Провадження № 11-сс/4823/271/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03 червня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання т.в.о. слідчого слідчого управління ГУНП в Чернігівській області у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025270000000479 від 17.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 345 КК України, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 17 липня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мени, Корюківського району, Чернігівської області, громадянина України, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 345 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, з урахуванням особи підозрюваного, а також доведеності існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, який обґрунтовується поведінкою підозрюваного, а саме, з метою уникнення свого затримання за ч. 1 ст. 121 КК України умисно наніс працівнику поліції легкі тілесні ушкодження, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, адже йому достеменно відомо анкетні дані та місце проживання потерпілих, а також свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, створювати докази власної непричетності до вчинення злочинів, спонукати осіб, які не були свідками описаних подій, надавати показання на підтвердження завідомо неправдивих захисних версій, тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу незаконною, оскільки під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано вагомих наявних доказів того, що її підзахисний 17 травня 2025 захищав життя іншої людини, тобто мала місце необхідна оборона. Зазначає, що не враховані позитивна характеристика за місцем проживання підозрюваного, місці родинні та соціальні зв'язки, неофіційне працевлаштування у магазині розвантажувальником товару.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні слідчого управління ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270000000479 від 17.05.2025 року.
17.05.2025 року ОСОБА_8 затриманий на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
18.05.2025 року ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 345 КК України.
Слідчим суддею взято до уваги характер вчиненого ОСОБА_8 протиправного діяння, який підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, з урахуванням особи підозрюваного, а саме те, що підозрюваний в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, до затримання офіційно не працював, має матір, його молодий вік та задовільний стан здоров'я, а також з урахуванням ризиків, зокрема, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри та його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Доводи апелянта про можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів та матиме явну можливість впливати на свідків.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя установив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Очевидно, що апеляційний суд на даному етапі судового розгляду не входить в обговорення доведеності або недоведеності обвинувачення, наявності або відсутності у діях підозрюваного складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, належності, допустимості та достатності зібраних у справі доказів, а тому доводи захисника відносно винуватості підозрюваного за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 345 КК України не заслуговують на увагу. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_8 , необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджуються достатніми даними, а тому апеляційна скарга, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4