вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 910/15928/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025
у справі № 910/15928/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Сенченка Юрія Володимировича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення коштів,
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Сенченко Юрій Володимирович (далі - позивач; ФОП Сенченко Ю.В.) з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі - відповідач; ДП «Ліси України») в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (скорочено - філія «Макарівське лісове господарство») про стягнення заборгованості - 172 098,59 грн за договором № 03/08-2022/37 від 03.08.2022, 3% річних - 10 167,42 грн, інфляційних втрат - 24 889,25 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним на виконання договору виконано роботи та підписано з відповідачем акти на загальну суму 251 806,56 грн, які відповідачем оплачено лише частково - 79 707,97 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість.
Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для нарахування, на підставі статті 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ФОП Сенченка Ю.В. основний борг - 172 098 грн 59 коп, 3% річних - 10 130 грн 42 коп, інфляційні втрати - 24 889 грн 25 коп., судовий збір - 3 106 грн 77 коп. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що зобов'язання відповідача з оплати 172 098,59 грн є таким, що настало, а тому вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими. Також, за висновками суду першої інстанції, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання в частині оплати виконаних за договором робіт, що свідчить про правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких, за розрахунками суду, становить: 10 130,42 грн - 3% річних та 24 889,25 грн - інфляційних втрат.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15928/24 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ФОП Санченко Ю.В. до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості в розмірі 172 098,59 грн за договором № 03/08-2022/37 від 03.08.2022, нарахованих 3% річних - 10 167,42 грн, інфляційних втрат - 24 889,25 грн відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, всупереч вимог матеріального закону, без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Апелянт зазначає, що відповідно до договору проектно-вишукувальні роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою виконані не були. Згідно здійснених робіт ФОП Сенченко Ю.В. неможливо було отримати технічну документацію із землеустрою, оскільки було встановлено перетин з ділянкою 3222782600:05:028:0094, площа співпадає на 1.0072, перетин з ділянкою 3222782600:05:028:0093 площа співпадає на 0.3298, перетин ділянок з ділянкою 3222782600:05:028:0092 площа співпадає на 0.1587. Вказані недоліки усунені ФОП Сенченко не були, а також вони не усунуті й на момент подачі позовної заяви. Повторно з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру не звертались, ФОП Сенченко Ю.В. не усунув наявний перетин земельних ділянок, технічна документація не виготовлена. Таким чином, як вважає скаржник, ФОП Сенченко Ю.В. не виконав умови договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022.
Відповідач також вказує, що стягнення штрафних санкцій є похідними від позовних вимог, а оскільки договірні зобов'язання ФОП Сенченком Ю.В. не виконані, штрафні санкції стягненню не підлягають.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/15928/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15928/24. Справу № 910/15928/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 26.03.2025 до електронних кабінетів останніх.
06.04.2025 на адресу апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ФОП Сенченко Ю.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свої твердження ФОП Сенченко Ю.В. обґрунтовує тим, що відповідач відповідним викладом обставин перекручує дійсні обставини, які мали місце 31.03.2023 при виконанні робіт відповідачем. Земельна ділянка, яка формувалась, перетиналась із іншими земельними ділянками, про що було повідомлено відповідача, та у зв'язку із чим сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022. У преамбулі до угоди зазначено, що у зв'язку із неможливістю виконання п. 7 «Внесення відомостей про земельну ділянку в ДЗК у форматі XML та отримання витягів з ДЗК», розрахунку вартості (додаток 2 до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022) в повному обсязі в зв'язку із відмовою у реєстрації в ДЗК земельної ділянки 23,9241 га - між сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт та до п. 2.1. договору та визначено вартість робіт у розмірі 251 806,56 грн. Про ці обставини було повідомлено позивачем у позовній заяві та надані письмові докази укладення сторонами додаткової угоди до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022. Також відповідачем підписані акти виконаних робіт № 1 від 01.12.2022 до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022 на суму 217 868,44 грн, № 2 від 16.12.2022 до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.202 на суму 26 569,32 грн, № 3 від 31.03.2023 до договору № 03/08-2022/37 від 03.08.2022 на суму 7 368,80 грн (екземпляри акта виконаних робіт відповідачем позивачу не повернуті), а також підписано акт звіряння взаєморозрахунків, що свідчить про прийняття робіт без зауважень. Вказаним обставинам суд першої інстанції надав правову оцінку в оскаржуваному рішенні. Так, на думку позивача, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження, суперечать фактичним обставинам справи та наданим позивачем доказам.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
10.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 20.03.2024, надійшли матеріали справи № 910/15928/24.
Так, колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначене, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 03.08.2022 між ФОП Сенченко Ю.В. (Підрядник) та ДП «Ліси України» в особі "Макарівське лісове господарство" (Замовник) укладено договір № 03/08-2022/37, відповідно до пункту 1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства проектно-вишукувальні роботи з виготовлення 10 технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 770,1253 га, що перебувають у постійному користуванні Макарівської селищної ради Бучанського району.
Вартість робіт становить 265 693,22 грн без ПДВ згідно пункту 2.1 Договору.
Остаточний розрахунок здійснюється у 5-ти денний термін після підписання сторонами Акта приймання - передачі виконаних робіт (пункт 2.4 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору приймання виконаних робіт за цим Договором оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами за Договором підписано наступні акти виконаних робіт на загальну суму 251 806,56 грн: № 1 від 01.12.2022 на суму 217 868,44 грн (без ПДВ); № 2 від 16.12.2022 на суму 26 569,32 грн (без ПДВ).
Позивач у позові зазначав, що екземпляр підписаного акта № 3 від 31.03.2023 на суму 7 368,80 грн відповідачем не повернуто. Позивач підкреслював, що згідно платіжних інструкцій № 1892 від 02.12.2022, № 1830 від 16.11.2022, № 1757 від 14.11.2022 відповідачем сплачено позивачу за Договором 79 707,97 грн, а сума в розмірі 172 096,59 грн залишається не сплаченою станом на дату (24.12.2024) подання позову.
Позивач звертався до відповідача з листом від 04.08.2023 № 04-08/1 про необхідність погашення боргу, зокрема за Договором.
Листом від 11.08.2023 № 11-07/466-23 відповідачем визнано заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 172 098,59 грн.
Також позивач акцентував, що оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, наявні правові підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат згідно наданого позивачем розрахунку.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що стороною не заперечується факт надання позивачем послуг за Договором на суму 251 806,56 грн.
Так само відповідачем не заперечуються обставини неповернення позивачу підписаного акта № 3 від 31.03.2023 на суму 7 368,80 грн.
Натомість, заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем виконано роботи не у повному обсязі та неналежної якості.
Крім того, між сторонами підписано акт звірки за Договором, в якому відповідачем визнано існування боргу в розмірі 172 098,52 грн.
Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» № 228/2021 від 07.06.2021 розпочате реформування лісової галузі.
Так, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства «Макарівське лісове господарство», а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» від 28.10.2022 року № 937, наказу Державного агентства лісових ресурсів «Про затвердження передавального Акту державного підприємства «Макарівське лісове господарство» України від 09.01.2023 № 65, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Макарівське лісове господарство».
З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судова колегія зазначає, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як вже зазначалось, сторонами без зауважень та претензій підписано акти виконаних робіт № 1 від 01.12.2022 на суму 217 686,44 грн (без ПДВ) та № 2 від 16.12.2022 на суму 26 569,32 грн (без ПДВ), що свідчить про належне виконання позивачем робіт, прийняття таких робіт відповідачем та виникнення у останнього зобов'язання з їх оплати згідно пункту 2.4 Договору.
Згідно платіжних інструкцій № 1892 від 02.12.2022, № 1830 від 16.11.2022, № 1757 від 14.11.2022 відповідачем сплачено позивачу за Договором 79 707,97 грн.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до частин 1-3 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
З матеріалів справи вбачається, що до моменту звернення позивача до господарського суду з позовом у відповідача не виникало претензій щодо якості виконаної роботи (оскільки докази зворотного відсутні), а вказані вище акти підписано сторонами без зауважень та претензій.
Також матеріали справи не містять заперечень та вмотивованої відмови від підписання відповідачем акта № 3 від 31.03.2023 на суму 7 368,80 грн, що вказує про прийняття ним робіт за замовченням та без зауважень.
Про дане, як вважає судова колегія, обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.
При цьому листом від 11.08.2023 № 11-07/466-23 відповідачем підтверджено існуючу заборгованість за Договором в розмірі 172 098,59 грн.
Крім того, між сторонами підписано акт звірки за Договором, заборгованість за яким станом на 09.08.2023 складає 172 098,52 грн.
За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що зобов'язання відповідача з оплати суми 172 098,59 грн є таким, що настало, а тому вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про невиконання ФОП Сенченко Ю.В. умов Договору.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, нарахованих за період з 07.12.2022 по 05.12.2024, що склав - 10 167,42 грн, а також нарахованих за період з грудня 2022 року по жовтень 2024 року інфляційних втрат, що дорівнює - 24 889,25 грн, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при їх обчисленні позивачем, останнім допущено арифметичну помилку.
Так, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідна частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених судом (з урахуванням меж заявлених позовних вимог), що за період з 07.12.2022 по 05.12.2024 становлять - 10 130,42 грн 3% річних, а також за період з грудня 2022 року по жовтень 2024 року складають - 24 889,25 грн інфляційних втрат.
Тим самим, судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, аргументи скаржника у вказаній частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, всупереч вимог матеріального закону, без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15928/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15928/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15928/24 ? залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
4. Справу № 910/15928/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков