05 червня 2025 року Справа № 280/1866/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» (70002, м. Вільнянськ вул. Металістів 1, Запорізька область, Запорізький район, ЄДРПОУ 08563501) до Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги,129) про визнання протиправним акту та висновку та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» (далі - позивач) до Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними висновки викладені в акті ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2 окремих питань фінансово-господарської діяльності державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» за період з 01 січня 2022 року по вересня 2024 року та висновків викладених в ВИСНОВКАХ управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 26 лютого 2025 року на заперечення установи до акта ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2 в повному обсязі;
- скасувати в повному обсязі висновки викладені аудиторською групою Управління Східного офісу викладених в акті ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2 та висновків викладених в ВИСНОВКАХ управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 26 лютого 2025 року на заперечення установи до акта ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2 щодо здійснення фінансових порушень на суму - 17 469 634,01 грн. в тому числі порушення щодо не донарахування одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу установи, передбаченої Постановою КМУ №168 у сумі - 17 279 037,84 грн. ,а саме: недонарахування особами рядового і начальницького складу додаткової винагороди - 12 570 741,31 грн., податку на доходи фізичних осіб - 2 262 733,44 грн.,єдиного внеску - 2 765 563,09 грн. в повному обсязі а також висновка щодо здійснення установою фінансового порушення - завищення обсягу сплати до бюджету земельного податку у сумі - 190 596,17 гривень в повному обсязі.
- визнати вірним новий висновок акта ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2: «Висновок: загалом проведеною ревізією встановлено фінансових порушень на загальну суму 137 689,19 грн., в тому числі зайве нарахування та сплата особам рядового і начальницького складу надбавки за особливості проходження служби - 14 578,06 грн., податку на доходи фізичних осіб -2 624,05 грн., єдиного внеску - 3 207,17 грн. В ході ревізії дане порушення усунуто в повному обсязі; недоотримання доходів загального фонду державного бюджету -89 000,86 грн. (в ході ревізії дане порушення усунуто в повному обсязі); покриття за рахунок коштів державного бюджету вартості електричної енергії , спожитої сторонньою юридичною особою -21 967,05 грн. (в ході ревізії дане порушення усунуто в повному обсязі); лишки товарно-матеріальних цінностей - 6 312,00 грн. (в ході ревізії дане порушення усунуто в повному обсязі)». З даним висновком акту установа погоджується в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у період з 29 жовтня 2024 року по 09 грудня 2024 року проведено ревізію позивача за результатами проведення якої, складено Акт від 27 січня 2025 року №040808-20/2, з урахуванням якого посадовими особами відповідача встановлено факт здійснення позивачем фінансових порушень на суму - 17 469 634,01 грн. Вказує, що не погодившись з викладеними висновками в акті ревізії позивачем складено заперечення до нього. Однак, на заперечення Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» відповідачем надано висновки на заперечення установи від 26 лютого 2025 року до акта ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2. Позивач не погоджується з обґрунтуваннями і висновками викладеними відповідачем в розділі 2.4 акту ревізії підрозділу «Видатки на виплату грошового забезпечення», а саме з обґрунтуваннями викладеними в абзацах 3,4 на стр. 42 акту ревізії та абзацах 1-3 стр. 77 акту ревізії та висновками викладеними в Висновках управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на заперечення позивача. Зазначає, що висновок викладений в акті ревізії щодо здійснення фінансових порушень на загальну суму - 17 927 323,20 грн., в тому числі щодо здійснення установою фінансового порушення щодо завищення обсягу сплати до бюджету земельного податку у сумі - 190 596,17 гривень., не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивач є підвідомчою установою Міністерства юстиції України, яка входить до сфери його управління, в зв'язку з чим будь - які керівні вказівки та роз'яснення, що надаються Міністерством юстиції України в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання. На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 та 161 КАС України.
01 квітня 2025 року позивачем усунуто недоліки шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, зміст та форми якої відповідають вимогам статей 160-161 КАС України.
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику сторін в адміністративній справі № 280/1866/25.
23 квітня 2025 року від представника Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у прохальній частині якого, зокрема, міститься клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
У відзиві представник відповідача зазначає про заперечення щодо задоволення позовних вимог. Посилаючись на те, що акт перевірки, висновки якого позивач оскаржує в судовому порядку, - це службовий документ, який підтверджує факт проведення уповноваженими органами відповідної перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Такий акт не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 19 КАС України. Орган державного фінансового контролю не позбавлений права викладати в акті ревізії висновки щодо зафіксованих обставин. Також зазначає, що на адресу позивача направлено вимогу від 03 травня 2025 року № 040808-15/632-2025 «Про усунення виявлених порушень», з урахуванням якої позивача зобов'язано: 1. Розглянути матеріали проведеної ревізії та видати відповідний розпорядчий документ, яким визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення. Розглянути питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності; 2. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 здійснити нарахування і виплату недоотриманої в період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року особами рядового і начальницького складу виправної колонії додаткової винагороди в сумі 12 570 741,31 грн. Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до 28 березня 2025 року. Вказує, що вимога у відношенні позивача ним не оскаржувалась, а навпаки порушення в більшості усунуті. В задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.
Східним офісом Держаудитслужби, на виконання пункту 6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на IV квартал 2024 року, проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2024 року.
За результатами даної перевірки складено Акт планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» № 040808-20/2 від 27 січня 2025 року за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2024 року (далі - Акт).
Не погодившись з висновками, викладеними уповноваженими особами відповідача в акті ревізії, Державна установа «Софіївська виправна колонія (№ 55)» склала заперечення до Акту, які були направлені до управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області за вих. № 7/12-196 від 31 січня 2025 року та засобами поштового зв'язку направлені на адресу відповідача.
На вищезазначені заперечення відповідачем надано висновки на заперечення до Акту.
В подальшому на адресу Виправної колонії відповідачем направлено вимогу від 03 березня 2025 року № 040808-15/632-2025 «Про усунення виявлених порушень», у якій зазначено про встановлене ревізією порушення, яке станом на момент направлення вимоги не усунуто, а саме: наслідок нарахування та оплати додаткової винагороди пропорційно та за фактично відпрацьований час несення служби замість забезпечення виплат зазначеної винагороди у встановленому розмірі 30 000 грн порушено вимоги пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що призвело до недоотримання особами рядового і начальницького складу Виправної колонії за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року додаткової винагороди в сумі 12 570 741,31 грн.
Також вищезазначеною вимогою позивача зобов'язано:
1. Розглянути матеріали проведеної ревізії та видати відповідний розпорядчий документ, яким визначити осіб, відповідальних за виявлені ревізією порушення. Розглянути питання щодо притягнення вказаних осіб до відповідальності;
2. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 здійснити нарахування і виплату недоотриманої в період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року особами рядового і начальницького складу виправної колонії додаткової винагороди в сумі 12 570 741,31 грн.
Усі порушення фінансово-господарської діяльності позивача, викладені в акті ревізії від 27 січня 2025 року №040808-20/2, крім порушення щодо недоотримання особами рядового і начальницького складу Виправної колонії за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року виплати додаткової винагороди в сумі 12 570 741,31 грн. позивач усунув.
Вимога відповідача від 03 березня 2025 року № 040808-15/632-2025 «Про усунення виявлених порушень» позивачем в мажах даної адміністративної справи не оскаржується.
На думку позивача, висновки та обґрунтування уповноважених осіб відповідача, вказані у розділі 2.4 Акту підрозділу «Видатки на виплату грошового забезпечення» (абзаци 3,4 на стр.42 Акту та абзацах 1-3 стр.77 Акту) та висновки, викладені у Висновках на заперечення до Акту, не відповідають дійсним обставинам справи.
Відтак, на підставі викладеного, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними саме висновками викладеними в акті ревізії та висновка щодо розгляду заперечень на акт ревізії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 5 статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Предметом даного спору є правомірність прийняття висновків акту ревізії № 040808-20/2 від 27 січня 2025 року та висновків на заперечення до акту, які є його невід'ємною частиною.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, що міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Частиною другою статті 2 Закону 2939-XII визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 2 Закону 2939-XII).
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 550, результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повне найменування об'єкта контролю, його місцезнаходження, адреса 4 електронної пошти, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених фахівців, які проводили ревізію, перелік осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії, інші відомості щодо організаційної структури об'єкта контролю, наявності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, перебігу ревізії та перешкоджання у її проведенні, а також факти відмови від підписання або неможливість підписання документів у разі наявності; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень, а також іншу інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю, та факти, що стосуються періоду, який підлягає ревізії. Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Згідно пункту 42 Порядку № 550, у разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії.
Пунктом 43 Порядку № 550 передбачено, що орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.
Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно пункту 46 Порядку № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у 5 разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Водночас, пунктом 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:
притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;
порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;
звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Вказане дає підстави для висновку, що саме дії/рішення органу фінансового контролю, вчинені/прийняті на підставі акту перевірки, за результатами проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, тягнуть для позивача настання наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів. А тому саме такі дії/рішення можуть бути оскаржені до суду у визначеному законом випадку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/14339/23.
Отже, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення ревізії і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фінансової інспекції.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є документом (рішенням), який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про наявність фінансових порушень є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки та висновки на заперечення на акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, самі по собі не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не породжують обов'язків для позивача та не порушують його прав. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Оскільки, самі по собі висновки акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності не породжують, не змінюють та не звужують права позивача, не встановлюють для нього додаткових обов'язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) суд не вбачає порушення прав позивача з боку відповідача, а також підстав для визнання висновків протиправними та скасування їх в судовому порядку.
З огляду на те що вимоги позивача про затвердження нового висновку відповідачем є похідними від вимоги про скасування Акту та висновків на заперечення до Акту, про відсутність у задоволенні яких суд дійшов раніше, такі вимоги задоволенню також не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05 червня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов