Постанова від 29.05.2025 по справі 910/8132/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р. Справа№ 910/8132/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

За участю представників сторін:

від позивача: Кравченко О.П.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024

у справі №910/8132/23 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1

про стягнення 196 625,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 196 625,00 грн, а саме 136 301,42 грн основного боргу, 10 042,57 грн процентів річних та 50 281,01 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 420291/2 юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 28.03.2017 в частині своєчасної та повної оплати послуг з постачання централізованого опалення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 136 301,42 грн, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних в сумі 10 042,57 грн та втрати від інфляції в сумі 50 281,01 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" відмовлено повністю.

Суд першої інстанції в обґрунтування рішення зазначив, що позивачем не підтверджено обставин, що саме відповідач у спірний період споживав послуги з теплопостачання.

За висновком суду першої інстанції, відповідач, як фізична особа-підприємець, не є власником нежитлового приміщення №75 загальною площею 138,60 кв.м по АДРЕСА_1 та не надано доказів того, що він є користувачем цього приміщення та споживачем комунальних послуг.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що споживачем наданих позивачем послуг у нежитлове приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138,60 кв, м по АДРЕСА_1 за спірний період є третя особа 1.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції безпідставно не враховано укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг, надавши перевагу фотокопії договору оренди від 01.10.2024, укладеного з третьою особою;

- згідно укладеного договору № 420291/2 надання послуг саме відповідач, за згодою іншого співвласника, є користувачем нежитлового приміщення, а відповідно і споживачем наданих послуг;

- наданий договір оренди є удаваним правочином, оскільки з пояснень відповідача спірне майно було передано на безоплатній основі;

- в оренду третій особі передавалось не все приміщення, а лише його частина у розмірі 120 кв.м.;

- ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до позивача з метою укладення договору на надання послуг не звертались, договору оренди не надавали, а тому позивачу не було достовірно відомо, хто саме є користувачем послуг з опалення;

- місцем реєстрації підприємницької діяльності відповідача є нежитлове приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138,60 кв, м по АДРЕСА_1 , стосовно якого з відповідачем укладено договір про надання послуг.

Також, не погоджуючись із даним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в позові, але з інших підстав ніж зазначено в рішенні суду; застосувати наслідку спливу 3-річного строку позовної давності із зверненням позивача до суду.

Також в апеляційній скарзі скаржник, зокрема, заявив клопотання про витребування доказів та просив долучити нові докази.

В подальшому, від ОСОБА_3 надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в позові у зв'язку із безпідставністю позову; застосувати наслідку спливу 3-річного строку позовної давності із зверненням позивача до суду; виключити з абзацу 2 сторінки 11 оскаржуваного рішення висновки, яким суд мотивував своє рішення.

Доводи вказаних апеляційних скарг відповідача зводяться до наступного:

- відповідач не є належним відповідачем у даній справі, а належним позивачем для відповідача є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як споживач та балансоутримувач внутрішньої мережі, або спільно з КП «Київтеплоенерго», як оператор зовнішніх мереж;

- КП «Київтеплоенерго» є належним постачальником теплової енергії до буд. АДРЕСА_1, а отже належним позивачем щодо постачання теплової енергії;

- у позивача відсутня ліцензія на транспортування теплової енергії, не має у володінні мереж для постачання теплової енергії та гарячої води по м. Києву;

- позивач не є правонаступником Дарницької ТЕЦ-4, не має ліцензії на виробництво теплової енергії;

- в матеріалах справи відсутні в якості доказів акти готовності приладів комерційного обліку до опалювальних сезонів;

- позивач не надав в якості доказів акти прийому-передачі, балансового звіту, фінансового звіту, балансової довідки про передачу йому зовнішніх теплових мереж, внутрішніх теплових мереж та теплового пункту до будинку АДРЕСА_1;

- саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надає житлово-комунальні послуги власникам квартир будинку АДРЕСА_1, а також є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме він використовує теплоспоживаючі установки та отримує від позивача теплову енергію;

- судом першої інстанції прийнято рішення до того, коли поданий відповідачем зустрічний позов про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди надійшов до суду;

- звертаючись із позовом, позивач не надав доказів готовності будинку до опалювального сезону з 2017 по 2022, як того вимагають умови договору;

- позивачем не надано показань внутрішньобудинкового лічильника, правовстановлюючих документів на нього, не надано доказів постановки його на баланс;

- позивачем не надано комплект документів, необхідний для виконання своїх зобов'язань за договором № 31 від 01.06.2015 про співпрацю, укладений з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та не доведено належного виконання його умов;

- судом не було враховано протокол розбіжностей до договору, яким передбачено, що нормативом температури в нежитловому приміщенні є + 22-24 градусів у холодний період року, а при температурі +16 градусів плата за опалення не справляється;

- суд не врахував умови п. 12, 19 договору, погоджені у протоколі розбіжностей до договору, зокрема стосовно звільнення останнього від сплати за теплопостачання у зв'язку із запровадженням на території України стихійного лиха, карантину, надзвичайного, воєнного стану;

- суд не врахував, що в нежитловому приміщенні опалювальна площа складає лише 112,40 кв.м.;

- згідно договору від 03.10.2011 та рішення суду у справі № 755/11769/16-ц саме відповідач, а не власники приміщення - фізичні особи, є споживачами комунальних послуг, що надаються внутрішніми мережами до нежитлового приміщення;

- позивачем пропущено строк позовної давності із заявленими вимогами;

- суд не врахував інші справи, які стосуються спірного нерухомого майна - 910/7815/17 та 755/12608/23;

- судом не враховано неналежне надання послуг з постачання теплової енергії виконавцем, враховуючи занижені параметри теплоносія в підвальному трубопроводі тепломережі;

- при вирішенні спору судом не враховано режими теплоспоживання, теплове навантаження будинку;

- судом не досліджено наявність претензій відповідача стосовно якості отриманих послуг;

- позивач не надав доказів підготовки саме ним теплоносія в тепло підготовчих установка Дарницької ТЕЦ, не підтвердив транспортування теплоносія по теплових мережах м. Києва.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Мартинюк Зіновій Дмитрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в позові, але з інших підстав ніж зазначено в рішенні суду; застосувати наслідку спливу 3-річного строку позовної давності із зверненням позивача до суду; виключити з абзацу 2 сторінки 11 оскаржуваного рішення висновки, яким суд мотивував своє рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд мав відмовити у позові, оскільки належним первинним споживачем є балансоутримувач будинку - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»;

- позивач не є правонаступником Дарницької ТЕЦ-4, не має ліцензії на виробництво теплової енергії;

- судом не витребувано у позивача додатки 1-3 до договору № 31 від 01.06.2015 про співпрацю, укладений з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»;

- при вирішенні спору судом не враховано режими теплоспоживання, теплове навантаження будинку, не досліджено графіки витрати теплоти;

- судом не досліджено наявність претензій відповідача стосовно якості отриманих послуг;

- позивач не вказує, яке регулювання теплової енергії ним здійснюється для того, що б у приміщенні кінцевого споживача була температура + 20-22 градуси;

- 24.11.2016 було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення, під час якого встановлено, що температура становила +16 градусів;

- судом не витребувано графіків теплового навантаження, витрат теплоти та протоколів вимірювання теплоти;

- позивач не має відношення до приладу комерційного обліку, оскільки останній не знаходиться на його балансі;

- з 28.12.2016 по серпень 2024 жодних продувок, ремонтів, якісного регулювання внутрішньобудинкових мереж не здійснено;

- судом не досліджено наявність претензій з боку якості отриманих послуг;

- довіреностей на прийняття товарної продукції не видану, акту прийому-передачі товарної продукції не підписано, товарна продукція не є якісним товаром;

- судом не дослідженого договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017;

- суд не врахував, що Антимонопольний комітет визнав позивача таким, що займає монопольне становище на ринку постачання теплової енергії, а тому дана справа мала бути зупинена до справи № 910/1599/23, в якій оскаржується рішення АМК;

- суд не надав оцінки договору № 31 від 01.06.2015 про співпрацю, укладений з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»;

- суд не надав правову оцінку п. 12, 19 договору в редакції протоколу розбіжностей;

- в матеріалах справи відсутні докази на приєднання і доступ до магістральних місцевих теплових мереж;

- в матеріалах справи відсутні докази показань внутрішньобудінкового лічильника, не надано правовстановлюючих документів на нього;

- позивачем не надано доказів належного виконання свого обов'язку з контролю призначення атестованої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», відповідальної за справний стан та безпечну експлуатацію власних тепло споживаючих установок;

- в матеріалах справи відсутні докази участі позивача в конкурсі КМДА на теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів м. Києва;

- позивач не надав доказів готовності будинку до опалювального сезону з 2017 по 2022;

- суд не врахував інші справи, які стосуються спірного нерухомого майна - 910/7815/17 та 755/12608/23;

- позивачем пропущено строк позовної давності із заявленими вимогами.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в позові, але з інших підстав ніж зазначено в рішенні суду; застосувати наслідку спливу 3-річного строку позовної давності із зверненням позивача до суду; виключити з абзацу 2 сторінки 11 оскражуваного рішення, яким суд мотивував своє рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- розгляд справи відбувався без участі апелянта, тоді як ОСОБА_1 є співвласником спірного нежитлового приміщення;

- договір оренди, укладений між відповідачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписувався без її згоди, а тому є нікчемним та недійсним і не може породжувати правових наслідків;

- в спірному приміщенні на даний час відсутнє централізоване опалення з причин неналежного надання послуг виконавцем, враховуючи занижені параметри теплоносія в підвальному трубопроводі тепломережі;

- позивач не надав доказів готовності будинку до опалювального сезону з 2017 по 2022;

- саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» надає житлово-комунальні послуги власникам квартир будинку АДРЕСА_1 , а також є належним відповідачем у цій справі, оскільки саме він використовує теплоспоживаючі установки та отримує від позивача теплову енергію;

- позивач не має на балансі теплотраси, яка могла надати балансоутримувачу теплову енергію, а останній - до спірного приміщення;

- позивач не має ліцензії на транспортування теплової енергії, не має у володінні чи господарському відданні мережі для постачання теплової енергії та гарячої води по м. Києву;

- згідно рішення у справі № 755/11769/16-ц саме ФОП ОСОБА_3, а не власники приміщення фізичні особи є споживачем комунальних послуг;

- позивачем не надано показань внутрішньобудинкового лічильника, правовстановлюючих документів на нього;

- суд не врахував умови, погоджені у п. 12, 13, 19 договору в редакції протоколу розбіжностей;

- суд не врахував, що в нежитловому приміщенні опалювальна площа складає лише 112,40 кв.м.;

- суд не врахував справу № 755/12608/23, яка розглядається судом із тим же предметом, підставами, що і в цій справі, але в інший період часу;

- позивачем пропущено строк позовної давності із заявленими вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Палій В.В.

Ухвалою суду від 23.05.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Палій В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. В подальшому розгляд справи даним складом суду неодноразово відкладався.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді вказані вище апеляційні скарги передані на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Палій В.В.

Ухвалою суду від 09.09.2024 задоволено заяви про самовідвід суддів Яценко О.В., Хрипуна О.О. та Палія В.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, справу №910/8132/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 11.09.2024 задоволено заяви про самовідвід суддів Яценко О.В., Хрипуна О.О. та Палія В.В. у справі №910/8132/23 за апеляційними скаргами: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за вх. № 09.1-04.1/5523/24, ОСОБА_3 за вх. № 09.1-04.1/6549/24, фізичної особи ОСОБА_1 за вх. № 09.1-04.1/6553/24, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 за вх. № 09.1-04.1/6696/24 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку із задоволенням заяв про самовідвід суддів Яценко О.В., Хрипуна О.О., Палія В.В. у справі № 910/8132/23.

Витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/8132/23 для сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024; клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зупинення апеляційного провадження задоволено; справу №910/8132/23 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання стосовно поданої зустрічної позовної заяви, встановлено місячний строк з дня надходження до суду матеріалів справи для вирішення питання стосовно поданої зустрічної позовної заяви та зупинено провадження у справі до повернення матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23, об'єднано їх для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 та зупинено провадження у справі до повернення матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази сплати судового збору в сумі 4 424,07 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору в сумі 4 424,07 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги з доданими документами на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

19.09.2024 матеріали справи №910/8132/23 направлені до Господарського суду міста Києва.

07.10.2024 та 09.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_3 (як від фізичної особи так і від фізичної особи-підприємця), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли заяви про відвід суддям Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалою суду від 06.11.2024 зобов'язано Господарський суд міста Києва повідомити суд апеляційної інстанції про результати виконання ухвали суду від 16.09.2024 стосовно вирішення питання щодо поданої зустрічної позовної заяви у справі № 910/8132/23 та, у випадку, її виконання, невідкладно надіслати матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду.

11.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи.

Ухвалою від 13.11.2024 поновлено провадження у справі № 910/8132/23; визнано заяви ОСОБА_3 (поданих від імені фізичної особи та фізичної особи-підприємця), Мартинюка Зіновія Дмитровича та ОСОБА_1 про відвід суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від участі у розгляді справи №910/8132/23 - необґрунтованими.

14.11.2024 справу для вирішення питання про відвід суддям передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданової С.О. - головуюча суддя; судді - Євсікова О.О., Корсака В.А.).

Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_3 (поданих від імені фізичної особи та фізичної особи-підприємця), Мартинюка Зіновія Дмитровича та ОСОБА_1 про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від розгляду справи № 910/8132/23.

Ухвалою суду від 09.12.2024 розгляд справи № 910/8132/23 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 призначено на 28.01.2025.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 для спільного розгляду з апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 та надано ОСОБА_1 5 днів з моменту отримання цієї ухвали для виконання вимог Закону та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 4 424,07 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 та призначено до розгляду на 28.01.2025.

Ухвалою суду від 28.01.2025 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 до 24.02.2025.

10.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід суддям Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. від головування та подальшої участі у розгляді справи № 910/8132/23.

Ухвалою суду від 12.02.2025 визнано заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Барсук М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від подальшої участі у розгляді справи № 910/8132/23 - необґрунтованою. В порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, передано справу №910/15182/23 для визначення складу суду, який розгляне заявлений відвід суддям Барсук М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Барсук М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. від подальшої участі у розгляді справи № 910/8132/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. від подальшої участі у розгляді справи №910/8132/23.

Ухвалою суду від 24.02.2025 залишено без розгляду подані ОСОБА_1 заяви про відкладення розгляду справи, відеозапису всіх наступних судових засідань та направлення процесуальних документів, зауваження щодо неправильності та неповноти протоколу судових засідань від 28.01.2025; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 20.03.2025.

Ухвалою суду від 19.03.2025 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про проведення судового засідання 20.03.2025 у справі №910/8132/23 в режимі відеоконференції у приміщенні суду м. Берлін відмовлено.

Ухвалою суду від 20.03.2025 розгляд справи відкладено на 15.04.2025.

У судовому засіданні 15.04.2025 судом розглядались подані клопотання, заслуховувались пояснення учасників справи з приводу поданих клопотань.

Ухвалою суду від 15.04.2025 відкладено розгляд справи на 29.04.2025.

Ухвалою суду від 29.04.2025 відкладено розгляд справи на 29.05.2025.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

В поданій 17.07.2024 апеляційній скарзі відповідач, зокрема, заявив клопотання про витребування доказів.

Також, 25.07.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли клопотання:

про витребування доказів;

про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

В подальшому засобами поштового зв'язку 09.10.2024 відповідачем подані клопотання:

про призначення комплексної експертизи у справі;

про зупинення провадження у справі;

про витребування доказів;

про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

28.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення апеляційного розгляду за апеляційними скаргами на рішення суду до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 про повернення зустрічного позову у справі № 910/8132/23.

14.03.2025 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи, забезпечення відеозапису всіх наступних судових засідань, забезпечення проведення судового засідання у справі № 910/8132/23 20.03.2025 в режимі відеоконференції із суду в м. Берлін.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло дві заяви про перехід до загального судового розгляду та подальший її розгляд у загальному позовному провадженні.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення від відповідача та ОСОБА_2 надійшло клопотання про зобов'язання надати відповідь на запитання, перелік яких наведений у прохальній частині клопотання.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання (уточнене) про зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами на рішення до розгляду зустрічного позову Касаційним господарським судом Верховного суду у справі № 910/8132/23 та зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третьої особи 1 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому заявники просять витребувати як у позивача, так і у комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», Комунального підприємства «Житлового-експлуатаційна дільниця 402», НКРЕКП, виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві докази згідно переліку в прохальній частині клопотання.

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до кінцевого розгляду справи № 755/12608/23 по суті Київським апеляційним судом та до кінцевого розгляду справ по суті Північним апеляційним господарським судом за позовами КП «Київтеплоенерго» НАК «Нафтогаз України», ДП «Вугілля України», НКРЕКП до ТОВ «Євро-Реконструкція».

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третьої особи 1 надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», КП «Київтелоенерго», КП «Дарницька теплоелектроцентраль м. Києва».

14.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третьої особи 1 надійшло клопотання про призначення комплексної технічно-товарознавчої експертизи.

18.03.2025 через відділ документального забезпечення суду, яке подане засобами поштового зв'язку 14.03.2025, від відповідача та третьої особи 1 надійшло клопотання про долучення доказів на стадії апеляційного розгляду справи.

15.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про зміну/встановлення порядку розгляду поданих клопотань на стадії апеляційного розгляду справи.

15.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про доповнення та уточнення до клопотання про долучення доказів на стадії апеляційного розгляду справи.

28.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про встановлення/уточнення/зміну порядку розгляду клопотань у судовому засіданні 29.04.2025.

28.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до кінцевого розгляду справ № 755/3736/25, № 755/12608/23, кінцевого розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2025 у справі № 910/8132/23; кінцевого розгляду справ по суті за позовами КП «Київтеплоенерго» НАК «Нафтогаз України», ДП «Вугілля України», НКРЕКП до ТОВ «Євро-Реконструкція»; до кінця військового стану та військових дій в Україні.

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третьої особи 2 надійшло клопотання про призначення комплексної технічно-товарознавчої експертизи.

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання (уточнене/зведене) про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», КП «Київтелоенерго», КП «Дарницька теплоелектроцентраль м. Києва», ОСОБА_3

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_3

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про зобов'язання сторін провести звірку розрахунків.

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про виправлення описок в тексті апеляційних скарг ФОП ОСОБА_3 (у пункті 23) та ОСОБА_2 (у пункті 34).

09.05.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшло клопотання про встановлення / зміну порядку розгляду клопотань та 13.05.2025 - доповнення до вказаного клопотання.

Ухвалою суду від 29.05.2025 відмовлено задоволенні клопотань:

- про витребування доказів, поданих 17.07.2024, 25.07.2024 та 09.10.2024; про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, поданих 25.07.2024 та 09.10.2024; про призначення комплексної експертизи, поданого 09.10.2024; про зупинення провадження у справі, поданого 09.10.2024.

Залишено без розгляду клопотання:

- про зупинення апеляційного розгляду, подане 28.01.2025;

- про перехід до загального судового розгляду, про зобов'язання надати відповідь на питання, про зупинення апеляційного провадження, про застосування наслідків спливу позовної давності, про витребування доказів, про виклик свідків, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про призначення комплексної технічно-товарознавчої експертизи, поданих 14.03.2025;

- про долучення доказів на стадії апеляційного розгляду справи, зареєстрованого в суді 18.03.2025;

- про зміну/встановлення порядку розгляду поданих клопотань на стадії апеляційного розгляду справи, про доповнення та уточнення до клопотання про долучення доказів на стадії апеляційного розгляду справи, поданих 15.04.2025;

- про встановлення/уточнення/зміну порядку розгляду клопотань у судовому засіданні 29.04.2025, про зупинення провадження у справі, поданих 28.04.2025;

- про призначення комплексної технічно - товарознавчої експертизи, про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про виклик та допит свідка, про зобов'язання сторін провести звірку розрахунків поданих 29.04.2025;

- про встановлення / зміну порядку розгляду клопотань та доповнення до вказаного клопотання, поданих 09.05.2025 та 13.05.2025.

Стосовно доказів, які відповідач просив долучити в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи».

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

У роз'ясненнях, викладених в п. 2.4. розділу ІІ Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, вказано, що особа, яка вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв надані нею докази, має право подати клопотання про долучення цих доказів разом з апеляційною скаргою або з відзивом на неї.

У разі якщо сторона позбавлена можливості подати докази разом з апеляційною скаргою або відзивом на апеляційну скаргу, вона зобов'язана вказати про це в апеляційній скарзі або відзиві з наданням доказів такої неможливості.

Водночас, відповідачем в поданій апеляційній скарзі взагалі не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення або такі докази безпідставно не були прийняті судом першої інстанції.

Доводи відповідача, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято поданий відзив на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються, оскільки як було встановлено у постанові від 03.04.2025 у справі № 910/8132/23, зустрічна позовна, яка була подана разом із відзивом на позовну заяву, надіслана до Господарського суду міста Києва із пропуском встановленого строку без відповідного клопотання на його поновлення.

Крім того, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач вже подавав відзив на позовну заяву, в якому згідно приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України не повідомляв суд про неможливість подачі доказів із зазначенням: який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Стаття 2 ГПК України встановлює основні засади (принципи) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов'язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

29.04.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача та третіх осіб надійшли клопотання про виправлення описок в апеляційних скаргах, в яких останні просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 в редакції із виправленою описку в п.23, апеляційну скаргу Мартинюка З.Д. в редакції тексту із виправленою опискою в п. 34, де було помилково зазначено 28.03.2017 замість 31.12.2014.

Колегія суддів у судовому засіданні 29.05.2025 прийняла дане клопотання до розгляду та вирішила розглядати апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 та Мартинюка З.Д. з урахуванням виправлення описок в п.п. 23 та 34 даних апеляційних скарг, вважаючи вірною вказану в п. 23 апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 та в п. 34 Мартинюка З.Д. дату 31.12.2014 замість 28.03.2017.

Позиції учасників справи

16.07.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

16.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Явка представників сторін

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 29.05.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу сторін.

Крім того, в матеріалах справи міститься розписка від 29.04.2025, відповідно до якої відповідача та представника третьої особи 2 під підпис було повідомлено про наступну дату судового засідання - 29.05.2025.

Водночас, 28.05.2025 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 29.05.2025 без участі останнього.

Перевіривши подане клопотання про розгляд справи без участі відповідача, колегія суддів залишила його без розгляду у зв'язку із відсутністю кваліфікованого цифрового підпису.

Мотиви залишення вказаного клопотання без розгляду викладені в ухвалі суду від 29.05.2025.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 29.05.2025 за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 420291/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з протоколом розбіжностей (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 2 договору суб'єкти користування послугами: співвласник нежитлового приміщення № 75 по вул. Краківська, буд. 5, що має одну другу частки від права власності на зазначене приміщення, використовує всі 100% його площі.

Відповідно до п. 3 договору опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення - 138,60 кв.м.

Пунктом 9 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 12 договору за централізоване опалення приміщення плата справляється за нормативами (нормами споживання). Нормативом в холодний період згідно ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86 вважається температура в приміщенні, що становить + 22 - + 24 градусів СО з можливим коливанням в окремі дні, але не може становити менше ніж + 18 градусів СО.

Згідно п. 15 договору у разі ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати, зменшуючи її на 30 % за кожний градус температури у приміщенні, що буде нижчим нормативного показника від + 18 до + 16 градусів СО, а при температурі в приміщенні нижче ніж + 16 градусів СО плата за централізоване опалення не справляється.

У пункті 31 Договору сторонами погоджено, що він укладається на строк до 28.03.2018 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Позивач у позові зазначає, що ним у період з жовтня 2017 по березень 2023 були надані послуги з централізованого опалення до нежитлового приміщення №75 опалювальною площею 138,60 кв.м по вул. Краківській, 5 в м. Києві на загальну суму 136 301,42 грн.

На підтвердження надання послуг позивачем надано наряди на включення та відключення опалення; зведеними відомостями щодо споживання теплової енергії на підставі даних лічильника СВТУ-11 № 3921; рахунками-фактурами та актами надання послуг (підписаними в односторонньому порядку позивачем).

Відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивачем не підтверджено обставин, що саме відповідач у спірний період споживав послуги з теплопостачання.

За висновком суду першої інстанції, відповідач, як фізична особа-підприємець, не є власником нежитлового приміщення №75 загальною площею 138,60 кв.м по вул. Краківській, 5 в м. Києві та не надано доказів того, що він є користувачем цього приміщення та споживачем комунальних послуг.

Суд також дійшов висновку, що споживачем наданих позивачем послуг у нежитлове приміщення № 75 (в літ. А), загальною площею 138,60 кв, м по вул. Краківській, 5 в м. Києві за спірний період є третя особа.

А отже, за висновком суду першої інстанції, і споживачами комунальних послуг є власники майна та його орендар.

Однак колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом положень ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV (Закон № 2633-ІV), споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Система централізованого теплопостачання - це сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення положень ч. 1 ст. 714 та інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України "Про теплопостачання".

Колегія суддів, дослідивши укладений між сторонами договір № 420291/2юр від 28.03.2017, вважає його таким, що регулюється нормами ст. 714 ЦК України та підпадає під умови купівлі-продажу, який передбачає постачання теплової енергії споживачу.

В той же час, постачання теплової енергії споживачу також є житлово-комунальною послугою в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Колегією суддів враховується, що на час укладення договору № 420291/2юр від 28.03.2017 діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 за № 1875-IV ( далі - Закон № 1875-IV).

Закон №1875-IV втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017) (далі - Закон (№2189-VIII), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно приписів ст. 1 Закону № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Аналогічні приписи містяться в ст. 1 Закону (№2189-VIII, відповідно до якого житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Тобто, із приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (як в редакції Закону № 1875-IV, так і відповідно до Закону № 2189-VIII в чинній редакції) вбачається, що до житлово-комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії.

А тому доводи відповідача та третьої особи 1 про непоширення на спірні відносини Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колегія суддів відхиляє.

Доводи відповідача та третіх осіб про відсутність у позивача ліцензії НКРЕКП на виробництво теплової енергії спростовується наявною в матеріалах справи ліцензією НКРЕКП № 198 від 01.06.2012 (переоформлено рішенням від 21.06.2016 № 1159).

З цих підстав колегія суддів також доводи відповідачів та третіх осіб про відсутність доказів правонаступництва позивачем Дарницької ТЕЦ-4, оскільки вказане не входить до предмету спору у даній справі, з огляду на наявну у позивача ліцензію НКРЕКП.

Доводи відповідача та третіх осіб, що у позивача відсутня ліцензія на транспортування теплової енергії, не має у володінні мереж для постачання теплової енергії та гарячої води по м. Києву, а тому останній не може вважатись постачальником теплової енергії колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового зводу споживача;

теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Тобто, згідно наведених вище норм законодавства теплогенеруюча/теплопостачальна організація має можливість здійснювати поставку теплової енергії безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, зокрема, тепловими мережами теплотранспортуючої організації і остання не має права відмовити у транспортуванні теплової енергії кінцевому споживачу.

Так, оператором зовнішніх інженерних мереж (ліцензіатом з транспортування теплової енергії) по зоні теплопостачання та надання комунальних послуг позивачем є КП «Київтеплоенерго».

А тому, КП «Київтеплоенерго» лише здійснює транспортування по власних інженерних мережах теплової енергії, яка постачається позивачем відповідачу, що не змінює у даному випадку особу, яка здійснює фактичне виробництво і постачання теплової енергії кінцевому споживачу - а саме ТОВ «Євро-Реконструкція».

А тому доводи стосовно неможливості поставки позивачем теплової енергії кінцевим споживачам за відсутності ліцензії на транспортування теплової енергії колегія суддів відхиляє.

Доводи відповідача та третіх осіб, що належним відповідачем у даній справі є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», і саме з ним у позивача наявні договірні відносини з поставки теплової енергії, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 1 Закону № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 1 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Приписами ст. 1 Закону «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Тобто, споживачами в розумінні вказаних приписів закону є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна та яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно приписів частини 1 статті 19 Закону № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону №2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Колегія суддів зазначає, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку 5 по вул. Краківській у м. Києві на підставі рішення Київради № 270/270 від 09.10.2014.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону № 1875 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

Статтею 1 Закону №2189-VIII управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно приписів ч. 4 ст. 16 Закону №2189-VIII обов'язок щодо забезпечення готовності до надання комунальних послуг внутрішньобудинкових систем, що знаходяться в житловому будинку (у тому числі багатоквартирному) і призначені для надання комунальних послуг, покладається на власника такого будинку (співвласників багатоквартирного будинку), якщо цей обов'язок не покладено ним (ними) на управителя чи іншу особу відповідно до закону або договору.

З цих законодавчих підстав, 01.06.2015 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як балансоутримувачем, та позивачем, як виконавцем послуг, укладено договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності.

Відповідно до п. 1 даного договору балансоутримувач зобов'язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться в його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» кінцевий споживач комунальної послуги - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

А тому доводи відповідача та третіх осіб, що саме Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» позивачем здійснюється поставка теплової енергії колегія суддів відхиляє, оскільки таке підприємство не споживає теплову енергію, а лише через внтурнішньобудинкові мережі передає її до кінцевих споживачів, зокрема, і до об'єкту відповідача.

З цих підстав, колегія суддів не вбачає за необхідне досліджувати умови виконання укладеного між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та позивачем договору № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки вказане не входить до предмету доказування у даній справі стосовно надання комунальної послуги з постачання теплової енергії.

Як вже було зазначено вище, 28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 420291/2юр від 28.03.2017 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з протоколом розбіжностей.

Тобто, підписавши вказаний договір, відповідач підтвердив, що саме він отримує послугу із постачання теплової енергії до нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та є кінцевим споживачем такої послуги.

Колегія суддів також враховує, що в пункті 2 договору сторонами чітко передбачено, що відповідач визнав своє право власності на одну другу частки нежитлового приміщення, та підтвердив використання 100 % його площі.

А тому, оскільки саме з відповідачем був укладений договір № 420291/2юр від 28.03.2017 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно норм законодавства та умов договору саме він зобов'язаний нести зобов'язання з оплати спожитих комунальних послуг.

Висновки суду першої інстанції, що оскільки власники нерухомого майна передали частину нежитлового приміщення (120,00 кв м) в користування фізичній особі Мартинюку З.Д., а тому останній зобов'язаний оплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як орендодавцями та ОСОБА_9 як орендарем був укладений 01.10.2014, тоді як договір між позивачем та відповідачем був укладений 28.03.2017.

Більше того, колегія суддів враховує пояснення відповідачів та третіх осіб, викладених в апеляційних скаргах, що саме ОСОБА_3 в якості фізичної особи - підприємця використовує нежитлове приміщення № 75 по АДРЕСА_1 , та є споживачем комунальних послуг.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що власниками майна є фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 (пункти 5.16-5.18 постанови) виклала висновки, відповідно до яких фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.

При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Згідно ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Тобто, фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різнобічним учасником, оскільки принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. Крім того, згідно з вимогами ст. 325 ЦК України саме фізична особа виступає суб'єктом права власності, а не фізична особа-підприємець.

Таким чином, з моменту державної реєстрації фізична особа набуває лише нової ознаки підприємця, однак не втрачає і не змінює свого статусу у приватних відносинах.

Тобто, майно - нежитлове приміщення № 75 по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, використовується ним для здійснення власної підприємницької діяльності у формі фізичної особи - підприємця, у зв'язку з чим таке використання не може вважатись неналежним або безпідставним, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції, що власниками нежитлового приміщення є дві фізичні особи ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (50/50), тоді як договором не було встановлено наявність правових підстав для користування всім нерухомим майном, зокрема і іншого співвласника ОСОБА_11 , колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як вбачається із поданих апеляційних скарг відповідача та третьої особи 2, останні визнають, що саме ОСОБА_3 в якості фізичної особи - підприємця використовує нежитлове приміщення № 75 по вул. Краківська, буд. 5, та є споживачем комунальних послуг.

На підтвердження цього в матеріалах справи міститься договір № 420291/2юр від 28.03.2017, який був підписаний відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц та від 17.05.2023 у справі № 636/3459/19.

А тому, оскільки саме із відповідачем, як співвласником нежитлового приміщення № 75 по вул. Краківська, буд. 5, був укладений договір № 420291/2юр від 28.03.2017, відповідно до якого останній взяв зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії, а тому саме відповідач з моменту його укладення є відповідальною стороною стосовно оплати відповідної комунальної послуги щодо даного майна, який в подальшому має право на зворотної вимоги до іншого співвласника такого майна.

Статтею 7 Закону №2189-VIII визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.2).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як в редакції Закону № 1875-IV, так і відповідно до Закону № 2189-VIII в чинній редакції) комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч.4 ст.21 Закону "Про житлово-комунальні послуги"). Аналогічні положення містяться у п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630).

Згідно з п.36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил №630).

Відповідач не надав доказів відключення від теплопостачання будинку нежитлового приміщення, а тому він зобов'язаний відшкодувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» виконавець комунальної послуги має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку та зняття показань їх засобів вимірювальної техніки.

Виконавець комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, визначених за допомогою вузла комерційного обліку, між споживачами, має право доступу до приміщень, в яких встановлено вузли розподільного обліку та/або прилади - розподілювачі теплової енергії, за показаннями яких здійснюється такий розподіл.

Згідно ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

У такому разі виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення представника споживачів (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку) з показаннями вузла комерційного обліку через інтерфейс такого вузла обліку та всіх споживачів через електронну систему обліку розрахунків споживачів.

Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

А тому доводи відповідача та третіх осіб, що позивач не має відношення до приладу комерційного обліку, оскільки останній не знаходиться на його балансі, та не має права знімати показання вузлів обліку колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки суперечать приписам ст.ст. 7, 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Так, факт постачання теплової енергії відповідачу у період з жовтня 2017 року по березень 2023 року та споживання відповідачем теплової енергії в Гкал, підтверджені, зокрема, актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи опалювального сезону, нарядами на включення та відключення опалення, показами засобів обліку теплової енергії.

Питання прийняття вказаних документів як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі №910/17662/19, від 14.07.2023 у справі № 910/21848/21.

Стосовно доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи актів про готовність вузла комерційного обліку до роботи опалювального сезону 2019-2020 та 2022-2023 років колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться наряди на включення та відключення опалення у вказані періоди, що підтверджують факт початку та кінця опалювального сезону в будинку 5 по вул. Краківська, м. Київ та відомості стосовно показів вузлів обліку у вказані періоди.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував надані позивачем докази та не довів їх неналежність у розумінні ст. 76-79 ГПК України.

Зокрема, відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що відомості вузла комерційного (будинкового) обліку, надані позивачем, містять невірні показники щодо споживання теплової енергії в будинку.

Доводи відповідача та третіх осіб стосовно неналежної якості наданих послуг, зокрема, поставки теплової енергії неналежної якості та заниженого нормативу температури у нежитловому приміщенні, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Згідно ст. 20 Закону № 1875-IV споживач має право, зокрема, на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIIІ споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов'язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 27 Закону № 2189-VІІІ у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт - претензія складається виконавцем комунальної послуги та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт - претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті - претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 (далі - Постанова) затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, яка діяла у період спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Водночас, приписи п. 5 Порядку передбачають, що перерахунок за надання послуг з централізованого опалення у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній здійснюється лише у разі відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.

Вказане відповідає п. 11. Порядку здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, які в подальшому були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 06.02.2024, відповідно до якого перерахунок не здійснюється у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі споживачам, яким плата за такі послуги нараховується за показаннями вузлів комерційного обліку теплової енергії/води або показаннями вузлів розподільного обліку води (до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку води у будівлі).

Тобто, відповідно до вимог нормативно-правових актів перерахунок обсягів наданих послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення у разі їх надання не у повному обсязі, зниження якості тощо здійснюється виключно за умови відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.

Оскільки, як вже було встановлено вище, у будинку за адресою вул. Краківська, буд. 5 встановлений вузол комерційного (будинкового) обліку, а тому згідно п. 5 Порядку перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення не здійснюється.

Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145 затверджено Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Згідно п. 4 даного Порядку для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв'язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, або через Єдину платформу (за наявності електронного кабінету) з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження як обставин надання позивачем у спірному періоді послуг з постачання теплової енергії неналежної якості, зокрема складених актів-претензій, які могли б підтвердити, що температурні показники у квартирах мешканців будинку чи у нежитловому приміщенні відповідача в опалювальні періоди не відповідали нормі, так і доказів звернення до останнього із вимогами, претензіями, тощо, які передбачені ч.ч. 1, 5-7 ст. 27 Закону № 2189-VІІІ та Порядку і відмови виконавця комунальної послуги здійснити їх перерахунок згідно Закону.

А тому доводи відповідача та третіх осіб стосовно надання позивачем послуг неналежної якості колегія суддів вважає необґрунтованими і недоведеними.

З цих підстав також підлягає відхиленню посилання відповідача та третіх осіб на приписи п. 12, 19 договору в редакції протоколу розбіжностей стосовно необхідності дотримання нормативів температури в нежитловому приміщенні в холодний період.

Доводи відповідача та третіх осіб, що згідно пп. 9 п. 9 договору в редакції протоколу розбіжностей в нежитловому приміщенні опалювальна площа складає лише 112,40 кв.м. колегія суддів відхиляє, оскільки у пункті 3 договору чітко визначено опалювальну площу нежитлового приміщення, в яке надаються послуги - а саме 138,60 кв.м.

Посилання відповідача та третіх осіб про те, що судом не було враховано справу № 755/12608/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно коштів у розмірі 68 810,51 грн колегія суддів відхиляє, оскільки відповідна справа стосується стягнення заборгованості з централізованого опалення у приміщені № 75, по АДРЕСА_1 за період з листопада 2014 по квітень 2017 року, тоді як предметом стягнення в межах даної справи є період з жовтня 2017 по березень 2023 року.

Колегією суддів враховано, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 755/12608/23 позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за квітень 2017 року в сумі 2050,14 грн, 3% річних в сумі 363,97 грн, інфляційну складову в сумі 1 724,58 грн, а всього 4 138,69 грн.

Водночас, як вбачається із інформації з ЄДР судових рішень дане рішення не набрало законної сили у зв'язку із його оскарженням в апеляційному порядку.

А тому, посилання скаржників на правовідносини з постачання теплової енергії, які виникли у період з 2014 по вересень 2017 та, зокрема, є предметом спору у справі № 755/12608/23, колегією суддів визнаються необґрунтованими та не підлягають дослідженню у межах даної справи.

Більше того, колегія суддів враховує, що в межах справи № 755/12608/23 позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, зокрема, споживанням теплової енергії споживачами за відсутності укладеного договору.

Водночас, у межах даної справи в матеріалах справи наявний укладений між позивачем та відповідачем договір № 420291/2юр від 28.03.2017 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

З цих підстав також є необґрунтованим посилання скаржників на справу № 910/7815/17, оскільки у її межах досліджувались правовідносини з надання послуг централізованого опалення у приміщені № 75, по вул. Краківській, 5 за період з листопада 2014 по квітень 2017 року за відсутності укладеного між учасниками спору договору, який не входить до предмету спору у даній справі.

У пункті 9 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Посилання відповідача та третіх осіб на те, що згідно п.п. 14 п. договору в редакції протоколу розбіжностей виконавець зобов'язаний звільнити споживача від сплати за теплопостачання та надходження теплової енергії у приміщення на 100 % у зв'язку із обставинами непереборної сили, зокрема, запровадженням на території України карантину та військового стану, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідачем не доведено, як обставини введення карантину та воєнного стану на території України вплинули на можливість використання наданої послуги з постачання теплової енергії та відсутність обов'язку з її оплати.

Більше того, обставини непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від звільнення від виконання самого зобов'язання.

Згідно приписів ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

Як вже було зазначено вище, відповідач не надав доказів відключення від теплопостачання будинку нежитлового приміщення, а тому згідно законодавства він зобов'язаний відшкодувати вартість спожитої теплової енергії.

У даному випадку колегія суддів враховує приписи ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону №2189-VIII, які передбачають, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198) визначено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Також, відповідно до п. 35 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць.

Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Пунктами 36, 37, 38 Правил № 830 передбачено, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Тобто, згідно вказаних вище приписів законодавства споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Згідно п. 17 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Тобто, зобов'язання зі сплати послуг постачання теплової енергії мало бути виконано відповідачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

А тому, оскільки відповідач не виконав свій обов'язок з оплати отриманих послуг, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 136 301,42 грн за надані в період жовтня 2017 по березень 2023 послуги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем, у зв'язку із простроченням оплати наданих послуг, були нараховані 50 281,01 грн. інфляційних втрат та 10 042,57 грн. 3 % річних.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних за загальний період нарахування з 01.12.2017 по 05.05.2023, погоджується із здійсненим розрахунком позивача та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 281,01 грн. інфляційних втрат та 10 042,57 грн. 3 % річних.

Стосовно доводів відповідача та третіх осіб про пропуск позовної давності із заявленими вимогами колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення неоплачені послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 по березень 2023 та здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 05.05.2023, тоді як позивач звернувся з позовом 22.05.2023, що вбачається із поштової відмітки.

Тобто, на момент подачі позову спливав трьохрічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з жовтня 2017 по квітень 2020 та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 21.05.2020.

Водночас, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19).

Встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантин тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з наданих послуг з жовтня 2017 по квітень 2020 та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2017 по 21.05.2020 в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Оскільки на момент подачі позову строк позовної давності був продовжений згідно приписів п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому борг відповідача у період з жовтня 2017 року по 1 квітня 2023 року та відповідні інфляційні втрати та 3 % річні нараховані позивачем в межах строку позовної давності.

При цьому, відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості на надані послуги, 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі позивачем не пропущено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи та вимоги апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть слугувати підставою для скасування та зміни рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23.

Водночас, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" визнається колегією суддів обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23 - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційних скарг позивача та відповідача покладається на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Крім того, колегією суддів враховується, що ухвалою суду від 17.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/8132/23 в сумі 4 424,07 грн до закінчення її розгляду в апеляційному порядку.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, відстрочена ухвалою від 17.12.2024 сума судового збору підлягає стягненню з останньої в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/8132/23 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 02094, місто Київ, вул. Гната Хоткевича, будинок 20) 136 301,42 грн основного боргу, 10 042,57 грн 3 % річних, 50 281,01 грн втрат від інфляції, 2 949,38 грн судового збору за подачу позову та 4 424,07 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) в дохід Державного бюджету України 4 424,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги, сплату якого було відстрочено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/8132/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 05.06.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко

Попередній документ

127897001

Наступний документ

127897003

Інформація про рішення:

№ рішення:	127897002
№ справи:	910/8132/23
Дата рішення:	29.05.2025
Дата публікації:	06.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (21.03.2025)
Дата надходження:	20.02.2025
Предмет позову:	зустрічна позовна заява по справі №910/8132/23

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

21.09.2023 16:00	Господарський суд міста Києва
11.10.2023 16:00	Господарський суд міста Києва
09.11.2023 14:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2023 16:30	Господарський суд міста Києва
24.01.2024 16:30	Господарський суд міста Києва
07.02.2024 14:15	Господарський суд міста Києва
27.06.2024 11:40	Північний апеляційний господарський суд
25.07.2024 10:40	Північний апеляційний господарський суд
12.09.2024 10:40	Північний апеляційний господарський суд
28.01.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
28.01.2025 15:30	Північний апеляційний господарський суд
24.02.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
20.03.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
15.04.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
15.05.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
29.05.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд