05 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/3999/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
03.02.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.04.2025 про роз'єднання в окремі провадження позовних вимог, просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням належного йому розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного йому розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної та додаткової);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 78 днів, обчисливши її суму виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 указує на те, що при звільненні з військової служби він отримав компенсацію за не невикористані дні додаткової та основної відпустки, втім до розрахунку такої не було враховано додаткову винагороду. Ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини виплачувалася йому, а отже, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 09.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки додаткова винагорода, передбачена постановою №168, має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану), тому відсутні підстави для обчислення компенсації відпустки із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою №168.
У відповіді на відзив позивач посилається на безпідставність аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 28.02.2022 по 06.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
На підставі Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.10.2024 №Д-61/ДСК проведено заходи з переформування військової частини НОМЕР_2 з окремих військових частин у 1 стрілецький батальйон військової частини НОМЕР_1 . Згідно цієї Директиви та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.11.2024 №1722 було проведено заходи по переформатуванню військової частини НОМЕР_2 у військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу від 06.11.2024 №313, йому нараховано грошову компенсацію за невикористані у 2022-2024 роках 50 діб щорічної основної відпустки та 28 діб у 2023-2024 роках щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо включення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної та додаткової), звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
У частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Порядок виплати грошового забезпечення при звільненні передбачений Розділом ХХХІ Порядку №260.
Так, пункти 3, 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку №260 передбачають, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Виходячи із приписів вказаного вище пункту при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а зважаючи на положення пункту 2 Постанови № 704, зокрема й винагороди, однак, які мають постійний характер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, обрахованих та виплачених військовослужбовцю при звільненні з військової служби суд зазначає, що постанова № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць у залежності від виконання завдань та часу приймання участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.
Враховуючи викладене, додаткова винагорода не відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки не є щомісячною та має тимчасовий характер.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби.
Вимоги позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, не підлягають задоволенню з огляду на те, що здійснення відрахування з нарахованої суми грошового забезпечення податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, яким відповідний перерахунок ще не проведено.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 139, 77, 242-246, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру набавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 ).
Суддя Марія ДУБІНА