Житомирський апеляційний суд
Справа №293/76/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.
Категорія 36 Доповідач Борисюк Р. М.
05 червня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 293/76/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лось Л.В. у селищі Черняхів,
У січні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі Товариство, Позивач, ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №1338-4315 від 26 січня 2024 року у розмірі 72 000,00 грн, з яких: 14 400,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 57 600,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Також просив стягнути із відповідачки на користь Товариства витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1338-4315.
Кредитний договір разом із правилами надання споживчих кредитів (далі Правила), паспорт споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. За нормами частини 1 статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування» такий договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A8549, для підписання кредитного договору №1338-4315 від 26 січня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 14 400,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 30 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
У подальшому, відповідачка, всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 02 січня 2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 122 400,00 грн, що складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 14 400,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 108 000,00 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 50 400,00 грн за умови погашення решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 72 000,00 грн. Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив суд у цьому позові стягувати з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину. А саме: прострочену заборгованість за кредитом - 14 400,00 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 57 600,00 грн, що разом становить 72 000,00 грн.
Звертав увагу суду, що у разі здійснення позичальником часткового погашення кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених позивачем у цій позовній заяві позовних вимог, а саме у розмірі 72 000,00 грн та компенсації суми судового збору, сплаченої за подачу позовної заяви, кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за кредитним договором у сумі 50 400,00 грн, а дію кредитного договору припинено у зв'язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу позичальника.
Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 14 400 грн заборгованість за кредитом; 43 200,00 грн заборгованість за процентами; 1 937,92 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, де просить у частині відмови у задоволенні позову рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1338-4315. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 14 400 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, знижена % ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 2,50 % в день. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України. На підтвердження розміру заборгованості подано розрахунок, згідно з яким за період з 26 січня 2024 року по 20 листопада 2024 року (включно) нарахування відсотків відбулось за ставкою у розмірі 2,5 %, що узгоджується із пунктами 4.10 та 10.1 укладеного договору.
Вказує на те, що позивачем дотримано вимоги, зокрема статті 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, про що була поінформована відповідачка, оскільки останньою не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах. Отже, з наведеного вбачається, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 та 10.1 кредитного договору) протягом строку дії договору, що визначені в п. 4.12 кредитного договору, що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості (додавався до позовної заяви).
Повідомляє, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», був прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року. Разом з тим, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» за договорами про споживчий кредит, які укладалися після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчими кредитом та загального розміру кредиту). Зважаючи на положення пункту 17 Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» станом на момент укладення договору (26 січня 2024 року) процента ставка не могла перевищувати 2,5 %. Умова договору, а саме пунктами 4.10 та 10.1 визначено процентну ставку саме у розмірі 2,5%. Крім того, пунктом 4.7 визначено, що дана ставка є фіксованою та не змінюється протягом усього строку користування кредитом.
Звертає увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме після 20 листопада 2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.
Стверджує, що відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Товариство не нараховувало ОСОБА_1 процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф, неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору.
Вважає, що Товариство законно нараховувало проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10 та 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначенні в п. 4.12 цього договору.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відкриття кредитної лінії №1338-4315 укладений 26 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень частина 5 статті 8 та частину 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, місцевий суд вважав правомірним є нарахування та стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства процентів за користування кредитом, виходячи денної процентної ставки 1% за період з 26 січня 2024 року по 20 листопада 2024 року на суму заборгованості 14 400,00 грн. А тому дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 57 600,00 грн, з яких: 14 400,00 грн заборгованість за кредитом та 43 200,00 грн заборгованість за процентами.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1338-4315, підписаний одноразовим ідентифікатором С8549 (а.с. 17-31).
Пунктом 2.2. зазначеного Договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 14 400 грн; дата надання/видачі кредиту: 26 січня 2024 року.
Пунктом 4.8. Договору передбачено, що базовий період складає 30 календарних днів.
Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів дат, які є останніми днями відповідних базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду у розмірі обов'язкового платежу, до такого обов'язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування кредитом за кожен календарний день користування кредитом у межах строку кредитування, які позичальник збов'язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі обов'язкового платежу. У випадку оплати обов'язкового платежу у повному обсязі в певному базовому періоді, в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного наступного базового періоду у складі наступних обов'язкових платежів. При достроковому внесенні суми обов'язкового платежу у повному обсязі, сума грошових коштів такого обов'язкового платежу розподіляється згідно черговості, встановленої договором та правилами для дострокового часткового погашення заборгованості за договором. У випадку сплати позичальником грошових коштів у сумі меншій ніж розрахований згідно умов цього договору обов'язковий платіж, такі грошові кошти розподіляються згідно черговості, встановленої правилами для дострокового часткового погашення заборгованості за договором у дату оплати, однак у подальшому позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю у строк, передбачений договором, грошові кошти у розмірі різниці між розміром обов'язкового платежу та фактично сплаченими грошовими коштами у базовому періоді. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця (пункт 4.9. Договору).
Відповідно до пункту 4.10. Договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування, починаючи з дня видачі кредиту до фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом.
Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 20 листопада 2024 року. Строк дії Договору дорівнює Строку кредитування (пункт 4.12. договору).
У пункті 4.14. сторони передбачили, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 122 400,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом (а.с.15-32, том 1).
Порядок і умови відкриття ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитної лінії, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору, визначено у Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), які підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): С8549 (а.с. 32-46).
Також до укладення кредитного договору відповідачка ознайомилася із паспортом споживчого кредиту, що підтвердила одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): А8549 (а.с. 47-50).
Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», видача кредиту за договором №1338-4315 від 26 січня 2024 року здійснювалася за допомогою системи LiqPay на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 14 400,00 грн. (а.с. 68).
Також, факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, відповідно до якого через систему LiqPay 26 січня 2024 року проведена транзакція № 2419211352 на суму 14 400,00 грн., по договору № 1338-4315 на картку № НОМЕР_1 (а.с. 53-67).
Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим відповідно до наведеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку утворилася заборгованість в сумі 122 400,00 грн, що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 14 400,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 108 000,00 грн (а.с. 69-73).
З урахуванням програми лояльності, застосованої відповідно до затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №96-П від 26 грудня 2023 року Правил акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с. 74-77), до стягнення Товариством заявлено заборгованість у розмірі 72 000,00 грн, з яких: 14 400,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 57 600,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положення статей 15, 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами сьомою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір було укладено 23 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то доводи апелянта щодо неправильного застосування частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не заслуговують на увагу.
Не спроможними є і твердження представника Товариства, що умовами договору визначено процентну ставку у розмірі 2,5 %, оскільки суд першої інстанції правильно визнав нікчемною умову кредитного договору щодо встановлення такого розміру відсотків.
Таким чином, місцевий суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості за відсотками з розрахунку розміру денної процентної ставки 1%.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
'Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс залишити без задоволення, а заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді