Справа № 2-о-182 Головуючий у 1 інстанції Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/811/3555/24 Доповідач в 2-й інстанції Ванівський О. М.
04 червня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю представника ОСОБА_1 - Сідловської І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ПП «Перлина Львова», заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про встановлення факту володіння та визнання права власності, -
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 , ПП «Перлина Львова» звернулися до суду із заявою встановлення факту володіння та визнання права власності
В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.03.2001 р. № 337 за П.П. «Перлина Львова" закріплено територію площею 1632 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 08.02.2003 р. між Львівською міською радою та ПП «Перлина Львова" був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0109 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 для обслуговування павільйону з літнім майданчиком терміном на п?ять років. Ухвалою 7-ої сесії 4-го скликання Львівської міської ради N? 721 від 03.07.2003 р., ПП «Перлина Львова" було надано у короткострокову оренду земельну ділянку для встановлення павільйону з літнім майданчиком. Відповідно до листа Управління архітектури і містобудування від 19.07.2004 р. за N? 2-4439/20 ПП «Перлина Львова" було погоджено розміщення кафе - бару за вказаною адресою. На початку 2005 р. ЛКП «Археологічно - архітектурна служба м. Львова" був виготовлений проект кафе - бару з благоустроєм прилеглої території. 30.03.2005 р. постійною комісією природокористування, охорони довкілля та благоустрою Львівської міської ради був погоджений проект облаштування прилеглої території по вул. Осмомисла,3 у м. Львові. Управлінням охорони історичного середовища виконавчого комітету Львівської міської ради був погоджений проект павільйону з пристосуванням під кафе - бар та літнього майданчика. Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів 21.04.2005 р. погоджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0157 га для передачі її в оренду ПП «Перлина Львова". 13.06.2005 р. ПП «Перлина Львова" отримало дозвіл Відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації виконкому Львівської міської ради по організації будівництва майданчика.
03.11.2005 р. 17-ою сесією 4-го скликання Львівської міської ради була прийнята ухвала про погодження ПП «Перлина Львова" місця розташування та був наданий дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0525 га терміном на 10 років. Управління охорони історичного середовища погодило місце розташування земельної ділянки та виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0525 га в оренду терміном на 10 років для обслуговування кафе - бару. Державне управління екології природних ресурсів Львівської області та Львівське міське управління земельних ресурсів погодили місце розташування земельної ділянки. Колективне підприємство «Картограф" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а 21.03.2006 р. Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Державне управління охорони навколишнього природного середовища, Львівське міське управління земельних ресурсів погодили даний проект. Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" виготовило технічний паспорт на кафе - бар на пл. Осмомисла, 3а у м. Львові. Заявник користується приміщенням довгий період часу, провів ремонтні роботи, на що затратив значні кошти. На приміщення ніхто не претендує.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року оскаржуваним рішенням заяву задоволено.
Встановлено факт володіння та визнано право приватної власності за приватним підприємством «Перлина Львова» на нежитлове приміщення кафе-бару загальною площею 95,6 кв.м на АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснити державну реєстрацію нежитлового приміщення кафе-бару загальною площею 95,6 кв.м на пл. Князя Ярослава Осмомисла, 3-а у м. Львові на праві приватної власності за ПП «Перлина Львова» та видати витяг про реєстрацію прав власності нерухомого майна.
Рішення суду оскаржила Львівська міська рада.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що законом визначено порядок визнання права власності, а не в порядку окремого провадження.
Предметом спору було встановлення факту володіння майном на праві приватної власності та зобов'язання ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснити державну реєстрацію права власності. Отже, даний спір є спором про право, тому суд першої інстанції повинен був відмовити в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а прийнявши її - залишити без розгляду. Вважають, що Залізничний районний суд м. Львова розглянув спір в порядку окремого провадження і прийняв по ньому рішення. При цьому, судом не взято до уваги, п. 17 постанови Пленуму, яким визначено, що заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано чи зареєстровано за іншою особою. Проте з матеріалів справи вбачається, що у ПП «Перлина Львова» ніколи не було правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення кафе-бару на пл. Осмомисла. За, таке збудоване самовільно, не прийняте в експлуатацію. що виключає можливість встановлення факту володіння майном в порядку окремого провадження.
В судове засідання, ПП «Перлина Львова», заінтересована особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Львівська міська рада не з'явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.
Від ПП «Перлина Львова» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника.
Від представника Львівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що потрібен час на ознайомлення з клопотанням ОСОБА_1 про закриття провадження по справі.
Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до пп. 13 п. 1 Перехідних положень чинного ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Частиною 1 ст. 294 ЦПК України в редакції 2004 року, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга представником Львівської міської ради М. Шевченко подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції 21 листопада 2024 року.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження представник апелянта - М.Шевченко посилалася на те, що Львівська міська рада не була залучена до участі в справі, а про наявність оскаржуваного рішення дізналася з листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 30.10.2024 № 3643, який надійшов у Львівську міську раду 11 листопада 2024 року, про що є відмітка на цьому листі.
Враховуючи клопотання представника Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження, Львівський апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження.
Згідно матеріалів справи, Львівська міська рада володіла інформацією щодо всіх реєстрацій речових прав на приміщення кафе-бару, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ярослава Осмомисла князя, 3а з дня здійснення першої реєстрації права приватної власності ПП «Перлина Львова» на такі приміщення, тобто ще в 2009 році на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2008 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 225465671 від 24.09.2020, сформованою представником Львівської міської ради Шевченко Мартою Ігорівною, Юридичним департаментом Львівської міської ради (а.с. 132-136).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи Львівська міська рада в особі її представника, ознайомлювалися та мали в своєму розпорядженні матеріали інвентаризаційної справи щодо нежитлових приміщень кафе-бару, розташованих за адресою: м. Львів, пл. Ярослава Осмомисла, 3а. Саме в таких матеріалах знаходилося та й на даний час знаходиться рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року в справі № 2-0-182 2008 р., що підтверджується відповіддю ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на яку покликається апелянт з метою обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
На підставі оскаржуваного рішення Залізничного районного суду м. Львова була здійснена первинна реєстрація права приватної власності за ПП «Перлина Львова», що здійснена ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», тому з усіма реєстраційними документами та правовстановлюючими документами на приміщення кафе-бару Львівська міська рада була ознайомлена. Наведене підтверджується поясненнями ЛМР від 25.11.2021, поданими до Львівського апеляційного суду в справі № 461/8241/20 до яких приєднано матеріали інвентаризаційної справи, оригінали якої знаходяться в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про що зазначено самим представником ЛМР М.Шевченко; протоколом від 06.06.2022 року судового засідання, що відбулося в Львівському апеляційному суді в справі № 461/8241/20, яким підтверджується те, що в розпорядженні ЛМР була наявна інвентаризаційна справа, копію якої представник ЛМР у судовому засіданні просила приєднати до матеріалів цієї справи.
Згідно відповіді ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 5118 від 08.01.2025, 23.11.2021 інвентаризаційна справа була надана для ознайомлення представнику Львівської міської ради Марті Шевченко на підставі звернення від 18 листопада 2021 року директора Юридичного департаменту ЛМР Г. Пайонкевич з відміткою про ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи представником Львівської міської ради М.І. Шевченко. (а.с. 207-208)
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія судів приходить до висновку, що з оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року, станом на 23 листопада 2021 року Львівська міська рада була ознайомлена, однак не скористалася своїм правом на апеляційне оскарження.
Стаття 358 чинного ЦПК України передбачає підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Частиною 1 ст. 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Львівська міська рада звернулася з апеляційною скаргою на рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року лише 21 листопада 2024 року, тобто через 16 років з дня його постановлення.
З урахуванням того, що провадження в справі вже відкрито, колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження по справі.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.04.2021 у справі № 333/7816/14-ц (провадження 61-16938св20) вказував, що у відкритті апеляційного провадження у справі належало відмовити, однак апеляційне провадження було помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу несумісний з приписами процесуального закону і принципом правової визначеності. При цьому хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як помилкове відкриття, за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є загалом правильним.
З огляду на наведене, з врахуванням приписів ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваного рішення, а також обставин цієї справи щодо обізнаності Львівської міської ради з змістом оскаржуваного рішення значно раніше, аніж скаржником подано апеляційну скаргу, оскарження рішення суду через надмірно тривалі строки після ухвалення рішення та дня ознайомлення з змістом такого рішення, без будь-яких поважних причин пропуску таких строків, слід вважати втручанням у принцип правової визначеності.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в одному з судових рішень зазначила, що процесуальні фільтри доцільні з точки зору ефективності законодавства, їх встановлення має ґрунтуватись на практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Важливо враховувати правові позиції ЄСПЛ в аспекті доступності правосуддя, зокрема, при запровадженні процесуальних фільтрів прийнятності заяви.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia).
Тлумачення норм процесуального законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц.
Необхідність встановлення процесуальних строків випливає з вимог статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Процесуальний строк - це встановлений законом або призначений судом (суддею) проміжок часу чи момент у часі, протягом якого чи до якого судовий орган (суддя) або інші учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію або сукупність таких дій.
Поновленням процесуального строку є відновлення судовим органом (суддею) права на вчинення процесуальної дії, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.
Суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Поновлення процесуального строку означає, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення особа пропустила. Тобто поновлення строку не означає, що його перебіг продовжується.
Можливість поновлення процесуального строку пов'язується з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Суд має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про поновлення строку. Заявник повинен у заяві обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами подання доказів, встановленими ЦПК України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Поважність причин пропуску строку є оціночною категорією і встановлюється на розсуд суду. Визнаючи причини пропуску поважними чи неповажними, суд має оцінити їх у кожній конкретній ситуації виходячи з обставин справи та обставин пропуску, які мають об'єктивно перешкоджати особі виконати процесуальну дію у встановлений строк, та вимог статті 6 Конвенції про забезпечення права на справедливий суд.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що визнання причин пропуску строку поважними відноситься до дискреційних повноважень суду. Водночас це дискреційне повноваження певним чином обмежив процесуальний закон.
У справі «Бодю проти Республіки Молдова» у рішенні від 18 липня 2019 року, § 23, суд вважає, що дозвіл Г. подати апеляцію з питань права через значний проміжок часу та за відсутності будь-якого правдоподібного пояснення того, чому вона не могла подати її раніше, зводить нанівець весь судовий процес, який завершився остаточним судовим рішенням, яке підлягає виконанню. Таким чином Верховний Суд порушив принцип правової визначеності та право заявника на справедливий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
У справі «Пономарьов проти України» у рішенні від 03 квітня 2008 року, № 3236/03, § 41, суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, пункти 34-38, рішення від 02 листопада 2004 року; та рішення у справі «Праведная проти Росії», заява № 69529/01, пункти 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, та рішення від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами справи та іншими особами вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).
Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92 цс 19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням обставин, які підтверджують обізнаність Львівської міської ради про ухвалення оскаржуваного рішення, зважаючи на подання апеляційної скарги з тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю поважних причин пропуску такого, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року підлягає закриттю.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. ст. 357, 358, 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд ,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року в справі за заявою ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Перлина Львова», за участю заінтересованої особи: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про встановлення факту володіння та визнання права власності закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено 04.06.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.