Справа № 335/13040/24
Провадження № 2/317/594/2025
04 червня 2025 м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1 його представника - адвоката Гайворонського О.Ю. (в режимі відеоконференції), відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Гайворонського О.Ю. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя,
21.01.2025 р. на адресу Запорізького районного суду Запорізької області з ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2024 р. надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 р. справа надійшла у провадження судді Запорізького районного суду Запорізької області Каряки Д.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийняття до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою суду від 27.01.2025 р. вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та визначено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін та наданням відповідачу строку на подання відзиву.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, який було в подальшому неодноразово уточнено, востаннє 05.05.2025 р. в частині збільшення позовних вимог, в якій просив в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , 2 018 255,08 грн. компенсації 1/2 частки проданого нею спільного майна подружжя (а.с.21-23, т.2).
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, який неодноразово уточнювався, в востаннє 29.05.2025 р. (а.с.39-48, т.2)
18.02.2025 р. третьою особою ОСОБА_1 на адресу суду надіслано письмові пояснення щодо позовних вимог та відзиву на позов. В яких останнім зазначено про те, що він підтримує фактичні обставини, викладені в позовній заяві та просив проводити судовий розгляд без його участі (а.с.230-233, т.1).
21.02.2025 р. позивачем ОСОБА_5 надіслано на адресу суду відповідь на відзив (а.с.239-242, т.1).
04.06.2025 р. представником позивача - адвокатом Гайворонським О.Ю. на допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано клопотання про забезпечення позову в якому просить накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно, банківські рахунки, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі на належні їй квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_3 Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1680062423101 (а.с.75-79, т.2).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник подану заяву про забезпечення позову підтримали та просили задовольнити, мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про забезпечення позову просила відмовити через його необґрунтованість, вважає, що стороною позивача не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача. Крім того, зазначила, що, позовні вимоги в даному випадку стосуються поділу спільного майна подружжя, а саме земельних ділянок, які вже відчужені і не мають ніякого відношення, ані до майна належного відповідачу, ані банківських рахунків.
Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіславши 25.02.2025 р. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, надіслані ним письмові пояснення щодо позовних вимог підтримує (а.с.247, т.1).
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їхній сукупності, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, № 9 (далі - постанови Пленуму ВСУ), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму ВСУ, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 вказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких представник позивача звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.
З позовної заяви встановлено, що позивач просить в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 018 255,08 грн. компенсації 1/2 частки проданого нею спільного майна подружжя, при цьому слід звернути увагу на той факт, що на момент подачі заяви про забезпечення позову, рішення суду по суті заявлених позовних вимог не ухвалено, тобто посилання представника позивача у поданому ним клопотанні є на думку суду передчасними. Крім того, представником позивача у заяві не доведена співмірність застосування саме таких видів забезпечення позовну в межах заявлених позивачем позовних вимог, які стосуються лише земельних ділянок, які на даний час відчужені.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Окрім того, застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках.
Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, її доводи мають підтверджуватися доказами. Позивач зобов'язаний довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Так, заява про забезпечення позову не містить належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення представника щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Сама тільки наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний представником позивача спосіб.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви представника позивача - адвоката Гайворонського О.Ю про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в п'ятнадцятиденний строк до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 05.06.2025 року.
Суддя: Д.О. Каряка