05.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2959/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєв І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024р. (суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 23.12.2024р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016року в розмірі 172 700 грн 88 коп, 3% річних в розмірі 6891 грн 44 коп, інфляційних втрат в розмірі 19 493 грн 88 коп, компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016року в розмірі 25 904 грн 01 коп, 3% річних в розмірі 929 грн 33коп, інфляційних втрат в розмірі 1837 грн 11 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара з позовом про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 р. у розмірі 172 700 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 6 891 грн. 44 коп. , інфляційних втрат у розмірі 19 493 грн. 88 коп., компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року у розмірі 25 904 грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 929 грн. 33 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 837 грн. 11 коп..
В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на здійснення Відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи у січні 2016 року без поданих постачальником газу номінацій та несплату Відповідачем вартості послуг транспортування природного газу за січень 2016 року.
Позивач також зазначив, що у спірний період у Відповідача існували договірні відносини з постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", але останній не здійснював йому постачання природного газу в обсязі 177,328тис.м.куб у січні 2016 року.
На думку Позивача, вартість відібраного природного газу з газотранспортної системи в обсязі 177,328тис.м.куб має компенсуватись йому відповідно до порядку, встановленого ст.8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (Закон України № 1730).
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024р. у справі №904/2959/24 у позові відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що ч. 2. ст. 8 Закону України № 1730 держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин, щодо компенсації підприємствами, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій, компенсувати саме Оператору ГТС (Позивачу) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу.
На думку Позивача, враховуючи, що Відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 177,328 тис.м.куб у січні 2016 року без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів та послуги з його транспортування компенсується Позивачу у порядку встановленому ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730. Правову позицію Верховного Суду, з питань застосування норм Закону України № 1730 викладено у постанові від 04.05.2023 у подібній справі №914/1940/22 за позовом АТ "Укртрансгаз" до КП "Бродитеплоенерго" про стягнення вартості спожитого без номінацій обсягу природного газу.
За доводами Позивача, у силу приписів вказаного вище Закону, у Відповідача виникло зобов'язання компенсувати саме Позивачу, а не АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг з його транспортування
Судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку факту відсутності поданих постачальником природного газу номінацій у січні 2016 року на обсяг 177,328 тис. куб. метрів природного газу та підписаних актів приймання-передачі на вказаний обсяг, натомість судом було взято до уваги лише факти встановлені у справі № 904/4018/19, які у свою чергу не були досліджені у контексті саме норм Закону України №1730. Відтак, суд першої інстанції поставив право АТ "Укртрансгаз" на компенсацію відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг з транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу, в порядку визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, у залежність від обставин, на які Позивач позбавлений можливості впливати.
У скарзі також йдеться про те, що правовідносини між Відповідачем та Третьою особою щодо оплати / неоплати спожитого без номінації природного газу за січень 2016 року в обсязі 177,328 тис.куб.м не є предметом позовних вимог у справі № 904/2959/24 та мають бути врегульованими виключно між сторонами договору постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016. В той же час АТ "НАК "Нафтогаз України" не висуває до ДНУ ім. О. Гончара вимоги щодо оплати спожитого без номінації природного газу за січень 2016 року в обсязі 177,328 тис. куб. м. оскільки не є постачальником цього обсягу природного газу, а ДНУ ім. О. Гончара не висувало до АТ "НАК "Нафтогаз України" вимог щодо належного оформлення/зобов'язання вчинити дії з належного оформлення господарської операції.
За твердженням Скаржника, з магістрального газопроводу станом на січень 2016 року, оператором якого було саме АТ "Укртрансгаз", відібрано без номінацій 177,328 тис.куб.м. за які Позивач не отримав плату, так само не отримав оплату за надані послуги з транспортування вказаних обсягів природного газу.
Також Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції, не врахувавши, що у зв'язку із не підписанням акту приймання-передачі природного газу між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем, та не подання АТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій на спірні обсяги природного газу, у Відповідача не виникло зобов'язання оплати АТ "НАК "Нафтогаз України" вартості відібраного у січні 2016 року природного газу обсягом 177,328 тис. куб.м. та відповідно у АТ "НАК "Нафтогаз України" не виникло обов'язку вимагати від Відповідача оплати вказаних обсягів природного газу, а тому критично ставиться до висновків суду першої інстанції, про погашення Відповідачем заборгованості вартості відібраних без номінацій у січні 2016 року обсягів природного газу .
Скаржник вважає, що предмет та підстави позову у справах № 904/4018/19 та №904/2959/24 є різними, з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та відповідно прийняті у них рішення. Так, у задоволенні позовних вимог у справі № 904/4018/19 було відмовлено з тих підстав, що за наявності договорів про постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", тобто за наявності відповідних правових підстав, положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Апелянт вважає, що обставини, встановлені у справі № 904/4018/19 не спростовують позовних вимог у справі № 904/2959/24, а навпаки підтверджують наявність обставин для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.8 ЗУ №1730. АТ "Укртрансгаз" та наголошує на відсутності преюдиційності фактів встановлених у справі №904/4018/19 по відношенню до справи №904/2959/24.
При цьому, Скаржник стверджує, що обставина, встановлена у справі № 904/4018/19 про споживання Відповідачем природного газу в обсязі 177,328 тис.куб. м у січні 2016 з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України", не спростовує позовних вимог у порядку передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що станом на дату прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" заборгованості за спожитий в січні 2016р. природний газ у ДНУ не було у зв'язку із здійсненням повного розрахунку у березні 2016р., що встановлено при розгляді справи №904/2959/24 на основі наявних у справі доказів, а також при розгляді справи №904/4018/19.
Відповідач зазначає, що між ДНУ та АТ"НАК "Нафтогаз України" укладено договір постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.16р., Відповідно до п.2.1 якого передбачено постачання природного газу у період з 01.01.16р. по 31.03.16р. обсягом 491,000 тис. куб.м, в тому числі : січень 2016р. - 180,000 тис. куб.м.
Приймаючи до уваги, що ДНУ в повному обсязі здійснено розрахунок з постачальником - АТ"НАК "Нафтогаз України" за споживання природного газу за січень 2016 р. з урахуванням послуг з транспортування відповідно до договору №77/16 - ТЕ(Т)-4 від 29.02.16р., на думку Відповідача, до спірних правовідносин в межах справи №904/2959/24, не підлягають застосуванню норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відповідач вказує, що посилання апеляційної скарги на те, що споживання ДНУ природного газу у січні 2016р. відбувалося не з ресурсу АТ"НАК "Нафтогаз України" суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи №904/2959/24, а також фактам, встановленим у справах №904/4018/19 та №904/2732/18.
При підписанні договору 29.02.2016р. сторони погодили застосування його умов на відносини, що фактично склалися між ними з 01.01.2016р. (у тому числі, погодили обсяги постачання природного газу на січень 2016р.). Дані дії відповідають нормам законодавства та дійсним намірам сторін і підтверджують наявність договірних відносин з поставки природного газу саме з 01.01.2016р. Наведене свідчить, що при підписанні договору №77/16-ТЕ(Т)-4 сторони на виконання вимог законодавства за взаємною домовленістю поширили його умови на обсяг природного газу, що вже був спожитий ДНУ в січні 2016р. Відповідно, зобов'язання постачальника природного газу для ДНУ в січні 2016р. були покладені саме на НАК "Нафтогаз України".
Підтвердженням споживання ДНУ природного газу саме з ресурсу АТ"НАК "Нафтогаз України" є реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з АТ"НАК "Нафтогаз України" з мереж ПАТ "Дніпрогаз" за січень 2016 року та звіт про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016р.
Згідно відомостей звіту за січень 2016 року фактичний обсяг надходження природного газу від АТ "Укртрансгаз" з мереж ГТС до газорозподільчих мереж (ГРМ) ПАТ "Дніпрогаз" складав 33,419 тис. куб.м (з яких підтверджений обсяг - 31,600 тис. куб.м) (рядок 25 розділу І звіту - т.1 а.с.11). В той же час, ДНУ в січні 2016р. фактично було спожито 177,328 тис.куб.м, що значно перевищує обсяг природного газу, який надійшов від АТ «Укртрансгаз» і був розподілений ПАТ "Дніпрогаз" в січні 2016р. між споживачами природного газу Дніпропетровської області. Отже, споживання Відповідачем природного газу у січні 2016 року не могло бути здійснено з ресурсу АТ "Укртрансгаз" у зв'язку з відсутністю такого обсягу.
Встановлені у справах №904/4018/19 та №904/2732/18 факти мають преюдиціальне значення для вирішення справи №904/2959/24 відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, на думку Відповідача, наявність/відсутність акту прийому-передачі природного газу за січень 2016р. жодним чином не спростовує факту його споживання саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України". Відсутність актів приймання-передачі природного газу за наявності договорів на його поставку, не може свідчити про невиконання обов'язку поставки цього газу у січні 2016 року, оскільки видача номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, і поставка природного газу виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам є обов'язком АТ"НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Крім того, у договорі №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016р. сторони погодили порядок підтвердження обсягів споживання природного газу на випадок можливої відсутності підписаного акту приймання-передачі природного газу та умови розрахунків за споживання газу.
Третя особа у поясненнях зазначає, що у матеріалах справи міститься підтвердження усіх обставин, які відповідно до висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду є підставами для застосування ч. 2 ст. 8 Закону України 1730, а саме: сторони визнають, що ДНУ ім. Олеся Гончара є виробником теплової енергії, а АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019 здійснювало функції оператора газотранспортної системи а також, що відбір природного газу відбувся у січні 2016 року, тобто упродовж 01.12.2015 - 31.12.2019; відбір природного газу було здійснено ДНУ ім. Олеся Гончара без поданих НАК "Нафтогаз України" номінацій та за відсутності підписаних актів; сторони визнають; АТ «Укртрансгаз» доведено, що станом на 01.07.2024 настав строк оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу та вартості наданих послуг транспортування.
Третя особа звертає увагу, що між АТ"НАК "Нафтогаз України" та ДНУ ім. Олеся Гончара акт приймання передачі природного газу за січень 2016 року не підписано, між тим, у силу п. 3.5. Договору №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016, укладеного між АТ"НАК "Нафтогаз України" та ДНУ ім. Олеся Гончара, підставою для розрахунків за природний газ є саме підписаний акт приймання передачі природного газу, а згідно п. 6.3.3. Договору сплачені без акту кошти є переплатою. Отже перерахування коштів за спожитий у певному місяці природний газ при відсутності підписаного сторонами акту за такий місяць є не виконанням зобов'язання з оплати природного газу, а переплатою по договору.
За доводами Третьої особи, оскільки у справі №904/4018/19 розглядався саме спір про право між АТ "Укртрансгаз" та ДНУ ім. Олеся Гончара щодо повернення безпідставно набутого майна, то встановлені у такій справі обставини відбору ДНУ ім. Олеся Гончара природного газу на підставі договору укладеного з третьою особою АТ"НАК "Нафтогаз України" є правовою оцінкою відсутності підстав застосування ст.1212-1213 ЦК України, яка згідно п. 7 ст. 75 ГПК України не утворює преюдицію.
Компанія вважає, що розглядаючи справу про стягнення АТ "Укртрансгаз" вартості відібраних обсягів природного газу на підставі Закону України № 1730, суд не повинен вдаватись до оцінки дій АТ"НАК "Нафтогаз України" , оскільки у разі виникнення будь-яких суперечок між Компанією та ДНУ ім. Олеся Гончара вони мають вирішуватися у межах окремого позову.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2959/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024р. у справі №904/2959/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи №904/2959/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
29.02.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Дніпропетровським національним університетом імені Олеся Гончара, який змінив назву на Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, (споживачем) укладено договір про постачання природного газу №77/16-ТЕ(Т)-4, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (52-58 т.1).
Договір укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесів функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)" та розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/2016", що були чинними на момент виникнення спірних відносин.
Згідно з п. 1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем згідно ДК 016:2010:06.20.1 - газ природний, скраплений або в газоподібному стані (09123000-7 - природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 491,000 тис.куб.м у тому числі по місяцях:
в січні 2016 року - 180,000 тис.куб.м,
в лютому 2016 року - 180,000 тис.куб.м,
в березні 2016 року - 131,000 тис.куб.м.
Відповідно до п.п. 2.1.5. п. 2.1. договору розподіл природного газу за договором здійснюється оператором газорозподільної мережі, з яким споживач укладає відповідний договір, про що повідомляє постачальника протягом трьох днів за дати їх укладення.
Згідно з п.3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Пунктом 3.5. договору передбачено обов'язок споживача (відповідача) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, надати постачальнику:
- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в тому числі за цим договором) за власним підписом;
- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У випадку ненадання або несвоєчасного надання споживачем акту приймання-передачі природного газу обсяги використання встановлюються до даних оператора ГРМ.
Відповідно до п. 4.1. договору кількість газу, яка передається споживачу визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.
В п.п. 6.1., 6.3. договору сторонами узгоджено, що остаточний розрахунок по оплаті за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом стопроцентної поточної оплати протягом місяця поставки товару. При перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно з п. 7.3 договору постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачу у разі несанкціонованого відбору.
Розділом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2016 і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору Відповідач направив на адресу третьої особи акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на загальну сумі 433 320 грн 12 коп..
Кількість спожитого Відповідачем у січні 2016 року природного газу, зазначена у вказаному акті, дорівнює 177,328 тис.куб.м.
Акт приймання-передачі природного газу підписаний Відповідачем, підпис якого завірено печаткою університету.
Листом № 26-1112/1.2-16 від 29.02.2016 АТ "НАК "Нафтогаз України" вказаний акт приймання-передачі повернуто без підписання з посиланням на його направлення Відповідачем до постачальника з порушенням умов п. 3.5. договору, оскільки акт надійшов до компанії 23.02.2016, тобто несвоєчасно, у зв'язку з чим у компанії в установлений термін була відсутня інформація про фактично використаний ним обсяг газу.
Також матеріали справи свідчать про те, що на підставі платіжного доручення № 000328 від 25.03.2016 Відповідач перерахував Третій особі 433 320 грн 12 коп., в призначенні платежу, зокрема, зазначено - "природний газ у 01.2016р.; акт 1 від 24.03.2016, дог. 77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.16р.".
Разом з тим, за доводами Позивача, Відповідач здійснив у січні 2016 року з газотранспортної системи (з ресурсу Позивача) відбір природного газу обсягом 177,328тис.м.куб без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, вартість якого, за його розрахунком, становить 376802,14грн.
На думку Позивача, вартість відібраного природного газу з газотранспортної системи в обсязі 177,328тис.м.куб має компенсуватись йому Відповідачем відповідно до порядку, встановленого ч.2 ст.8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Отже, починаючи з 01.10.2021 Відповідач зобов'язаний оплатити позивачу 376802грн14коп протягом 72 місяців, щомісяця рівними частинами. Розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу дорівнює 5233грн36коп.
Також Позивач стверджував про надання Відповідачу у січні 2016 року послуг транспортування природного газу в обсязі 177,328тис.м.куб., відібраного Відповідачем без поданих постачальником газу номінацій.
За розрахунками Позивача за січень 2016 року вартість таких послуг складає 56517,98грн, і починаючи з 01.09.2022 Відповідач зобов'язаний оплатити йому вказану суму протягом 72 місяців, щомісяця рівними частинами. Розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.09.2022) вартості наданих послуг транспортування відібраного без номінацій обсягу природного газу становить 784,97грн.
Станом на 01.07.2024 строк оплати вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу на суму 172700, 88грн та наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу на суму 25904,01грн за період 01.10.2021 - 01.06.2024 є таким, що настав.
Відповідач, не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу та послуг транспортування, чим допустив прострочення строку для оплати, що стало підставою для звернення Позивача до суду із позовом про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат (3% річних в розмірі 6891грн44коп, інфляційних втрат в розмірі 19493грн88коп за порушення строку оплати вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу в січні 2016року; 3% річних в розмірі 929грн33коп, інфляційних втрат в розмірі 1837грн11коп за порушення строку оплати вартості наданих послуг транспортування відібраного без номінацій обсягу природного газу в січні 2016 року).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач стверджував, що постачальником природного газу в обсязі 177,328тис.м.куб у січні 2016 року було ПАТ “НАК “Нафтогаз України» на підставі договору №77/16-ТЕ(Т)-4 від 29.02.2016; платіжним дорученням №000328 від 25.03.2016 Відповідач сплатив Третій особі за споживання природного газу за січень 2016 року суму 433320грн12коп, включаючи вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами - 56517грн98коп.
За результатами розгляду позовної заяви місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що враховуючи припинення зобов'язання Відповідача з оплати спожитого природного газу за січень 2016 року, включаючи вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016року в розмірі 172700,88грн та компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016року в розмірі 25904,01грн не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення сум вищезазначених компенсацій, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення сум 3% річних в розмірі 6891.44грн, інфляційних втрат в розмірі 19493.88грн, 3% річних в розмірі 929,33грн, інфляційних втрат в розмірі 1837,11грн, нарахованих за порушення строку оплати цих компенсацій.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" постановами від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" передбачив обов'язок НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії за регульованою (пільговою) ціною.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" норму ст.8 Закону № 1730 доповнено частиною 2, згідно з якою підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону Про ринок природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Правовий аналіз приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 року-31.12.2019 року; 4) строк оплати настав з 01.10.2021 року.
Позивач є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб'єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Частиною 3 ст.8 Закону № 1730 визначено, що обсяги природного газу для щомісячної компенсації, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
У даному випадку, Позивачем не доведено, що весь обсяг спожитого у січні 2016 року газу (177.328тис.куб.м) відібраний Відповідачем без номінацій та не надано обґрунтування заявленому ним обсягу спожитого без номінацій газу.
При цьому надані АТ "Укртрансгаз" докази стосовно періоду - січня 2016 року не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 8 Закону № 1730, яка прямо передбачає визначення обсягів природного газу при щомісячній компенсації саме на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем, а не будь-яких інших документів.
Так, стосовно доказів наданих Позивачем на підтвердження своєї позиції, то звіт ПАТ"Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року зведений реєстр ПАТ "Дніпрогаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по споживачах за січень 2016 року (т.1 а.с.18 та оборотна сторона) не містять відомостей щодо фактично відібраних саме Відповідачем обсягів газу. Зведений реєстр місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Дніпрогаз" за січень 2016 року (т.1 а.с.19) взагалі не містить інформації щодо Відповідача. Отже вказані документи, у розумінні ст.76 ГПК України, не дозволяють встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі .
Також, як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі №904/4018/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та постановою Верховного Суду від 14.09.2021, суд відмовив у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Укртрансгаз» до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 177,328тис.куб. метрів та стягнути 1185001грн45коп.
При цьому під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що відбір природного газу Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара у січні 2016 року відбувся на підставі договору про постачання природного газу від 29.02.2016 №77/16-ТЕ(Т)-4, узгодження сторонами умов цього договору, у тому числі, у частині поширення дії останнього на відносини, які фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 року.
Одночасно у цій справі встановлено, що споживання Університетом природного газу у січні 2016 року відбулося саме з ресурсу АТ"НАК"Нафтогаз України".
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара розрахувався з постачальником - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за споживання природного газу за січень 2016 року про що свідчить платіжне доручення №000328 від 25.03.2016 на суму 433320грн12коп (включаючи вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами - 56517,98грн).
Зазначені обставини, встановлені під час розгляду справи №904/4018/19, є приюдиціальними для справи, що розглядається та у силу приписів ст.75 ГПК України не підлягають повторному доведенню
Доводи Скаржника про відсутність преюдиційності фактів встановлених у справі №904/4018/19 по відношенню до справи №904/2959/24 ґрунтуються на неправильному тлумаченні Апелянтом норм чинного законодавства України.
Отже, на дату прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" заборгованості з оплати спожитого природного газу за січень 2016 року, включаючи вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами, у ДНУ не було у зв'язку із здійсненням повного розрахунку у березні 2016р.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та встановлених обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року у розмірі 172700,88грн та компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 року в розмірі 25904,01грн не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення сум вищезазначених компенсацій, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строку оплати цих компенсацій.
Посилання Апелянта на висновки Верховного Суду, зроблені у справі №922/2737/23 є безпідставними, оскільки за результатами нового розгляду у цій справі, АТ "Укртрансгаз" відмовлено у позові у повному обсязі.
Правовідносини у справах № 905/2044/19 та 914/1940/22, на які також посилається Скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Так, у справі 905/2044/19 предметом спору є стягнення з АТ "Донецькоблгаз" заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, на відміну від справи №904/2959/24, в якій йдеться про стягнення з Відповідача компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу.
У справі №914/1940/22 встановлені обставини щодо відбору Відповідачем газу у спірний період саме у АТ"Укртрансгаз" та доведення факту непостачання АТ"НАК "Нафтогаз України" газу у цей період, що не мало місце у справі, що розглядається.
При цьому стосовно посилань Скаржника у справі №904/2959/24 на лист АТ"НАК "Нафтогаз України", яким було відмовлено Відповідачу у підписанні акту приймання - передачі природного газу, то зі змісту цього листа не вбачається підтвердження товариством факту не постачання ним Відповідачу газу у спірний період.
Посилання у скарзі на те, що споживання ДНУ природного газу у січні 2016 року відбувалося не з ресурсу АТ"НАК "Нафтогаз України" суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи №904/2959/24, а також фактам, встановленим у справі №904/4018/19.
Таким чином, доводи Скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, при цьому доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2024р у справі №904/2959/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін