20.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3437/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Михайлов Денис Вячеславович (в залі суду) - від Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради - адвокат, довіреність № 3534 від 31.10.2024р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 (суддя Мілєва І.В. повний текст рішення складено 09.10.2024р.) у справі №904/3437/24
за позовом Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровська область, м. Жовті Води
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А", Дніпропетровська область, м. Жовті Води
про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо приміщення підвалу.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А", в якій просить суд встановити Комунальному підприємству “Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 44А по вулиці Франка в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24 позов задоволено в повному обсязі.
Встановлено Комунальному підприємству “Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Березнева, буд. 40а, ідентифікаційний код 32182594) постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 44А по вулиці Франка в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Франка, буд. 44-А, ідентифікаційний код 40231368) на користь Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Березнева, буд. 40а, ідентифікаційний код 32182594) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що встановлення сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, передбачене приписами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», не наносить збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, відповідно, є спрямованим на виконання приписів вказаного Закону і ,за наявності заперечень з боку відповідача, є неможливим в інший спосіб.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3437/24 за позовом Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" судовий збір.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Позивачем не доведене, а судом першої інстанції помилково встановлено що Відповідач є власником будівлі і земельної ділянки, який має право відповідно до закону самостійно приймати рішення з питання володіння, утримання та користування спільним майном та помилково визначено Відповідача належним відповідачем за ознаками права власності або іншого речового права.
Відтак, позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача, стосовно якого судом не встановлено, наявних даних про те, що обов'язок виконати вимоги Позивача лежить саме на Відповідачі.
Положення 3 частини 3 статті розділу ІІ Закону №2119- VIII законодавства не передбачають встановлення саме безоплатного сервітуту для Позивача, як обов'язкової норми для Відповідача. Статутом Позивача (наявний в матеріалах справи) визначено, що підприємство створене для здійснення підприємницької діяльності з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам з метою отримання прибутку. На відміну від Відповідача, який не має прибутку як непідприємницьке товариство для здійснення функцій визначених законом України «Про ОСББ», Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, має всі підстави для укладення оплатного сервітуту.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, передбачені статтею 403 Цивільного кодексу України. Зокрема, не було встановлено предмета сервітуту, належного відповідача, змісту і обсягу сервітутних прав, не досліджено правовий статус майна, його власника, а також відсутні докази попереднього звернення Позивача до співвласників щодо добровільного встановлення сервітуту. Це свідчить про однобічний розгляд справи на користь Позивача без врахування законних інтересів Відповідача, що призвело до помилкового рішення суду.
Позивач не довів відсутність альтернативних способів встановлення вузла комерційного обліку, зокрема можливість його розміщення у камері (колодязі) на межі майнової належності, передбачену як законодавством, так і затвердженим Проектом. Не проведено обстеження підвального приміщення, відсутні докази його відповідності будівельним та санітарним нормам. Суд першої інстанції не дослідив ці обставини, що призвело до необґрунтованого висновку про необхідність встановлення сервітуту саме у підвалі будинку.
Позивачем не надано до матеріалів справи доказів які б підтверджували надання повідомлення на паперовому носії кожному власнику (співвласнику). Таким чином твердження Позивача про поінформованість Відповідача як нібито «власника», є лише припущенням і не відповідає дійсним обставинам справи.
Позивачем подано документи, які не відповідають вимогам належності та допустимості доказів. Зокрема, це внутрішні документи, оформлені з порушенням ДСТУ 4163:2020, без підтвердження повноважень осіб, що їх підписували. Вони не містять об'єктивних даних щодо наявності проектної документації з прив'язкою до меж майнової належності. Суд першої інстанції не дослідив ці заперечення Відповідача, що призвело до порушення норм процесуального права та ухвалення рішення без належної оцінки доказової бази.
Відповідач наголошує, що не створює та не створював перепони Позивачу для встановлення вузла комерційного обліку, а тільки вимагає від Позивача виконання норм Законодавчих актів України, Конституції України.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
02.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради, згідно змісту якого останній вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення - безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач наділений усіма правами та обов'язками (є належним відповідачем), що виникають у правовідносинах між позивачем, як оператором зовнішніх інженерних мереж із відповідачем, як власником (співвласником) будівлі при виконанні вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 року.
Позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною, оскільки ОСББ є належним відповідачем у справі відповідно до статей 1 та 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яке уповноважене розпоряджатися спільним майном, представляти інтереси співвласників та вирішувати питання доступу до технічних приміщень. Саме ОСББ володіє ключами від підвалу, де згідно з проектом передбачено встановлення вузла комерційного обліку, та не надало згоди на його розміщення, що робить його безпосереднім учасником правовідносин у цій справі.
Закон України № 2119 передбачає право оператора звернутися до суду за встановленням сервітуту у разі відсутності згоди співвласників або створення ними перешкод. У цьому випадку ОСББ не надало жодної відповіді на повідомлення про намір встановити вузол обліку від 03.04.2024 року. Позивач виконав всі вимоги щодо належного повідомлення, опублікувавши його на офіційному веб-сайті КП «ЖВК» ДОР» відповідно до Порядку № 444, що підтверджується роз'ясненням НКРЕКП.
Встановлення вузла обліку технічно необхідне та має відбуватися у підвалі будинку - найближчій до межі майнової належності точці приєднання. Альтернативні варіанти розміщення були розглянуті, однак інших технічно придатних місць не виявлено. Проектна документація № 1Е/130423, розроблена сертифікованою організацією і зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відповідає чинному законодавству та не потребує додаткових погоджень.
Оскільки ОСББ не надало згоди та не обладнало вузол самостійно, встановлення сервітуту є єдиним законним шляхом реалізації обов'язку оператора щодо комерційного обліку. Суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх доказів та позицій сторін. Апеляційна скарга не спростовує правову позицію позивача і містить лише загальні зауваження без належного юридичного обґрунтування.
12.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення скаржника, якими останній вказує, що Господарський суд Дніпропетровської області вирішив віддати приватну власність, яка є власністю співвласників об'єднання юридичній особі приватного права «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» для проведення підприємницької діяльності та отримання прибутку за рахунок чужого майна. А також надати тлумачення окремих нормативно-правових актів.
28.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення скаржника, якими останній вказує, що в матеріалах справи Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради» (Позивач) посилаючись на «нормативні акти» «Закон України «про комерційний облік2 не довів до відома громадян, не надали фото чи скан копію належним чином оформленого закону. У матеріалах справи відсутній проект договору сервітуту та пропозиції Позивача щодо розгляду і погодження такого договору.
Щодо подання 12.11.2024 та 28.11.2024 додаткових пояснень від ОСББ «ФРАНКА, 44-А», колегія суддів зазначає наступне:
Інститут подання додаткових пояснень у справі, унормовано положеннями частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи будь-яких процесуальних документів, які б підтверджували наявність у суду апеляційної інстанції з часу винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження 21.11.2024р. будь - яких питань до ОСББ «ФРАНКА, 44-А» з приводу поданої апеляційної скарги.
Резолютивна частина ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024 містить абзаци наступного змісту: «…Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Іншим учасникам процесу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду)…».
Колегія суддів зауважує, що зміст вищенаведених абзаців ухвали від 21.11.2024 свідчить про те, що суд апеляційної інстанції надав учасникам справи можливість подати «власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції, відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою». Зазначеній можливості учасника справи подати « власні заяви, клопотання, додаткові докази, відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою», про які йдеться в ухвалі суду апеляційної інстанції від 21.11.2024 має передувати факт отримання від іншого учасника справи «відповідних документів» і, відповідно, доведення цього факту становить предмет доказування при поданні пояснень у випадку реалізації стороною цього права.
Зі змісту додаткових пояснень, колегія суддів виснує відсутність в них посилань на факт отримання від іншого учасника справи «відповідних документів», про який суд апеляційної інстанції зазначав вище в своїй ухвалі від 21.11.2024р., що, в свою чергу, виключає можливість визнання їх такими, що подано в порядку визначеному резолютивною частиною ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024р., а саме « … Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду».
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, що , в свою чергу, є підставою для неприйняття колегії суддів до уваги поданих 12.11.2024р. та 28.11.2024р., відповідно, додаткових пояснень від ОСББ «ФРАНКА, 44-А».
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3437/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3437/24.
06.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3437/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2024 року у справі № 904/3437/24 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24 залишено без руху. Надано Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали.
Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання:
- докази направлення апеляційної скарги з додатками на адресу Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровська область, м. Жовті Води (опис вкладення поштового відправлення або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС).
12.11.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024 dідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.05.2025 об 11:30 годин.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення не заявляв, про час та дату розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду до електронного кабінету.
Відповідно до мапи повітряних тривог, станом на час розгляду апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 - 20.05.2025 об 11:31, повітряна тривога не була оголошена.
Клопотання сторін про відкладення розгляду справи на іншу дату відсутні. Відповідно, у суду відсутні підстави для висновку, що неявка представника відповідача обумовлена загрозою життю і здоров'ю через повітряну тривогу.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, а також з огляду на те, що явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
20.05.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» (КП «ЖВК» ДОР») надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (рішення № 1643 від 09.12.2010 (переоформлено рішенням від 03.11.2015 № 2701)), керуючись нормами діючого законодавства. КП «ЖВК» ДОР» створене для задоволення потреб територіальної громади міста Жовті Води шляхом здійснення господарської діяльності, пов'язаної з транспортуванням, підготовкою, знезаражуванням та реалізацією споживачам води питної якості та потреб фізичних та юридичних осіб.
02.08.2017 вступив в силу Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-VIII від 22.06.2017.
Постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018 затверджено “Порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку» (далі - Порядок № 444)
Так, на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядку, 03.04.2024 на офіційному сайті КП «ЖВК» ДОР» https://vvww.evk.dp.ua було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд.44-А.
З метою здійснення оснащення будинку № 44-А по вулиці Франка міста Жовті Води Дніпропетровської області вузлом комерційного обліку підприємством було погоджено робочий проект 1Е/130423 «Реконструкція вводів зовнішніх інженерних мереж водопостачання у будинки з оснащенням вузлами комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання в Жовтоводській територіальній громаді, Кам'янського району, Дніпропетровської області» за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд.44-А (а.с. 17-31).
З огляду на те, що відповідач письмових заперечень стосовно встановлення вузла комерційного обліку не надав, позивачем 19.07.2024 на адресу ОСББ «Франка, 44-А» було направлено повідомлення № 2334 від 19.07.2024 (а.с. 32) про те, що 25.07.2024 о 10-00 год. за адресою вулиця Франка, будинок № 44А буде встановлено вузол комерційного обліку. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення позивач надав до суду копію фіскального чеку.
Позивач зазначає, що 25.07.2024 на адресу м. Жовті Води, вулиця Франка, буд. 44А з метою встановлення вузла комерційного обліку прибула бригада КП «ЖВК'ДОР». У час зазначений у повідомленні від 19.07.2024 № 2334 голова ОСББ «Франка, 44-А» Микитенко Євген Васильович не допустив до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку. Враховуючи вищезазначене, представниками КП «ЖВК» ДОР» складено акт про недопуск до підвального приміщення для встановлення вузла комерційного обліку (а.с. 33). Станом на 01.08.2024 вузол комерційного обліку на будинок № 44-А по вулиці Франка в місті Жовті Води Дніпропетровської області не встановлений. Оскільки у КП «ЖВК» ДОР» відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку АДРЕСА_1 вузлом комерційного обліку, позивач звертається до суду з даним позовом про встановлення сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
В тексті відзиву на позовну заяву, відповідач « … За переконанням Відповідача підвал будинку не є зручним, сухим місцем, він не захищений від підтоплення, витоків каналізаційних стоків і інших шкідливих впливів, крім того він не захищений від несанкціонованого доступу тощо і відповідно не може бути там встановлений з дотриманням норм і правил визначених законодавчими актами.
Підсумовуючи все вищевикладене зазначимо:
проведення обстеження Позивачем не виконане, протокол погодження місця встановлення вузла комерційного обліку з Відповідачем не укладено;
Позивачу невідоме місце встановлення вузла комерційного обліку
твердження Позивача, що встановлення вузла комерційного обліку може відбуватись тільки у підвальному приміщенні будинку не відповідає дійсності:
встановлення комерційного приладу обліку не передбачає обов'язкового та виключного його встановлення у підвальному приміщенні будинку та може бути встановлене в камерах (колодязях) відповідно до розробленого Позивачем проекту;
відповідно до проекту встановлення вузла комерційного обліку у підвальному приміщенні будинку не передбачено проектом - встановлення вузла обліку передбачене або в камери (колодязь) або у середині будівлі;
законодавчими актами наголошується про найближче розташування до зрізу будинку;
Докази які б підтверджували проведення обстеження та погодження з співвласниками будинку місця розташування вузла комерційного обліку у матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, твердження Позивача про відсутність можливості виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку ОСББ “Франка,44-А» у м. Жовті Води вузлом комерційного обліку не відповідають дійсним обставинам справи і є тільки припущенням Позивача та небажанням встановити вузол комерційного обліку в інших місцях передбачених проектом. Докази про відсутність можливості виконати Позивачем вимоги чинного законодавства до Позовної заяви ним не надано…
… Рішенням співвласників ОСББ “Франка,44-А» від 20.07.2024 правлінню Об'єднання, голові правління ОСББ заборонено надавати КП «Жовтоводський Водоканал ДОР», суб'єктам господарювання доступ до спільного майна співвласників об'єднання з метою встановлення вузла комерційного обліку комунальної послуги водопостачання у підвальному приміщенні вищезазначеного будинку без дозволу (рішень) співвласників Об'єднання (витяг з протоколу загальних зборів Об'єднання додається).
Окрім того, співвласниками прийняте рішення про визначення розміру оплати за сервітут та орендну плату для надавачів комунальних послуг при користуванні / використанні спільного майна співвласників ОСББ “Франка,44-А» у розмірі 1500 грн. за 1 м2 на місяць, та розмір орендної плати 2000 грн. за 1м2 на місяць. Правлінню Об'єднання, голові правління Об'єднання без додаткового погодження із загальними зборами дозволено укладати договори сервітуту/оренди з суб'єктами господарювання, крім підприємств постачальників та/або операторів розподілу комунальних послуг. (Витяг з рішення співвласників додається).
Таким чином, співвласники Об'єднання відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України “Про ОСББ» визначились з питання використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном та визначили оплату за 1м2 сервітуту та оренди за місяць. Саме неправомірні дії Позивача, ігнорування ним норм Конституції та закону визвали обурення співвласників та соціальне невдоволення. …».
Відповідні доводи апеляційної скарги: « Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 385 Цивільного Кодексу України, власники квартир у багатоквартирному будинку мають право створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку з метою експлуатації, утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку (зі створенням юридичної особи). Діяльність таких юридичних осіб повинна відповідати закону та їх Статуту.
Нормативним актом (спеціальний Закон), який регулює порядок створення та діяльності ОСББ, є Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон Про ОСББ).
Згідно 2 статті Закону Про ОСББ регулюються відносини між ОСББ та господарюючими суб'єктами.
Відповідно до статті 4 Закону Про ОСББ об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Аналізуючи дані правові норми можна прийти до висновку, що ОСББ це неприбуткова юридична особа, яка має на меті захист законних прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно з вимогами Закону Про ОСББ, управління таким об'єднанням здійснюють органи управління, які створюються відповідно до рішення співвласників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Такі органи підзвітні співвласникам, та повинні діяти в межах наданих співвласниками повноважень, лише за згодою на це співвласників відповідно до норм закону.
Статтею 10 цього Закону встановлено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління є загальні збори. Цією ж статтею визначено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: питання використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном.
Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, а судом першої інстанції не досліджене наявність :
- будівлі, земельної ділянки у власності ОСББ,
- статут ОСББ;
- надання ОСББ послуг з управління багатоквартирним будинком;
- відношення Відповідача до управителя багатоквартирного будинку;
- наявність правових відносин між Позивачем та Відповідачем;
-відношення Відповідача до споживача комерційних послуг централізованого водопостачання, які регулюються 2 статтею Закону №2119- VIII.
Позивачем не надано доказів та не доведене те що Відповідач, як нібито “власник» багатоквартирного будинку та земельної ділянки прибудинкової території, має право приймати одноособові рішення з питання використання та обмеження використання спільного майна багатоквартирного будинку…» відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать попередній правовій позиції апелянта, викладеній ним в його відзиві на позовну заяву і є такими, на які апелянт позбавлений права посилатися в силу положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, інші правочини, а також дії осіб, які породжують такі права і обов'язки. Однією з форм реалізації цивільного права на користування чужим майном є сервітут.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України, сервітут належить до речових прав на чуже майно. Стаття 401 ЦК України передбачає, що сервітут може бути встановлений щодо іншого нерухомого майна, у тому числі будівлі, для задоволення потреб осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
У разі недосягнення домовленості між власником майна та заінтересованою особою, яка має потребу у користуванні таким майном, ст. 402 ЦК України надає останній право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту. Таким чином, закон прямо передбачає можливість судового захисту права користування чужим нерухомим майном у випадку, коли інші способи реалізації цього права недоступні.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 403 ЦК України, сервітут не позбавляє власника майна його основних прав, а лише обмежує їх у певному обсязі задля забезпечення права іншої особи. Цей інститут встановлює баланс інтересів між власником майна та особою, яка потребує його часткового використання.
Частина 1 та ч. 3 ст. 404 ЦК України уточнюють, що сервітут може бути встановлений з метою забезпечення, зокрема, водопостачання, прокладання та експлуатації мереж, і може стосуватись не тільки земельних ділянок, а й іншого нерухомого майна - зокрема технічних приміщень у будівлях.
Аналіз зазначених норм свідчить, що сервітут є передбаченим законом механізмом, який може бути застосований у випадку, якщо у особи відсутня інша реальна можливість задовольнити свої законні потреби у користуванні чужим нерухомим майном. Його мета - забезпечення ефективного, безперешкодного використання належного майна (в даному випадку - зовнішніх мереж централізованого водопостачання), коли співвласники будинку, всупереч положенням спеціального законодавства, відмовляють у доступі до технічних приміщень для встановлення вузла комерційного обліку.
У контексті вищевикладених положень ЦК України, речове право у формі сервітуту виступає правовим інструментом, який дозволяє заінтересованій особі (сервітуарію) реалізувати своє право на ефективне використання належного їй майна, навіть у разі відсутності домовленості з власником іншого майна, яке є необхідним для такого використання.
Сервітут не передбачає передачу права власності чи розпорядження майном, а встановлюється виключно для задоволення потреб іншої особи - часто немайнового характеру, таких як доступ, підключення до мереж, прохід, обслуговування тощо. При цьому він забезпечує баланс між правами власника майна та особи, що має об'єктивну необхідність у його частковому використанні.
Відповідно, ключовою ознакою встановлення сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення законного інтересу заінтересованої особи будь-яким іншим способом. Якщо між сторонами відсутня домовленість про встановлення сервітуту, а відмова або перешкоди з боку власника унеможливлюють ефективне використання майна позивача, суд за наявності відповідних доказів може встановити сервітут примусово.
Таким чином, у разі звернення до суду позивач повинен довести наявність об'єктивної необхідності у користуванні частиною чужого нерухомого майна (наприклад, технічним приміщенням), а також те, що використання його власного майна без встановлення сервітуту є неможливим або істотно ускладненим. Такий підхід узгоджується з вимогами ст.ст. 401- 404 ЦК України і відповідає загальним принципам цивільного права щодо забезпечення правомірного інтересу при збереженні прав власника.
З урахуванням положень статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі створення перешкод для встановлення вузла комерційного обліку у місцях введення зовнішніх інженерних мереж до будівлі, оператор таких мереж має право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту на відповідну частину будівлі.
Водночас, відповідно до абзацу третього статті 1 та статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників (ОСББ) є юридичною особою, яка створена для управління, утримання та користування спільним майном багатоквартирного будинку. До компетенції ОСББ належить, зокрема, встановлення сервітутів, визначення порядку користування майном, а також представництво інтересів співвласників у суді та перед іншими суб'єктами.
Крім того, згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», саме ОСББ здійснює управління спільним майном, до якого, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, належить і підвальне приміщення. У зв'язку з цим, незалежно від наявності чи відсутності господарських (договірних) відносин між оператором зовнішніх інженерних мереж та ОСББ, вимога про встановлення сервітуту має речово-правовий характер та повинна бути адресована саме ОСББ як уповноваженій юридичній особі, що здійснює управління спільним майном будинку.
Таким чином, саме ОСББ, яке відповідно до закону володіє повноваженнями щодо розпорядження спільним майном, є належним відповідачем у правовідносинах з оператором зовнішніх інженерних мереж у справі про встановлення сервітуту для облаштування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
Аргумент апелянта стосовно того, що: «…Судом першої інстанції не встановлено, що передумовою звернення до суду у Позивача повинен бути в наявності предмет сервітуту та доказ вчинення ним дій щодо встановлення сервітуту та не досягнення на це згоди сторін. Позивач відповідно до позовної заяви, вимагав тільки від Відповідача надання доступу до спільного майна співвласників, як “власника» будинку. Позивач не надав жодного доказу звернення ним до власника/співвласників з питання встановлення сервітуту. Суд першої інстанції не дослідив що у Позивача була можливість звернення щодо встановлення сервітуту до власника/співвласника, якою він не скористався. Відсутні у матеріалах справи і докази від Позивача належності речового права у Відповідача.
Відповідно, суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин справи, розглянув справу однобічно, врахувавши лише інтереси Позивача, інтереси Відповідача повністю не враховані.
Таким чином, судом першої інстанції не досліджене норми матеріального та процесуального права відповідно до вимог статті 403 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ), що призвело до прийняття помилкового рішення.» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені скаржником характеру спірних правовідносин і норм матеріального права, які їх регулюють.
Так, у позовній заяві Позивачем чітко сформульовано вимогу про встановлення сервітуту відповідно до статті 403 Цивільного кодексу України - а саме, про надання права доступу та користування частиною будівлі (технічним приміщенням) з метою встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку. Таким чином, як предмет, так і обсяг сервітуту були визначені належним чином, що спростовує твердження про відсутність визначеного предмета спору.
Сам факт звернення Позивача до суду з позовом про встановлення сервітуту свідчить про відсутність згоди Відповідача на добровільне надання доступу до спільного майна для виконання вимог закону. Зокрема, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують вжиття Позивачем заходів для досягнення такої згоди.
З огляду на те, що Відповідач не надав письмових заперечень щодо встановлення вузла комерційного обліку, Позивачем було направлено на адресу ОСББ «Франка, 44-А» повідомлення №?2334 від 19.07.2024 (а.с. 32) про намір встановити вузол комерційного обліку 25.07.2024 о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження направлення зазначеного повідомлення до суду подано копію фіскального чеку.
У вказаний час, 25.07.2024, на вказану адресу прибула бригада КП «ЖВК» ДОР» для проведення монтажних робіт. Однак голова ОСББ «Франка, 44-А» - Микитенко Євген Васильович - не допустив представників підприємства до підвального приміщення, де мало бути змонтовано вузол комерційного обліку. У зв'язку з цим представниками КП «ЖВК» ДОР» було складено акт про недопуск (а.с. 33).
На момент подання позовної заяви вузол комерційного обліку у зазначеному будинку залишався не встановленим, що унеможливлювало виконання Позивачем вимог чинного законодавства щодо забезпечення комерційного обліку теплової енергії та водопостачання. У зв'язку з цим Позивач змушений був звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту щодо частини будівлі, в якій має бути розміщено відповідне обладнання, з метою його встановлення та подальшого технічного обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 206 від 09.08.2018 затверджено "Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку" (далі - Порядок № 206).
Відповідно до п. 1. Порядку № 206, цей Порядок визначає процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі, узгодження умов такого оснащення та вимоги до місць встановлення.
Оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг (п. 11. Порядку).
Відповідно до п.13 цього Порядку № 206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності.
Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.
З метою здійснення оснащення будинку № 44-А по вулиці Франка міста Жовті Води Дніпропетровської області вузлом комерційного обліку було погоджено робочий проект 1Е/130423 «Реконструкція вводів зовнішніх інженерних мереж водопостачання у будинки з оснащенням вузлами комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання в Жовтоводській територіальній громаді, Кам'янського району, Дніпропетровської області» за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд.44-А (а.с. 17-31).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано взяв до уваги як публічний інтерес, що реалізується Позивачем відповідно до Закону України №?2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», так і принцип пропорційності втручання у право користування спільним майном. Встановлення вузла комерційного обліку не змінює цільового призначення приміщення, не обмежує співвласників у правах володіння, користування або розпорядження майном, а виконується виключно для забезпечення технічної реалізації вимог чинного законодавства.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Оскільки проектна документація містить технічне обґрунтування місця підключення відповідно до будівельних норм, а відповідачем не доведено наявності безумовних або достатніх підстав для визнання недостовірним місця встановлення водомірного лічильника, не надано належних технічних доказів, які б спростували проектну документацію, доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…Приписами Закону 2119-VIII не передбачене встановлення вузла комерційного обліку тільки у підвальних приміщеннях багатоквартирного будинку. Законодавчими нормами визначене встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх водопровідних мереж за ознаками права власності або іншого речового права. Отже, встановлення комерційного приладу обліку не передбачає обов'язкового та виключного його встановлення у підвальному приміщенні будинку та може бути встановлене в камерах (колодязях) відповідно до розробленого Позивачем проекту або і інших приміщеннях розташованих як найближче до межі майнової належності.
Позивач у своїх доводах не надав правдивих тверджень (доказів) з питання відсутності можливості встановлення вузла комерційного обліку в іншому місці. Докази надані позивачем, окрім не відповідності будівельним правилам та нормам, містять припущення та бажання Позивача встановити прилад комерційного обліку тільки на мережах які відносяться до спільного майна співвласників будинку, а не підтверджують дійсні обставини справи.
Не зважаючи на заперечення Відповідача, суд першої інстанції не прийняв до уваги і не дослідив наявний в матеріалах справи документ Проект «Реконструкція вводів зовнішніх інженерних мереж водопостачання у будинки з оснащенням вузлами комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання в Жовтоводській територіальній громаді, Кам'янського району Дніпропетровській області» (надалі Проект), де на 40 сторінці Проекту чітко вказано про альтернативне встановлення вузла комерційного обліку, а саме
: вузол комерційного обліку дозволено встановлювати в камері (колодязі), що влаштована в місці приєднання до централізованих мереж водопостачання.
Крім того, відповідно до частини 15 Порядку №206, приміщення в якому встановлюється вузол комерційного обліку, повинен бути обстежений представниками Позивача та власником (співвласником) будівлі або уповноваженими представниками. За підсумками обстеження повинен був складений протокол узгодження місця встановлення вузла комерційного обліку у довільній формі. Позивачем не надано доказів проведення такого обстеження на відповідність підвального приміщення будівельним нормам і правилам. Що підтверджує відсутність у Позивача доказів про відповідність підвального приміщення санітарним нормам та правилам визначеним у частині 14 Порядку №206.
Таким чином, твердження Позивача про відсутність можливості виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку вузлом комерційного обліку та відповідності підвального приміщення санітарним нормам і правилам не відповідають дійсним обставинам справи і є тільки припущенням Позивача.
Суд першої інстанції не дослідив відповідність підвального приміщення будівельним нормам і правилам, не дослідив і наявність альтернативного варіанту встановлення вузла комерційного обліку, що сприяло прийняття ним невірного рішення…» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, не підтвердженні належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Щодо процедури повідомлення співвласників, суд першої інстанції правомірно виходив з вимог Порядку інформування співвласників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018, згідно з яким повідомлення вважається належним, якщо воно оприлюднене на офіційному сайті оператора. Додаткові способи повідомлення (вручення паперових повідомлень, розміщення на дошках оголошень) не є обов'язковими за чинним законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядоку № 444, 03.04.2024 на офіційному сайті КП «ЖВК» ДОР» https://vvww.evk.dp.ua було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання будинку за адресою: м. Жовті Води, вул. Франка, буд.44-А.
Апелянт не надав доказів, які б спростовували факт розміщення інформації. Відсутність реакції відповідача або його представників на таке повідомлення свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку, що не може впливати на обсяг прав позивача.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що обставини справи, встановлені судом першої інстанції, підтверджуються належними і допустимими доказами, які були всебічно, повно та об'єктивно досліджені, а правова оцінка цих обставин відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Одночасно, судова колегія звертає увагу відповідача (апелянта), що метою ЗУ “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким передбачено встановлення вузлів комерційного обліку, є приведення ринку надання житлово-комунальних послуг в Україні у цивілізований стан, сприяння енергозбереженню, а відтак - і енергетичній незалежності нашої держави. Цей закон передбачає два види вузлів обліку теплової енергії, холодної і гарячої води: вузол комерційного обліку (загальнобудинковий) і вузли розподільного обліку (квартирні).
Вузол комерційного обліку слугує для вимірювання обсягу всієї теплової енергії/ води, спожитої у будівлі. Тобто, саме за показаннями його приладів обліку визначатиметься, скільки всього теплової енергії чи води спожили всі споживачі в будівлі. Цей обсяг необхідно “розподілити» між споживачами в будинку - тобто, визначити, хто скільки послуг спожив і скільки повинен за них заплатити. Саме для цього і використовуватимуться квартирні лічильники. Точність вимірювання квартирного лічильника води зазвичай нижча, ніж у будинкового. Тому закон передбачає такий базовий принцип розподілу: обсяг, визначений за допомогою загальнобудинкового вузла, буде розподілятися між споживачами пропорційно до показань квартирних лічильників. Закон містить докладніші вказівки щодо розподілу показань вузла комерційного обліку для різних ситуацій, які можуть мати місце на практиці, враховуючи витрати води на загальнобудинкові потреби, випадки несанкціонованого втручання в систему тощо. Завдяки такому підходу знімається проблема “різниці в показаннях» (різниця між сумою показань квартирних лічильників і показаннями будинкового унаслідок різного класу точності), а також проблема втрат внаслідок витоків води з внутрішньобудинкових мереж через їх незадовільний стан (утримання внутрішньобудинкових мереж є відповідальністю співвласників багатоквартирного будинку).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франка, 44-А" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі №904/3437/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.06.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус