справа № 619/10130/24
провадження № 2/619/392/25
іменем України
05 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області, в якій просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею площею 0,1708 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2234, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складалася із грошових внесків з відсотками на рахунках Ощадбанку, які зберігалися у ХОУ ОПЕРВ м. Харків на рахунку № НОМЕР_1 , та присадибної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.
Після смерті батька спадщину прийняла його дружина - мати позивача ОСОБА_2 , відповідно до вимог закону. У Дергачівській державній нотаріальній конторі Харківської області була відкрита спадкова справа № 1233/2008, за якою державним нотаріусом Задоріною Т.В. 14.10.2008 року їй було видано свідоцтва про право на спадщину за законом - на грошові внески з відсотками, зареєстровано в реєстрі за №1-4108.
Проте, Свідоцтво про право на спадщину за законом на присадибну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га не було видане.
Житловий будинок з надвірними будівлями що розрашований за адресою: АДРЕСА_1 батько передав позивачу у власність на підставі договору Дарування посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, Коробець О.М., від 04 грудня 2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 2592.
Вказує, що частина спадщини у виді земельної ділянки, на якій розташований будинок, що належить позивачу - залишилась неоформленою його матір'ю.
Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала батькові позивача ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів №22 від 23.02.1996 року «Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради», згідно-декрету Кабінетів Міністрів України від 26.12.1992 №15-92, яким було передано безоплатно у приватну власність цю присадибну ділянку площею 0,10 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка на час смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що після смерті батьків залишається проживати за вищевказаною адресою, сплачує усі комунальні платежі.
Спадщину після смерті матері позивач прийняв у встановлений законом 6-ти місячний строк, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, номер спадкової справи 135/2024.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз'яснено, що нотаріальна дія з видачі свідоцтва про право на спадщину не могла бути вчинена, адже до матеріалів спадкової справи №135/2024 була долучена довідка з Русько-Лозівського старостинського округу Харківського району Харківської області від 06.05.2024 року за №105/02-19, в якій зазначено, що немає інформації за якою адресою, з ким та в який період була зареєстрована померла, оскільки після пожежі у приміщенні старостату внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ, була знищена вся документація з оргтехнікою. Керуючись ст.ст. 46, 49, 50 ЗУ «Про нотаріат» та на підставі вищенаведеного, державний нотаріус постановив відмовити позивачу, оскільки неможливо встановити коло спадкоємців, які мають право на спадкування на підставі ст. 1241 ЦК України та прийняли спадщину після спадкодавця шляхом реєстрації за однією адресою на день відкриття спадщини на підставі п. 3 ст. 1268 ЦКУ та запобігання порушення прав вищезгаданих спадкоємців.
Також цією постановою позивачу було роз'яснено процедуру вирішення зазначеного питання у судовому порядку.
За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1708 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер : 6322082001:00:000:2234.
ТОВ «Проєктувальник» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку господарчих будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Згідно технічного паспорту виданого КП ТІ «Інвенрос» на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд обліковується зазначена земельна ділянка.
Позивач вказує, що його мати ОСОБА_2 за життя не встигла виконати вимоги законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також немала можливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв' язку зі смертю, вважає, що така земельна ділянка входить до складу спадкового майна, у зв'язку з чим він змушений звернутись до суду.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, а також витребувано від
- Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області (код ЄДРПОУ: 02894154; Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, вул. 1-го Травня, 63): належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- Харківського обласного державного нотаріального архіву (м. Харків, вул. Біблика, 18 п/інд. 61007) інформацію про те, хто із спадкоємців ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , звертався із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без участі представника Дергачівської міської ради. Вказала, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.
Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтва про смерть (а.с. 8).
Згідно архівної копії рішення виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів від 23.02.1996 року за № 22, виданої Сектором архівної роботи у м. Дергачі Архівного відділу Харківської районної державної адміністрації Харкіської області від 23.04.2024 за №06-34/45, земельна ділянка площею 0,10 га, що розташована за адресою: адресою: АДРЕСА_1 , була передана безкоштовно у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 10).
За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі земельна ділянка площею 0,1708 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер - 6322082001:00:000:2234. Під категорією земель вказано: землі житлової та громадської забудови. У цільовому призначенні - 02.01 Для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 11-16).
Відповідно договору-дарування від 04.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, Коробець О.М., від 04.12.2004 року, зареєстровано у реєстрі за № 2592 - ОСОБА_3 подарував житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності Дергачівським КПТІ «Інвенрос» заа №5825060 від 13.12.2004 (а.с. 17-18).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.2008, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області (спадкова справа № 1233/2008) ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до вимог закону - на грошові внески з відсотками, зареєстровано в реєстрі за №1-4108 (а.с. 20).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маслій А.О. від 27.05.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_2 через те, що така не могла бути вчинена, адже до матеріалів спадкової справи №135/2024 була долучена довідка з Русько-Лозівського старостинського округу Харківського району Харківської області від 06.05.2024 року за №105/02-19, в якій зазначено, що немає інформації за якою адресою, з ким та в який період була зареєстрована померла, оскільки після пожежі у приміщенні старостату внаслідок ракетного удару через військову агресію РФ, була знищена вся документація з оргтехнікою. Керуючись ст.ст. 46, 49, 50 ЗУ «Про нотаріат» та на підставі вищенаведеного, державний нотаріус постановив відмовити - ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки неможливо встановити коло спадкоємців, які мають право на спадкування на підставі ст. 1241 ЦК України та прийняли спадщину після спадкодавця шляхом реєстрації за однією адресою на день ві'дкрйття спадщини на підставі п. 3 ст. 1268 ЦКУ та запобігання порушення прав вищезгаданих спадкоємців.
При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області було роз'яснено позивачу, право звернутися до суду для вирішення цього питання (а.с. 19).
На запит суду Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області надала відповідь, з якої вбачається що нею була заведена спадкова справа №135/2024, за заявою ОСОБА_1 на підставі заповіту від 10.02.1998 року, віповідно до якого спадкодавиця ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 належний їй усе майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося (а.с. 48) Відповідно до Інформаційних довідок - ніякого майна за спадкодавицею ОСОБА_4 у відповідних державних реєстрах не обліковано (а.с. 44-60).
На запит суду Харківський обласний державний нотаріальний архів надав відповідь, з якої вбачається що 14.10.2008 року до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заяву було прийнято, зареєстровано у книзі обліку та реєстрації спадкових справ 14.10.2008 року за порядковим № 2950 та заведено спадкову справу № 1233/2008. Того ж дня, 14.10.2008 за реєстровим № 1-4108 державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що в цілому складалося з грошових внесків з усіма відсотками, компенсаціями та індексаціями у ХОУ ОПЕРВ м. Харкова на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 /1-36752. Свідоцтво видано дружині померлого ОСОБА_2 (а.с. 61-64).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку споруди).
Правові висновки щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
Отже, вказані норми права встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд.
Власник, визначаючи юридичну долю збудовних будівель та споруд, одночасно визначає долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд), на отримання якої у селах із земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більще 0,25 га (пункт «г» частини перщої статті 121 ЗК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інщих осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У правовому висновку щодо виключної правової проблеми у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 (провадження №14-47цс20), дійшла висновку про те, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Maharramov. Azerbaijan» (заява №5046/07) від 30.03.2017 р. зазначено, що заявник був «законним користувачем» відповідної землі, зважаючи на належне йому право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, із можливістю передачі землі у власність цій особі у майбутньому. Відповідно, заявник мав достатній майновий інтерес щодо земельної ділянки для того, щоб отримати право володіння.
Нерухомістю згідно зі ст. 181 ЦК є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відтак, основоположним для поняття нерухомості є зв'язок із земельною ділянкою, адже лише земельна ділянка є нерухомістю у класичному розумінні цього поняття. Тому має бути забезпечено відповідний правовий зв'язок між земельною ділянкою та розташованою на ній нерухомістю (будинком, будівлею, спорудою).
При переході права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходит право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі якиї необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленом порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності (пункт 10 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Із наведеного слідує, що ОСОБА_1 набувши право власності по договору дарування на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно набуває право власності на земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, загальною площею 0,1708 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2234, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд.
При цьому, суд звертає увагу, що інших спадкоємців, які б зверталися до нотаріуса із заявами щодо прийняття спаджини у вигляді цього житлового будинку, згідно спадкової справи, наданої державним нотаріусом, судом не встановлено.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши цільове призначення земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, площею 0,1708 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 6322082001:00:000:2234, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що ОСОБА_1 батько подарував житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці, суд дійшов висновку, враховуючи наявність заповіту, яким ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 належний їй усе майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку у порядку спадкування, оскільки на ній розташований житловий будинок, що вже належить позивачу, а земельна ділянка, площею 0,1708 га, призначена саме для його будівництва і обслуговування.
Набуття позивачем права власності на земельну ділянку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Доказів на спростування викладених позивачем обставин, щодо прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.
Враховуючи та аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
За клопотанням позивача, судові витрати суд відносить на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 181, 316, 321, 328, 377, 384, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297, 1298 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,1708 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2234 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеному.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 44673786, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5.
Суддя В. С. Овсянніков