вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№ 910/8717/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Бубенок В.Г.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 (повний текст якого складено 12.11.2024)
у справі №910/8717/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва"
до Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація;
2) Київська міська рада;
про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" (далі-відповідач) про розірвання договору та звільнення приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для подальшого користування відповідачем спірним приміщенням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позов задоволено повністю.
Розірвано з моменту набрання рішенням законної сили укладений Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району міста Києва та Виробничим ремонтно-будівельним об'єднанням молодіжних житлових комплексів "Будінтер" договір безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 01.06.1999.
Зобов'язано Виробниче ремонтно-будівельне об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, 18А; ідентифікаційний код 16477595) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 503 квадратних метри в будинку 24 по вулиці Академика Туполева у місті Києві.
Стягнуто з Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що комісією позивача 20.09.2023 складено акт про обстеження приміщень площею 503,00 квадратних метрів по вулиці Туполева 24 та встановлено, у тому числі, використання приміщень іншими ніж відповідач особами на підставі укладених з відповідачем договорів про спільну діяльність.
Судом першої інстанції встановлено факт наявності у позивача права дострокового розірвання договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 01.06.1999.
Додержання позивачем встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку розірвання господарських договорів підтверджено копіями листа №64 від 21.09.2023, фіскальним чеком та описом вкладення Укрпошти.
Враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем вимог частини третьої статті 188 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Виробниче ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/8717/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції та він був позбавлений можливості надати свої заперечення на позовні вимоги позивача та докази на їх підтвердження. Зазначає, що місцезнаходження відповідача є: 04124, м.Київ, вул.Північна, 2-Г, проте ухвала про відкриття провадження на інша кореспонденція надсилалась відповідачу на адресу: 01001, м.Київ, вул.Михайлівська, 18 А.
Також скаржник звертає увагу, що між відповідачем та Комунальним підприємством «Керуюча компанія», правонаступником якого є позивач, 02.07.2018 було укладено додаткову угоду до договору безоплатного користування нежитлових приміщень в буд. 24 по вул. Туполєва від 01.06.1999, відповідно до якої сторони узгодили доповнити договір підпунктом 14.1 наступного змісту: «наймач (відповідач) має право передавати нежитлове приміщення або його частину в користування (оренду, найм тощо) третім особам, без додаткового погодження з наймодавцем. Умови таких договорів визначаються наймачем самостійно без погодження з наймодавцем».
Крім того, апелянт посилаючись на розпорядження КМДА від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», яким управління майном, до якого належить спірне приміщення і забезпечення захисту майнових і немайнових прав територіальної громади м.Києва здійснюється Шевченківською районною в м.Києві державною адміністрацією, наголошує на тому, що позивач наділений лише обов'язками по обслуговуванню спірних приміщень та контролем за їх використанням, тому повноваження Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" закінчуються складанням відповідного акту, який позивач надав до суду.
Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" у своєму відзиві просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 залишити без змін.
Також позивач зазначає, що відповідно до розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва від 28.05.99 № 398 «Про передачу в безоплатне користування нежитлових приміщень ВРБО «Будінтер» державною адміністрацію було доручено укласти договори безоплатного користування нежитловими приміщеннями саме Комунальному підприємству житлового господарства району. Так, на виконання вищевказаного розпорядження між Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району та Виробничим ремонтно- будівельним об'єднанням молодіжних житлових комплексів «Будінтер» було укладено договір безоплатного користування нежитловим приміщенням від 01.06.1999, площею 503,0 кв.м в будинку № 24 на вулиці Туполева.
Надалі, розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція» (із змінами і доповненнями відповідно до розпорядження ШРДА від 30.12.2016 № 801) діючі договори оренди та договори безоплатного користування (позики) передано до Комунального підприємства «Керуюча дирекція» на підставі якого 14.02.2011 між сторонами була укладено додаткова угода № 1 до вищевказаного договору про зміну назву наймодавця.
На виконання рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270, між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та Виробничим ремонтно-будівельним об'єднанням молодіжних житлових комплексів «Будінтер» була укладена додаткова угода № 2 від 02.02.2015 до вищевказаного договору про зміну назву наймодавця.
Таким чином позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно було встановлено уповноваженою особою щодо управлінням майном переданим за договором безоплатного користування нежитловим приміщенням від 01.06.1999 - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Позивач також зазначає, що у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» додаткова угода від 02.07.2018 до договору від 01.06.1999, надана відповідачем, відсутня. Крім того вказує, що вказана додаткова угода укладена у 2018 році, при цьому в реквізитах зазначені дані КП «Керуючої дирекції» та підпис директора, який не відповідає його оригінальному підпису. Разом з цим, відбиток печатки також не відповідає розміру і оригінальному вигляду печатки підприємства.
Крім того, позивач зауважує, що договори № 1, № 2, № 3, № 4 від 01.09.2023 про спільну діяльність, які були надані відповідачем, мають виключно формальний характер. На його думку, вищевказані договори про спільну діяльність фактично приховують договір суборенди нежитлового приміщення. Такі дії відповідача призводить до недоотримання коштів до міського бюджету, втрат підприємства - балансоутримувача, пов'язаних з утримуванням будинку та своїми діями перешкоджає використанню всього комплексу правомочностей власника, щодо володіння, користування, розпорядження нерухомим майном.
Позивач також наголошує, що станом на день подачі позовної заяви і до сьогодні спірний об'єкт нерухомого майна є не застрахованим, відповідач в порушення вимог законодавства та умов договору від 01.06.1999 не надав копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску.
Узагальнені доводи третіх осіб відзиву на апеляційну скаргу
Представник Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та представник Київської міської ради своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 справу № 910/8717/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8717/24.
06.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8717/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 поновлено Виробничому ремонтно-будівельному об'єднанню молодіжних житлових комплексів "Будінтер" процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/8717/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та призначено її розгляд на 28.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 на 26.05.2025.
Колегія суддів у судовому засіданні 26.05.2025 зазначила, що викладені відповідачем обставини неповідомлення його належним чином про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати свої заперечення на позовні вимоги та докази на їх підтвердження, є поважними та протокольною ухвалою постановила поновити відповідачу строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи додаткову угоду від 02.07.2018 до договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями у будинку 24 по вулиці Туполєва від 01.06.1999, оскільки дана додаткова угода має значення для правильного вирішення спору по суті, а тому повинна бути врахована судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови.
Явка сторін у судове засідання
Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 26.05.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронного документу до електронних кабінетів зазначених учасників справи, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третіх осіб.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2025 наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі № 910/8717/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.06.1999 між Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району міста Києва (наймодавець, правонаступник у даних правовідносинах - позивач у справі) та Виробничим ремонтно-будівельним об'єднанням молодіжних житлових комплексів «Будінтер» (наймач) укладено договір безоплатного користування нежитловим приміщенням в будинку 24 по вулиці Туполева (далі-договір).
Відповідно до п.1 договору Виробничому ремонтно-будівельному об'єднанню молодіжних житлових комплексів «Будінтер» передано у безоплатне користування приміщення територіальної громади по вулиці Туполева 24 загальною площею 503 квадратних метрів.
Пунктом 3 договору встановлено термін дії договору з 01.06.1999 до 28.05.2048.
На виконання вищевказаного договору Виробничому ремонтно-будівельному об'єднанню молодіжних житлових комплексів «Будінтер» було видано ордер №379 від 01.06.1999.
Комісією позивача 20.09.2023 складено акт про обстеження приміщень площею 503,00 квадратних метрів по вулиці Туполева 24 та встановлено, у тому числі, використання приміщень іншими ніж відповідач особами на підставі укладених з відповідачем договорів про спільну діяльність. У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про розірвання договору безоплатного користування нежитловим приміщенням та звільнення орендованого приміщення.
Судом першої інстанції встановлено факт наявності у позивача права дострокового розірвання договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 01.06.1999 .
Також судом першої інстанції зазначено, що наведені позивачем обставини використання приміщень іншими особами відповідачем у межах даного судового розгляду не спростовані.
Таким чином суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.1999 між Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району міста Києва (наймодавець, правонаступник у даних правовідносинах - позивач у справі) та Виробничим ремонтно-будівельним об'єднанням молодіжних житлових комплексів «Будінтер» (наймач) укладено договір безоплатного користування нежитловим приміщенням в будинку 24 по вулиці Туполева, відповідно до п.1 якого відповідачу передано у безоплатне користування приміщення територіальної громади по вулиці Туполева 24, загальною площею 503 квадратних метрів на термін до 28.05.2048.
Позивач, посилаючись на акт про обстеження приміщень площею 503,00 квадратних метри по вулиці Туполева 24, складений його комісією 20.09.2023, яким встановлено, у тому числі, використання приміщень іншими ніж відповідач особами на підставі укладених з відповідачем договорів про спільну діяльність, просив з цих підстав розірвати договір безоплатного користування нежитловим приміщенням та звільнити орендоване приміщення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 834 Цивільного кодексу України, позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо річ самочинно передана у користування іншій особі.
Ознаки самочинної передачі будуть мати місце у випадку, по-перше, якщо особа передала річ (при цьому, як правило, має місце активна складова виражена у відповідних діях), а, по-друге, зазначене не узгоджувалось з волею іншого управненого суб'єкта (постанова КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 910/18749/20).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, між відповідачем та Комунальним підприємством «Керуюча компанія», правонаступником якого є позивач, 02.07.2018 було укладену додакову угоду до договору безоплатного користування нежитлових приміщень в буд. 24 по вул. Туполева від 01.06.1999р., відповідно до якої сторони узгодили доповнити договір підпунктом 14.1 наступного змісту: «наймач (відповідач) має право передавати нежитлове приміщення або його частину в користування (оренду, найм тощо) третім особам, без додаткового погодження з наймодавцем. Умови таких договорів визначаються наймачем самостійно без погодження з наймодавцем.
Тобто, враховуючи вищезазначену додаткову угоду, передача приміщення в користування третій особі, не є самочинною передачею спірного приміщення в користування третій особі та порушенням договору безоплатного користування нежитловим приміщенням в буд. 24 по вул. Туполева у м. Києві.
Відповідно до ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законоу. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін. Тобто, спільна діяльність - це діяльність, яка спільно контролюється обома сторонами.
Тому, висновок суду першої інстанції про те, що річ самочинно передана у користування іншій особі є хибним, адже майно використовується особисто відповідачем в господарській діяльності, яка ведеться спільно з іншими особами.
Колегія суддів не приймає тверження позивача, що у наданій відповідачем додатковій угоді від 02.07.2018 до договору від 01.06.1999 в реквізитах зазначені дані КП «Керуючої дирекції» та підпис директора і відбиток печатки, не відповідають оригінальному підпису та оригінальному вигляду печатки підприємства з огляду на таке.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем, ні третіми особами на стороні позивача не заявлялось клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 161/3965/16-ц зазначено, що у разі незаперечення автентичності підпису належними процесуальними засобами, такий документ визнається дійсним доказом.
Крім того, сам по собі факт заперечення справжності підпису та відбитку печатки без надання будь-яких доказів або ініціювання відповідних процесуальних дій, колегією суддів не сприймається як належне спростування достовірності документа.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає додаткову угоду від 02.07.2018 до договору від 01.06.1999 належним доказом у даній справі.
Стосовно доводів відповідача, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції та він був позбавлений можливості надати свої заперечення на позовні вимоги позивача та докази на їх підтвердження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч.3, ч.7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до положень ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб).
Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.04.2024 місцезнаходження відповідача: 04124, м. Київ, вул. Північна, 2-Г.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 59, 69), ухвала про відкриття провадження та інша кореспонденція надсилалась на адресу: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 18А.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи та він позбавлений можливості надати свої заперечення на позовні вимоги та докази на їх підтвердження.
За змістом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/18749/20).
Подібна правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постанові КГС ВС від 31.01.2023 у справі № 910/18749/20.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання договору, передбачених ст.ст.651, 653 ЦК України.
Надана відповідачем додаткова угода, визнана колегією суддів допустимим доказом у даній справі, поданим з об'єктивно поважних причин на стадії апеляційного провадження. Сторони були ознайомлені з даним доказом, надали свої пояснення, що забезпечує дотримання принципів змагальності та рівності учасників процесу.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження істотного порушення умов договору чи інших обставин, які б об'єктивно унеможливлювали його виконання.
Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору та звільнення приміщення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджував, що пунктами 4, 13 договору безоплатного користування нежитловим приміщенням в буд. 24 по вул. Туполева встановлені обов'язки наймача (відповідача), відповідно до яких наймач зобов'язаний, зокрема, застрахувати майно відповідно до чинного законодавства України. Проте питання страхування майна не було підставою позову, тому відповідно до ст. 269 ГПК України, дана обставина не розглядалася як судом першої інстанції та відхиляється колегією суддів.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем у межах даного судового розгляду не спростовані викладені позивачем обставини використання приміщень іншими особами є передчасним та зробленим без належного врахування обставин справи та оцінки належних доказів, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частинами 1, 3 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Тому важливим при здійснені оцінки правомірності заявлених позивачем вимог є урахування обставин, які стали відомими під час апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Також відповідно до п.3 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме неповідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце засідання суду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/8717/24 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/8717/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/8717/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська 1; ідентифікаційний код 34966254) на користь Виробничого ремонтно-будівельного об'єднання молодіжних житлових комплексів "Будінтер" (04214, місто Київ, вулиця Північна, 2Г; ідентифікаційний код 16477595) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп.
4. Матеріали справи №910/8717/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 04.06.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім