Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2025 року Справа№640/12069/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
4 серпня 2022 року ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Козира Сергія Володимировича, який діє на підставі ордеру Серії АІ № 1260725 від 3 серпня 2022 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 від 16 червня 2022 року №502 про результати службового розслідування, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 та накладено дисциплінарне стягнення «пониження в посаді»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену щомісячну премію за червень 2022 року в розмірі 6 600,00 грн;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду, що становить 30 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 протиправними, оскільки воно є незаконним та необґрунтованим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Відповідно до п. 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/12208/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративну справу № 640/12069/22 прийнято до провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску.
24 березня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку подання позовної заяви та поновити строки на подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування індивідуального акта та захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Питання щодо строку звернення позивача із даним позовом вирішено розглянути в процесі розгляду справи.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.
Представник відповідача своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не виклав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 468 від 26.07.2021 майора ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2022 № 237 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов намагання ввести в оману командування військової частини НОМЕР_1 та самоусунення від виконання службових обов'язків начальником польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Міністерства оборони України полковником ОСОБА_3 від 16.06.2022 № 502 про результати службового розслідування, на підставі пункту «д» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «пониження в посаді», начальнику відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 підготувати та направити клопотання до командира військової частини НОМЕР_2 про призначення начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 на нижчу посаду.
Підставою для прийняття означеного наказу слугували висновки щодо порушення позивачем порушення вимог статей 11, 16, 49, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, враховуючи попередню поведінку військовослужбовця та той факт, їло раніше накладене дисциплінарне стягнення не відіграло належного виховного впливу, на підставі пункту «д» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «пониження в посаді», начальнику відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 підготували та направити клопотання до командира військової частини НОМЕР_2 про призначення начальника польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 на нижчу посаду.
Також, даним наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлено не виплачувати майору ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2022 року.
Щодо клопотання позивача про поновлення процесуального строку на звернення із даним позовом суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи встановлено, що з копією оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_2 від 16.06.2022 № 502 про результати службового розслідування майора ОСОБА_1 було ознайомлено 03.07.2022, що підтверджується аркушем доведення наказу.
Таким чином, звернувшись до суду з даним позовом 03.08.2022, позивачем дотримано строк звернення до суду.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо підтвердження обставин для поновлення строку звернення з даним позовом та вважає за належне задовольнити клопотання позивача про поновлення такого строку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут).
Згідно пункту 16 Розділу 1 частини І Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктами 26 та 27 Розділу 1 частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 5 Дисциплінарного статут передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Згідно статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених КУпАП.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до положень Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (надалі - Порядок).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку встановлено, службове розслідування може призначатися зокрема у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів.
Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно пунктів 1 - 3 Розділу VІ Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
З матеріалів справи убачається, що під час службового розслідування було взято письмові пояснення майора ОСОБА_1 та наближених до нього солдата ОСОБА_4 та сержанта ОСОБА_5 , які доводять спільний та узгоджений характер їхніх дій в розрізі запроваджених ними позастатутних взаємовідносин, погроз та насильства, які стало можливим завдяки безвідповідальній та злочинній недбалості майора ОСОБА_1 .
Інформація, що містилась в доповідній записці заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_6 , щодо самоусунення майора ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків повністю підтвердилась.
Отже, в ході службового розслідування беззаперечно встановлено, що в підрозділі, де командиром є майор ОСОБА_1 було створено незадовільну психологічну атмосферу, яка не дозволяє підрозділу якісно та своєчасно виконувати поставлені завдання та може привести як до порушень виконавчої дисципліни так і до дисциплінарних порушені.
Розслідуванням встановлено, що в діях майора ОСОБА_1 відсутня активна, вміла організована вихована робота, спрямована на ідейне та моральне виховання колективу. Результати розслідування показують про відсутність цілеспрямованої роз'яснювальної роботи, відсутність розуміння останнім принципів статутних взаємовідносин, їх реалізації в конкретних умовах.
Практична організація життя і діяльності особового складу підрозділу не відповідає вимогам статутів, індивідуальний підхід до кожного військовослужбовця та врахування особистостей кожної категорії військовослужбовців в роботі відсутній.
Відповідачем зазначено, що подальше перебування майора ОСОБА_1 на займаній посаді може запустити у військовому колективі ПВЗ безповоротні процеси, результатом яких можуть стати грубі порушення військової дисципліни та привести до невиконання підрозділом поставлених бойових задач.
На підставі вищезазначених пояснень під час службового розслідування було зроблено висновок, що прийняття рішення командуванням військової частини щодо переміщення майора ОСОБА_1 у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення на нижчу посаду, з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей, надасть можливість останньому організувати свою діяльність у відповідності із Статутами та уникнути негативних наслідків для підрозділу зокрема та військової частини в цілому.
Суд звертає увагу, що відповідачем дотримано вимоги закону щодо проведення службового розслідування, що також не спростовано позивачем.
Посилання позивача на те, що він двічі звертався з рапортами до командира в/ч НОМЕР_1 з вимогою про надання матеріалів службового розслідування, які не були розглянуті, а матеріали не були надані, суд вважає неприйнятними, оскільки жодних доказів на підтвердження подання та отримання відповідачем таких рапортів до суду не надано.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача про зловживання службовими повноваженнями командиром військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України полковник ОСОБА_7 в частині прийняття наказу від 16.06.2022 № 502, яким всупереч пункту «д» статті 48 та статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнув до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 та наклав дисциплінарне стягнення «пониження в посаді», оскільки позивач помилково ототожнив наказ про фактичне застосування пониження на посаді та спірний наказ про результати службового розслідування.
Як наслідок, означені доводи не можуть застосовуватись до спірного наказу, натомість наказ про пониження на посаді в рамках даного не оскаржується та не досліджується.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказу не підлягають задоволенню.
Решта позовних вимог також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова