Справа № 523/10381/25
Провадження №1-кп/523/1410/25
02 червня 2025 року м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025167490000070 від 10.03.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Уладівка Літинського району Вінницької області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, не має місця реєстрації на території України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
На адресу Пересипський районного суду м.Одеси із Суворовської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним вище обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.
Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 у невстановлений час і місці, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», незаконно придбав за невстановлених обставин наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс, у невстановленій кількості, але не менш ніж 6,03гр, який знаходився у прозорому поліетиленовому пакеті.
Після чого, обвинувачений ОСОБА_2 , розуміючи, що у вказаному пакеті знаходиться наркотичний засіб, достовірно знаючи його властивості, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, поклав придбаний ним наркотичний засіб до правої кишені одягненої на ньому куртки, тим самим незаконно придбав по почав незаконно зберігати при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс, до 18:10 годин 10.03.2025 року, включно, з метою особистого вживаиння без мети збуту.
Надалі, 10.03.2025, в період часу 18:10-18:13 годин, співробітниками поліції проведено огляд місця події біля будинку №5 по вулиці Лізи Чайкіної в м.Одесі, під час якого в присутності понятих у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс, кількісний вміст якого у висушеному стані за висновком експерта №СЕ-19/116-25/7729-НЗПРАП від 09.04.2025 року становить 6,03гр, що перевищує його невеликий розмір, встановлений Таблицею 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), та який вказаний обвинувачений незаконно зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Відповідно до означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_4 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість та просив призначити йому покарання у виді штрафу.
З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав в цілому зізнавальні показання про вчинене ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування, та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.309 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним та те, що в силу ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, що мало місце під час дії воєнного стану та військової агресії рф проти України, а також судом враховуються характеризуючі обвинуваченого дані.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; не має судимості в силу ст.89 КК України, але раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів та прекурсорів; на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР не перебуває; не має місця реєстрації на території України та забезпечений місцем проживання на території м.Одеси, але за місцем проживання на обліку військовозобов'язаних у ТЦК не значиться; неодружений і утриманців не має; офіційно не працевлаштований і до Одеського обласного центру зайнятості з приводу працевлаштування чи отримання допомоги як безробітний не звертався.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_2 легальних джерел доходів та його непрацевлаштованість, про певну схильність останнього до протиправної поведінки, про його небажання займатися суспільно-корисною працею під час дії воєнного стану в державі та ухилення від виконання військового обов'язку і військового обліку, що одночасно обумовлює доцільність виправлення обвинуваченого в умовах суспільства та неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф чи виправні роботи (ст.ст.53, 57 КК України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Разом із тим, за обвинувальним актом, прокурором ОСОБА_3 в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття.
Проте, з такою позицією прокурора, суд погодитись не може, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Втім, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, викриття діяльності обвинуваченого ОСОБА_2 відбулося не у зв'язку з осудом ним своєї поведінки та з'явленням до поліції із зізнанням, або добровільною видачею ним наркотичного засобу чи викриття дійсного джерела надходження такого засобу, намаганням виправити виниклу ситуацію, а внаслідок своєчасно вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів.
Варто зауважити також на тому, що незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини, відомості, які б підтверджували факт дійсного щирого каяття вказаного обвинуваченого мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але відповідних доказів на підтвердження означених обставин, до суду не надано і матеріали провадження таких даних не містять.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини, а обставин, що обтяжують покарання вказаної особи, як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 59-1, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення зазначеного обвинуваченого має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду у визначених санкцією ч.1 ст.309 цього ж Кодексу межах, з одночасним покладенням на вказаного обвинуваченого низки відповідних обов'язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Положення ст.59-1 КК України встановлюють, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосування наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з одночасним покладенням відповідних обов'язків (ч.ч.1, 2).
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.100, 124-126, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.59-1 КК України, впродовж строку пробаційного нагляду покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Згідно зі ст.49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку у виді пробаційного нагляду за засудженим ОСОБА_2 , - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні: наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс, кількісний вміст якого становить 6,03г, який зберігається в камері схову ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція №00668 від 18.04.2025 року), - знищити.
На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 3183,60 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та начальнику ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - для виконання, в частинах наданих їм відповідних повноважень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1