30.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1099/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання: Солодовій І.М.
За участю:
Представника відповідача: Крят Л.Б. - адвокат
Представник позивача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 (повний текст рішення складено 01.08.2024, суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/1099/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», м. Запоріжжя
до: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
про: стягнення 860 644,99грн.
та
за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м. Кривий Ріг
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», м. Запоріжжя
про: стягнення 219 508,50грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості у розмірі 860 644,99 грн. (в т.ч.: 818 098,80 грн. - основна заборгованість; 16 022,71 грн. - 3% річних; 26 523,48 грн. - інфляційні втрати).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2156 від 21.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
26.04.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Технохімреагент» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 219 508,50 грн. (в т.ч.: 207 826,50 грн. неустойка та 11 682,00 грн. штраф).
Позивач за зустрічним позовом обґрунтував позовні вимоги неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" умов договору поставки №2156 від 21.09.2021 в частині своєчасної поставки товару у зв'язку з чим, йому нараховано неустойку у розмірі 207 826,50 грн. та штраф 11 682,00грн. штраф.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 первісні позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»: 818 098,80 грн. - заборгованості; 15 845,82 грн. - 3% річних; 14 698,75 грн. - інфляційні втрати та 10 183,73 грн. - витрат на сплату судового збору.
В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено, судові витрати в цій частині покласти на ТОВ «Технохімреагент».
Зустрічі позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» 197 930,00 грн.- неустойки; 11 682,00 грн. - штрафу та 2 515,35 грн. - витрат на сплату судового збору.
Проведено зустрічне зарахування сум, стягнутих на користь сторін, шляхом стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» 646 699,75 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, шо заборгованість за договором № 2156 від 21.09.2021 складає 818 098,80 грн., доказів погашення заборгованості ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не надано.
Судом першої інстанції здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та пені та встановлено, що ТОВ «Технохімреагент» не правильно визначено початок періоду нарахування пені та інфляційних втрат, а саме не враховано норми ст. 254 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок). Враховуючи вищевказані норми, судом здійснено перерахунок пені за періоди з 18.07.2023 по 14.03.2024 та з 05.08.2023 по 14.03.2024, що склав 15 845,82грн. та інфляційних втрат, який склав 14 698,75грн.
Щодо зустрічного позову господарським судом встановлено факт порушення умов строків поставки за кожним замовленням. Поставка продукції була здійснена із запізненням, що підтверджується відповідними видатковими накладними. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» скористалось правом зменшення суми заявлених штрафних санкцій на 50%. Таким чином заявлена сума до стягнення за зустріним позовом становить 219 508,50 грн., яка складається з 207 826,50 грн.- неустойки та 11 682,00 грн. штрафу.
Перевіривши наданий ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою в цій частині, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не враховано, що день фактичної поставки продукції не включається в період часу, за який здійснюється стягнення неустойки.
В результаті здійсненого судом розрахунку суми неустойки за порушення зобов'язання з поставки складає 395 860,00 грн. та штраф- 23 364,00 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024; відмовити у поновленні Покупцю строку для подачі відзиву на позов; закрити провадження у справі за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга, з урахуванням доповнення, обґрунтована наступним:
- суд першої інстанції 20.05.2024 прийняв зустрічну позовну заяву задовго до вирішення питання про продовження процесуальних строків для подачі відзиву на позовну заяву і без поновлення строків подання зустрічної позовної заяви;
- предметом зустрічного позову є поставка продукції за видатковими накладними №РН-01017 від 01.06.2023, №РН-01015 від 01.06.2023, №РН-01153 від 20.06.2023. Згідно зустрічного позову поставка продукції за цими видатковими накладними відбулась за Замовленнями №4500399345 від 15.03.2023, №4500402901 від 08.05.2023, №4500402900 від 08.05.2023. Під час розгляду справи були досліджені перелічені Замовлення. Але у рішенні суду першої інстанції викладені висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи;
- замовлення по своїй суті є правочином, оскільки визначає певні наслідки його укладення (обсяг замовлення, умови поставки, умови оплати, загальна вартість та інш.). Специфікація не містить обсягу замовлення та загальної вартості. Покупець надіслав Продавцю вказані Замовлення, які по суті є проектом замовлення. На них стоїть тільки підпис начальника управління Дмитро Кібіш (№4500399345) та Артем Химко (№4500402900 та №4500402901);
- у підписантів вказаних Замовлень (Дмитро Кібіш та Артем Химко) був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 92 ЦК України), який відповідно до ст. 203 ЦК України є обов'язковою умовою для чинності правочину;
- оскільки на Замовленнях з боку Покупця наявний підпис тільки неуповноваженої особи, для чинності цього правочину Замовлення повинна була підписати ще особа, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. На момент подання зустрічного позову Покупець не вчинив правочин, не затвердив підписані неуповноваженою особою замовлення. До зустрічної позовної заяви додані Замовлення без підпису особи, яка має право вчинити правочин від імені Покупця. До моменту пред'явлення зустрічного позову Покупець не схвалив правочин, а ні шляхом підписання його уповноваженою особою, а ні шляхом оплати;
- у підписантів Специфікацій №15 від 10.03.2023, №19 від 08.05.2023, №20 від 28.07.2023 (Артем Химко та Дмитро Кібіш) також був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. До зустрічної позовної заяви додано Специфікації без підпису особи, яка має право вчинити правочин від імені Покупця;
- станом на день надсилання сканкопії замовлень електронною поштою (16.03.2023 та 09.05.2023) у Покупця не було підписаних Продавцем Замовлень і він не мав фізичної можливості надіслати 16.03.2023 та 09.05.2023 відсутні у нього документи. Станом на 16.03.2023 та 09.05.2023 Покупець мав можливість направити електронною поштою тільки проекти Замовлень (не підписані повноважними представниками сторін) та графік поставок;
- проект Замовлення №4500399345 від 15.03.2023 (без підписів уповноважених осіб) відправлено Покупцем 20.03.2023, засобами поштового зв'язку, та отримано Продавцем 21.03.2023 ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА №59000943880440;
- проект Замовлення №4500399345 від 15.03.2023 підписано Продавцем і відправлено 21.03.2023. Отримано Покупцем 22.03.2023 ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА № 59000944566358;
- Проект Замовлення №4500399345 від 15.03.2023 із підписом неуповноваженої особи (з боку Покупця) відправлено Покупцем 07.04.2023, засобами поштового зв'язку, та отримано Продавцем 08.04.2023 ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА №59000952331202;
- Проекти Замовлення №4500402901 від 08.05.2023, №4500402900 від 08.05.2023 підписано Продавцем і відправлено 22.05.2023. Отримано Покупцем 23.05.2023 ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА № 59000971657653;
- в якості Додатку до зустрічної позовної заяви представник Покупця надав до суду скріншот листування електронною поштою - від Tетяна Олегівна Слєпцова Дата:16.03.2023, 15:05, Tема: замовлення, зазначено про наявність вкладень невідомого змісту, але самі вкладення відсутні. В якості Додатку до Відповіді на відзив представник Покупця надав вже інший доказ надсилання того самого Замовлення - скріншот листування електронною поштою - від Lemish, Oleg V, (дата відсутня), Tема: Замовлення 4500400893 та 4500399345 (вкладення невідомого змісту);
- Верховний суд з цього приводу неодноразово робив правові висновки: роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі; роздруківки електронної переписки не є належним доказом вчиненням сторонами дій, спрямованих на виконання зобов'язань за договором.
Окрім цього, апелянт в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції прийняти наступні докази: ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА №59000943880440, ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА № 59000944566358, ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА №59000952331202,ЕКСПРЕС-НАКЛАДНА № 59000971657653. Ці докази спростовують висновки суду першої інстанції, що надані до суду представником Покупця Замовлення №4500399345 від 15.03.2023, №4500402901 від 08.05.2023, №4500402900 від 08.05.2023 (із підписом Продавця) надсилалися електронною поштою 16.03.2023 та 09.05.2023 Покупець отримав підписані Продавцем Замовлення тільки 22.03.2023 та 23.05.2023, а отже фізично не міг їх відправити за 6 та 14 днів до отримання (16.03.2023 та 09.05.2023).
В обґрунтування неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин апелянт посилається на те, що
- відповідно ч.7 ст. 80 ГПК якщо з поданням зустрічного позову змінилися обставини, які підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 не встановлювався строк подання додаткових доказів. Суд або ще до відкриття підготовчого провадження вирішив, що обставини про надсилання Замовлень вже доказані. Або не зважав, що ці обставини підлягають доказуванню. Це призвело до того, що в якості доказів надсилання наявних у справі Замовлень (з підписами Продавця) суд першої інстанції прийняв скріншоти листів, надісланих електронною поштою 16.03.2023 та 09.05.2023;
- суд першої інстанції не виконав завданнями підготовчого провадження, не визначив обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Про те, які обставини підлягають доказуванню, і які докази підлягають зібранню, апелянт дізнався тільки з повного рішення суду.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що первісний позов у цій справі стосувався стягнення заборгованості за поставлений товар саме за Специфікаціями №15 від 10.03.2023, № 19 від 08.05.2023, №20 від 28.07.2023 і, які задоволені судом першої інстанції. Попередньо цими документами апелянт обґрунтував свої первісні позовні вимоги, а наразі підпис на таких документах ставиться скаржником під сумнів і виключно за вимогами за зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що протягом тривалого часу дії договору (близько три роки) апелянт приймав до виконання свої зобов'язання, поставляв замовлені товари та відповідно отримував грошові кошти за поставлений товар ґрунтуючись на договорі №2156 та на додатках до нього: Специфікаціях та Замовленнях на поставку. Тобто, як вважає позивач за зустрічним позовом, апелянт розцінює одні і ті й же документи, як належний чи неналежний доказ виключно за критерієм, чиї вимоги такі документи підтверджують та до якого позову вони додані в якості доказу - до первісного чи до зустрічного.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що апелянт своїми конклюдентними діями неодноразово схвалював правочин, про що свідчать відвантаження/поставка товару на виконання зобов'язань, в подальшому судовий спір про стягнення заборгованості, а зараз намагається такими безпідставними твердженнями ввести суд в оману. Така позиція є нічим іншим, як суперечливою поведінкою сторони у справі, що є недопустимим.
Порядок направлення Замовлення на поставку узгоджений сторонами в п.3.2 договору і передбачає, що Замовлення подаються Покупцем шляхом направлення сканованої копії на електронну адресу Продавця, яка погоджена в п. 12.22 договору. Датою подачі Замовлення на поставку вважається дата його направлення на електронну адресу Продавця.
Так в матеріалах справи наявні, як подані позивачем за зустрічним позовом так і апелянтом підтвердження направлення замовлень на поставку. В підтвердження направлення/отримання Замовлень на поставку сторонами подані відповідні роздруківки з електронної пошти.
Самим апелянтом, разом з відповіддю на відзив на первісну позовну заяву (вх. №22428/24 від 07.05.2024), подані до суду докази (роздруківки/скріншот), що підтверджують направлення/отримання замовлення на поставку №4500399345 від 15.03.2023, №4500402900 від 08.05.2023, №4500402901 від 08.05.2023 з наявними вкладеннями.
При цьому звернута увага на докази подані апелянтом пізніше до суду, які є додатками до відзиву на зустрічну позовну заяву (вх. №25256/24 від 22.05.24), а саме ті ж самі замовлення на поставку №4500399345 від 15.03.2023, №4500402900 від 08.05.2023, №4500402901 від 08.05.2023, але вже без вкладень.
В подальшому отримані ТОВ «Технохімреагент» Замовлення на поставку були погоджені Продавцем, підписані та виконані, шляхом здійснення поставки товару, що підтверджується видатковими накладними та самим апелянтом.
Щодо електронних доказів, які не є електронними документами, позивач за зустрічним позовом зазначає, що апелянт помиляється, що надані у справі докази - направлення Замовлення на поставку є електронними документами і в зв'язку з цим посилання на висновки Верховного Суду є некоректними. Матеріали справи містять роздруківки (скріншот) з електронної пошти, які були подані у справу, в тому числі й апелянтом.
Позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 96 ГПК України та зазначає, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення.
Таким чином позивачем та відповідачем подані до суду документи в підтвердження дати направлення замовлення на поставку - роздруківка (скріншот) з електронної поштової скриньки сторін, не є електронними документами, а фактично являються електронними доказами, досліджені судом та на підставі, яких суд встановив наявність обставин (фактів), які мали значення для вирішення справи.
Стосовно подання апелянтом клопотання про долучення доказів від 19.08.2024 у відзиві на апеляційну скаргу вказано, що клопотанням апелянт подав до суду копії експрес-накладних, які начебто спростовують висновки суду першої інстанції, але таке твердження є безпідставним, подані докази є неналежними з огляду на наступне.
1) копії експрес-накладних не містять ідентифікаторів/посилань на спірний договір та на спірні поставки та віднести такі документи до спірних видаткових накладних (спірних поставок) не є можливим. Подані експрес накладні в розумінні ст. 76 ГПК України не є належними доказами на підставі яких можна встановити певні обставини, які входять в предмет доказування у справі №904/1099/24. Твердження апелянта про направлення Замовлення на поставку в інший спосіб, який би впливав на строки поставки, не знаходить свого підтвердження, бо порядок направлення замовлення на поставку погоджений сторонами в п.3.2 договору, а підтвердження такого направлення наявне в матеріалах справи;
2) документи створені в період березня-травня 2023 року. Тож були наявні у апелянта на час подачі позовної заяви та під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1099/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1099/24.
14.08.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі № 904/1099/24 - залишити без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
10.09.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмірі 3951,16 грн., відповідно до платіжної інструкції № 3592 від 10.09.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі № 904/1099/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 23.01.2025 о 10 год. 20 хв.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 виправлено допущену в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 описку, вказавши: «розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 22.01.2025 о 10 год. 20 хв». В іншій частині ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 904/1099/24 залишено без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 в судовому засіданні у справі № 904/1099/24 оголошено перерву до 30.04.2025 на 12:20 год.
30.04.2025 позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 30.04.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін. перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
21.09.2021 між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (покупець) та ТОВ «Технохімреагент» (продавець) був укладений договір № 2156, відповіднодоумов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, узгодженими у специфікації(ях) до цього договору, в об'ємах та згідно зі строками, зазначеними у замовленнях на поставку, що є невід'ємними частинами договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору. (п. 1.1.). Ціна продукції, що постачається покупцю, договірна і вказується для кожної позиції окремо в специфікації(ях), що є невід'ємною частиною договору. (п. 2.1.). Загальна вартість продукції за відповідною специфікацією, яка буде поставлена покупцю відповідно всіх наданих ним замовлень на поставку в рамках даної специфікації, не повинна перевищувати граничну суму, зазначену у цій специфікації. (п. 2.2. ).Умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції, зазначеній у відповідній специфікації, та узгоджуються у відповідні й(их) специфікації(ях). Якщо редакція Інкотермс не визначена у відповідній специфікації, застосовуватиметься Інкотермс в редакції 2010р. (п. 3.1.). Поставка продукції продавцем здійснюється в строки та в об'ємах, зазначених у відповідних замовленнях на поставку . Замовлення подаються покупцем продавцю шляхом направлення сканкопії цього документу на електронну адресу продавця. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення на електронну адресу продавця. Продавець протягом 2-х робочих днів з моменту подачі замовлення покупцем, повинен підтвердити можливість виконання замовлення в обсягах та строках або надіслати мотивовану відмову. Після отримання підтвердження від продавця сторони підписують та скріплюють печатками сторін оригінал відповідного замовлення. Замовлення на поставку повинно містити: перелік номенклатури (асортимент), стандарт або вимоги виготовлення продукції, ціну продукції, обсяги поставки, умови поставки, строки поставки продукції. (п. 3.2. ).На момент прибуття продукції на склад покупця продавець має надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; накладну (видаткову, ТТН, залізничну накладну, кур'єрської служби), в якій вказані номери договору та замовлення на поставку в системі SAP/R3; оригінал та завірену копію, або електронну копію у форматі, що не підлягає редагуванню, документ, що підтверджує якість продукції (сертифікат якості та/або відповідності, виданий на одиницю або партію продукції, що постачається за цим договором, та/або паспорт виробу, та/або інструкція (керівництво) з технічної експлуатації та гарантійний талон, за його наявності).
Продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи продавця у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У випадку прострочення оплати з причини не надання продавцем податкової накладної або в разі порушення ним порядку заповнення і порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу.
Рахунок-фактура повинен містити юридичний номер договору, номер SAP специфікації, номер SAP замовлення на закупівлю, номер продавця, під яким він зареєстрований в SAP.
Продавець повинен направити оригінал рахунку-фактури до Відділу обліку кредиторської заборгованості покупця за наступною адресою: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», 50095, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, одержувач: Відділ обліку кредиторської заборгованості, начальник відділу.
Усі інші документи продавець направляє разом з продукцією.
У разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації покупець має право повернути рахунок-фактуру продавцю для виправлення або заміни. Дата отримання належно оформленого рахунку з урахуванням усіх зазначених у цьому пункті вимог покупця буде вважатися датою отримання рахунку. У випадку прострочення оплати з причини неналежно оформленого рахунку, покупець звільняється від відповідальності за прострочення платежу.
З питань стану підготовки платіжних документів продавець звертається за електронною адресою. Продавець повинен забезпечити надходження покупцю оригіналу рахунку-фактури не раніше дати поставки продукції. (п. 3.6. ).
Згідно п. 6.1. у випадку одержання продукції, що не відповідає вимогам, наведеним в договорі або його невід'ємних частинах (неякісна, некомплектна, не замовлена, в ушкодженій упаковці, що була у використанні та інш.) або при виявленні будь-якої невідповідності в документах кількості і номенклатури фактично поставленої продукції, покупець зобов'язаний прийняти її на відповідальне зберігання і негайно сповістити продавця для розпорядження продукцією.
Відповідно до п. 7.1. у випадку прострочення поставки продукції проти строків, обумовлених в замовленнях на поставку, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції, але не менше суми в гривнях, що еквівалентна 500 доларів США на момент складання вимоги про сплату цих штрафних санкцій за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції.
Сторони погодили, що договір набирає чинності з 14.09.2021 і діє по 31.12.2023, а в частині: 1) порядку врегулювання спору встановленого даним договором; 2) порядку застосування штрафних санкцій; 3) гарантійних зобов'язань; 4) виконання грошових зобов'язань за договором; 5) зберігання продукції з недоліками, - до повного виконання вказаних зобов'язань. (п. 11.1.). Згідно п. 12.22. договору, якщо договором передбачено електронне листування, сторони погодили, що документи, відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені.
Специфікаціями №№ 14, 15, 17, 18, 20 сторони визначили вартість продукції.
Замовленнями на поставку №№ 4500399317 від 15.03.2023, 4500409024 від 31.07.2023, 4500409420 від 04.08.2023, 4500409593 від 08.08.2023, 4500412191 від 14.09.2023 покупець визначив об'єм замовлення та ціну, а продавець прийняв замовлення до виконання шляхом його підписання та подальшого виконання.
На підставі зазначених специфікацій і замовлень на поставку ТОВ «Технохімреагент» поставило ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» продукцію за видатковими накладними №РН-01015 від 01.06.2023 - на суму 155 835,00 грн., №РН-01016 від 01.06.2023 - на суму 154 320,00 грн., №РН-01017 від 01.06.2023 - на суму 40 663,80 грн., № РН-01018 від 01.06.2023- на суму 233 640,00 грн., № РН-01153 від 20.06.2023 - на суму 233 640,00 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем за первісним позовом відповідачем не надано.
Стягнення заборгованості у примусовому порядку і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення неустойки в розмірі 197 930,00 грн. та штрафу в сумі 11 682,00 грн, і при цьому заявляє про необхідність закриття провадження за зустрічним позовом.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів залишає рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.
Підстави для закриття провадження у справі вичерпно визначено статтею 231 ГПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У даному випадку жодна із визначених у законі підстав для закриття провадження відсутня. Прийняття зустрічного позову до розгляду відбулося відповідно до вимог ГПК України.
Відповідно до приписів чч. -3 статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 21.03.2024 прийнято позовну заяву ТОВ «Технохімреагент» до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; відповідачу встановлено 15 денний строк для надання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26.04.2024 через систему «Електронний суд» від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «Технохімреагент» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 219 508,50 грн. (в т.ч.: 207 826,50 грн. неустойка та 11 682,00 грн. штраф).
Ухвалою суду від 09.05.2024 зустрічну позовну заяву ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до ТОВ «Технохімреагент» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 219 508,50 грн. залишено без руху на підставі ст. 162 ГПК України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
15.05.2024 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (позивача за зустрічним позовом) про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.05.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду с первісним позовом, здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.06.2024 о 10:20 год.
Окрім цього, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було подано в межах строку встановленого судом для подачі відзиву заяву про продовження процесуальних строків для подання відзиву.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Беручи до уваги викладені ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обставини господарський суд вважав за можливе поновити строк для подання відзиву на позов.
Положення частини першої статті 180 ГПК України встановлюють, що зустрічний позов подається у строк для подання відзиву, а не після подання самого відзиву.
Також колегія суддів зазначає, що відсутність відзиву на позов на момент подання зустрічного позову не впливає на прийняття його до спільного розгляду з первісним позовом.
Результатом розгляду первісної та зустрічної позовної заяви є прийняте судом рішення від 25.07.2024, яким вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволені частково.
Отже, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі №904/1099/24 за зустрічним позовом з підстав зазначених апелянтом.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що документи, на яких ґрунтуються вимоги за зустрічним позовом, підписані особами з відсутнім обсягом дієздатності.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що має місце суперечлива поведінка з боку відповідача за зустрічним позовом.
Так, первісний позов у цій справі стосувався стягнення заборгованості за поставлений товар за Специфікаціями №15 від 10.03.2023, № 19 від 08.05.2023, №20 від 28.07.2023 (наявні в матеріалах справи), підписи на яких ставиться апелянтом під сумнів.
Проте, протягом тривалого часу дії договору, ТОВ "Технохімреагент" приймав до виконання свої зобов'язання, поставляв замовлені товари та, відповідно, отримував грошові кошти за поставлений товар ґрунтуючись на договорі №2156 та на додатках до нього: Специфікаціях та Замовленнях на поставку.
Специфікації, в тому числі №15 від 10.03.2023, № 19 від 08.05.2023, №20 від 28.07.2023, на підставі яких апелянтом було заявлено стягнення заборгованості за поставлений товар за первісним позовом у справі №904/1099/24 - підписані саме Кібіш Дмитром (№ 20) та Химко Артемом (№ 15, № 19).
Тобто, товариство своїми конклюдентними діями неодноразово схвалювало правочин, про що свідчать відвантаження/ поставка товару на виконання зобов'язань, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Судова колегія апеляційного суду зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства діє принцип змагальності.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18).
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, ураховуючи вірогідність та взаємозв'язок доказів у їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04.03.2025 у справі № 904/1037/24.
Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, розглядаючи вимоги зустрічного позову та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд встановив, що Замовлення на поставку №4500399345 від 15.03.2023 направлено 16.03.2023 на електронну адресу відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Технохімреагент» (email:office@txp.com.ua), Замовлення на поставку №4500402901 від 08.05.2023 та Замовлення на поставку №4500402900 від 08.05.2023 направлено 09.05.2023 також на електронну адресу ТОВ «Технохімреагент».
Дата направлення сканованої копії Покупцем на електронну адресу Продавця підтверджена належними доказами наданими позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, а саме роздруківками з електронної пошти разом з електронним супровідним листом. Підтвердженням отриманням Замовлень на поставку №4500399345 від 15.03.2023, №4500402901 від 08.05.2023 та №4500402900 від 08.05.2023 їх погодження та прийняття до виконання є їх підписання сторонами без зауважень.
Тобто, суд першої інстанції оцінив подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв'язку, за результатом чого ухвалив відповідне рішення.
У цьому випадку скаржник фактично не погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що Замовлення на поставку №4500399345 від 15.03.2023, №4500402901 від 08.05.2023 та №4500402900 від 08.05.2023 не можуть вважатись у контексті приписів статті 77 ГПК України у цьому разі недопустимим доказом.
Отже, огляду на викладене колегія суддів вказує, що такі доводи скаржника не можна визнати обґрунтовано аргументованими, тому апеляційний господарський суд відхиляє ці доводи скаржника.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані подавати докази до суду разом із поданням відповідних заяв по суті або у строк, встановлений судом.
Частиною третьою статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянт додав нові докази, які створені у березні - травні 2023 року.
Разом з тим, в межах розгляду справи в суді першої інстанції апелянтом (відповідачем за зустрічним позовом) не подавалося таких доказів, а також не зазначалося причин їх неподання, не заявлялося відповідних клопотань.
Апелянтом не подано жодних пояснень чи доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість подати зазначені документи до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що нові докази подані апелянтом з порушенням вимог статей 80, 118 та 269 ГПК України, а тому не приймаються судом до розгляду та не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі № 904/1099/24 необхідно залишити без задоволення.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі №904/1099/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024 у справі №904/1099/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 05.06.2025.
Головуючий суддя О.В.Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін