05 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2690/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача адвокат Колтонюк Юрій Віталійович, в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) про визнання протиправною бездіяльності МО України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 її сина - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 ) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та зобов'язання МО України призначити та виплатити позивачу таку одноразову грошову допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби.
Відповідно до витягу № 1182 від 30.05.2024 із засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - 16 РВЛК) захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті визнані пов'язаними з проходженням військової служби.
Органами ТЦК та СП документи були направлені на розгляд комісії МО України для прийняття останнім рішення з питань призначення мені одноразової грошової допомоги.
Листом від 28.02.2025 МО України повідомило про те, що 28.02.2025 комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з актом судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,74 %.
Також МО України з посиланням на статтю 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено про те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.
Як убачається з лікарського свідоцтва про смерть та акта розслідування нещасного випадку хворобою (захворюванням), що призвело до смерті визначено набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця, смерть військовослужбовця настала внаслідок отруєння етиловим спиртом (алкоголем), також не підтверджена смерть військовослужбовця в результаті вчинення ним адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, уважає відмову МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу незаконною і такою, що порушує права позивача, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-2).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 24).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.04.2025 представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_2 призваний на військову службу 06.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 з 09.02.2023 по 14.12.2023 проходив військову службу у Збройних Силах України та 14.12.2023 внаслідок набряку легенів та атеросклеротичної хвороби серця.
Крім цього, відповідно довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 , встановлено психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з незначними психічними порушеннями. Також згідно протоколів: протоколом ДНКС-2/2516 від 25.09.2023, встановлено, що 25.09.2023 молодший сержант ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння в тимчасовому місці розташування свого підрозділу та було встановлено алкогольне сп'яніння із кількісним вмістом парів алкоголю 2,70% проміле, протоколом ДНКС-2/2716 від 15.10.2023, встановлено, що 15.10.2023 молодший сержант ОСОБА_2 , перебував у стані алкогольного сп'яніння в тимчасовому місці розташування свого підрозділу та було встановлено алкогольне сп'яніння із кількісним вмістом парів алкоголю 0,47% проміле, а також протоколом ДНКС-2/3246 від 08.12.2023, встановлено, що 08.12.2023 молодший сержант ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння в тимчасовому місці розташування свого підрозділу та було встановлено алкогольне сп'яніння із кількісним вмістом парів алкоголю 2,13% проміле. За висновком до акту судово-токсикологічного дослідження №21666 від 21.12.2023, наданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», при судово-токсикологічному дослідженні доставленої крові із трупа ОСОБА_2 , 1989 р.н., виявлений етиловий спирт у концентрації 3.74 % проміле.
Наведене вище свідчить про те, що молодшим сержантом ОСОБА_2 було порушено вимоги статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої «кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю)», а також вимоги абзацу 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, відповідно до якого «військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби».
Відповідно до акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (смерті) зазначено, що молодшим сержантом ОСОБА_2 було порушено вимоги статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої «кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю)», а також вимоги абзацу 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, відповідно до якого «військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби».
Положеннями Кодексу України про адміністративні (далі - КУпАП) правопорушення передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (стаття 172-20).
Відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП, в разі смерті особи провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Отже положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи, при цьому не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно померлої особи не свідчить, що таке правопорушення не вчинялося такою особою.
Також зазначає, що в даному випадку зобов'язання МО України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження МО України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи наведені обставини просить в задоволенні адміністративного позову відмовити (арк. спр. 28-33).
ІНФОРМАЦІЯ_2 письмових пояснень щодо позову або відзиву, передбачених статтею 165 КАС України, не подало.
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 призваний на військову службу 06.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 з 09.02.2023 по 14.12.2023 проходив військову службу у Збройних Силах України (зворот арк. спр. 44).
Як видно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 (арк. спр. 10-11).
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок набряку легенів та атеросклеротичної хвороби серця помер, що стверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 15.12.2023 № 436 (зворот арк. спр. 13).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 30.05.2024 № 1182, захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 «Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця» (спирт етиловий у крові - 3,74 %), підтверджене висновком експерта до Акту Судово-токсикологічного дослідження №21666 від 21.12.2023 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР, постановою про закриття кримінального провадження від 23.12.2023 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.01.2024 №6, яке на підставі лікарського свідоцтва про смерть №436 від 15.12.2023 Костянтинівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 20.12.2023 виданого виконавчим комітетом Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (арк. спр. 19).
Згідно із актом службового розслідування близько 23:00 в районі зосередження особового складу у АДРЕСА_1 було виявлено тіло молодшого сержанта ОСОБА_2 (обмежено придатного до військової служби згідно довідки ВЛК військової частини НОМЕР_1 №2932/3 від 05.10.2023 та виведеного у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 згідно наказу (по стройовій частині) №234 від 25.10.2023). При цьому ознак насильницької смерті візуальним оглядом не виявлено (арк. спр. 14-18).
Відповідно до довідки про причину смерті від 15.12.2023, виданої Костянтинівським відділом СМЕ Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, в результаті розтину тіла судово-медичним експертом було засвідчено смерть ОСОБА_2 внаслідок набряку легенів, зумовленого атеросклеротичною хворобою серця (зворот арк. спр. 43-44).
Згідно з актом судово-токсикологічного дослідження від 21.12.2023 № 21666 в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,74% (арк. спр. 49).
Постановою від 23.12.2023 ГУ НП в Донецькій області закрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052380000459 від 14.12.2023, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (зворот арк. спр. 49-50).
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 29.10.2024 ОСОБА_1 , задля реалізації права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 із відповідним пакетом документів, який направлено до МО України (зворот арк. спр. 53-54).
МО України листом №220/13/ВихЗПІ/177 від 28.02.2025 повідомлено, що 28.02.2025 комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з актом судово-токсикологічного дослідження від 21.12.2023 № 21666 в крові мого сина, ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,74 %.
Також МО України з посиланням на статтю 172-20 КУпАП та статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено про те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення (арк. спр. 20).
Як убачається з витягу з протоколу засідання комісії МО України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 №12/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_2 (арк. спр. 63).
Уважаючи таке рішення Комісії МО України протиправними, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховний Суд зазначив: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).
Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Суд звертає увагу відповідача на те, що саме МО України уповноважене призначати і виплачувати одноразову допомогу, отже аргументи відповідача, відповідно до яких уповноважений орган це обласні військові комісаріати (ТЦКСП) не відповідає чинному законодавству.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Такий Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Суд встановив, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 436, виданим Костянтинівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи №436 від 15.12.2023 причиною смерті ОСОБА_2 встановлено набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця (зворот арк. спр. 43-44).
Згідно з Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 30.05.2024, захворювання молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1989 року народження, «Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця» (спирт етиловий у крові - 3,74 %), підтверджене висновком експерта до Акту Судово-токсикологічного дослідження №21666 від 21.12.2023 КЗ “Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР, постановою про закриття кримінального провадження від 23.12.2023 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.01.2024 №6, яке на підставі лікарського свідоцтва про смерть №436 від 15.12.2023 Костянтинівського відділення Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 20.12.2023 виданого виконавчим комітетом Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби (зворот арк. спр. 50).
Отже, смерть військовослужбовця настала у результаті набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця, у період проходження військовослужбовцем військової служби та є пов'язаною з проходженням військової служби.
Втім, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 28.02.2025 матері померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з актом судово-токсикологічного дослідження від 21.12.2023 №21666 в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,74 проміле.
Відповідно до статті 172-20 КЗпП розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння (арк. спр. 20).
Тобто, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідач застосував дві підстави відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Щодо підстави «вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно положень статті 221 КУпАП, передбачені, зокрема, статтею 172-20 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Отже, саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (стаття 280 КУпАП).
В спірному випадку відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що молодший сержант ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за статтею 172-20 КУпАП в судовому порядку.
Натомість, в Акті проведення розслідування нещасного випадку (травмування) (Форма НВ-2), затвердженим командиром Військової частини НОМЕР_4 , від 21.01.2024 встановлено, зокрема, смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 помер внаслідок патологічного стану, спричиненого загальним захворюванням (набряк легенів, зумовлений атеросклеротичною хворобою серця).
Тому, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з цієї підстави.
Стосовно застосування підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, суд зазначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп'яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19.
Суд зауважує, що у даному у випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що настання смерті ОСОБА_2 (набряк легенів та атеросклеротична хвороба серця) перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
За таких обставин суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_2 на момент смерті у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованою підставою для відмови у призначенні та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Таким чином, відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп'яніння, що мали своїм наслідком його смерть, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини є безпідставним.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі смертю військовослужбовця може мати місце лише у випадку, якщо суд встановив відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Враховуючи те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, є передчасним.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , що пов'язана з проходженням військової служби, у порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі по 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), який сплачений згідно із квитанцією від 14.03.2025 №9372-5338-4826-1826 (арк. спр. 2а).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 28.02.2025 № 12/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович