Справа № 947/9242/25
Провадження № 1-кс/947/5936/25
29.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ТОВ «Ханбер Трейд» - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024161200000004 від 31.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України -
У поданному стороною обвинувачення клопотання клопотанні, детектив, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на речі та документи, вилучені в ході проведеного 10.04.202025 обшуку за адресою: за адресою: м. Одеса, вулиця Філатова академіка, будинок 2, корп. 2.
В судовому засіданні:
-прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, вимоги якого просив задовольнити.
-представник власника майна ТОВ «Ханбер Трейд» - адвоката ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила клопотання, згідно якого вона просить повернути клопотання прокурору, мотивуючи тим що воно подано не уповноваженою на те особою. Крім того, представник власника майна посилалась на необгрунтованість клопотання та наявність помилок у клопотанні детектива.
Заслухавши прокурора та представника власника майна, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Як вбачається з матеріалів клопотання Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024161200000004 від 31.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
На підставі ухвали від 09.04.2025 слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, 10.04.2025 за адресою: м. Одеса, вулиця Філатова академіка, будинок 2, корп. 2 було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено речі та документи, повний перелік яких викладений у письмовому клопотанні детектива.
11.04.2024 на пісдтаві постанови слідчого вилучено за вищевказаною адресою майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий суддя відхиляє доводи представника власника майна щодо звернення із даним клопотанням неналежним суб'єктом, зазаначаючи, що частина 2 у зв'язку з частиною 1 статті 64-2 КПК є нормою дефініцією, яка визначає одного з учасників кримінального провадження. Її завданням не є встановлення диференційованого порядку звернення із клопотанням про арешт майна в порівнянні з приписом частини 1 статті 171 КПК, за яким з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Що стосується самого клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення вимог кримінального процесуального закону, щодо вмотивованості та обґрунтованості, органом досудового розслідування в клопотанні не було наведено яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження мають вилучені речі та документи, що вони можуть підтвердити чи спростувати.
З огляду на те, що стороною обвинувачення вказане майно було вилучено 11.04.2025, на думку слідчого судді у органу досудового розслідування було достатньо часу для огляду вилучених документів, та відповідно призначення всіх необхідних в рамках цього провадження експертиз.
При цьому, прокурор у судовому засіданні не повідомив, що на теперішній час органом досудового розслідування розхпочато або триває огляд вилучених документів.
Більш того, прокурором належним чином не зазначено перелік і вид майна, що належить арештувати, оскільки його перелік не містить в повній мірі їх ідентифікаційні ознаки, не зрозуміло про які документи йде мова у клопотанні, (наприклад, копії квитанцій за 2017, 2019-2020р.р.), не зазначено повного опису їх вмісту, назви/реквізитів, з ким укладені, їх датування, предмет, ким складені та видані, тощо, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням.
На думку слідчого судді, без ідентифікації хоч одного вилученого предмету, в клопотанні про накладення арешту на майно та в ухвалі суду про накладення арешту, в подальшому існує великий ризик визнання цих доказів недопустимими, що в свою чергу не буде слугувати досягненню мети досудового розслідування.
Таким чином орган досудового розслідування належним чином не обґрунтував підстави та мотиви накладення арешту на вилучені речі та документи, оскільки у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно.
Необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності обґрунтування підстав для арешту вилучених речей та документів.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1