Номер провадження 22ц/821/777/25 Справа № 711/1076/25 Категорія: на ухвалуГоловуючий по 1 інстанції Позарецька С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
03 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради»;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,
10.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що предмет спору - оскарження дій, рішень відповідача Департаменту «Центра надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради щодо зняття, постановки (поновлення) особи на реєстраційний облік за певною адресою, щодо порушення порядку зняття з реєстрації позивача з одночасною реєстрацією його за новим місцем проживання, тобто перевірки законності дій, рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а тому суд дійшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз'яснено позивачу право звернення з даним позовом до адміністративного суду, відповідно до КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та невідповідності висновку суду обставинам справи. Вказує, що в позовній заяві існує спір про зняття та поновлення позивача з реєстраційного обліку місця проживання, що відноситься до житлових правовідносин.
Вважає, що спір про зняття та поновлення реєстрації місця проживання позивача, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При розгляді справи судом встановлено, що 10.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на факт порушення Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради порядку зняття його з реєстрації з одночасною реєстрацією за новим місцем проживання, тобто посилається на порушення відповідачем Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України № 1177 від 22.11.2012 року, з врахуванням Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ № 265 від 07.02.2022 року, відповіді заступника директора Департаменту - начальника управління ведення реєстру територіальної громади, місця проживання та оформлення біометричних документів ОСОБА_2 від 13.03.2024 року, якою фактично відмовлено ОСОБА_1 у скасуванні відомостей про його зареєстроване місце проживання з одночасним зняттям з попереднього зареєстрованого місця проживання.
У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд: зобов'язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради скасувати відомості про зняття з зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_1 від 17.06.2015 року з одночасною реєстрацією місця проживання за новою адресою: кв. АДРЕСА_2 ; зобов'язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради скасувати відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою кв. АДРЕСА_2 з одночасним зняттям з місця реєстрації проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1 від 17.06.2015 року; зобов'язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради поновити відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за попередньою адресою: кв. АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини на які посилається позивач у позовній заяві регулюються: Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року, Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року №1871-ІХ та інш.
Відповідно до вимог частини першої статті 18 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Положення статті 19 ЦПК України передбачають, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку, суть спору - це питання оскарження дій, рішень відповідача Департаменту «Центра надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради щодо зняття, постановки (поновлення) особи на реєстраційний облік за певною адресою, щодо порушення порядку зняття з реєстрації позивача з одночасною реєстрацією його за новим місцем проживання, тобто перевірки законності дій, рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а тому поданий позов повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають приватно-правовий характер.
Позивач у позовній заяві не навів обґрунтованих мотивів, що дії відповідача призвели до виникнення, зміни, чи припинення цивільних правовідносин та відносини які склалися між сторонами мають приватно-правовий характер.
Захист прав у адміністративному судочинстві не обмежується певним переліком та може здійснюватися у різні способи, у тому числі, які є більш характерними для інших видів судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позовні вимоги про зобов'язання Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради скасувати відомості про зняття із зареєстрованого місця проживання з одночасною реєстрацією місця проживання за новою адресою, зобов'язання скасувати відомості про реєстрацію місця проживання та поновити відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є спором з оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, тому такі вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отримуючи справу, суддя зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Доводи скаржника про те, що правовідносини у даній справі мають приватно-правовий характер, а тому даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку відсутній спір приватно-правового характеру, а оскаржуються протиправні дії/рішення суб'єкта владних повноважень щодо незаконного зняття з реєстрації та зобов'язання вчинити дії.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (№826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа № 820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа № 161/20662/18) згідно яких позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, також не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки фактичні обставини у зазначених справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2025 року- без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 05 червня 2025 року.
Судді