.
Також слідчим суддею встановлено, що у випадку не продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, серед яких, відповідно до статті 12 КК України, є особливо тяжкі злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, окрім того злочини вчинені у складі злочинної організації, підозрюваний ОСОБА_7 проігнорував повістки про виклики на 28 травня 2020 року, 29 травня 2020 року, 10 липня 2020 року та умисно не прибув до слідчого, про причини неявки не повідомив, при цьому ОСОБА_7 умисно переховувався від органу досудового розслідування впродовж тривалого часу, а саме з травня 2020 по 2025 рік, хоча знав і розумів, що відносно нього здійснюється досудове розслідування та про факт повідомлення йому про підозру, також згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України ОСОБА_7 також розшукується правоохоронними органами Республіки Польща на національному рівні з метою арешту; незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушування до зміни наданих раніше свідчень допитаними у кримінальному провадженні особами у якості свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, ОСОБА_7 вчиняв злочини, переслідуючи корисливий мотив та матеріальну вигоду, фактично на території України за період проживання ОСОБА_7 офіційно не був працевлаштований, не мав законних джерел доходу, повернувшись в Україну ОСОБА_7 продовжить вчиняти аналогічні злочини та інші злочини з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, характер інкримінованих діянь, їх корисливий мотив та підвищену суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, наявність ризиків, враховуючи стадію досудового розслідування, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Крім того, будь-яких доказів щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, не надано.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (у редакції до 27 червня 2020 року), частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на відсутність, а також неналежність та недопустимість долучених до клопотання доказів, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 є ошуканою особою у даному випадку, оскільки його фотокарткою скористались для підроблення невідомого йому документа, а саме водійського посвідчення; у матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_10 , в якому вказана дата допиту свідка «30.03.2018», проте ОСОБА_7 інкримінують вчинення кримінального правопорушення 25 травня 2018 року - 26 травня 2018 року; дані обшуку, проведеного 25 лютого 2019 року, які окрім того, що не несуть ніякого доказового значення, оскільки не підтверджують того, що ОСОБА_7 були вчинені інкриміновані йому правопорушення, ще й не ідентифіковані слідчим, де, коли та на підставі чого вони були проведені; усі докази, на які посилається слідчий у клопотанні, є неналежними, оскільки вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки зазначені вище докази підтверджують виключно причетність вище перелічених осіб до вчинення зазначених кримінальних правопорушень; слідчий у клопотанні вказує, що ОСОБА_7 був учасником злочинної організації у період з квітня 2018 року по грудень 2018 року, проте дане твердження слідчого є таким, що суперечить змісту клопотання в цілому, оскільки, як указує сам слідчий, ОСОБА_7 виїхав за межі України і більше не повертався 09 червня 2018 року, колегія суддів уважає передчасними, оскільки вказані обставини підлягають встановленню під час розгляду справи судом по суті.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; протягом тривалого часу, а саме з травня 2018 року, перебував на території країн Європейського Союзу, оскільки виїхав туди задля забезпечення та утримання своїх двох неповнолітніх дітей, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4