04 червня 2025 року м. Київ справа №320/27168/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕН-ІСС»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
20 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕН-ІСС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2023 №00828170702;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2023 №00827690702;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2023 №00828180702;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2023 №00828190702;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.12.2023 №00827660702.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з прийнятими Головним управлінням ДПС у м. Києві 26.12.2023, на підставі Акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 21.11.2023 за №76623/26-15-07-02-03-03/36584880 та листа за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки від 12.03.2024 №76623/26-15-07-02-03-03/36584880, податковими повідомленнями-рішеннями №00828170702, №00827690702, №00828180702, №00828190702, №00827660702. Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
13 червня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу №320/27168/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 14 серпня 2024 року о 14:30.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 17 червня 2024 року у справі №320/27168/24 доставлено до електронного кабінету ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» та ГУ ДПС у м. Києві 19 червня 2024 року.
05 липня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позовна заява не містить положень, спростовуючих сам факт порушень ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС», що по суті підтверджує згоду позивача з встановленим контролюючим органом податковим порушенням. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
22 серпня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» надійшла відповідь на відзив.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що відзив на позовну заяву не містить жодного доводу щодо аргументів, викладених в позові. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду постановлено у судовому засіданні 05 грудня 2024 року вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.09.2023 №4733-п проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕН-ІСС», код ЄДРПОУ 36584880 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2023, валютного законодавства - за період з 01.01.2017 по 30.06.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2023 та іншого законодавства за відповідний період.
За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 21.11.2023 за №76623/26-15-07-02-03-03/36584880, яким встановлено наступні порушення:
пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, п. 5, 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 із змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, у результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на суму 45 069 грн. за 1 півріччя 2023 та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 033 724 грн., в тому числі за 1 півріччя 2023 на суму 1 033 724 грн;
п. 187.1. ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 522 972 грн, в тому числі по періодам: за червень 2023 на суму 1 536 633 грн;
п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. в) п. 200.4. ст. 200 ПК України від 02.12.20 1 0 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за липень 2023 на суму 351905 грн;
п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами та доповненнями, а саме порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2023 року;
п. 250.9 ст. 250 ПК України, а саме не подання податкових декларацій по екологічному податку за III, ІУ квартали 2019 року, 1, II квартали 2020 року до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Кропивницька ДПІ, Кіровоградське відділення-1108);
пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, а саме заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1 237,50 грн, в тому числі за 2021 рік у сумі 594,00 грн; за 2022 рік у сумі 643,50 грн до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Кропивницька ОДПІ - 1123);
пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету за січень-серпень 2022 року у розмірі 58 727,39 грн;
п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма 1-ДФ, 4ДФ) за IV квартал 2017 року та несвоєчасного подання податкових розрахунків за IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, І та II квартали 2022 року (том 1 а.с.31-66).
05 грудня 2023 року позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки (том 1 а.с.93-108).
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 19.12.2023 №49623/І/2615-07-02-03-09 висновки акта від 21.11.2023 за №76623/26-15-07-02-03-03/36584880 викладено в новій редакції:
пп. 134 1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5. 6 ГІ(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого Наганом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 із змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, у результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на суму 45 069 грн за 1 півріччя 2023 та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 033 724 грн, в тому числі за 1 півріччя 2023 па суму 1 033 724 грн;
п. 187.1. ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України у результаті чого занижено податок на додане вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 343 700 грн, в тому числі по періодам: за червень 2023 на суму 1 343 700 грн.
п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. в) п. 200.4. ст. 200 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за липень 2023 на суму 13661 грн;
п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами та доповненнями, а саме порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі І податкових накладних за червень 2023 року.
п. 250.9 ст. 250 ПК України, а саме не подання податкових декларацій по екологічному податку за III, IV квартали 2019 року, І, II квартали 2020 року до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Кропивницька ДПІ, Кіровоградське відділення-1108);
пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, а саме заниження податку на нерухоме майно, І відмінне від земельної ділянки у сумі 1 237,50 грн, в тому числі за 2021 рік у сумі 594,00 грн; за 2022 рік у сумі 643,50 грн до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Кропивницька ОДПІ - 1123);
пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету за січень - серпень 2022 року у розмірі 58 727,39 грн;
п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства І фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма І 1-ДФ, 4ДФ) за IV квартал 2017 року та несвоєчасного подання податкових розрахунків за IV І квартал 2018 року, І квартал 2019 року, І та II квартали 2022 року (том 1 а.с.109-116).
26 грудня 2023 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№00828170702, яким ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» була зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість в розмірі 13 661грн;
№00827690702, яким ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 033 724грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 258 431грн;
№00828180702, яким до ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» застосовано штраф в розмірі 3400грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних;
№00828190702, яким ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» зменшена сума від'ємного значення оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 069 грн
№00827660702, яким ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 343 700 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 335 925 грн.
ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» до ДПС України було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 12.03.2024 №6769/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 26.12.2023 №00828170702, №00827690702, №00828180702, №00828190702, №00827660702 залишені без змін, а скаргу без задоволення (том 1 а.с.117-123).
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 26 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
У відповідності зі статтею 198 ПК України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивачем укладено ряд договорів: поставки пиломатеріалів, поставки нафтопродуктів, поставки товарів, із ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС ЦЕНТР».
В ході проведення перевірки ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» по постачальнику ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС ЦЕНТР» (код ЄДРГІОУ 34479856) встановлено: дебіторську заборгованості на суму 630 528 грн за договором від 01.08.2017 №01/08/17 «з ресурсу зберігання»; кредиторську заборгованість за договором від 30.10.2017 №30/10/17КП на суму 4053 099,48 грн; договір від 01.01.2018 на суму 1 143 350 грн.
Згідно з оборогами рахунку 631 (дані рахунку відображають суму заборгованості у т.ч. ПДВ) за 2019 рік встановлено, що заборгованість на суму 4 014 099 грн та 630 528 грн погашена рахунком 631. Бухгалтерською проводкою від 31.12.2019 ВН-00000006 зменшено кредиторську заборгованість на суму 4 014 099 грн шляхом віднесення її до договору від 30.10.2017 №30/10/17КП та збільшено кредиторську заборгованість на суму 630 528 грн з договору «з ресурсу зберігання» від 01.08.2017 № 01/08/17. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна Давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» в односторонньому порядку без згоди кредитора припинено зобов'язання на суму 4 644 628 грн у тому числі на суму 630 528 грн «з ресурсу вберігання» від 01.08.17 № 01/08/17 та на суму 4 014 099 грн за договором від 28.10.2015 № 28/10-01КД.
ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 34479856) за 2022 рік та півріччя 2023 подано податкову та фінансову звітність з нульовими показниками, без зазначення облку дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком відповідача, що ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, п. 5, 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 із змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на суму 45 069 грн за 1 півріччя 2023 та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 033 724 грн, в тому числі за 1 півріччя 2023 на суму 1 033 724 грн.
Крім того, ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» 31.12.2019 самостійно погашено кредиторську заборгованість на суму 4 644 628 грн у тому числі на суму 630 528 грн «з ресурсу зберігання» від 01.08.2017 №01/08/17 та на суму 4 014 099 грн за договором від 28.10.2015 № 28/10-01КД, не визнано дохід від кредиторської заборгованості на суму 1 143 350 грн за договором «різне» від 01.01.2018.
Відомості щодо оплата ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» заборгованостей за поставлені товари/послуги матеріали справи не містять. З огляду на що суд погоджеється із висновком контролюючого органо, що ТМЦ фактично отримані на безоплатній основі.
Так, ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 34479856) за 2022 рік та півріччя 2023 року подано податкову та фінансову звітність з нульовими показниками, без зазначення облку дебіторської та кредиторської заборгованостей.
На сторінці 11 акта внаслідок механічної помилки абзаци 12 та 13 викладено в наступній редакції: «За період з 01.01.2017 по 30.06.2023 ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 30 755 674 грн.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2017 по 30.06.2023 встановлено їх заниження на загальну суму 1 357 361 грн, в тому числі за червень 2023 на суму 1 550 294 грн, в результаті викладених порушень п. 3.1.1.1 акта перевірки та нижче наведених».
На сторінці 15 акта внаслідок механічної помилки встановлено завищення визначених перевіркою податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Отже, в порушення п. 198.3 ст. 198, п.п. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» не нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2023 на суму 964 663 грн. на безоплатно поставлені від ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 34479856) товари/послуги, оскільки податковий кредит складається із сум нарахованого/сплаченого податку на додану вартість, а при погашенні заборгованості, така енлата/нарахування відсутнє.
Станом на 30.06.2023 згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари» обліковуються товари на загальну суму 2 356 188 грн у тому числі ПДВ 392 698 грн.
В ході проведення перевірки представнику ТОВ «ВЕСТЕН-ІСС» вручено запит на проведення інвентаризації від 27.10.2023 № 35643/1/26-15-07-02-03-09 «Про проведення інвентаризації».
Відомості щодо проведення позивачем інвенаризації матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем як до суду так і до перевірки не надано доказів отримання уповноваженими працівниками товариства ТМЦ вказаного вище контрагента, доказів транспортування такого товару.
Слід зауважити, що в матеріалах справи також відсутні доказу обліку у поставленого від ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР» товар, відсутні складські квитанції, картки складського обліку товару, дозволи, свідоцтва, що підтверджують походження та/або якість товару, та будь-які інші документи щодо походження товару.
Слід зауважити, що розгляді даного спору, у судовому засіданні оголошувалась перерва, сторонам пропонувалось надати, за наявності, додаткові докази в підтвердження чи спростування товарності опре цій за правочинами укладеними між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання. Однак такі до суду надано не було.
З огляду на викладене, зокрема, надані позивачем докази, суд погоджується з доводами податкового органу, що договори поставки укладені позивачем з ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС-ЦЕНТР» не мали реальних наслідків
Суд зазначає, що за результатом дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, суд приходить до переконання, що вони не підтверджують реального виконання господарських операцій, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.
При цьому суд враховує, що сам по собі факт порушення контрагентом позивача податкового законодавства не може свідчити про нікчемність правочинів укладених з позивачем, однак в сукупності з аналізом наданої документації, існуючими розбіжностями та неточностями є додатковим доказом в підтвердження укладення правочину без мети настання реальних наслідків.
Факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.
Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, які свідчили б про рух товару, доказів його транспортування та отримання від контрагента по ланцюгу постачання свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.
При цьому, встановлені за результатами перевірок контрагентів даних про недоведеність товарності операцій по ланцюгу постачання та факту придбання безпосередніми контрагентами позивача зерна, його транспортування, складського зберігання, має оцінюватись як доказ безтоварності поставки між позивачем та постачальником, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №814/1932/17, адміністративне провадження №К/9901/15857/19.
Суд також вказує на відсутність у справі складських документів на зерно, документів (сертифікатів) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікатів відповідності за нормам Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що формально оформлені документи щодо поставки позивачу товару, що ідентифікується за найменуванням (характеристикою) не підтверджується реальним його одержанням (придбанням) від постачальника.
Надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам із вказаними постачальниками лише фіксують господарські операції та не підтверджують їх товарність.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕН-ІСС» відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.