Номер провадження: 22-ц/813/2574/25
Справа № 518/1588/23
Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С.
Доповідач Комлева О. С.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року, постановленого під головуванням судді Тарасенка М.С., повний текст рішення складений 17 вересня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Березівського районного нотаріального округу Ланова Наталія Андріївна про визначення обов'язкової частки в спадкову майні, -
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , зазначаючи у якості третьої особи приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Ланова Н.А. про визначення обов'язкової частки в спадкову майні, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити розмір її обов'язкової частки в спадковому майні - в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши її у розмірі 1/2 частки (а.с. 2-6, 111-115).
В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належного йому житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , який є його сином та рідним братом позивачки.
Стосовно решти маи?на, у тому числі - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , розпорядження на випадок своєі? смерті ОСОБА_3 не зробив. Позивач та відповідач, окремо один від одного звернулись до приватного нотаріуса Березівського раи?онного нотаріального округу Лановоі? Н.А. з заявами про прийняття спадщини, на підставі яких заведено спадкову справу № 33/2023.
Позивач вважає, що вона є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , а крім того, як пенсіонер, тобто непрацездатна особа, має право на обов'язкову частку у спадщині, ОСОБА_1 відповідно є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та спадкоємцем за заповітом, після смерті батька ОСОБА_3 .
Листом приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Лановоі? Н.А. від 21.08.2023 року, позивачу для визначення обов'язкової частки спадщини у житловому будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , рекомендовано звернутись до суду.
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року
позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Визнано за ОСОБА_2 право на обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції
порушив процедуру не викликавши його в судове засідання, тим самим позбавив його можливості висловити свою позицію щодо відкриття провадження по справі.
Також апелянт зазначив, що у зв'язку з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, та проігнорувавши надані до суду докази відповідача, суд дійшов помилкового висновку про визначення 1/6 частки будинку.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, визначивши її розмір обов'язкової частки в спадщині у розмірі 1/4 частки, посилаючись на порушення норм матеріального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення обов'язкової частки у розмірі 1/6, оскільки не взяв до уваги, що на час відкриття спадщини наявні два спадкоємця першої черги за законом, кожен з яких мав би право на 1/2 частку спадкового майна та обов'язкова частка у цьому випадку дорівнює 1/4 частки такого майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.10.2024 року визначено склад колегії суддів - Дришлюк А.І. (доповідач), Громік Р.Д. Драгомерецький М.М. (а.с. 161).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.10.2024 року відкрите провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а.с. 162-164).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.10.2024 року справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду в судове засідання на 20 лютого 2024 року (а.с. 165).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.10.2024 року відкрите провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (а.с. 181-183).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.11.2024 року справа за апеляційною скаргою ОСОБА_2 призначено до розгляду в судове засідання на 20 лютого 2024 року (а.с. 190).
У зв'язку із відрахуванням судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду у зв'язку з припиненням повноважень судді (смерть), відповідно до наказу голови Одеського апеляційного суду № 66-щс від 11.04.2025 року, з урахуванням п. 3.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених зборами суддів Одеського апеляційного суду 28.03.2025 року (зі змінами), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 року було визначено інший склад суду та справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів(а.с. 216, 218).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2025 року цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року прийнята до провадження та призначена до розгляду на 15 травня 2025 року (а.с. 219).
В судове засідання, призначене на 15 травня 2025 року третя особа приватний нотаріус Ланова Н.А. не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 213).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність третьої особи, яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення суду зміні, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, за наступних підстав.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Нормами статті 1221 ЦК України передбачено місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статями 1233-1236 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, якою право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині - встановлюється на час відкриття спадщини. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Статтями 1268, 1269 ЦК України передбачено спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 19 ).
Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на:
житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на будинок серії НОМЕР_1 від 31.03.2005 року (а.с. 16);
житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 11.04.1986 року (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка після укладання шлюбу 07 серпня 1977 року змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження та укладання шлюбу (а.с. 10, 11).
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 100 зворот).
Спадкоємцями першої черги є його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись його донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 (а.с. 86-87).
За своє життя, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу 21.07.2005 року, згідно якого на випадок своєї смерті зробив розпорядження: належний йому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 (а.с. 102).
З листа приватного нотаріуса Березівського раи?онного нотаріального округу Лановоі? Н.А. від 21.08.2023 року, вбачається про неможливість визначення частки у житловому буднику, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення обов'язкової частки ОСОБА_2 у спадщині у зв'язку з тим, що до обов'язкової частки входить 1/2 (одна друга) частка житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; для визначення обов'язкової частки у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до суду (а.с. 20).
Судом першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , встановлено, що загальна вартість всього складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , дорівнює (675 176,26 грн.+226 699,20 грн.) = 901 875,46 грн., тобто вартість обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_2 , відповідно вимог ст. 1241 ЦК України складає - 225 468,86 грн. (половина частки, яка належала їй у разі спадкування за законом), з урахуванням прийняття нею 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість 1/2 частини якого складає 113 349,60 грн., частина вартості обов'язкової частки позивача у спадщині, яка не охоплюється майном, неохопленим заповітом, складає (225 468,86-113 349,60) - 112 119,26 грн., та дорівнює за вартістю 1/6 частині житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, колегія суддів з таким висновком погоджується не в повній мірі, за наступних підстав.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 31.08.2011 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як особа, яка отримує пенсію за віком (а.с. 8).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була непрацездатною особою станом на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак має право на обов'язкову частку у спадщині.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, неохопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про оціночну вартість житлового будинку АДРЕСА_2 його вартість складає 226 699,20 грн. (а.с. 13).
З довідки про оціночну вартість, надану ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції вартість будинку АДРЕСА_1 складає 185 833,52 грн. (а.с. 151-152).
Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надані довідки про вартість житлових будинків, однак колегія суддів приймає, як доказ лише довідку про вартість будинку 28а, з підстав того, що дана вартість погоджена між сторонами, про що свідчить письмова згода сторін (а.с. 157).
З урахуванням встановлених обставин, загальна вартість всього складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , складається з вартості житлових будинків, що увійшли до складу спадщини, та дорівнює 412 532,72 грн.
Таким чином, вартість обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_2 , відповідно вимог ст. 1241 ЦК України складає (412 532,72 : 2 = 206266,2 : 2 - 113 349,1) 46458,25 грн. (половина частки, яка належала їй у разі спадкування за законом), яка відповідає 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 .
За таких підстав, колегія судді приходить висновку про зміну рішення суду в частині визначення частки з 1/6 до 1/4.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що при постановленні ухвали про відкриття провадження від 18.10.2023 року він не був сповіщений про судове засідання, колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню з підстав того, що відповідно до норм процесуального права, відкриття провадження проводиться без виклику сторін, без судового засідання.
Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції прийнято до уваги при постановленні рішення, довідки, з якими не був згідний ОСОБА_1 , колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, з підстав того, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 на спростування доказів ОСОБА_2 , окрім заперечень, будь-яких письмових доказів надано не було.
Також ОСОБА_1 скористався своїм правом надання доказів до суду апеляційної інстанції, які судом прийняті частково.
Доводи апеляційної скарги, про те, що судом прийнято, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2 за відсутності право установчих документів, колегія суддів вважає таким, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що власницею будинку, відповідально до свідоцтва про право власності була ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12, 14).
З матеріалів справи також вбачається, що разом з нею проживав її чоловік ОСОБА_3 , який фактично і прийняв спадщину, а тому, судом правильно було прийнято до уваги все спадкове майно, яке і включало два будинки (а.с. 15).
За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 змінює рішення суду в частині зміни обов'язкової частки з 1/6 на 1/4.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 11 вересня 2024 року
змінити в частині визначення частки з 1/6 на 1/4.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05 червня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда