Справа № 160/19/15-ц
Провадження № 2-зз/931/1/25
04.06.2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.
за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
05.05.2025 року заявник звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Клопотання мотивує тим, що в межах розгляду даної справи ухвалою суду від 10.02.2015 року постановлено заяву про забезпечення позову задовольнити. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно на загальну суму 176911 грн 05 коп. Виконання ухвали доручено відділу державної виконавчої служби Локачинського районного управління юстиції.
Вказана вище ухвала набрала законної сили.
12.02.2015 року, виконуючи ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц, реєстратор реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області - Адамчук Руслан Євгенійович наклав арешт на нерухоме майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням суду позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики на загальну суму 176911,05 грн.
03.03.2015 року судом було видано виконавчий лист за №160/19/15-ц.
Останній був пред'явлений до виконання.
Разом з тим, постановою державного виконавця від 10.11.2015 року у ВП №47102058, вказаний вище виконавчий лист повернуто стягувачу, а чинність арешту майна боржника припинено.
Проте, на даний час, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц не скасовані і є діючим арешт нерухомого майна, а саме: будинку за адресою - АДРЕСА_1 .
Однак, даний будинок, де зареєстрований заявник / відповідач у справі - ОСОБА_1 не належить і ніколи не був у власності останнього. Згідно з інформацією за №416603593 від 06.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,4 кв.м, належав ОСОБА_3 (мама ОСОБА_1 , яка померла в 2016 році).
Відтак, виконуючи ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц, реєстратор реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області - Адамчук Руслан Євгенійович, помилково наклав арешт не на майно ОСОБА_1 , а на майно його матері.
Просить скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц.
Від позивача у справі - ОСОБА_2 29.05.2025 року надійшло письмове заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке він мотивує наступним.
Так, ним зазначено, що рішенням суду від 19.02.2015 року позов задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_2 з заявника 176911,05 грн заборгованості.
До цього часу заборгованість в повному обсязі не погашена, зобов'язання не виконані, рішення суду не виконане.
Борг та судове рішення існують та мають виконуватися.
Вважає, що оскільки арешт накладено на будинок, який належав матері відповідача (боржника) ОСОБА_3 , яка померла в 2016 році, то наразі ОСОБА_1 (боржник, відповідач) є спадкоємцем згаданого майна і так чи інакше він є власником будинку, а відтак і особою, зацікавленою в звільненні майна від обтяжень (інакше в нього відсутній природній сенс та інтерес звертатися до суду з приводу «чужого» майна).
Щодо помилковості накладеного арешту не на майно особи боржника, зазначає, що виключно особа, на майно якої накладено арешт, мала б звертатися до суду з заявою про скасування цього арешту (скасування заходів забезпечення позову), або з апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову.
Вказує, що ОСОБА_1 обрано не правильний процесуальний спосіб захисту своїх прав, тому в задоволенні заяви має бути відмовлено.
Представником заявника (відповідача у справі) 04.06.2025 року подано додаткові пояснення, в яких він зазначає, що виконавчий лист за №160/19/15-ц від 03.03.2015 року, на час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову до виконання не пред'явлено, відкритого виконавчого провадження по зазначеному вище виконавчому документу не має, що стверджується відкритими даними автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України
Очевидно, що ОСОБА_2 з 2015 року вже пропустив строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, навіть з врахуванням його повернення.
Відсутність ініціативи зі сторони стягувача щодо примусового виконання рішення суду, що зумовлює відсутність відповідного виконавчого провадження при десятирічній наявності ухвали про забезпечення позову (арешту майна) є неприпустимим, оскільки фактично штучно створює безвихідну ситуацію щодо майна, яке під такий арешт фактично не мало підпадати.
Твердження ОСОБА_2 в частині неправильного способу захисту не заслуговують на увагу суду з огляду на ту обставину, що чинним ЦПК України передбачено можливість подання вмотивованого клопотання учасника справи про скасування заходів забезпечення позову на підставі ст.158 ЦПК України.
Тобто, на момент звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову минуло дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, і докази відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність підстав, передбачених ч.7, 8 ст.158 ЦПК України для скасування заходів забезпечення позову в даній справі.
Заявник чи інша особа не зможе набути майно у спадок, оскільки останнє перебуває під арештом, що унеможливлює вчинення нотаріальної дії, відповідно і порушеного права чи інтересу ще не виникає, що також унеможливлює звернення до суду з іншими способом захисту.
За таких обставин, вважає, що існують всі підстави для скасування заходів забезпечення позову, які було вжито ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц.
Розгляд клопотання просить провести за відсутності заявника та його представника.
З огляду на надані представником заявника та позивачем у справі - ОСОБА_2 клопотання, письмові пояснення та заперечення, суд вважає за можливе розгляд клопотання провести у відсутності сторін.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року у справі №160/19/15-ц було задоволено заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
12.02.2015 року реєстратор реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області - Адамчук Руслан Євгенійович наклав арешт на нерухоме майно, а саме: будинок за адресою - АДРЕСА_1 (номер запису 8705070) (а.с. 15 на звороті).
Згідно з інформацією за №416603593 від 06.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а саме: об'єктів нерухомості за адресою - АДРЕСА_1 , - будинок за цією адресою належав ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 , яка померла в 2016 році, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника, свідоцтвом про її смерть) (а.с. 17, 20-22).
У подальшому рішенням суду від 19 лютого 2015 року у справі № №160/19/15-ц позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики на загальну суму 176911,05 грн, а також 1769,12 грн судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 13).
03.03.2015 року судом було видано виконавчий лист за №160/19/15-ц, що був пред'явлений до виконання. Постановою державного виконавця від 10.11.2015 року у ВП №47102058 вказаний вище виконавчий лист повернуто стягувачу, чинність арешту майна боржника припинено та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 14).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Позивач заперечує щодо скасування заходів забезпечення позову, позаяк до цього часу заборгованість в повному обсязі не сплачена, зобов'язання ОСОБА_1 не виконані, а борг та судове рішення існують та мають виконуватися.
Відповідно до п. 5 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Міністерство юстиції України, роз'яснюючи у листі від 30.03.2018 № 3681/8.4.1/32-18 окремі питання порядку застосування ст.158 ЦПК України при проведенні державної реєстрації припинення обтяження речових правна нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначив, що враховуючи особливості правового регулювання, що закріплені в частині сьомій ст. 158 ЦПК, державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій, що виникло на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, проводиться на підставі заяви заявника чи, у разі припинення заборони на проведення реєстраційних дій, заяви відповідної заінтересованої особи та рішення суду про задоволення позову, що набрало законної сили, по завершенню 90 - денного строку з дня набрання законної сили таким рішенням суду.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, враховуючи особливості правового регулювання, що закріплені в частині сьомій статті 158 ЦПК України (чинній на час розгляду клопотання заявника), державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій, що виникло на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, проводиться на підставі заяви заявника чи, у разі припинення заборони на проведення реєстраційних дій, заяви відповідної заінтересованої особи та рішення суду про задоволення позову, що набрало законної сили, по завершенню 90 - денного строку з дня набрання законної сили таким рішенням суду.
Таким чином, на даний час заходи забезпечення позову припинили свою дію, відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, і не потребують додаткового скасування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявником та його представником на підтвердження обставин з приводу того, що реєстраційна служба на даний момент відмовляється зняти арешт з будинку, який є власністю ОСОБА_3 , не надано жодних доказів (заяви про звернення до державного реєстратора з вимогою про зняття обмеження, рішення державного реєстратора про відмову в знятті обтяження).
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Як зазначає заявник, та вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (власник будинку), остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює її звернення до суду із вказаним позовом. Разом з тим, заявником зазначено, що після смерті ОСОБА_3 він є спадкоємцем її майна, однак доказів такого спадкування ним не додано, що ставить під сумнів порушення прав та інтересів у цій справі саме ОСОБА_1 , а відтак і ефективність способу їх захисту.
Отже, зважаючи на відсутність правових підстав та належних доказів на обґрунтування вимог заяви для скасування заходів забезпечення позову, передбачених ст.158 ЦПК України, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 3, 18, 81, 158, 258-260 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №160/19/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити.
Роз'яснити, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба