м. Вінниця
05 червня 2025 р. Справа № 120/8702/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивованою бездіяльністю відповідача щодо не прийняття рішення за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на продаж (викуп) земельної ділянки з кадастровим номером 0524355600:07:001:0002 площею 23,3 га, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Шпиківська ОТГ) для ведення фермерського господарства, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.
Ухвалою суду від 10.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, хоча електронна копія ухвали про відкриття провадження від 10.07.2024 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 10.07.2024, що підтверджується відповідною довідкою уповноваженого працівника суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до статуту є головою Фермерського господарства «Катафот».
ФГ «Катафот» відповідно до державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі рішення 7 сесії 23 скликання Тульчинської районної Ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області від 27.08.1999 отримало у постійне користування земельну ділянку площею 23,30 га. Відповідно до витягу №НВ-0500151422024 із технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок земельна ділянка має нормативно грошову оцінку - 345727,01 грн.
16.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Шпиківської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на викуп, земельної ділянки за кадастровим номером 0524355600:07:001:0002, площею 23,3 га для ведення фермерського господарства.
19.02.2024 відбулася сесія Шпиківської селищної ради VIII скликання на якій розглядалося клопотання позивача . Із результатів поіменного голосування та витягу з протоколу 36 сесії 8 скликання Шпиківської селищної ради щодо вирішення питання «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства громадянці ОСОБА_1 » вбачається, що «ЗА» проголосувало 0 - депутатів, «Проти» - 0, «Утримались» - 14, не голосували - 1.
Отже, рішення не прийнято, так як в ході голосування вказане питання не набрало необхідної кількості голосів депутатів.
На переконання позивача, Шпиківська селищна рада допустила протиправну бездіяльність при розгляді її клопотання про викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативні грошовій оцінці земельної ділянки, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 1-2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 Земельного кодексу України.
Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються, зокрема: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3).
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Отже, положеннями Земельного кодексу України регламентовані загальні правила та умови продажу земельних ділянок, а також визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у такому продажі.
Поряд з цим суд враховує, що позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив прийняти рішення про продаж (викуп) йому земельної ділянки за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні.
Відповідно до п. 6-1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення позивача з клопотанням від 14.12.2022) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.
Право викупу також належить громадянам України - спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності зберігаються за суб'єктами відповідного права, які не здійснили викуп таких ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.
Тобто умовою, з якою законодавець пов'язував виникнення у громадянина України права на викуп відповідних земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.
Також суд зазначає, що закон встановлює конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства та зобов'язує відповідний орган місцевого самоврядування прийняти за наслідками розгляду такого клопотання одне з двох рішень: про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства або про відмову у його наданні (із наведенням відповідних мотивів та підстав для прийняття такого рішення).
Судом встановлено, що у лютому 2024 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням (заявою) про продаж (викуп) земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області загальною площею 23,30 га.
За результатами розгляду вказаного клопотання жодного із передбачених законом рішень відповідач не прийняв, що підтверджується витягом з протоколу 36 сесії селищної ради 8 скликання від 19.02.2024.
Отже, у спірних правовідносин наявна бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання громадянина про продаж (викуп) земельної ділянки за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні.
Відтак для правильного вирішення цієї справи суду, перш за все, необхідно надати правову оцінку поведінці відповідача при розгляді ініційованого позивачем земельного питання і визначитися, чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень".
Так, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Таким чином, підготовка та розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється, окрім Закону № 280/97-ВР, ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивача про викуп (продаж) земельних ділянок комунальної власності, оскільки окремої процедури розгляду таких питань чинним законодавством України не передбачено.
Відповідно до ст. 1 Регламенту Шпиківської селищної ради (далі - Регламент) порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про запобігання корупції", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних", "Про добровільне об'єднання територіальних громад", іншими законодавчими актами та цим Регламентом.
Згідно із ст. 38 Регламенту селищна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ст. 40 Регламенту сесії ради скликаються головою селищної ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок не рідше ніж один раз на місяць.
За змістом положень ст. 62 Регламенту Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення селищної ради після їх обговорення приймаються на пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та цим Регламентом.
Отже, з наведених вище та проаналізованих норм Земельного кодексу України, у сукупності із нормами Регламенту та Закону № 280/97-ВР, можна дійти висновку, що чинне законодавство чітко визначає порядок розгляду клопотання громадянина про викуп (продаж) земельних ділянок комунальної власності, строк розгляду такого клопотання та рішення, які можуть прийматися радою за результатами його розгляду.
Втім, у матеріалах справи відсутнє рішення Шпиківської селищної ради по суті поданого позивачем клопотання, не дивлячись на те, що граничний строк для прийняття рішення завершився.
Водночас відсутність рішення про надання позивачу дозволу на викуп земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства чи про відмову у його наданні свідчить про те, що клопотання позивача не було розглянуте.
Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду клопотання позивача та прийняття рішення у строк та в спосіб, що визначені законом.
З наведених мотивів суд визнає підставними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства.
Оцінюючи позовні вимоги в цій частині зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання такого дозволу, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про надання дозволу на викуп земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише передбачені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні дозволу на викуп земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.
Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Судом встановлено, що відповідач при розгляді клопотання позивача не надав йому належної оцінки на предмет відповідності вимогам закону, так само як і не відмовив у його задоволенні з передбачених законом підстав.
Тому вказане клопотання позивача підлягає розгляду по суті уповноваженим органом влади, яким є відповідач, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення в умовах не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання. Адже прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на викуп земельних ділянок у власність, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням.
Крім того, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає дозвіл на викуп земельних ділянок у власність або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Відтак суд вважає, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання про продаж (викуп) земельної ділянки, з урахуванням при цьому правової оцінки, наданої у рішенні суду.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи те, що належна до сплати сума судового збору за подання даного позову із вимогами немайнового характеру становить 968,96 грн., відповідні витрати підлягають відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Поряд із цим, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 12000 грн., адже представником позивача в позовній заяві зазначено про те, що такий розмір витрат є орієнтовним та не надано жодних доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем відповідних витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про продаж (викуп) земельної ділянки площею 23,30 га кадастровий номер 0524355600:07:001:0002, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Шпиківська ОТГ) для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.
Зобов'язати Шпиківську селищну раду Тульчинського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2024 року про продаж (викуп) земельної ділянки площею 23,30 га кадастровий номер 0524355600:07:001:0002, що розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Шпиківська ОТГ) для ведення фермерського господарства за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області (вул. Ліпіна, буд. 4, смт. Шпиків, Тульчинський район, Вінницька область, 23614, код ЄДРПОУ 04326261)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна