Справа №443/892/25
Провадження №1-кс/443/67/25
слідчого судді
05 червня 2025 року місто Жидачів
Слідчий суддя Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву захисника ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , поданої нею у порядку ст. 206 КПК України, про негайне звільнення з-під незаконного утримання ОСОБА_2 ,-
встановив:
04.06.205 захисник ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_3 , подала до Жидачівського районного суду Львівської області заяву, в якій просить негайно звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_2 , який утримується у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 або 1 відділу Військова частина с. Старичі Яворівський район Львівської область.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що 29.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоб подати документи на відстрочку на підставі абз.14 ч. 1 ст. 23 закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (догляд за інвалідом 2 групи, рідним братом ОСОБА_4 ). Всупереч законним діям ОСОБА_2 , його було затримано, силою утримано під вартою в ІНФОРМАЦІЯ_1 без пояснення та без можливості отримати правничу допомогу. Також його скерували на ВЛК. З цього часу звязку з ОСОБА_2 - нема. У Першому відділі поліції м.Жидачів зафіксовано звернення про протиправне утримання у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 29.05.2025. Щодо ОСОБА_2 не винесено Ухвалу /Постанову суду про затримання у звязку з вчиненням ним адміністративного/кримінального правопорушення. Таким чином вважає що має місце порушення свободи та недоторканості особи посадовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.06.202 до ІНФОРМАЦІЯ_1 поштовим відправленням з курєрською доставкою було скеровано заяву з додатками для оформлення відстрочки ОСОБА_2 щодо рідного брата, інваліда 2 групи, ОСОБА_4 . Це був єдиний законний варіант подання документів, які підтверджують право ОСОБА_2 на відстрочку, оскільки сам він їх подати не може. Однак, жодної відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано не було.
Слідчий суддя, зважаючи на обставини, які наявні на час подання заяви, доходить такого висновку.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Одним із складових елементів такої засади як «верховенство права» є застосування належної процедури - «fair procedure» (у європейській системі) та «dut procyes» (у американській системі), дотримання якої, серед іншого, передбачає, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
В силу положень пункту 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За змістом пункту 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із заяви адвокатки ОСОБА_3 не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, при цьому, до заяви не долучено жодних доказів того, що ОСОБА_2 , незаконно затримано працівниками поліції та/чи відповідного ТЦК та СП, та тих обставин, що останній незаконно утримується, крім того, не зазначено, в якому кримінальному провадженні існують незаконні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За змістом частин 2 та 3 ст. 206 КПК України, на які посилається адвокатка ОСОБА_3 , якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
У відповідності до частин 7 і 9 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому у ч. 6 цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, в якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, «;Про військовий обов'язок і військову службу», тощо).
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Заявницею адвокаткою ОСОБА_3 не надано слідчому судді жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри того, що в межах територіальної юрисдикції Жидачівського районного суду Львівської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених у ст. 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_2 , не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у даному конкретно випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України, поданої не в рамках кримінального провадження.
Поза тим, належить вказати, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Львівської області.
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти відповідного територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з обставин заяви та вказаних правових норм, судом встановлено, що твердження адвокатки ОСОБА_3 про незаконне позбавлення ОСОБА_2 , свободи не відповідає дійсності, є явно надуманим та таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_1 чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа, в тому числі ОСОБА_2 , особисто чи через представника, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Мельник проти України» (Заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте, у ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Виходячи з правової позиції Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 646/3986/19, у випадку, коли нормами КПК України, якими регламентовано загальні правила застосування норм КПК України, прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то останнє може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК України та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК України, згідно з якою слідчий суддя, вирішує лише ті питання, що не тільки винесені на його розгляд сторонами, але й віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі, якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою заявою адвокатки ОСОБА_3 поданої в інтересах ОСОБА_2 ..
Керуючись статтями 3, 7, 9, 26, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , поданої нею у порядку ст. 206 КПК України, про негайне звільнення з-під незаконного утримання ОСОБА_2 .
Копію ухвали слідчого судді надіслати адвокатці ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді, в силу ч. 3 ст. 309 КПК України, є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Заперечення проти ухвали слідчого судді можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1