Справа № 515/25/25
Провадження № 2-о/515/154/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
04 червня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, заінтересована особа: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення фактів спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документа,
08 січня 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернувся до суду зі заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, яку обґрунтував таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Рибальське Татарбунарського району Одеської області помер дідусь заявника ОСОБА_2 . За життя 27 січня 2007 року дідусь вчинив заповіт, яким заповів заявнику земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,17 га, в межах території Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №471486, виданого Рибальською сільською Радою народних депутатів 23 травня 2001 року на ім'я ОСОБА_3 та на майновий пай. Заявник звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті дідуся. Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Заявник зазначає, що на момент смерті дідуся він проживав разом із ним в АДРЕСА_1 та здійснював за ним догляд, оскільки бабуся сама не взмозі була це зробити. Вказані обставини можуть підтвердити у судовому засіданні і свідки. Крім того, заявником була виявлена розбіжність у написанні прізвища спадкодавця у Державному акті на право приватної власності на землю як « ОСОБА_4 » та у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_5 », що є помилкою посадових осіб, які складали зазначені документи. Метою звернення до суду з даною заявою заявник визначив встановлення фактів постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та належності спадкодавцю правовстановлюючого документу для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
У судове засідання 04 червня 2025 року учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Від представника заявника надійшла заява про слухання справи у його та заявника відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутність учасників справи, які не з'явились, які були належним чином повідомлені про день, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Щодо заявлених вимог про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день смерті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 2008 року Виконавчим комітетом Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рибальське Татарбунарського району Одеської області у віці 69 років помер ОСОБА_2 , актовий запис про смерть № 11 (а.с. 6).
За життя 27 січня 2007 року ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчений секретарем Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гапанчук О.Ф. та зареєстрований у реєстрі за № 9, яким на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_1 (заявнику у справі) Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №471486, який буде належати йому на день смерті та на який він за законом матиме право, а також Свідоцтво про власності на майновий пай, виданий Рибальською сільською радою Татарбунарського району Одеської області серії ОД-ХХ1У № 256 14 серпня 2003 року, частку від загальної вартості майна пайового фонду визначено у розмірі 6 530,00 грн (а.с. 8, 9).
На підтвердження родинних відносин, як між онуком та дідусем, заявником надано: копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 серпня 1982 року на підставі актового запису № 20 Рибальською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; копію свідоцтва про народження матері ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 , виданого на підставі актового запису № 4 від 22 лютого 1963 року Рибальською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 (мовою оригіналу документа); копію свідоцтва про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , виданого Рибальською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, актовий запис № 12 від 09 листопада 1980 року, на підтвердження зміни прізвища матері заявника з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_10 » (мовою оригіналу документа) - а.с. 5.
Заявник як спадкоємець за заповітом звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті дідуся ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з інформацією, наданою приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. 11 лютого 2025 року вих. № 21/01-16, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за даними Спадкового реєстру не відкривалася (а.с. 32).
Дружина та бабця заявника ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 29 грудня 2015 року на підставі актового запису № 614 від 29 грудня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.7). Інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04 червня 2025 року вих. № 584/02-32, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (за даними запису в по господарській книзі № 2 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_6 ). Разом із ним була зареєстрована дружина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. від 12 червня 2024 року заявнику відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини (а.с. 13).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до п.210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
У разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію свого місця проживання (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання) доказом постійного проживання із спадкодавцем є довідка ЖЕО (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 185/8005/16-ц).
З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
На підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини заявником надано: довідку Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26 травня 2025 року про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним фактично, без реєстрації, постійно проживав з початку 2008 року та по день смерті його онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який здійснював за ним догляд (а.с.45); сімейні фотознімки (а.с. 17).
Допитані попередньо у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили, що заявник ОСОБА_1 дійсно є онуком спадкодавця ОСОБА_2 . На день смерті останнього вони проживали разом у його будинку, вели спільне господарство, заявник здійснював за дідусем догляд.
Наведене вище підтверджує той факт, що заявник проживав зі своїм дідусем ОСОБА_2 на день його смерті, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно у судовому порядку.
Оскільки заявник, як спадкоємець за заповітом, проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Щодо заявлених вимог про встановлення факту належності правовстановлюючого документа спадкодавцю.
В силу п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд може в порядку окремого провадження встановити факт, якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, що посвідчує факт.
Судом встановлено, що 23 травня 2001 року Рибальською сільською Радою народних депутатів Татарбунарського району Одеської області на підставі рішення від 03 квітня 2001 року №107 ОСОБА_3 , мешканцю с. Рибальське Татарбунарського району, видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 471486 на земельну ділянку, площею 4,17 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Рибальської сільської ради; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1913 (а.с. 10).
Дані особи, яка отримала у приватну власність земельну ділянку, різняться в частині написання прізвища у Державному акті як « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_5 », як у свідоцтві про смерть, інші дані співпадають.
Вказані розбіжності є помилкою, допущеною органом, що видавав правовстановлюючий документ.
Як вбачається з довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26 травня 2025 року вих. № 566/02-32, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніколи не проживав на території с. Рибальське Татарбунарського (Білгород-Дністровського) району Одеської області (а.с. 46).
Вказане підтверджує, що Державний акт на право приватної власності на землю належать спадкодавцю.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою встановлення фактів спільного проживання заявника зі спадкодавцем та належності правовстановлюючого документа спадкодавцю є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначених фактів. Спір про право відсутній.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про встановлення фактів спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Рибальське Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_7 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рибальське Татарбунарського району Одеської області.
Встановити факт належності за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рибальське Татарбунарського району Одеської області, Державного акту серії Р1 № 471486 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,17 га, в межах території Рибальської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виданого 23 травня 2001 року на підставі рішення ХІХ сесії ХХІІІ скликання Рибальської сільської Ради народних депутатів Татарбунарського району Одеської області від 03 квітня 2001 року №107, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1913.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення 04.06.2025.
Суддя В.О. Луцюк