ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" червня 2025 р. справа № 300/3655/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без руху позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, терміном 14 днів за 2019, 2023 та 2024 роки у загальній кількості 42 дні; зобов'язання нарахувати та виплатити вказану компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав 02.06.2025 до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 передбачала норму за якою в разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Проте, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП у редакції від 19.07.2022 (зміни внесені Законом України від 07.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Оскільки позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 12.03.2024 № 410 о/с з 12.03.2024 та того ж дня ознайомлено (під особистий підпис) зі змістом цього наказу, відповідно до якого, зокрема передбачалося здійснення виплати за 2017 рік 22 доби щорічної основної оплачуваної відпустки; за 2018 рік - 15 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, за 2022 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, за 2023 рік 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 01 добу додаткової оплачуваної відпустки, за 2024 рік - 05 діб щорічної основної оплачуваної відпустки, тому моментом виникнення спірних правовідносин є 12.03.2024, адже саме з цієї дати позивач набув право на виплату грошової компенсації за невикористані під час проходження служби дні відпусток. Як наслідок, просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без руху.
Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019, 2023 та 2024 роки.
Таким чином, спір щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, пов'язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Як вбачається із позовної заяви відповідачем на запит позивача надано довідку від 12.04.2025 №59147-2025 про наявність невикористаних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Таким чином, з урахуванням положень КЗпП України, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з моменту отримання позивачем вказаної довідки.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23.
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2024 року по справі №990/233/23, зазначив: «На підставі документів, які є у справі, та беручи до уваги пояснення сторін, суд з'ясував, що позивачка не отримувала письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України.
Водночас, відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у розумінні статті 233 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX), пов'язується саме з днем одержання ним [працівником] письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.
Варто зауважити також, що стаття 116 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-IX, теж покладала на «роботодавця» обов'язок у письмовій формі повідомити про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед виплатою зазначених сум.
З уваги на наведені міркування суд вважає, що позаяк позивач, як встановлено у справі, не отримала (при звільненні) письмового повідомлення ВРП про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, то для неї відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать їй при звільненні, - яким суд трактує цей позов - не починався, відповідно не може бути пропущений».
Доводи відповідача про те, що позивач ознайомлений із наказом про звільнення зі служби в поліції, тому саме з цієї дати слід обчислювати строк звернення до суду, є необґрунтованими, оскільки нормами статті 233 КЗпП України передбачено, що з дня вручення копії наказу про звільнення обчислюється строк звернення про вирішення трудового спору у справах про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні.
Доказів отримання позивачем при звільненні письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, відповідачем не надано.
Отже, в задоволенні клопотання відповідача про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.06.2025 про залишення без руху позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.