Справа № 161/4321/25
Провадження № 2/0158/474/25
05 червня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Поліщук С.В.
при секретарі - Шрамко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТзОВ «Кеш Ту Гоу» в особі його представника - Пархомчука С.В. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.12.2019 року між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101093 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на мобільний номер телефону відповідача.
Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 4000,00 грн. зі строком кредитування на 7 календарних днів; стандартна процентна ставка - 2,00% в день.
ТзОВ «ЗАЙМЕР» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.
Однак, відповідач по справі ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 04.12.2024р. виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 4080 грн. 00 коп., з яких 4000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 80 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
28.10.2021р. між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно якого ТзОВ «ЗАЙМЕР» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №101093 від 25.12.2019 року укладеним між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем по справі ОСОБА_1 .
З врахуванням наведеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором №101093 від 25.12.2019 року у розмірі 4080 грн. 00 коп., а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
13.05.2025р. представником позивача - Пархомчуком С.В. до суду подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу, про що надав суду відповідні докази.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач по справі ОСОБА_1 не подав. Клопотання про розгляд даної цивільної справи у відкритому судовому засіданні - до суду не надходило. Позовна заява з додатками надіслана відповідачу та отримана останнім за його зареєстрованим місцем проживання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 25.12.2019р. між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101093 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - KL4315 25.12.2019р. (електронного підпису) і був надісланий на мобільний номер телефону відповідача - НОМЕР_1 . Згідно умов вищевказаного кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 4000,00 грн. (п. 1.1 договору) зі строком кредитування на 7 календарних днів (п. 1.2 договору), стандартна процентна ставка - 2,00 % в день (п. 1.3 договору). Кредит надається ТзОВ «ЗАЙМЕР» шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані клієнтом - відповідачем по справі ОСОБА_1 . Крім того відповідачем по справі ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - KL4315 25.12.2019р. підписано додаток №1 до вищевказаного договору (а.с. 15-17).
Факт перерахування ТзОВ «ЗАЙМЕР» відповідачу по справі ОСОБА_1 кредитних коштів стверджується інформаційною довідкою ТзОВ «Платежі онлайн» №561/01 від 10.01.2025р. (а.с. 27).
З вищевказаного кредитного договору та додатку №1 до нього вбачається, що вказані документи підписано відповідачем по справі ОСОБА_1 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - KL4315 25.12.2019р. (електронного підпису) (а.с. 11).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 04.12.2024р. виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 4080 грн. 00 коп., з яких 4000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 80 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір №101093 від 25.12.2019р. укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно із п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
28.10.2021р. між ТзОВ «ЗАЙМЕР» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого ТзОВ «ЗАЙМЕР» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й до відповідача по справі ОСОБА_1 за кредитним договором №101093 від 25.12.2019р. (а.с. 10, 18-21, 26).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.
Судом встановлено, що відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, однак в порядку та на умовах зазначеним договором не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги від 29.12.2023р., укладений між ТзОВ «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; додаткову угоду №1 від 27.12.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023; акт про отримання правничої допомоги (наданих послуг) від 28.04.2025р.; платіжну інструкцію №3 7974 про оплату гонорару адвокату в сумі 10500 грн. (а.с. 12-14, 51-52, 55).
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні. Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрат значного часу на складання документів та визначення правових позицій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також позицію відповідачки, яка вказує на наявність понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які просить зменшити, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення . Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 137, 141, 259, 263 - 265, 280 -282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» (код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №101093 від 25.12.2019 року в розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;
представник позивача - Пархомчук Сергій Валерійович, юридична адреса: с. Софіївська Борщагіка, проспект Героїв Небесної Сотні, будинок 26/9;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.