вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/4596/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 05.06.2025:
від позивача: Стеценко Т.М. - адвокат, посвідчення № 7127/10 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Тетеря І.А. - адвокат, посвідчення № 9910/10;
за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни та Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025
у справі № 910/4596/25 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О"
до Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни
про стягнення 2 466 874,52 грн.
1. Короткий зміст поданої заяви про забезпечення позову
Приватний заклад освіти "УС КАМПУС О" звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе належне відповідачці рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та понесених позивачем судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 2 581 477,01грн. (далі - заява).
Вказана заява мотивована тим, що вартість наявного у відповідача майна є недостатньою, щоб виконати рішення суду у цій справі про стягнення коштів, якщо позов буде задоволено. З огляду на дію банківської таємниці щодо інформації про рух грошових коштів на банківських рахунках відповідача позивач не може контролювати витрачання відповідачкою коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а також вчинення інших дій із грошовими коштами, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів за договором.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 заяву Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог у розмірі 2 466 874,52 грн. В іншій частині заяви відмовлено, а саме:
- в накладенні арешту на усе належне відповідачу рухоме та нерухоме майно в межах суми позовних вимог та понесених позивачем судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції;
- в накладенні арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача у банківських або в інших кредитно-фінансових установах в межах суми понесених ним судових витрат під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, що становлять 114 602,49 гривень.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.
Частково не погодившись з постановленою ухвалою, Приватний заклад освіти "УС КАМПУС О" 01.05.2025 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 року у справі №910/4596/25 в частині відмови у задоволенні заяви приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити заяву приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" про забезпечення позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 (в оскаржуваній частині), призначено до розгляду в судовому засіданні вказану апеляційну скаргу на 03.06.2025.
Також, не погодившись з постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємць Шталтовна Наталія В'ячеславівна 05.05.2025 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Вважати, що апеляційна скарга подана у встановлений законом строк, а якщо суд прийде до висновку що не у встановлений строк - поновити його. Відкрити провадження у справі. Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.04.2025 у справі №910/4596/25 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у заяві позивача про забезпечення позову від 22.04.2025 - повністю. Фактично оскаржила ухвалу в задоволеній частині. Також апелянткою було додано до апеляційної скарги нові докази.
З урахуванням відсутності клопотання про поновлення строку на подання поданих доказів (які не були подані до суду першої інстанції), суд апеляційної інстанції в порядку ст. 118, 207, 269 ГПК України залишив такі докази без розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шталтовної Наталії В'ячеславівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 (в оскаржуваній частині), призначено до розгляду в судовому засіданні вказану апеляційну скаргу на 03.06.2025.
В судовому засіданні 03.06.2025 було оголошено перерву до 04.06.2025.
В судове засідання 04.06.2025 з'явились представники обох сторін. Представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви. Представник відповідачки в судовому засіданні 04.06.2025 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив, однак просив задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати ухвалу в частині задоволення заяви про забезпечення позову. Також у вказаному судовому засідання з метою процесуальної економії було об'єднано розгляд обох апеляційних скарг в одне провадження, що відображено в протоколі судового засідання.
Окрім цього, в судовому засіданні 04.06.2025 судом апеляційної інстанції у порядку ст. 118, 207, ч. 1 ст. 269 ГПК України усне клопотання позивача було залишено без розгляду, нові докази не було прийнято та фактично залишено їх без розгляду як і нові докази відповідачки.
Судом роз'яснено межі апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України. Суд апеляційної інстанції не встановив виключних випадків для прийняття нових доказів поданих як позивачем так і відповідачем до суду апеляційної інстанції.
04.06.2025 враховуючи винятковий випадок (залежно від складності справи) судом було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 05.06.2025. В судовому засіданні 05.06.2025 було проголошено постанову.
4. Вимоги апеляційної скарги Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" та короткий зміст наведених в них доводів
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що ухвала (в оскаржуваній частині) була прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Так, щодо розмежування майна фізичної особи та фізичної особи-підприємця, позивач зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував законодавство щодо відповідальності ФОП, не врахувавши, що відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями усім своїм майном. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що статус підприємця не змінює сутності особи як фізичної, і не створює окремого режиму власності. У разі припинення підприємницької діяльності зобов'язання залишаються за особою як за фізичною.
Окрім цього, за доводами позивача, в частині відмови в арешті майна як спосіб забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував практику Верховного Суду, зокрема постанови у справах №905/448/22 та №908/2382/21, де зазначено, що у спорах про стягнення коштів арешт будь-якого майна відповідача (в тому числі нерухомого) є законним способом забезпечення позову. Такий арешт є співмірним з позовними вимогами і не порушує права відповідача, оскільки обмежується лише право розпорядження, а не володіння майном.
Також, за доводами позивача, відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, у справах №905/446/22, №916/3686/22, №910/268/23) у спорах про стягнення коштів саме відповідач має доводити неспівмірність або недоцільність забезпечувальних заходів. Адже саме відповідач володіє інформацією про свій фінансовий стан, яка є банківською таємницею. Якщо відповідач не надає таких доказів, ризики невиконання судового рішення вважаються доведеними.
Більше того, арешт як грошових коштів, так і майна відповідача є допустимим, якщо він не перевищує загальну суму позову. Також, апелянт вказав, що суд безпідставно відмовив у забезпеченні позову на суму судових витрат (114 602,49 грн), хоча Верховний Суд неодноразово підтверджував, що арешт коштів може охоплювати як суму позову, так і очікувані витрати на судовий процес (див. справи №915/870/18, №907/269/22 та інші).
А тому скаржник (позивач) просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви - скасувати, задовольнивши заяву повністю.
5. Вимоги апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни та короткий зміст наведених в них доводів
Відповідачка у поданій апеляційній скарзі зазначила, що не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову, що обґрунтовується наступним.
Так, доводи скаржниці зводяться до того, що позивач жодним чином не довів, що можливе рішення суду у даній справі не буде нею виконано, зазначаючи, що ще рік назад, відповідачка вільно розпорядилась своїм майном, та розподілила зі своїм чоловіком спільне набуте у шлюбі майно.
При цьому, скаржниця зазначила, що вона є співвласником мережі шкіл «World School». Вказане випливає з того, що відповідач володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "УОЛД СКУЛ" у розмірі 625 000,00 грн. В свою чергу, ТОВ "УОЛД СКУЛ" є засновником/учасником інших товариств шкіл «World School».
Крім того в структуру бізнесу також входить компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю "УОЛД ІЗ МАЙН", яка в свою чергу є засновником/учасником інших юридичних осіб - фактично цих же шкіл «World School»: Приватний заклад освіти "УС КАМПУС Т", Приватний заклад освіти "УС КАМПУС П" та Приватний заклад освіти "УС КАМПУС О".
З усіма цими товариствами, відповідачка має договірні відносини та по усім цим товариствам, за її доводами, надавались послуги та їй сплачувались кошти. При цьому зобов'язання по договорам між школами були ідентичні, оскільки відбувалась загальна кампанія - чи розповсюдження реклами мережі шкіл «World School», чи пошук персоналу, чи розширення аудиторії.
Разом з цим, за доводами скаржниці, незважаючи на укладений договір, між сторонами (позивачем та нею) склався інший діловий оборот, який тривав з самого початку ділових стосунків, а саме без укладання додатків, без складання замовлень, вона виконувала належним чином свою роботу (була підготовка рекламних матеріалів, розповсюдження рекламних матеріалів щодо мережі шкіл «World School» у соціальних мережах - Instagram та Facebook, оплата цієї реклами). А позивач, у свою чергу, здійснював оплату вже наданих послуг.
Однак, як зазначає скаржниця, на початку 2025 року, інший засновник вирішила рейдерським шляхом захопити бізнес та усунути відповідача від управління товариством, та позбавити її бізнесу.
Тож саме, за доводами скаржниці, позивач вчиняє дії на позбавлення її бізнесу, та ухиляється від виконання договору. А дії позивача (за вказівкою мажоритарного співвласника бізнесу) спрямовані на блокування та припинення її діяльності. Тоді як відповідачка, як маркетолог, розробляє дизайн-макети, замовляє послуги у субпідрядників, за власні кошти проводить рекламні компанії, тощо.
А тому відповідачка просила апеляційну скаргу у даній справі задовольнити та скасувати ухвалу в частині задоволення заяви про забезпечення позову, відмовивши в задоволенні заяви повністю.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Схожі за змістом правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у наступних постановах Верховного Суду: 23 квітня 2025 року у cправі № 910/3427/24, 15 січня 2025 року у cправі № 913/333/24. Доводи відповідачки щодо нерелевантності наведеної судової практики відхиляються через те, що предметом дослідження тут є процесуальне питання.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно із приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та в наступних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2025 року у справі № 910/8703/24).
Так, за приписами частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2957/24).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема, не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Так, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. (Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Подана заява мотивована тим, що вартість наявного у відповідача майна (в тому числі, коштів, нерухомого майна) - є недостатньою, щоб виконати рішення суду у цій справі про стягнення коштів, якщо позов буде задоволено. З огляду на дію банківської таємниці щодо інформації про рух грошових коштів на банківських рахунках відповідачки позивач не може контролювати витрачання нею коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, а також вчинення інших дій з грошовими коштами, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів за договором. Зазначені доводи сторони приймаються судом апеляційної інстанції.
З поданих до суду першої інстанції доказів вбачається, що відповідачкою вчинялись дії, які можуть свідчать про спроби подальшого відчуження свого майна (за обґрунтованим припущенням) з метою унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що як було наведено позивачем в позовній заяві, «За період з 30.06.2022 року по 28.08.2024 року позивач на підставі договору перераховував кошти на рахунок відповідача, як попередню оплату за майбутні рекламні послуги, які мав намір замовити, на загальну суму 6 517 000 грн. Виконавцем, в свою чергу, надано рекламні послуги за договором на загальну суму 3 007 000 грн. 1 050 000 грн. Крім того, актом про помилково підписані документи від 18.07.2024 року, що підписаний сторонами електронними підписами на сервісі «Вчасно», сторони зафіксували помилковість підписання акту надання послуг № 179 від 30.12.2023 року на суму 3 420 000 грн та акту надання послуг № ПО 000000010 від 31.05.2024 року на суму 760 000 грн., а також погодились, що вказані акти не підтверджують факт надання зазначених в них послуг, а також не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків для кожної із сторін.
У подальшому, станом на 19.07.2024 року, сторони підписали з обох сторін кваліфікованими електронними підписами на сервісі «Вчасно» акт звірки взаєморозрахунків за договором № 20220112-1-М від 12.01.2022 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 460 000,00 грн. Після підписання вказаного акту позивач перерахував відповідачу трьома платіжними інструкціями загалом 127 000 грн (останні три рядки підрозділу 2.1. розрахунку заборгованості). На вказану суму, 127 000 грн, Відповідачем було надано послуги, що підтверджується двома актами наданих послуг. Таким чином, сума заборгованості, зазначена в акті звірки взаєморозрахунків за договором № 20220112-1-М від 12.01.2022 року, а саме: 2 460 000,00 грн., не змінилась». Зазначену суму не спростовано представником відповідачки.
Разом з цим, відповідачкою у період наявності в неї невиконаних зобов'язань за договором на спірну суму вже відчужено значну частину свого цінного нерухомого майна, а саме: 21.06.2024 року відчужено земельну ділянку, кадастровий номер: 3221480701:01:031:0001, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2157088332214; Площа (га): 0.2501; 21.06.2024 року відчужено квартиру - Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1051782780363 Об'єкт речових прав: закінчений будівництвом об'єкт Тип об'єкта: квартира Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 89.5, житлова площа (кв.м): 38.5, Опис: Двокімнатна квартира. Адреса: АДРЕСА_2; 24.06.2024 року відчужено квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа (кв.м): 46.7, житлова площа (кв.м): 34.1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322660980000.
Окрім того, в поданій заяві було зазначено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 422894780 від 16.04.2025 року, перенесено запис про право власності відповідачки на домоволодіння за адресою: Київська обл., Обухівський р., с. Халча, вулиця Шевченкових сім'ї, будинок 23 до ДРРПНМ, в результаті чого запис про її право власності в архівній складовій ДРРПНМ погашено 29.01.2025 року у зв'язку з відкриттям розділу на житловий будинок в ДРРПНМ за номером 2627558232120 та перенесенням до нього відповідних відомостей можуть свідчити про підготовку до відчуження вказаного домоволодіння.
Таким чином, в даному випадку суд апеляційної інстанції вважає наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому доводи апеляційної скарги відповідачки відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.
В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачці і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 2 466 874,52 грн доцільно було також накласти арешт на майно відповідачки саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів. Вказана правова позиція зазначена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.
Відхиляючи також доводи скаржниці про необхідність розмежування майна фізичної особи та фізичної особи-підприємця, суд апеляційної інстанції враховує доводи апеляційної скарги позивача та зазначає наступне. .
Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Так, у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №916/403/21 зроблено наступні правові висновки, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності такої особи та жодним чином не обмежує їх.
Тоді як чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у її власності. (Подібних висновків дійшов Верховний Суд (Велика Палата) у постановах від 04 липня 2018 у справі №686/19162/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Більше того, відповідачка не була позбавлена права подати докази, які б дозволили оцінити її дійсний майновий стан та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму). Однак вказаного ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції в установленому процесуальним порядком з відповідним обгрунтуванням клопотання подано не було. Суд апеляційної інстанції в цій частині також зазначає, що не враховує доводи відповідачки про наявність невирішених (спірних) між сторонами корпоративних питань, оскільки вказане не входить до предмету дослідження даного процесуального питання.
Окрім цього, в частині доказів, які б стали підставою для скасування вжитих заходів до забезпечення позову сторона реалізувала своє право шляхом подачі заяви від фізичної особи-підприємця Шталтовної Н.В. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 24.04.2025 № 910/4596/25, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 (яка не є предметом оскарження в даному провадженні і не досліджується).
Тоді як в цьому провадженні відповідачка в установленого процесуальним законодавтсвом такого не надала. А у разі, якщо відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. (Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21).
А тому, з урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що накладення арешту в тому числі і майно в межах спірної суми є - співмірним та виправданим. Доказів протилежного відповідачкою надано не було. А тому апеляційна скарга позивача - підлягає задоволенню, зі скасуванням ухвали суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову. Тоді як апеляційну скаргу відповідачки - слід залишити без задоволення через необґрунтованість.
Щодо суми судових витрат, оскільки стягнення судових витрат підлягає окремому доведенню та дослідженню, в цій частині суд апеляційної інстанції не змінює ухвалу суду першої інстанції.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешта на майно та кошти в межах ціни позову. Водночас, в решті оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції залишає без змін.
8. Судові витрати
Судовий збір за розгляд апеляційних скарг на ухвалу суду першої інстанції слід розподілити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 136-137, 269, 270, 271, ст. 275-277 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного закладу освіти "УС КАМПУС О" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову - скасувати, задовольнивши заяву про забезпечення позову в цій частині.
Доповнити пункт 2 резолютивної частини після словосполучення: «Накласти арешт» наступним текстом: «на належне майно та».
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В'ячеславівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 - залишити без задоволення. А ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/4596/25 в решті - без змін.
4. Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім