Справа № 364/1419/14-ц
Провадження № 4-с/364/4/25
05.06.2025 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., 05.06.2025 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л.А., ознайомившись з матеріалами скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 43115064, адреса: вул. Січових стрільців, 9, м. Дніпро, 49001, далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») на дії/бездіяльність органу примусового виконання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1 , -
До Володарського районного суду Київської області 20.05.2025 надійшла зазначена скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1 (виконавче провадження № 47177611).
Після задоволення заяви про самовідвід судді Моргун Г.Л. (ухвала від 23.05.2025, а.с. 23-25) справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 передано у провадження судді Макаренко Л.А.
Під час ознайомлення з матеріалами справи суддею встановлено, що згаданий боржник у виконавчому провадженні № 47177611 ОСОБА_1 є колишнім чоловіком судді Володарського районного суду Київської області Моргун Г.Л., а також батьком колишнього працівника апарату Володарського районного суду Київської області Ярмоленка Володимира Валентиновича, який у різний період часу обіймав посади судового розпорядника, головного спеціаліста.
З огляду на це та враховуючи, що розгляд справи відносно колишнього чоловіка діючої судді Володарського районного суду Київської області, а так само відносно батька колишнього працівника апарату суду може викликати сумнів у неупередженості судді та судового провадження в цілому, що в свою чергу надалі може мати наслідком скасування відповідного судового рішення лише з підстав ймовірної упередженості суду, тому за наведених обставин суддею Макаренко Л.А. подано заяву про самовідвід.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення зазначеної заяви, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Наведені положення процесуального законодавства України випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23. Відповідно до цього принципу об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків; вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх інших процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
За загальними вимогами статей 2, 3, 5, 6, 10, 14, 15 нового Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XХ чергового з'їзду суддів України від 18.09.2024, суддя має уникати конфлікту інтересів, а також докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді. Суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
У Коментарі до попередньої редакції Кодексу суддівської етики, що був затверджений рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, наголошувалося, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом; він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2021 у справі № 11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), практику якого суд застосовує як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), ЄСПЛ зазначив, що не зважаючи невстановлення обставин, що свідчили б про упередженість конкретного судді, але все одно визнав порушення статті 6 Конвенції через наявність лише сумнівів в його упередженості.
Так, ЄСПЛ зауважив, що за його усталеною практикою наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. А згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Суд зазначив, що не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, щоб вирішити, що судді національного суду, які розглядали справу Заявниці, проявляли особисту упередженість. Але навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість; важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Аналогічну позицію ЄСПЛ повторив щодо України у своєму рішенні від 25.09.2018 у справі «Денисов проти України» (заява № 76639/11), зазначивши, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді може викликати не тільки об'єктивні сумніви щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може бути пов'язана з питанням особистих переконань суддів (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову важливу гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно з висновком Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської Комісії) від 11.12.2020 № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.
На наведені приписи звернуто увагу в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у справі № 705/4763/22 з посиланням на практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 18.02.1999 у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» та від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії».
Як зазначено в названій постанові, правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов'язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду виснувала, що склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі. Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.
Відповідно до приписів частин першої, другої, восьмої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; це питання вирішує суд, який розглядає справу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи; за ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З огляду на усе наведене вище та враховуючи, що боржником у виконавчому провадженні № 47177611 (учасником даної цивільної справи) є ОСОБА_1 - колишній чоловік судді Володарського районного суду Київської області Моргун Г.Л. та батько колишнього працівника апарату суду Ярмоленка В.В., тобто наявні обставини, що можуть викликати сумнів у неупередженості суду та судового провадження в цілому, що в свою чергу надалі може мати наслідком скасування рішення суду, тому суд дійшов висновку, що заяву про самовідвід судді Макаренко Л.А. у справі № 364/1419/14-ц (провадження № 4-с/364/4/25) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, слід задовольнити, а справу передати до канцелярії Володарського районного суду Київської області для її повторного перерозподілу згідно з вимогами чинного законодавства.
Керуючись статтями 36, 40, 41, 353 ЦПК України, суд -
Заяву судді Макаренко Людмили Анатоліївни від 05.06.2025 про самовідвід у справі № 364/1419/14-ц (провадження № 4-с/364/4/25) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник: ОСОБА_1 , - задовольнити.
Справу № 364/1419/14-ц (провадження № 4-с/364/4/25) за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на дії/бездіяльність органу примусового виконання Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_1 , - передати до канцелярії Володарського районного суду Київської області для її повторного автоматизованого розподілу згідно з вимогами чинного законодавства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. А. Макаренко