Провадження № 22-ц/803/3470/25 Справа № 206/5585/24 Суддя у 1-й інстанції - Прінь І. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
03 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2024 року, -
28.10.2024 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку до досягнення ним 23-х років, за умови, що він буде продовжувати навчання.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на період його навчання в Державному закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Придніпровський професійний ліцей м. Дніпро», починаючи стягнення з 28 жовтня 2024 і до 26 червня 2025 року, а в разі продовження ним навчання - не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
15.01.2025 рокувід ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачкою не доведено, що вона проживає разом з повнолітньою дитиною.
Не доведено, що повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.149-150), у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с.151-152, 153-160), що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.08.2006 року.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 29.07.2020 ОСОБА_3 проживає за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є студентом ІІІ-го курсу Державного закладу професійної (професійно-тахнічної) освіти «Придніпровський професійний ліцей м. Дніпро», денного відділення за фахом «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» на неповному державному забезпеченні. Термін закінчення навчання 26.06.2025 року, що підтверджується довідкою № 107 від 27.09.2024 за підписом т.в.о. директора ДЗП(ПТ)О «ПРПЛ м. Дніпро».
З довідки Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Придніпровський професійний ліцей м. Дніпро від 05.12.2024 встановлено, що ОСОБА_3 отримував академічну стипендію у червні 2024 року - 1250,00 грн, у серпні 2024 року - 1250,00 грн., у вересні 2024 року - 53,75 грн.
Позивачка ОСОБА_1 наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим отримує державну допомогу при народженні дитини, що підтверджується довідкою Лівобережного управління СЗН ДМР №796 від 28.11.2024. Інших доходів позивачка не має, на підтвердження чого надала інформаційну довідку щодо отриманих нею доходів у 2024 році з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу від 07.12.2024.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка наразі не працює, у зв'язку з доглядом за дитиною до 3-х років.
ОСОБА_5 навчається на денному відділенні навчального закладу, на неповному державному забезпеченні, що не дає дитині можливості працевлаштуватися та одержувати самостійний дохід.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Вимоги статей 182, 199 СК України були додержані судом першої інстанції у повній мірі.
Суд першої інстанції врахував, що відповідач має неповнолітню дитину у другому шлюбі, а тому зменшив розмір аліментів з частини (як просила позивачка) до 1/6 частини від заробітку відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачкою не доведено, що вона проживає разом з повнолітньою дитиною, а також не доведено, що повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, що саме позивачка проживає з повнолітньою дитиною та турбується про неї. Доказів зворотного відповідач не надав, а тому суд не може брати до уваги його припущення.
Щодо того, що на думку відповідача є недоведеним, що повнолітня дитина, яка продовжує навчання не потребує допомоги слід зазначити, що ці доводи не підкріплені відповідними доказами, що повнолітня дитина має самостійно дохід, який надає можливість вести відповідний рівень життя.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: