печерський районний суд міста києва
757/15200/25-к
1-кп-2482/25
07 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України,
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000563 від 20.06.2024 року, стосовно вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вказаних злочинів.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлено клопотання про повернення обвинувального акту.
В обгрунтування клопотання захисник зазначає, зокрема, що обвинувальний акт не містить чіткого та конкретизованого формулювання обвинувачення, зокрема, щодо такої кваліфікуючої ознаки як "за попередньою змовою осіб" відсутні конкретні обставини (дата, час, місце) за яких відбувалося обговорення способу вчинення кримінального правопорушення та розподілу функцій, а також посилається на відсутність у формулюванні обвинувачення чіткого опису винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, мети та мотиву його вчинення, що також свідчить про неконкретність формулювання обвинувачення.
Також захисник зазначає про відсутність фактичних обставин, які б становили склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У судовому засіданні захисники обвинувачених клопотання про повернення обвинувального акту підтримали, просили його задовольнити.
Обвинувачені підтримали думку захисників.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, зазначив, що обвинувальний акт повіністю відповідає вимогам КПК України, а обставини, викладені у клопотанні захисника, не відповідають дійсності.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим та прокурором.
Відповідно до ст. 314 КПК України підставою для повернення прокурору обвинувального акту є його невідповідність вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.
Так відповідно до п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Щодо доводів захисника про відсутність чіткого та конкретизованого формулювання, зокрема, щодо обставин попередньої змови, а також щодо відсутності зазначення мети та мотиву вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлюють, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Яке вбачається з обвинувального акту, він містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім того, з аналізу ст. 291 КПК України вбачається, що вона не містить жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об'єму тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважає доцільним.
Таким чином, суд не бере до уваги вказані доводи захисника, як такі, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Щодо відсутності обставин попередньої змови, то з обвинувального акту вбачається, зокрема, що "відповідно до розробленого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 злочинного плану, основним напрямком їх протиправної діяльності мало стати одержання грошових коштів від військовозобов?язаних, які перебували на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, визнання військовозобов?язаних непридатними до військової служби, шляхом виготовлення медичних документів, що містять недостовірні відомості про медичні захворювання, затвердження рішень про визнання військовозобов?язаних непридатними та подальше незаконне виключення військовозобов' язаних з військового обліку, як спосіб ухилення від несення військової служби під час мобілізації.».
Вказані прокурором обставини узгоджуються з висновком Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі № 754/8154/22, де вказано, що наявність єдиної спільної мети та узгодженість дій підозрюваних свідчить про їх попередню домовленість й про те, що вказані особи діяли як співучасники вчиненого кримінального правопорушення.
Таким чином, доводи захисника, про те, що в обвинувальному акті неповно викладені обставини, які не відображають в повному обсязі подію та обставини кримінального правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Незгода сторони захисту із викладом фактичних обставин, формулюванням обвинувачення за своїм змістом є запереченням проти нього, розгляд яких може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином, суд вважає, що виклад фактичних обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_8 ОСОБА_9 діянь та формулювання обвинувачення, наявні в обвинувальному акті, відповідають вимогам ч. 1 ст. 91 КПК України, тобто відображають обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Крім того, відповідне формулювання обставин вчинення кримінальних правопорушень в обвинувальному акті узгоджується з принципом, встановленим ст. 62 Конституції України, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, на виконання вимог ст. 291 КПК України, він складений та підписаний слідчим і затверджений прокурором та скріплений печаткою Київської міської прокуратури, містить дату та місце його складання та затвердження, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинувачених, відомості про прізвище, ім'я, по батькові слідчих, прокурорів, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, твердження про відсутність у кримінальному провадженні обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, а також про наявність витрат на залучення експерта.
З огляду на перелік обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що вказані стороною захисту обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту, а таких недоліків, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024000000000563 від 20.06.2024, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки судом не встановлено підстав для його повернення, відтак клопотання захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 371, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1