05 червня 2025 року Справа № 915/710/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)
представник позивача: Тучкова Юлія Василівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Комунального підприємства “ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради, пл. Соборна, 20, смт. Констянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340 (код ЄДРПОУ 41340464)
про стягнення коштів в сумі 701 912, 22 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Комунального підприємства «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради основний борг у розмірі 561 261, 75 грн.; інфляційні втрати в розмірі 12 916, 93 грн.; 3 % річних в розмірі 8 488, 11 грн.; пеню в розмірі 79 957, 12 грн.; штраф 7 % в розмірі 39 288, 31 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 528, 68 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017, а саме зобов'язань щодо оплати у порядку та строки, встановлені умовами договору, за відпущену з вересня 2023 по листопад 2023 питну воду, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 561 261, 75 грн.
За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, а також 7 % штрафу та пеню відповідно до умов договору.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
11.07.2024 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив (вх. № 8382/24 від 11.07.2024). У відзиві відповідач зазначає наступне.
Щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 561 261, 75 грн., то відповідач КП «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради в повній мірі визнає позовні вимоги позивача в цій частині.
Щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 12 916,93 грн., 3% річних в сумі 8 488, 11 грн., 7 % штрафу в сумі 39 288, 31 грн. та пені в сумі 79 957, 12 грн., то відповідач КП «ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради, посилаючись на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.
Відповідач також просить суд поновити КП "ГРААЛЬ" Южноукраїнської міської ради строк для подачі відзиву. Клопотання про поновлення строку для подачі відзиву мотивоване тим, що уже протягом тривалого періоду часу на території селища Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області тривають довгострокові відключення електричної енергії (електроенергія є протягом двох - трьох годин робочого дня), постійні довготривалі повітряні тривоги, в штаті підприємства відсутній фахівець з юридичною освітою, внаслідок чого підприємство тільки 09.07.2024 дізналося про наявність ухвали господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження по даній справі, а тому з об'єктивних і незалежних від себе причин пропустило строк для подачі відзиву по справі.
Розглянувши подане клопотання, взявши до уваги доводи відповідача, суд, керуючись ст. 119 ГПК України, дійшов висновку про поновлення відповідачу строку на подання відзиву та прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу ДП НАЕК “Енергоатом» № 01-228-н від 21.04.2022 року “Про зміну найменування ВП “Южно-Українська АЕС»» з метою приведення найменування ВП “Южно-Українська АЕС» у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 № 01-142/10сл наказано перейменувати “Відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - ВП ЮУАЕС) на “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська АЕС» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - ВП ПАЕС) без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.
Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на ВП ПАЕС відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів ВП ЮУАЕС.
Наказ оприлюднено на офіційному сайті ДП НАЕК “Енергоатом» https://www.energoatom.com.ua/.
Інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до ЄДРЮОФОПГФ.
01.11.2017 між ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС» (Постачальник) та Комунальним підприємством “ГРААЛЬ» Костянтинівської селищної ради (Абонент) було укладено договір на водопостачання № 06-05/ ПУ-39985 від 01.11.2017.
Додатками до договору є:
- додаток № 1 "Акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін";
- додаток № 2 "Розрахунок-заявка на централізоване водопостачання".
Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором Постачальник бере на себе зобов'язання відпускати Абоненту (територія Костянтинівської селищної ради) питну воду (далі - водопостачання) на господарські потреби згідно з Державними санітарними нормами та правилами “Гігієнічні вимоги до води питної, призначені для споживання людиною» (ДСанНін 2.24-171-10), а Абонент зобов'язується оплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору при виконанні умов договору сторони зобов'язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 190 від 27.06.2008.
Відповідно до п. 2.1.1 договору Постачальник зобов'язаний забезпечити Абонента питною водою згідно (ДСанПін 2.24-171-10) у кількості 235 568, 16 м3/рік, що є лімітом споживання води та підтверджується розрахунком-заявкою (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до п. 2.1.6 договору Постачальник зобов'язаний щомісячно в передостанній робочий день звітного місяця разом з Абонентом складати акт про обсяг питної води, відпущеної Абоненту за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 2.2.5 договору Абонент зобов'язаний щомісячно в передостанній робочий день звітного місяця разом з Постачальником складати акт про обсяг використаної питної води за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 2.2.6 договору Абонент зобов'язаний брати участь в контрольних обстеженнях та складати відповідні акти. У випадку відмови чи ухилення від участі в обстеженні, складанні чи підписанні актів, в акті проводиться запис про відмову.
Оформлений таким чином акт являється обов'язковим для виконання в зазначений у ньому термін, а також являється основою для розрахунків за спожиту питну воду.
Відповідно до п. 2.2.8 договору Абонент зобов'язаний проводити оплату за відпущену Постачальником питну воду в строки і порядку, передбачені договором.
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки за водопостачання здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період дії договору.
Порядок встановлення і застосування тарифів регулюються уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Постачальник письмово повідомляє Абонента про зміну тарифів. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору.
Тариф, на момент укладання договору, на послугу водопостачання складає 3, 44 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ 20%).
Орієнтовно вартість послуг по договору складає 972 425, 36 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 162 070, 90 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору оплату за фактично отримані послуги Абонент проводить щомісячно на підставі пред'явлених Постачальником рахунків на оплату протягом 14 календарних днів від дати одержання рахунку.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Постачальник направляє Абоненту рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.
Грошові кошти перераховуються Абонентом по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому Постачальником до оплати.
При ненадходженні на поточний рахунок Постачальника грошових коштів до 20 числа місяця, слідуючого за місяцем, в якому надавалися послуги, Постачальник має право попередити Абонента при припинення йому постачання води, до повного погашення заборгованості, після чого постачання води буду відновлено тільки за письмовою згодою сторін.
Відповідно до п. 4.2.1 договору Абонент зобов'язаний дотримуватись умов договору, викладених в п. 2.2.1 - 2.2.8 договору. Абонент несе відповідальність за оплату фактично спожитої води в повному обсязі і в терміни, які передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 6.1 договору договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення підписів печатками та діє по 31.10.2018 року включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.
Постачальник відпускає Абоненту питну воду з 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладання.
Відповідно до п. 6.2 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгований на наступний рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 398 від 03.12.2021 затверджено тарифи на послуги централізованого водопостачання та центрального водовідведення, які надає відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на території Южноукраїнської міської територіальної громади на 2022 рік.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у вересні 2023, жовтні 2023 та листопаді 2023 надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 821 022, 01 грн. (з ПДВ 20 %), що підтверджується актами витрат питної води КП “ГРААЛЬ» з вересня 2023 по листопад 2023, які підписано та скріплено печаткою відповідача.
Для проведення оплати позивачем виставлено відповідачу рахунки, а саме:
- рахунок № РС,23-1484 від 30.09.2023 на суму 394 075, 98 грн., який було направлено супровідним листом № 23-0042/18412-вих від 05.10.2023 та отримано відповідачем 18.10.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи;
- рахунок № РС,23-1647 від 31.10.2023 на суму 252 941, 39 грн., який було направлено супровідним листом № 23-0042/20321-вих від 07.11.2023 та отримано відповідачем 16.11.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи;
- рахунок № РС,23-1802 від 30.11.2023 на суму 174 004, 64 грн., який було направлено супровідним листом № 23-0042/23236-вих від 15.12.2023 та отримано відповідачем 20.12.2023, про що свідчать результати трекінгу відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0505140773314 на офіційному сайті поштового оператора АТ “УкрПошта»;
Судом встановлено, що відповідачем проведено часткову оплату в сумі 259 760, 26 грн., що підтверджується банківськими виписками з 20.10.2023 по 25.12.2023, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- 20.10.2023 проведено оплату в сумі 78 853, 54 грн.;
- 17.11.2023 проведено оплату в сумі 87 802, 02 грн.;
- 21.12.2023 проведено оплату в сумі 84 104, 70 грн.;
- 25.12.2023 проведено оплату в сумі 9 000, 00 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 561 261, 75 грн. (821 022, 01 грн. - 259 760, 26 грн.).
Невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині здійснення своєчасної оплати за договором і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Щодо вимоги про стягнення основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 561 261, 75 грн., оскільки відповідачем порушено взяті на себе за договором зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги відповідно до умов п. 2.2.8, п. 3.2, п. 3.3 договору. Граничним строком виконання зобов'язання з оплати за відпущену воду у вересні 2023 було 01.11.2023. З 02.11.2023 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 394 075, 98 грн. Граничним строком виконання зобов'язання з оплати за відпущену воду у жовтні 2023 було 30.11.2023. З 01.12.2023 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 252 941, 39 грн. Граничним строком виконання зобов'язання з оплати за відпущену воду у листопаді 2023 було 03.01.2024. З 04.01.2024 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 174 004, 64 грн.
Відповідачем погашено заборгованість частково на загальну суму 259 760, 26 грн.
Відповідачем не подано суду доказів оплати заборгованості в сумі 561 261, 75 грн. (821 022, 01 грн. - 259 760, 26 грн.), як і не спростовано факту наявності заборгованості жодними доказами. Крім того, у відзиві відповідач визнав суму основного боргу.
Станом на дату розгляду справи сторонами не подано доказів погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 561 261, 75 грн.
Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 561 261, 75 грн. підлягає задоволенню.
4.2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних, а саме:
- 5 223, 50 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 02.11.2023 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 315 222, 44 грн.;
- 2 342, 88 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 01.12.2023 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 165 139, 37 грн.;
- 921, 73 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 04.01.2024 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 80 899, 94 грн.
Детальний розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, долучено до позовної заяви.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в загальній сумі 8 488, 11 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу індекс інфляції, а саме:
- 8 282, 63 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за вересень 2023. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 01.11.2023 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 315 222, 44 грн.;
- 3 495, 94 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за жовтень 2023. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 01.12.2023 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 165 139, 37 грн.;
- 1 138, 36 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за листопад 2023. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 01.01.2024 року по 21.05.2024 року, виходячи з суми боргу 80 899, 94 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон", судом встановлено, що інфляційні втрати нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України. Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в загальній сумі 12 916, 93 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
4.3. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 3.5 договору у випадку несвоєчасної оплати платіжних документів в зазначений термін Абонент сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 %.
Позивачем нараховано відповідачу пеню, а саме:
- 47 991, 04 грн. - пеня, нарахована за період з 02.11.2023 по 04.05.2024 на суму заборгованості 315 222, 44 грн.;
- 23 014, 04 грн. - пеня, нарахована за період з 01.12.2023 по 21.05.2024 на суму заборгованості 165 139, 37 грн.;
- 8 952, 04 грн. - пеня, нарахована за період з 04.01.2024 по 21.05.2024 на суму заборгованості 80 899, 94 грн.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
При цьому, судом перевірено та встановлено, що нарахована позивачем відповідачу сума пені, виходячи з передбаченого умовами договору розміру 0,1 % від суми платежу за кожен день прострочення не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Отже, вимога про стягнення пені в загальній сумі 79 957, 12 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем відповідно до п. 3.5 договору нараховано відповідачу:
- 22 065, 57 грн. - 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів виконання зобов'язання за вересень 2023;
- 11 559, 75 грн. - 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів виконання зобов'язання за жовтень 2023;
- 5 662, 99 грн. - 7 % штрафу за прострочення виконання зобов'язання за листопад 2023.
Перевіривши розрахунок нарахування 7 % штрафу в сумі 22 065, 57 грн. (315 222, 44 грн. х 7 %), в сумі 11 559, 75 грн. (165 139, 37 х 7%) та в сумі 5 662, 99 грн. (80 899, 94 грн. х 7 %), судом встановлено, що нарахування штрафу здійснено арифметично правильно та відповідно до умов договору. Отже, позовна вимога про стягнення штрафу в загальній сумі 39 288, 31 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
4.4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом встановлено, що у відзиві на позовну заву (вх. № 8382/24 від 11.07.204 року) відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % від заявлених позивачем.
Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % мотивоване тим, що відповідач є комунальним підприємством, а постачання води є його основним та фактично єдиним видом господарської діяльності, та оскільки в матеріалах справи позивачем не акцентовано на доказах понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 06-05/ПУ-39985 від 01.11.2017.
Відповідач вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, можливою да достатньою мірою відповідальності відповідача є покладення на нього обов'язку сплатити штрафні санкції в розмірі 10 % від заявлених позивачем, враховуючи визнання позивачем основного розміру заборгованості.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова ОП КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача, оскільки відповідачем на підтвердження обставин, які мають істотне значення, та з існуванням яких закон пов'язує можливість оцінки судом та прийняття рішення про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій), в порушення ст. 74 ГПК України не подано суду жодного доказу. До клопотання, викладеного у відзиві на позовну заяву, взагалі не додано жодного доказу, що унеможливлює оцінку судом (ст. 86 ГПК України) підстав, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, зокрема, оцінку майнового стану сторін, наявність або відсутність виключних обставин неможливості своєчасного виконання грошового зобов'язання, дотримання справедливого балансу інтересів сторін тощо. Крім того, судом враховано, що станом на дату розгляду справи суду не подано доказів сплати заборгованості, а розмір нарахованих штрафних санкцій передбачено умовами договору та не перевищує суму основного боргу. В свою чергу самі лише обставини щодо належності відповідача до комунального підприємства не свідчать про наявність правових підстав для зменшення неустойки.
Отже, в суду відсутні підстави для зменшення розміру неустойки. В задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 10 528, 68 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Комунального підприємства “ГРААЛЬ» Южноукраїнської міської ради, пл. Соборна, 20, смт. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340 (код ЄДРПОУ 41340464) на користь позивача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546):
- 561 261, 75 грн. (п'ятсот шістдесят одна тисяча двісті шістдесят одна грн. 75 коп.) - основного боргу;
- 8 488, 11 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 11 коп.) - 3 % річних;
- 12 916, 93 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 93 коп.) - інфляційних втрат;
- 79 957, 12 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 12 коп.) - пені;
- 39 288, 31 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн. 31 коп.) - 7 % штрафу;
- 10 528, 68 грн. (десять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 05.06.2025.
Суддя Е.М. Олейняш