Справа № 629/1622/25
Номер провадження 2/629/664/25
РIШЕННЯ
05.06.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Попова О.Г.,
за участю секретаря Олексенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,0528 га, кадастровий номер 6311000000:20:054:0056, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Домовленості щодо умов поділу спільного майна між ними не досягнуто, тому позивачка змушена звертатися до суду з позовом, в якому просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 6311000000:20:054:0056, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку вище вказаного житлового будинку та земельної ділянки.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала телефонограму про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони з 26.03.2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.01.2025.
На підставі судового наказу №629/6688/24 виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області 30.10.2024 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).
За час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі сторонами 21.07.2016 року було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 6311000000:20:054:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, право власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 6311000000:20:054:0056, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .
Згідно звіту про оцінку вартості житлового будинку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 01.11.2024 року, ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 49,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 233000,00 грн, вартість земельної ділянки загальною площею 0,0528 га - 40739,35 грн.
Між сторонами домовленості щодо порядку та поділу майна не має.
У відповідності зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як визначено ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Частина 1 статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як визначено в ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя" в пункті 30 пояснив при вирішенні спору про поділ майна, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були придбані сторонами в період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною власністю.
Таким чином, враховуючи, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, сторони шлюбний договір (шлюбний контракт) не укладали, будь-яка інша домовленість між ними про визначення інших часток, ніж рівних, у праві спільної сумісної власності подружжя, не була досягнута, правові підстави для відступу від рівності часток подружжя судом не здобуто, у зв'язку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки з кадастровий номер 6311000000:20:054:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,0528 га з кадастровим номером 6311000000:20:054:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_6 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0528 га з кадастровим номером 6311000000:20:054:0056, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1368 грн. 70 коп. та вартість за сплату послуг з оцінки спірного майна у розмірі 2000 грн.00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олексій ПОПОВ