Справа №567/405/25
Провадження №2/567/243/25
26 травня 2025 року м.Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Остроголова О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 43 668,60 грн., в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за: кредитним договором № 5787941 від 12.04.2024 р. в розмірі 22 068,60 грн., за кредитним договором № 30971-04/2024 від 18.04.2024 р. в розмірі 21 600 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № 5787941 від 12.04.2024р., укладеного в електронній формі з ТОВ "МІЛОАН", відповідачка отримала кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
В подальшому, 28.08.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 28082024/2 від 28.08.2024 р., відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 5787941 від 12.04.2024 р. в розмірі 22 068,60 грн., з яких : 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 168,60 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 4 900 грн. - сума заборгованості за неустойкою.
На виконання вищевказаного договору факторингу № 28082024/2 первісний кредитор ТОВ "МІЛОАН" зобов'язувалось повідомити відповідачку про відступлення на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, однак, не зважаючи на це, відповідачка не виконала зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ "МІЛОАН".
Також позивач зазначає, щовідповідно до кредитного договору № 30971-04/2024 від 18.04.2024р., укладеного в електронній формі з ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", відповідачка отримала кредит на умовах строковості, зворотності та платності.
В подальшому, 19.09.2024 р. між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 р., відповідно до якого ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" передало (відступило) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №30971-04/2024 в розмірі 21 600 грн., з яких : 5 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 200 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
На виконання вищевказаного договору факторингу №19092024 первісний кредитор ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" зобов'язувалось повідомити відповідачку про відступлення на користь позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, однак, не зважаючи на це, відповідачка не виконала зобов'язання з повернення кредитів та відсотків за користування ними ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ "АВАНС КРЕДИТ".
Зазначає, що первісні кредитори зобов'язання за вищевказаними договорами виконали у повному обсязі та надали відповідачці кредитні кошти у розмірах, передбачених умовами договорів.
В порушення умов укладених договорів відповідачка зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 43 668,60 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/. Правом подати до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не скористалася. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно адресної довідки від 12.03.2025 року зареєстроване місце проживання відповідачки: АДРЕСА_1 та саме за вказаною адресою відповідачці направлялися судові повістки та інші процесуальні документи.
За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідачка посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.04.2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5787941 в електронній формі, згідно якого відповідачка для власних потреб отримала кредит в безготівковій формі за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної нею у договорі, на умовах строковості, зворотності та платності у розмірі 5 000 грн., строком на 360 календарних днів - з 12.04.2024 року по 07.04.2025 року (пункти 1.1 - 1.4, 2.1 кредитного договору).
Згідно умов вищевказаного кредитного договору проценти за користування кредитом становлять : 1) 3,65 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, яка застосовується протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (30 днів) (знижена процентна ставка); 2) 876 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, яка застосовується протягом всього строку кредитування (стандартна (базова) процентна ставка) (пункти 1.5.2-1.5.3 кредитного договору).
Відповідно до п.4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та /або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання зобов'язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов'язань передбачених пп.4.1, 4.2 цього договору не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1, 4.2 договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (а.с.10-15).
Сторони договору домовились, що всі документи щодо надання кредиту підписуються позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Для підписання кредитного договору на телефонний номер позичальника направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи позичальника (п.6.1-6.2 кредитного договору).
Сторони договору домовились, що укладення кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 кредитного договору).
Окрім того, 18.04.2024 року між ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено інший договір про надання фінансового кредиту № 30971-04/2024 в електронній формі.
З укладенням цього договору сторони домовилися про надання відповідачці кредиту у розмірі 5 400 грн., строком на 120 календарних днів - з 18.04.2024 року по 15.08.2024 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою у розмірі 2,50 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору (п.1.1-1.4 договору).
Згідно п.1.4.2 кредитного договору, якщо клієнт 17.05.2024 р. сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 88 % на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до графіку платежів.
Розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки наведено у Додатку №1 до цього договору - графіку платежів, який є його невід'ємною частиною (п.3.1 договору).
Порядок створення та накладення сторонами підписів врегульовано п.2.17, 2.18 кредитного договору та передбачає, що зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідачка прийняла умови договору про надання фінансового кредиту та підписала зазначений кредитний договір електронним підписом (а.с.34-36).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідачка підписала електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.37-39).
Тобто, підписавши договір, відповідачка підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
Отже, сторони домовились, що кредитні договори укладаються у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Укладаючи ці договори, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис та має презумпцію відповідності власноручного підпису. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою обізнаність та згоду з усіма умовами цих договорів.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України цифровий підпис - це аналог власноручного підпису, а за визначенням Закону України "Про електронні довірчі послуги" цифровий підпис - це електронні дані, що додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис, при цьому такі дані мають бути унікальними та однозначно пов'язаними із підписувачем і не пов'язаними з жодною іншою особою.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020р. електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом : надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами таких договорів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений.
Судом встановлено, що вищевказані кредитні договори підписані відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення таких договорів між сторонами.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, укладення кредитних договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, ці правочини відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
З доводів позивача встановлено, що первісні кредитори (ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ") виконали свої зобов'язання та надали відповідачці кредитні кошти у розмірах, вказаних у відповідних договорах, шляхом перерахування коштів на платіжну банківську картку відповідачки, що також підтверджується платіжним дорученням №128115938 від 12.04.2024 та вказана обставина відповідачкою не спростована (а.с.18).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Факт отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується та не спростовано належними і допустимими доказами.
При цьому суд враховує, що відповідачка мала доступ до свого рахунку, а відтак мала можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження (не надходження) коштів від кредиторів на виконання укладених договорів, їх розміру, або ж підтвердження виконання своїх зобов'язань за даними договорами та погашення заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаних правочинів з приводу отримання відповідачкою кредитів у ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ"
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, з досліджених доказів судом встановлено, що 28.08.2024 р. між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "МІЛОАН" укладено договір факторингу № 28082024/2 від 28.08.2024 р., згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 5787941 в розмірі 22 068,60 грн., в тому числі: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 168,60 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 4 900 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), що підтверджується договором факторингу №28082024/2 від 28.08.2024 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 28.08.2024 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 28.08.2024 року (а.с.20-24).
Згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу) (а.с.20 на звороті).
Окрім того, 19.09.2024 р. між позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" було укладено інший договір факторингу №19092024 від 19.09.2024 р., згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 30971-04/2024 в розмірі 21 600 грн., в тому числі: 5 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 200 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, що підтверджується договором факторингу № 19092024 від 19.09.2024 р., актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 19.09.2024 р. та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 19.09.2024 р. (а.с.40-44).
При цьому суд враховує, що згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору факторингу) (а.с.40 на звороті).
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідачка в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладених кредитних договорів взяла на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договорами строк, та вказаний обов'язок нею був порушений, що підтверджується розрахунками заборгованості за вищевказаними договорами, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.
Згідно розрахунків заборгованості заборгованість відповідачки за основною сумою боргу за кредитним договором № 5787941 становить 5 000 грн. та за кредитним договором № 30971-04/2024 - 5 400 грн.
Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачкою було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачкою не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаних розмірах.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Згідно з частиною першою ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17).
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачкою, борг ОСОБА_1 зі сплати відсотків, заявлений до стягнення, за кредитним договором №5787941 становить 12 168,60 грн. та за кредитним договором № 30971-04/2024 - 16 200 грн., який на даний час не сплачений, а відтак вказані суми також підлягають стягненню з відповідачки.
Складені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом містять детальний розрахунок заборгованості з вказівкою на періоди протягом яких застосовувалась процентна ставка.
Одночасно суд враховує, що відповідачкою не спростовано розмір заборгованості за кредитними договорами, наявність якої підтверджується розрахунками, наданими позивачем, та не надано контррозрахунку, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за неустойкою за кредитним договором № 5787941, суд виходить з наступного.
Суд враховує, що згідно з п.4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та /або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання зобов'язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Окрім того, позивачем не доведено за який період нарахована така неустойка.
За наведених обставин стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 4 900 грн. за вищевказаним кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідачка належних доказів повернення грошових коштів за кредитними договорами суду не надав.
Судом встановлено, що між сторонами було належним чином укладено кредитні договори, згідно яких сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідачка повністю погодилася з умовами кредитних договорів, в яких, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю її електронного підпису.
При укладенні кредитних договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, відсутні підстави вважати, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідних договорах (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).
Суд також звертає увагу на те, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17).
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісних кредиторів до позивача на підставі договорів факторингу.
З врахуванням наведеного, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки становить 38 768,60 грн.:
- за кредитним договором № 5787941 від 12.04.2024 р. в розмірі 17 168,60 грн., в тому числі: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 168,60 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами,
- за кредитним договором №30971-04/2024 від 18.04.2024 року в розмірі 21 600 грн., в тому числі: 5 400 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 200 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 688,26 грн. (38 768,60 х 3 028 грн. / 43 668,60 грн. = 2 688,26 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 35625014, банківські реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк») заборгованість в загальному розмірі 38 768 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 60 коп., а саме :
- за кредитним договором № 5787941 від 12.04.2024 року в розмірі 17 168 (сімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 60 коп.;
- за кредитним договором № 30971-04/2024 від 18.04.2024 року в розмірі 21 600 (двадцять одну тисячу шістсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.06.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.